Кріплення тримача
Спосіб фіксації, передбачений конструкцією утримувача.
Основні способи такої фіксації - це
на присоску,
на решітку повітроводу та
на клейку поверхню. Більше рідкісні варіанти -
на панель приладів,
на підголівник,
в CD-слот,
на дзеркало заднього виду,
на кермо велосипеда або мотоцикла,
струбцини / кліпси,
нестандартні і
окремо кріплення. Зустрічаються пристрої, що поєднують у собі відразу кілька варіантів - наприклад, на присоску та на решітку за допомогою прищіпки. При цьому в одних моделях різні види кріплень входять до комплекту, в інших спосіб фіксації залежить від модифікації; ці аспекти варто уточнювати при виборі. Щодо особливостей кожного з окремих типів кріплень, то вони такі:
- Присоска. Присоска дає змогу закріпити пристрій на торпедо, лобовому склі або будь-якій відносно рівній поверхні. При цьому, на відмінність від наклейки, таке кріплення є багаторазовим. З іншого боку, присоски загалом менш надійні, а на шорстких і фактурних поверхнях вони тримаються погано, а то й не тримаються взагалі.
— На ґрати повітропроводу. Кріплення на
...решітку повітроводу є одним із найпопулярніших способів монтажу тримача в машині. Справа в тому, що отвори повітроводів є практично на будь-якій панелі приладів, причому вони зазвичай розміщені досить зручно для установки тримачів. Безпосередньо за способами кріплення моделі на вентиляційні грати можуть використовувати затискачі, прищіпки або гачки.
- Клейка поверхня. Кріплення за допомогою спеціальної липкої накладки - аналогічно встановленню на двосторонній скотч (тільки в даному випадку "скотч" спочатку прикріплений на корпус пристрою, і перед встановленням достатньо зняти захисну плівку на клейкій поверхні). Даний тип кріплення підходить як для повністю гладких, наприклад і для рельєфних поверхонь, він міцніший, ніж присоски, однак є одноразовим - зняти встановлений пристрій непросто, а саме кріплення зазвичай не передбачає повторного застосування. Тому такі фіксатори рідко застосовуються в чистому вигляді - найчастіше вони передбачаються як запасний (або альтернативний) варіант до кріплення на решітку.
— На панель приладів. Кріплення тримача до елементів панелі приладів в салоні машини здійснюється за допомогою спеціального затиску, який може адаптуватися під різну товщину поверхонь. Яскравий приклад використання такого кріплення – розміщення смартфона на характерній дузі «приладки» в області за кермом.
- На підголівник. Зручний варіант кріплення смартфона або навіть планшета для пасажирів на задньому сидінні транспортного засобу. Як правило, подібні тримачі мають дві «лапи» з регульованим виносом по ширині, які чіпляються за штирі підголівника. Другий варіант реалізації кріплення - фіксація на підголівнику за допомогою липучок або ремінця.
- На кермо. Кріплення на кермо велосипеда, мотоцикла або іншого транспортного засобу. Основою такого кріплення зазвичай є кільце-затискач, що надягає на трубу керма і щільно фіксується на ній.
- У CD-слот. Такі тримачі обладнані спеціальними розпірками, які вставляються в порожній CD-слот штатної або неоригінальної автомагнітоли і надійно фіксуються. Закріплений у тримачі гаджет перебуває на увазі у водія та дає змогу ефективно використовувати незадіяний слот для CD-дисків.
— На дзеркало заднього виду. Як правило, подібні утримувачі фіксуються за допомогою затискачів або регульованих кронштейнів навколо дзеркала заднього виду в салоні машини. На регульованій штанзі від такого кріплення розміщується майданчик для встановлення мобільного пристрою. Розміщений під дзеркалом заднього виду смартфон знаходиться у зручному для водія місці – його функціями можна користуватися, не відволікаючись від дороги.
- Струбцина / кліпса. Струбцина є настільним кріпленням на основі гвинтового механізму з однією нерухомою губкою, другою — яка може рухатися назад і вперед при обертанні гвинта. При закручуванні струбцини губки стискають плоску поверхню столу, фіксуючи на ній тримач. Кліпса ж - це фіксатор у вигляді великої прищіпки, що складається з двох половинок, які притягуються один до одного пружиною. Кліпси менш надійні, ніж струбцини, через що вони застосовуються переважно серед настільних моделей щодо невеликої «вантажопідйомності».
- Нестандартне. Кріпильні пристрої, що не підпадають під стандартні поширені типи кріплень. Зокрема, до таких розряду відносяться моделі з установкою в підстаканник і тому подібні рішення.Кріплення гаджета
-
Затискач. Найпростіший механічний фіксатор: дві пружні губки, що стискають апарат з боків. Сумісність "механіки" з конкретним телефоном обмежується лише розмірами корпусу; при цьому сама конструкція пружинних губок дає змогу регулювати ширину в певних межах, а в деяких моделях передбачається ще додаткове підстроювання по ширині. Таким чином, затискачі сумісні з великою кількістю гаджетів, при цьому вони дуже прості та недорогі. До недоліків цього варіанта можна віднести трохи меншу надійність, ніж, наприклад, в гравітаційних пристосуваннях: що знаходиться в звичайному затиску апарат, як правило, нічим не підпирається знизу.
-
Гравітаційний затискач. Фіксатор цього типу охоплює смартфон з боків та знизу, при цьому нижня опора працює як датчик спрацьовування: коли вона опускається вниз під вагою гаджета, бічні губки сходяться та стискають апарат із боків. Відповідно, для вилучення смартфона потрібно трохи підняти його. Сумісність у таких фіксаторах теж обмежується лише розмірами апарату; при цьому вони помітно надійніше, ніж звичайні затискачі, та й у використанні дещо простіше, завдяки чому зустрічаються частіше.
-
Магніт. Утримувач як сильного постійного магніту. Подібні фіксатори дуже прості у використанні, а також надійні і довговічні (у конструкції відсутні частини, що рухаються); крім того, вони не мають обмежень за розмірами гаджета, що
...заряджається. З іншого боку, для магнітів актуальні два інші обмеження - за вагою (він не повинен бути занадто великим) і за матеріалами (далеко не кожен корпус, навіть металевий, здатний ефективно магнітитися). І хоча ці моменти враховуються в багатьох пристроях із бездротовою зарядкою, проте можливість застосування з конкретним смартфоном (і тим паче масивним планшетом) варто уточнювати окремо.
- Датчик наближення (сенсорний затискач). Автоматичний фіксатор із електронним датчиком, що розпізнає наближення гаджета або руки користувача. "На підході" губки фіксатора самі по собі розходяться, а при встановленні пристрою - стискаються; при вилученні смартфона, відповідно, затискач реагує на руку користувача та відключає фіксацію. Такі тримачі дуже зручні, проте порівняно складні та дорогі; до того ж для роботи механізму потрібне живлення.Допустима діагональ
Параметр визначає можливість використання спільно з утримувачем або підставкою гаджетів з позначеним діапазоном розмірності діагоналі екрана в дюймах. Як правило, прийнято вказувати максимально допустиму діагональ дисплея пристрою, який можна зафіксувати в пазах пристрою, що утримує.
Матеріал корпуса
Основний матеріал, який використовується для корпусу пристрою.
- Пластик. Пластик легкий, дешевий, досить практичний, у т.ч. має непогані показники міцності. До того ж він дозволяє створювати корпуси складної форми і практично будь-якого забарвлення.
-
Метал. Як правило, для металевих корпусів використовуються метали на основі алюмінію. Такі корпуси значно міцніші за пластикові, а також мають стильний зовнішній вигляд. З іншого боку, по ударозахисту цей матеріал не має переваг перед пластиком, а коштує дорожче та й важити може значно більше.
