Порівняння RZTK AC 85 LED vs Winso 125000

Тип вбудованого манометра, передбаченого в конструкції насоса/компресора. Сучасні манометри розрізняються переважно за типом шкали, на якій відображаються показники:

— Аналоговий. Класичний манометр, оснащений аналоговою шкалою — круглим «циферблатом» зі стрілкою. Такі прилади максимально прості і недорогі, до того ж повністю автономні, не вимагають джерела живлення і цілком можуть використовуватися в ручних і ножних пристроях. Проте вони помітно поступаються цифровим по точності: шкала здатна відображати свідчення в кращому випадку з точністю до десятої частки атмосфери, (іноді — до двох десятих чи навіть більше), до того ж стрілка схильна вібрувати при накачуванні, що ускладнює визначення показань. З іншого боку, подібної точності на практиці найчастіше цілком достатньо, тому аналогові манометри були і залишаються найбільш популярним варіантом.

— Цифровий. Манометри, оснащені електронним дисплеєм, на який виводяться дані про тиск. Подібні прилади відрізняються високою точністю вимірювань — нерідко до сотих часток атмосфери (або еквівалентного показника в інших одиницях), до того ж у них можна передбачити різні додаткові можливості — наприклад, автостоп (див. нижче) або перемикання між вимірюванням в атмосферах і і у фунтах на дюйм2. Водночас цифрові манометри значно дорожче аналогових, згадана точність на практиці потрібно нечасто, а для роботи електроніки необхідне джерело живленн...я, що ускладнює застосування в не-електричних насосах (були б потрібні батарейки, а вони мають обмежений час роботи). Як наслідок, цей варіант особливого поширення не отримав.

— Відсутня. Існує досить багато насосів і компресорів, взагалі не мають манометра. Це, з одного боку, не дозволяє стежити за тиском в процесі накачування: контролювати стан шини доводиться «на око», а для виміру тиску — від'єднувати агрегат і використовувати окремий манометр. З іншого боку, подібні моделі виходять більш компактними і дешевими, ніж аналогічні рішення з манометрами, а описана процедура накачування хоч і пов'язана з зайвими клопотами, але загалом не особливо складна і не представляє особливих труднощів навіть для не дуже досвідчених водіїв.

Максимальний тиск, що забезпечується насосом або компресором — іншими словами, найбільший тиск в шині, якого можна досягти за допомогою даного агрегата.

У більшості моделей цей показник становить від 2,5 до 10 Атм, а в механічних насосах (ручних і ножних, див. «Тип») тиск більше 10 Атм взагалі практично не зустрічається. Це пов'язано з тим, що навіть для важких вантажівок оптимальний тиск в шинах зазвичай становить близько 5 – 9 Атм (залежно від ряду параметрів — є спеціальні формули та таблиці для розрахунків); а в покришках легкових авто вкрай рідко використовується тиск понад 2,5 Атм. Тим не менш, існують компресори з більш високими параметрами тиску — 11 – 15 Атм, 16 – 20 Атм і навіть вище. Сенс таких характеристик переважно в «запас потужності»: більш високий робочий тиск сприяє прискоренню накачування. Однак слід бути обережним, щоб не перекачати шину і не допустити її пошкодження.

Величина струму, що споживається компресором під час роботи. У більшості моделей, призначених для використання з легковими автомобілями, цей показник знаходиться на рівні 12-14 А. Невеликий струм краще з точки зору енергозбереження, але від цього показник багато в чому залежить і продуктивність пристрою (див. «Продуктивність»).

Номінальна потужність, споживана компресором під час роботи.

Цей параметр впливає насамперед на особливості підключення агрегата до бортової мережі через гніздо прикурювача. Таке гніздо має обмеження по потужності навантаження, причому у різних авто ці обмеження різні; і навіть в одному автомобілі різні роз'єми — власне прикурювач і окрема розетка того ж формату — можуть розрізнятися за допустимої потужності. Втім, більшість подібних роз'ємів без проблем справляються з агрегатами потужністю до 100 – 120 Вт; а от якщо ви купуєте більш потужний компресор — варто уточнити можливість його застосування з конкретним прикурювачем (найпростіше це зробити документації до авто). Якщо ж пристрій планується живити через «крокодили» або від розетки 230 В (див. «Підключення») — на споживану потужність можна не звертати особливої уваги.

Також більш потужні компресори, зазвичай, мають більшу продуктивність і/або максимальний тиск, однак суворої залежності тут немає.

Способи підключення до джерела живлення, передбачені в конструкції компресора (див. «Тип»).

— Прикурювач. Підключення до стандартного роз'єму прикурювача (або окремої авторозетки такого ж формату). Цей спосіб зручний тим, що для роботи компресора не потрібно відкривати капот. З іншого боку, прикурювачі мають обмеження за максимальною потужністю, причому в різних авто (і навіть в різних гніздах одного авто) ці обмеження можуть помітно різнитися. Детальніше див. «Споживана потужність».

— «Крокодили». Підключення напряму до клем акумулятора за допомогою затискачів типу «крокодил». Цей спосіб трохи складніше, ніж робота від прикурювача — потрібно відкривати капот і тягнути дроти до батареї. З іншого боку, він дає змогу використовувати потужність бортової мережі на повну, не переживаючи про перевантаження і цілісність запобіжників, завдяки чому підходить навіть для найпотужніших і найпродуктивніших компресорів. Крім того, «крокодилами» пристрій можна підключити не тільки до бортової мережі, але і до окремого акумулятора; у деяких ситуаціях така можливість буває не зайвою (наприклад, якщо власна батарея авто вже сідає, але поблизу є «свіжий» акумулятор).

— Прикурювач/«крокодили». Можливість використовувати будь-який з описаних вище варіантів підключення — на вибір. Це забезпечує зручність і дає можливість вибирати оптимальний формат робо...ти залежно від ситуації. Наприклад, для швидкої підкачки одного-двох коліс можна скористатися прикурювачем, а ось для тривалої роботи краще підходить живлення через «крокодили».

— Вилка. Вилка для підключення до звичайної розетки на 230 В (див. «Живлення»). Використовується в компресорах, що мають тільки цей тип живлення.

— Прикурювач/вилка. Варіант, що зустрічається в моделях з можливістю роботи як від 12 В, так і від 230 В; для першого використовується прикурювач, для другого — вилка.

— Кабель (до акумулятора). Підключення напряму до акумуляторної батареї за допомогою кабелів з плоскими контактами, які при підключенні затискаються в клемах батареї. Така конструкція забезпечує більш щільний контакт, ніж описані вище «крокодили», проте менш зручна при підключенні і відключенні компресора.

Довжина шланга, через який здійснюється накачування повітря в шину. Чим вона більше, тим зручніше пристрій у використанні. Але рідко коли компресор залишають далеко від колеса, особливо якщо на пристрої розміщений манометр, з яким потрібно періодично звірятися. Для побутового використання в легкових автомобілях цілком достатньо шланга довжиною в півтора метра. Потужні і продуктивні моделі можуть бути обладнані шлангом на 7 і більше метрів, але це вже скоріше рішення для комерційного використання в автосервісах.

Функція, що забезпечує автоматичну зупинку роботи при досягненні достатнього рівня тиску в шині. Зазвичай, тиск, при якому спрацьовує автостоп, можна ставити на розсуд користувача.

Ця функція значно спрощує роботу з насосом: ризик перекачати шину зводиться практично до нуля, при тому, що користувачеві не потрібно стежити за процесом накачування — адже насос сам зупиниться в потрібний момент. З іншого боку, автостоп помітно позначається на ціні. Зустрічається він лише в електричних компресорах (див. «Тип»).