Порівняння HiBy FC4 vs HiBy FC3

Модель ЦАП — цифро-аналогового перетворювача, встановленого в підсилювачі.

Згідно з назвою, ЦАП відповідає за конвертацію цифрового сигналу (наприклад, надходить на оптичний вхід або USB, див. «Входи») в аналоговий формат, з яким і працює безпосередньо підсилювач. Наявність такого перетворювача у зовнішньому «усилке» буває важливо з урахуванням того, що в багатьох популярних джерела сигналу — зразок смартфонів або вбудованих звукових карт — встановлюються досить прості і недорогі ЦАП, з невисокою якістю звучання; на зовнішньому обладнанні це якість може виявитися значно вище. А від характеристик ЦАП безпосередньо залежить якість перетворення і, відповідно, особливості звуку на виході: навіть самий прогресивний підсилювач потужності не «врятує» сигнал, перетворений зі значними похибками. Відповідно, знаючи модель перетворювача, можна знайти детальні дані по ньому — від офіційних характеристик до практичних оглядів — і оцінити, наскільки підсилювач з таким модулем задовольняє вашим вимогам.

Частота дискретизації цифро-аналогового перетворювача (ЦАП), встановленого в підсилювачі. Нагадаємо, такий перетворювач відповідає за конвертацію цифрового звуку в аналоговий звук, який потім обробляється основним підсилювачем і поступає на навушники (або інше аналогове аудіо пристрій).

Звук в цифровому вигляді найчастіше записується наступним чином: оригінальна синусоїда аналогового сигналу поділяється на окремі ділянки (семпли) — «сходинки» певної довжини і висоти, і кожна з цих сходинок кодується своїм набором чисел. Частота дискретизації визначає, скільки таких сходинок припадає на певну ділянку оригінального аудіосигналу. Відповідно, чим вище ця частота — чим точніше цифровий запис відповідає початковому сигналу; з іншого боку, збільшення числа семплів на одиницю часу збільшує обсяги файлів і підвищує вимоги до апаратної потужності цифрових схем.

Конкретно ж для ЦАП власна частота дискретизації такого модуля — це, по суті, максимальна частота дискретизації вхідного цифрового сигналу, з якою перетворювач здатен ефективно впоратися. При більш високих показниках на вході якість звуку в кращому випадку буде обмежено можливостями ЦАП, в гіршому — підсилювач взагалі не зможе коректно працювати. В будь-якому випадку, більш високі цифри в даному пункті (за інших рівних) означають більш прогресивний і якісний перетворювач; з іншого боку, цей момент помітно позначається на вартості, а оцінити всі можливості висококласного ЦАП можна тільки на аудиоматериалах від...повідної якості.

Що стосується конкретних цифр, то найменшим значенням, яке можна зустріти в підсилювачах для навушників, є 44 кГц. За законами фізики саме така частота дискретизації є мінімально необхідною для повноцінної передачі всіх чутних людиною частот звуку (16 — 22 000 Гц), і саме вона використовується в форматі Audio CD. Чимало моделей забезпечують значення в 96 кГц і 192 кГц (це вже достатньо для роботи з різними типами DVD-Audio), а у найбільш прогресивних пристроях цей показник може досягати 384 кГц і навіть 768 кГц.

Номінальна потужність, що видається підсилювачем при підключенні навушників (або іншого навантаження) з імпедансом в 32 Ом.

Сама по собі номінальна потужність — це найбільша середня потужність, яку пристрій здатний видати протягом тривалого часу без перевантажень; окремі «стрибки» сигналу можуть мати і більш високий рівень, однак загалом можливості підсилювача визначаються насамперед даним показником. При цьому фізичні особливості звукової апаратури такі, що фактична потужність, що видається на навантаження, буде залежати від опору цієї навантаження. Тому в характеристиках підсилювачів для навушників часто наводять дані для різних значень імпедансу. А опір 32 Ом дає змогу досягти досить непоганої якості звучання за мірками низькоомних навушників, при цьому воно не настільки високе, щоб створити проблеми для вбудованих підсилювачів смартфонів і іншої компактної техніки. Тому більшість дротяних навушників загального призначення (не професійних) виконуються саме в цьому опорі, і якщо в характеристиках підсилювача взагалі вказується потужність для певного імпедансу — то найчастіше саме для 32 Ом.

У найскромніших сучасних підсилювачах вихідна потужність при такому опорі становить від 10 до 250 мВт; значення у 250 – 500 мВт можна назвати середніми, 500 – 100 мВт — вище середнього, а найбільш потужні моделі здатні видати і більш 1000 Вт. Вибір за конкретними показниками потужності залежить від чутливості використовуваних навушників, а також від рівня звукового тиску (просто кажучи, гучності), якого планується досягти за рахунок підсилювача. Існують спеціальні формули і таблиці, що дозволяють обчислити мінімальну необхідну потужність для певної гучності при заданої чутливості «вух». Однак у випадку 32-омних навушників далеко не завжди має сенс «влазити в розрахунки». Приміром, згаданих 10 мВт більш ніж достатньо для розкачки навушників зі скромною чутливість 96 дБ до гучності більше 105 дБ — цього вже вистачає для прослуховування музики на цілком пристойній гучності. А для того, щоб досягти цих же «вухах» рівня в 120 дБ, що забезпечує повноцінне сприйняття самих гучних звуків (зразок вибухів, грому і т. п.) — потрібно видати потужність трохи вище 251 мВт. Так що на практиці звертати увагу на дану характеристику і вдаватися до розрахунків/таблиць доводиться переважно в тих випадках, коли доводиться використовувати навушники на 32 Ом з порівняно невисокою чутливістю — 95 дБ і менше.

Частотний діапазон, підтримуваний підсилювачем на виході; простіше кажучи — діапазон, який дана модель здатна видати на навушники або інше аналогове пристрій handsfree.

Теоретично чим ширший частотний діапазон — тим багатше звучання підсилювача, тим нижче ймовірність, що нижній або верхній край чутних частот виявиться «обрізаним». Однак при оцінці даного параметра варто враховувати кілька нюансів. По-перше, середньостатистична людина здатна чути частоти від 16 до 22 000 Гц, а з віком ці кордони поступово звужуються. Тим не менш, підсилювачі для навушників досить часто зустрічаються і більш обширні робочі діапазони, причому вони бувають досить вражаючими — так, для окремих моделей заявляється набір частот від 1 Гц до 60 000 Гц, а то й до 100 000 Гц. Подібні характеристики є свого роду «побічним ефектом від застосування висококласних схем обробки звуку; з практичної точки зору ці цифри не мають особливого сенсу, однак вони є показником високого класу підсилювача і часто використовуються в рекламних цілях.

Другий нюанс полягає в тому, що будь-які навушники також неминуче мають свої обмеження по частотам — причому ці обмеження можуть бути більш значними, ніж в підсилювачі. Тому при виборі не завадить врахувати і характеристики навушників: наприклад, не варто спеціально шукати підсилювач з верхньою межею частот в повні 22 кГц, якщо в навушниках, які планується з них використовувати, ця межа становить всього 20 кГц.

В завершення відзначимо також, що са...м по собі широкий частотний діапазон не гарантує високої якості звуку — воно в більшій мірі залежить від інших факторів (АЧХ, рівень спотворень і т. п.).

Співвідношення між загальним рівнем корисного сигналу, що видається підсилювачем, і рівнем фонового шуму, що виникає внаслідок роботи електронних компонентів.

Повністю уникнути фонового шуму неможливо, проте його цілком можна знизити до максимально незначного рівня. Чим вище співвідношення сигнал/шум — тим чистіше звук, видаваний пристроєм, тим менше в ньому помітні власні перешкоди від підсилювача. У найскромніших з цієї точки зору підсилювачах даний показник становить від 70 до 95 дБ — не видатне, однак цілком допустиме значення навіть для Hi-Fi техніки. Нерідко можна зустріти і більш високі цифри — 95 – 100 дБ, 100 – 110 дБ і навіть більше 110 дБ. Дана характеристика має особливе значення під час роботи підсилювача в ролі компонента багатоскладниковий аудіосистеми (наприклад, «вініловий програвач – фонокоректор – передпідсилювач – підсилювач для навушників». Річ у тім, що в таких системах підсумкові шуми всіх компонентів на виході підсумовуються, і для чистоти звуку вкрай бажано, щоб ці шуми були мінімальними

Окремо варто підкреслити, що високе співвідношення сигнал/шум саме по собі не гарантує високої якості звуку загалом.

Коефіцієнт гармонійних спотворень, що виникають під час роботи підсилювача.

Таким викривленням неминуче піддаються будь-які електронні схеми, а від їх рівня залежить якість і достовірність звуку на виході. Відповідно, в ідеалі коефіцієнт гармонік повинен бути як можна нижче. Так, за загальним правилом рівень 0,09 % і нижче (соті частки відсотка) вважається непоганим, а рівень менше 0,01 % (тисячні частки відсотка) — відмінним. Винятком є лампові пристрою: в них допускаються і більш високі значення (на десяті частки відсотка), однак цей момент у багатьох випадках є не недоліком, а особливістю (докладніше див. «Ламповий»).

Також варто відзначити, що малий коефіцієнт гармонік особливо важливий при використанні підсилювача у складі багатокомпонентних аудіосистем — наприклад, при прослуховуванні музики з вінілового програвача з зовнішнім фонокорректором. Річ у тім, що в таких системах на підсумкових звук впливає сума спотворень від усіх компонентів — а вона, знову ж, має бути як можна нижче.

Загальна кількість виходів на навушники, передбачена в конструкції підсилювача.

Більшість сучасних підсилювачів для навушників розраховані на індивідуальне використання, однак бувають і винятки — у продажу можна зустріти моделі на 2 виходи і навіть на 3 і більше. Загальна суть такої конструкції очевидна: вона дає змогу підключати відразу кілька навушників і використовувати підсилювач відразу для кількох слухачів.

Втім не всі роз'єми можуть бути одного типу. Серед таких зустрічаються класичні mini-Jack (3.5 мм) і Jack (6.35 мм), а також менш популярні балансні 2.5 мм micro-Jack, XLR і 4.4 мм Pentaconn.

— mini-Jack (3.5 мм). Найпопулярніший формат штекера серед сучасних дротових навушників. Він зустрічається в моделях всіх цінових категорій; і навіть висококласні рішення, що допускають застосування з більш прогресивним Jack 6.35 мм, переважно мають не вбудований роз'єм формату Jack, а штекер 3.5 мм і комплектний перехідник на 6.35 мм. З іншого боку, за акустичними властивостями mini-Jack дещо поступається «старшому братові»; тому даний формат підключення навушників зустрічається переважно серед портативних моделей (див. «Тип»), хоча є і стаціонарні підсилювачі з такими виходами.

...— 6.35 мм (Jack). Формат штекера, розрахований переважно на досить прогресивну техніку, переважно стаціонарну. Великий розмір роз'єма дещо ускладнює його застосування в компактних пристроях; з іншого боку, за рахунок цієї особливості якість з'єднання, надійність і перешкодостійкість виходять значно вище, ніж у більш мініатюрного 3.5 мм mini-Jack. А підключити навушники зі штекером mini-Jack до гнізда типу Jack можна за допомогою найпростішого перехідника; нерідко такий перехідник навіть поставляється в комплекті з «вухами». У світлі цього виходи типу 6.35 мм є в більшості стаціонарних підсилювачів (див. «Тип») і зустрічаються навіть в окремих портативних моделях.

— XLR. Це роз'єм переважно професійного призначення, має характерну круглу форму, контакти у вигляді штирків («пінів»), а часто — ще й фіксатор на обідку для додаткової надійності в підключенні. Такий роз'єм застосовується для так званого балансного підключення навушників, що позитивно позначається на чистоті звуку і дає змогу застосовувати навіть довгі дроти без додаткового ризику спотворень. З іншого боку, у разі навушників потреба в подібному підключенні виникає порівняно рідко, а самих «вух» зі штекером XLR випускається не багато — переважно це висококласні професійні моделі. Так що і в підсилювачах виходи цього типу застосовуються переважно в стаціонарних пристроях (див. «Тип») преміумрівня. Найчастіше в ролі такого виходу використовується чотирьохконтактний роз'єм, нерідко — без фіксатора і/або зменшених розмірів. В цілому в аудіотехніці такий роз'єм менш поширений, ніж трьохконтактний (див. «Виходи»), але конкретно в навушниках саме він є стандартним варіантом — тим більше що 4 піна дають змогу вивести обидва канали стерео через одне гніздо (тоді як трьохпінові гнізда працюють у форматі «один канал на роз'єм»). Втім, зустрічаються підсилювачі, де роль балансного виходу на навушники грає саме пара трьохконтактних XLR. При цьому такі роз'єми можуть фізично поєднуватися з виходами 6.35 мм Jack — простіше кажучи, гніздо 6.35 мм вбудовується прямо в центр роз'єма XLR. Це робить конструкцію більше компактною, але не дає змогу застосовувати обидва види роз'ємів одночасно.

— Pentaconn 4.4. З'єднання, реалізоване 5-контактним роз'ємом діаметром 4,4 мм. Це порівняно новий стандарт балансного підключення, розроблений компанією Sony. Найчастіше використовується в якості лінійного виходу для цифро-аналогових перетворювачів і підсилювачів. Додатково цей роз'єм можна зустріти в мультимедійних програвачах і навіть консольних приставках. Головною перевагою стандарту Pentaconn 4.4 є можливість виведення аудіосигналу на досить потужні високоомні навушники. Даний стандарт є альтернативою для не зовсім практичних з'єднань Jack і XLR.