Кількість каналів
Максимальна кількість звукових каналів, яке аудіосистема здатна відтворити через власну акустику.
—
1.0. Один канал аудіо допускає лише монофонічне звучання — достатня для того, щоб чути звук, але не забезпечує ефекту об'ємності. Перевагою цього варіанта є компактність, оскільки для нормальної роботи досить оснастити пристрій одним динаміком. Одноканальний формат зустрічається переважно в недорогих моделях, а також у найбільш компактних аудіосистемах, де невеликі розміри важливіше «навороченого» звуку.
—
2.0. Два канали — мінімально необхідна кількість для відтворення звуку у форматі стерео. Цей формат вже дає змогу досягти відчуття об'ємності, не вимагаючи занадто великої кількості динаміків і ускладнення всієї системи. Тому він дуже популярний.
—
2.1. Модифікація описаного вище формату 2.0,
доповнена сабвуфером —спеціалізованим динаміком для низьких частот. Застосування сабвуфера покращує якість звуку, забезпечуючи насичене звучання басів.
—
2.2. Подальше розширення описаного вище формату 2.1, передбачає наявність двох сабвуферів — це покращує достовірність передачі низьких частот.
— 3.1. Розширена версія стандарту 2.1, в якій два класичних стереодинаміки доповнені не тільки сабвуфером, але і третім, центральним динаміком. Це дозволяє підвищити якіст
...ь звуку — зокрема, за рахунок більш багатого об'ємного звучання.
Відзначимо, що моделі 2.0, не мають власного сабвуфера, можуть оснащуватися виходом для його підключення (див. нижче).Фазоінвертор
Фазоінвертор являє собою трубку, встановлену в корпусі колонки і має вихід в навколишній простір. Довжина трубки підібрана так, що з вихідного отвору виходить сигнал, перевернутий по фазі щодо сигналу з фронтальної частини дифузора. Це підсилює звуковий тиск і покращує звучання колонок, в тому числі на низьких частотах. Варто враховувати, що такі аудіосистеми варто розміщувати на певній відстані від стін, меблів тощо — інакше може виникати гул через руху повітря по трубці фазоінвертора.
Аналогічну функцію в деяких моделях виконує пасивний випромінювач (див. нижче).
Інтерфейси
-
AirPlay. Технологія AirPlay розроблена компанією Apple. Вона заснована на Wi-Fi і застосовується для бездротової трансляції контенту з яблучних девайсів на зовнішні аудіосистеми. Таким чином, дана функція стане в нагоді тим, хто бажає підключити до аудіосистеми iPhone або iPod touch, але не хоче возитися з проводами; втім, можливе підключення AirPlay та інших пристроїв — наприклад, ПК з встановленим iTunes і Wi-Fi модулем.
-
AirPlay 2. Друге покоління описаної вище технології AirPlay, представлене у 2018 році. Серед основних нововведень цієї версії є підтримка формату «мультирум», тобто одночасної трансляції кількох аудіосигналів на різні сумісні пристрої, встановлені в різних місцях. Таким чином можна, наприклад, включити у вітальні радіотрансляцію програми новин, у спальні — розслаблюючу музику, тощо. Крім того, AirPlay 2 отримала низку інших покращень — удосконалення буферизації, можливість потокової трансляції на стереоакустику, а також підтримку голосового керування через Siri.
-
Chromecast. Оригінальна назва - Google Cast. Технологія трансляції контенту на зовнішні пристрої розроблена Google. Дає змогу передавати на аудіосистему звуковий сигнал з ПК або мобільного пристрою, трансляція стандартно здійснюється по Wi-Fi, при цьому приймач і джерело сигналу повинні знаходитися в одній мережі Wi-Fi (виняток становлять медіаплеєри Chromecast). З
...азначимо, що у джерелах сигналу (смартфонах, планшетах, ПК тощо) Chromecast реалізується лише на рівні окремих додатків. Наприклад, на момент створення ця функція була доступна, зокрема, у програмах YouTube та Netflix для Android та iOS, а також у веб-версіях цих програм для Chrome. Завдяки подібному формату дана технологія в наш час надзвичайно поширена, а можливість підключення того чи іншого гаджета до аудіосистеми з Chromecast зазвичай обмежується можливістю встановлення на цей гаджет відповідних додатків.
- DLNA. DLNA (Digital Living Network Alliance) – стандарт, що дозволяє об'єднувати різні види домашньої електроніки та побутової техніки в єдину мережу для обміну контентом та керування. У разі аудіосистем DLNA може використовуватися, наприклад, для відтворення музики з диска комп'ютера, підключеного до такої мережі, трансляції звуку на встановлений інший кімнаті пристрій (наприклад, підсилювач) тощо. Підключення до DLNA може здійснюватися як провідним, наприклад і бездротовим способом (за стандартом Wi-Fi), а сумісність пристроїв не залежить від їх виробників - єдиною умовою є відповідність стандарту DLNA.
- LAN. Стандартний інтерфейс для провідного підключення до локальних комп'ютерних мереж на основі роз'єму RJ-45. Його наявність дозволяє використовувати різні мережні функції, такі як Інтернет-радіо (див. Додатково) або DLNA (див. вище). У порівнянні з іншим мережним інтерфейсом - Wi-Fi - LAN менш зручний через наявність проводів, проте більше надійний і забезпечує більшу фактичну швидкість передачі даних.
- Wi-Fi. Наявність модуля бездротового зв'язку Wi-Fi у конструкції аудіосистеми. Ця технологія використовується як у комп'ютерних мережах, наприклад і для прямого з'єднання різних пристроїв один з одним; її «дальнобійності» достатньо для роботи в межах житлових приміщень навіть через стіни. У цьому випадку Wi-Fi може застосовуватися для роботи з мережевими функціями на зразок Інтернет-радіо або DLNA(див. вище). При цьому цей варіант зручніший, ніж провідний LAN, за рахунок відсутності власне проводів. Крім того, підтримка цієї технології є необхідною умовою для використання функцій AirPlay та Chromecast (див. вище); а в деяких пристроях Wi-Fi дозволяє навіть підключати смартфони, планшети та інші гаджети як пульти дистанційного керування.
Одним з найсучасніших і найшвидших стандартів цієї технології бездротового зв'язку є Wi-Fi 5.. Версія 802.11ac використовує діапазон 5 ГГц (менш завантажений і більше захищений, ніж 2.4 ГГц), забезпечуючи швидкість до 1.69 Гбіт/с на одну антену і до 6.7 Гбіт/с за кількох антен.
— Bluetooth. Технологія прямого бездротового зв'язку між різними пристроями. Один із найпопулярніших способів використання Bluetooth в аудіосистемах — робота з аудіосигналом, насамперед трансляція звуку на бездротові навушники чи колонки; а в деяких моделях передбачається також можливість підключення смартфона, планшета або іншого пристрою та використання аудіосистеми як зовнішній Bluetooth-акустики. Щоправда, варто враховувати, що спочатку Bluetooth помітно поступається провідному з'єднанню за якістю звучання; однак у наш час цей недолік нерідко компенсується застосуванням того чи іншого різновиду кодеку aptX(див. нижче).
Крім цього, можуть передбачатися й інші варіанти використання Bluetooth - наприклад, обмін файлами між вбудованою пам'яттю і тим самим смартфоном, або дистанційне керування через програму. Вони не є обов'язковими для сучасних аудіосистем, проте з розвитком технологій набувають все більшого поширення.
У сучасних аудіосистемах найчастіше застосовується стандарт Bluetooth v5. Його важлива новація - розширення можливостей режиму BLE («Bluetooth з низьким енергоспоживанням»): при необхідності пристрій може збільшувати дальність за рахунок зниження швидкості або прискорювати передачу ціною зменшення дальності. Крім того, було введено низку покращень, що стосуються одночасної роботи з кількома підключеними пристроями.
- Підтримка aptX. Підтримка аудіосистемою aptX – кодека, призначеного для покращення якості звуку, що передається через Bluetooth. Відповідно, ця функція автоматично означає наявність вбудованого модуля Bluetooth (див. вище). Необхідність застосування спеціальних технологій обумовлена тим, що в оригінальному форматі Bluetooth дуже стискає аудіосигнал, що помітно позначається на підсумковій якості звучання. Технологія aptX покликана виправити ситуацію: за заявою творців, вона забезпечує чистоту звуку, "порівняну з Audio CD (16-bit/44.1kHz)" і практично не поступається провідного підключення. Цього нерідко вистачає навіть для комфортного прослуховування lossless-форматів, не кажучи вже про MP3 та інші популярні формати зі стисненням. Зрозуміло, для використання aptX його має підтримувати джерело сигналу.
- Підтримка aptX HD. Підтримка аудіосистемою кодека aptX HD — покращеної та оновленої версії описаного вище aptX. У цій версії заявлено чистоту звуку, порівнянну з аудіоматеріалами формату Hi-Res (24-bit/48kHz); це дозволяє з комфортом слухати не лише MP3, а й lossless-формати та навіть аудіоматеріали без стиску. З іншого боку, підтримка aptX HD коштує досить дорого, а його переваги перед оригінальним aptX стають помітними лише на дуже високоякісних аудіоматеріалах, для яких побутові аудіосистеми використовуються рідко. Тому ця функція особливого поширення набула.
- AAC. Кодек, що використовується переважно в портативній техніці Apple, для покращення звуку, що передається через Bluetooth. У цьому сенсі він аналогічний aptX (див. відповідні пункти), проте помітно поступається йому за можливостями: якщо звучання aptX порівнюють з Audio CD, то AAC знаходиться на рівні MP3-файлу середньої якості. Втім, для прослуховування тих же MP3 цього цілком вистачає, різниця стає помітною лише на більше просунутих форматах.
- LDAC. Фірмовий Bluetooth-кодек Sony. За пропускною здатністю та потенційною якістю звучання перевершує навіть aptX HD, забезпечуючи показники на рівні Hi-Res звуку 24-bit/96kHz; Існує навіть думка, що ця максимальна якість, яка має сенс передбачати в бездротових навушниках — подальше покращення буде просто непомітним для людського вуха.
- Мережеве потокове аудіо. Можливість роботи аудіосистеми з мережевими потоковими (стрімінговими) аудіосервісами на кшталт Deezer, Spotify, Tidal тощо. Такі послуги призначені для трансляції контенту (в даному випадку — переважно музики) через Інтернет; при цьому файли, що програються, не зберігаються в аудіосистемі, а відтворюються безпосередньо з відповідного ресурсу у Всесвітній мережі. В наш час існує безліч стрімінгових сервісів, що відрізняються за асортиментом музики та умовами доступу; конкретний список сервісів, що підтримуються, варто уточнювати окремо. Однак у будь-якому разі головними перевагами онлайн-стримінгу можна назвати широкий вибір контенту та практично моментальний доступ до бажаної композиції; деякі сервіси також можуть працювати як радіо, автоматично підбираючи музику відповідно до переваг виробника.
- Гучний зв'язок. Можливість використання пристрою як системи гучномовця для мобільного телефону. У такому режимі аудіосистема з'єднується з пристроєм, найчастіше за допомогою Bluetooth (див. вище), і голос абонента на іншому кінці лінії виводиться не на телефон, а на динаміки аудіосистеми. Це часто буває зручніше, ніж тримати телефон біля вуха; крім того, гучний зв'язок корисний, якщо в розмові потрібно взяти участь кількох людей.
- NFC-чіп. NFC – це бездротова технологія малого радіусу дії (близько 10 см). В аудіосистемах NFC використовується переважно для спрощення зв'язку за стандартом Wi-Fi або Bluetooth (див. вище). За наявності цього чіпа зовнішній NFC-сумісний пристрій можна просто піднести до аудіосистеми і підтвердити з'єднання - це простіше, ніж налаштувати параметри вручну.Додатково
—
Всеспрямоване звучання. Згідно з назвою, аудіосистеми з цією особливістю рівномірно випромінюють звук на всі боки, охоплюючи простір в 360°. Таким чином, пристрій можна встановити в центрі приміщення і рівномірно «наповнити» його звуком, який буде чітко сприйматися в будь-якій точці. З іншого боку, всенаправлена система зазвичай звучить у форматі 1.0 (моно); в конструкції можуть передбачатися різні хитрощі для забезпечення об'ємного звучання, але такі все одно здебільшого не дотягують до повноцінного стерео.
—
Голосовий асистент. Підтримка аудіосистемою голосового асистента. Найбільшою популярністю в наш час користуються такі асистенти:
Однак можливе застосування і інших рішень. У будь-якому разі варто зазначити, що мова йде не про функції самої аудіосистеми, а про сумісність зі смартфонами, планшетами та іншими гаджетами, в яких передбачені власні голосові помічники. Таким чином, для використання голосового помічника доведеться підключити аудіосистему до зовнішнього пристрою. З іншого боку, можливості таких помічників зазвичай більш широкі, ніж у вбудованих систем
голосового управління (див. нижче); нерідко підтримуються прогресивні функ
...ції на зразок розпізнавання природної мови зі складними запитами («Увімкни останній альбом групи ..., який я слухав»), озвучування прогнозу погоди, результатів спортивних змагань тощо. Зрозуміло, конкретний набір підтримуваних команд і мов може бути різним — залежно від голосового асистента і його версії.
— Голосове управління. Функція, яка є фактично обов'язково для розумних колонок (див. «Призначення») і майже не зустрічається у інших типах аудіосистем. Як випливає з назви, таке управління дає змогу управляти пристроєм за допомогою голосових команд. Від голосового помічника (див. відповідний пункт) воно відрізняється тим, що в даному разі мова йде про найпростіші команди, пов'язані з основним функціоналом аудіосистеми — наприклад, «Стоп», «Продовжувати», «Наступний трек» тощо. Варто мати на увазі, що голосове управління майже гарантовано підтримує англійську мову, а от можливість розпізнавати інші мови варто уточнювати окремо.
— Мобільний додаток. Можливість управління аудіосистемою зі смартфона, планшета або іншого гаджета з встановленим на нього спеціальним додатком. Зазвичай, з'єднання при цьому здійснюється через Wi-Fi (див. «Інтерфейси»). Зручність даної функції полягає не тільки в тому, що управляти системою можна на відстані — додаток нерідко виявляється більш зручним і дає більше можливостей, ніж елементи управління на самій магнітолі.
— Підтримка Multiroom. Підтримка пристроєм технології Multiroom. Дана технологія дає можливість створити в будинку єдину бездротову мережу з кількох колонок, розташованих в різних кімнатах, і одночасно відтворювати музику у всіх цих кімнатах. Конкретні особливості таких мереж у різних моделях можуть бути різними, їх варто уточнювати окремо. Так, одні пристрої використовують з'єднання по Bluetooth, інші — по Wi-Fi (безпосередньо або через локальну мережу). В одних варіантах управляюча колонка транслює звук на всі інші, і по всьому будинку грає одна і та сама музика, в інших — колонки є «рівноправними», і в різних кімнатах можна одночасно включати різні треки. Деякі аудіосистеми потребують зовнішнього джерела звуку (смартфона, планшета тощо), інші самі здатні грати роль програвача, зокрема для потокових Інтернет-сервісів.
— Караоке/a>. Популярна розвага, що дає змогу користувачам співати свої улюблені пісні під фонограму-«мінусовку» (музичний супровід з вирізаним оригінальним вокалом) — таким чином, щоб вокал, накладений на мінусовку, відтворювався через акустику аудіосистеми. Дана функція припускає наявність як мінімум одного входу під мікрофон.
— Караоке Mix/a>. Розширена версія караоке (див. вище), яка передбачає різні додаткові можливості — наприклад, оцінку майстерності виконання в балах, змагання по співу тощо. Зазвичай, дає змогу підключати вже два мікрофони.
— Інтернет радіо. Можливість прослуховування Інтернет-радіостанцій на аудіосистемі. Загалом таке мовлення аналогічне звичайному, однак воно здійснюється не через радіоефір, а через Всесвітню мережу, що забезпечує деякі додаткові можливості. Так, Інтернет-мовлення не має обмежень за дальністю і діапазонам, дає можливість слухати програми з будь-якої країни і будь-якою мовою; а список мовників надзвичайно широкий, серед них є як традиційні радіостанції, що дублюють свої передачі в Інтернет, так і специфічні, суто мережеві проєкти. Наявність даної функції передбачає підтримку як мінімум одного мережевого інтерфейсу — Wi-Fi або LAN (див. «Інтерфейси»).
— Запис на USB-накопичувач. Можливість роботи системи в режимі запису на зовнішній USB-пристрій — наприклад, флешку. Таким чином можна записувати улюблені радіопрограми зі звичайного тюнера або Інтернет-станції (див. вище), копіювати музику з оптичних дисків тощо; конкретні можливості запису на USB залежать від моделі аудіосистеми.
— Годинник. Звичайний годинник — пристрій для відображення часу, найчастіше у вигляді цифр на дисплеї. Іноді саме такі годинники виявляються найбільш зручними. Крім того, дана функція необхідна для деяких інших можливостей — перш за все будильника (див. нижче).
— Будильник. Класичний будильник, який подає сигнал в заданий час. Може стати в нагоді не тільки для побудки, але і в інших ситуаціях, коли потрібно попередити користувача про настання певного часу. Особливістю даної функції в аудіосистемах є те, що в якості сигналу може використовуватися вмикання певної радіостанції або музичної композиції.
— Зарядка при підключенні. Можливість використання аудіосистеми для зарядки підключених до неї пристроїв — кишенькових плеєрів, мобільних телефонів тощо. Для цього, зазвичай, використовується порт USB; при цьому деякі моделі здатні програвати музику з гаджета прямо в процесі зарядки.
— Бездротова зарядка гаджетів. Можливість колонки працювати в режимі Power Bank без використання кабелю. Зарядка гаджета здійснюється бездротовим способом, для цього необхідно покласти пристрій на область для зарядки.Виходи
—
RCA. Інтерфейс RCA використовує коаксіальні кабелі, з характерними штекерами-«тюльпанами», і відповідні роз'єми. Він може застосовуватися для передачі різних типів даних, проте в даному випадку мається на увазі виведення аудіосигналу в аналоговому форматі, по одному каналу аудіо роз'єм. RCA широко використовується в сучасній аудіотехніці, однак його стійкість до перешкод досить скромна.
— Mini-Jack (3.5 мм). Один із стандартних роз'ємів в сучасній аудіотехніці, широко використовується в портативних пристроях, а також для підключення навушників. Однак зазначимо, що в даному разі мається гніздо, яке відповідає за лінійний вихід — інтерфейс для передачі аудіосигналу в аналоговому форматі на зовнішнє пристрій, наприклад, підсилювач. Роз'єм для навушників в нашому каталозі вказується окремо, навіть якщо він належить до стандарту mini-Jack 3.5 мм; докладніше про вихід на навушники див. нижче.
—
Коаксіальний S/P-DIF. Електрична різновид стандарту S/P-DIF, що використовує для передачі сигналу коаксіальний кабель з роз'ємом-«тюльпаном». Не варто плутати даний інтерфейс з описаним вище аналоговим RCA — незважаючи на ідентичність роз'ємів, ці стандарти принципово розрізняються: «коаксіал» працює в цифровому форматі і по одному кабелю дозволяє передавати навіть багатоканальний звук. Порівняно з
оптичним S/P-DIF даний інтерфейс менш стійкий до перешкод, однак б
...ільш надійний, оскільки електричні кабелі не настільки делікатні.
— Оптичний. Один з різновидів стандарту S/P-DIF — поряд з описаним вище коаксіальним. У цьому разі передача сигналу здійснюється через оптоволоконний кабель TOSLINK. Головною перевагою даного інтерфейсу є повна нечутливість до електричних перешкод, при цьому його можливостей достатньо навіть для роботи з багатоканальним звуком. З недоліків варто відзначити високу ціну з'єднувальних кабелів, а також необхідність обережного поводження з ними.
— На сабвуфер. Окремий вихід для підключення зовнішнього сабвуфера — спеціалізованого низькочастотного динаміка. Використання такого динаміка дозволяє значно поліпшити звучання низьких частот, зробити бас потужним і насиченим, на що не здатні динаміки загального призначення. Зазначимо, що подібний вихід може стати в нагоді і в системах, що мають вбудований сабвуфер — зовнішні «саби» здебільшого могутніше і дають більше можливостей з налаштування звуку.
— На навушники. Окремий вихід для підключення навушників. Найчастіше з цією метою використовується стандартне гніздо 3.5 мм mini-Jack або 6.35 Jack, але можуть зустрічатися і інші варіанти — наприклад, фірмовий роз'єм виробника. У будь-якому разі навушники можуть стати в нагоді в ситуації, коли потрібно дотримуватися тиші — наприклад, якщо Ви хочете послухати музику в пізній час, коли оточуючі вже сплять — або навпаки, в галасливій обстановці, коли навколишні звуки заглушають динаміки аудіосистеми.
— Композитний. Повнорозмірний композитний інтерфейс включає три роз'єму — один для передачі відео і два під лівий і правий канал стерео. Проте в даному випадку під композитним виходом зазвичай мається на увазі тільки видеороз'єм (за звук відповідає штатна акустика аудіосистеми, транслювати його на телевізор зазвичай немає сенсу). У будь-якому разі цей вихід дозволяє підключати аудіосистему не тільки новітніх, але і до відверто застарілим телевізорів. Його недоліками є невисока якість зображення і несумісність з HD.
— Компонентний. Вихід для передачі відеосигналу в аналоговому форматі. Зовні схожий з описаним вище композитним інтерфейсом, оскільки теж використовує три RCA-кабелю; проте в даному випадку за цими кабелям передаються три компоненти відеосигналу (звідси і назва). Компонентний інтерфейс вважається найбільш прогресивним серед популярних аналогових відеостандартів, він забезпечує найбільш високий серед них якість зображення і навіть здатний працювати з HD-дозволами. З недоліків варто відзначити неможливість передачі звуку — для цього знадобиться окреме підключення.
— S-Video. Аналоговий інтерфейс для передачі відео. У деякому роді схожий з описаним вище компонентним, оскільки також передбачає окремі дроти для передачі компонентів відеосигналу; проте в даному випадку цих дротів всього два. Це, з одного боку, дало змогу обмежитися одним роз'ємом замість кількох, з іншого — дещо знизило якість «картинки» і обмежило пропускну здатність, так що про HD при такому підключенні не йдеться.
— SCART. Універсальний аудіо/відеоінтерфейс, використовує характерний великий роз'єм з 21 контактом (20 штирьков плюс обід по периметру роз'єму). Довгий час був стандартом для європейської відеотехніки, однак на сьогоднішній день вважається застарілим через невисокої пропускної здатності і значних габаритів. Зазначимо, що SCART може працювати з сигналами різних форматів, що дозволяє використовувати перехідники — зокрема, для підключення зовнішніх пристроїв по композитному і компонентному інтерфейсів.
— HDMI. Універсальний цифровий інтерфейс, що дозволяє передавати HD-відео і багатоканальний звук по одному кабелю. Є практично стандартом для сучасної відеотехніки, зокрема, присутній у більшості телевізорів. В аудіосистемах вихід цього типу використовується аналогічно описаному вище коаксіальному S/P-DIF — тобто для виведення аудіосигналу в цифровому вигляді.Світлові ефекти
Наявність в аудіосистемі функції
світлових ефектів. Зазвичай, це підсвічування динаміків і/або передньої панелі, здатна змінювати яскравість і колір, блимати і т. ін.; ритм роботи може бути самостійним або синхронізуватися з треком в режимі світломузики. На основний функціонал пристрою дана функція практично не впливає, її призначення — чисто декоративне.
Сенсорне управління
Наявність в аудіосистемі
сенсорного управління.
Сенсори вважаються більш прогресивними елементами управління, ніж кнопки, поворотні ручки і т. ін. По-перше, вони надають пристрою стильний і технологічний зовнішній вигляд. По-друге, сенсорні панелі не мають зайвих виступальних частин, завдяки чому добре протистоять забрудненнями і легко чистяться. По-третє, таке управління чисто «на дотик» приємно для багатьох користувачів: сенсор спрацьовує від легкого дотику, на нього не потрібно тиснути, як на кнопку. З іншого боку, дана функція помітно позначається на вартості аудіосистеми.
