Порівняння Hator Hyperpunk 2 USB 7.1 vs Hator Hyperpunk 2 Wireless Tri-Mode

— Дротові. Навушники, що підключаються до джерела сигналу за допомогою кабелю. Таке підключення характеризується високою надійністю і перешкодостійкістю, дає мінімум спотворень; самі навушники виходять простими, відносно недорогими, легкими, до того ж не потребують власного живлення і мають необмежений час роботи. Головний недолік цього варіанта — наявність дроту, який обмежує дальність дії і може створювати різні незручності.

— Бездротові. Навушники, що використовують з'єднання по Bluetooth, радіоканалу або ІЧ-каналу. Найбільш очевидна перевага таких моделей — відсутність дроту, що робить їх дуже зручними у використанні; а радіус дії зазвичай становить як мінімум кілька метрів. З іншого боку, бездротові моделі коштують помітно дорожче, ніж дротові аналоги, вони мають обмежений час роботи і потребують періодичної підзарядки, а досягти високої якості звуку в таких пристроях складніше (існують спеціальні технології на зразок aptX, однак вони ще більше збільшують вартість). Крім того, бездротові навушники традиційної конструкції виходять ще й більш важкими і громіздкими, ніж дротові; цих недоліків позбавлені моделі true wireless, однак у них є свої нюанси.

— Комбіновані. Навушники, що допускають обид...ва описаних вище варіанти підключення. Найбільш популярний різновид таких «вух» — бездротові моделі зі знімним кабелем (див. відповідний пункт); інший варіант — дротові навушники зі стандартним штекером, укомплектовані адаптером для бездротового підключення. У будь-якому разі, маючи таку модель, користувач може вибирати спосіб підключення на свій розсуд: наприклад, з комп'ютера можна слухати музику через дріт, а вийшовши з будинку — підключити «вуха» до смартфону через Bluetooth. При цьому комбінованим пристроям не страшний акумулятор, що сів: можна просто перемкнути «вуха» на кабель і продовжувати використовувати їх. Головний недолік навушників даного типу — досить висока вартість.

Конкретний інтерфейс підключення, передбачений в навушниках. При цьому в деяких моделях можуть передбачатися відразу кілька варіантів — це або комбіновані пристрої (див. «Тип підключення»), або дротові навушники, укомплектовані додатковими перехідниками або змінними кабелями.

— micro-Jack (2.5 мм). Дротовий роз'єм, що схожий з популярним mini-Jack 3.5 мм (див. нижче), однак має менші розміри. Техніка з таким підключенням зустрічається нечасто — переважно це мініатюрні пристрої, де просто немає місця для роз'єму на 3.5 мм, Відповідно, і серед навушників даний інтерфейс поширення не отримав: у чистому вигляді майже не зустрічається, моделі з таким штекером зазвичай доповнюються перехідником або кабелем для mini-Jack.

— mini-Jack (3.5 мм). Ледь не найпопулярніший сучасний тип аудіороз'єму; якщо в якомусь пристрої заявлений вихід під навушники — швидше за все, мова йде саме про гніздо 3.5 мм. Відповідно, і більшість навушників з дротовим підключенням використовують саме цей тип роз'єму. Варто відзначити, що навушники з мікрофоном, розраховані на подібне з'єднання, оснащуються спеціальним штекером під комбінований аудіороз'єм «навушники+мікрофон» (подібні роз'єми популярні в портативних гаджетах і ноутбуках). А ось з гніздом, призначеним тільки для «вух» без мікрофона, такий штекер може працювати некоректно. Альтернативою можуть стати навушники, оснащені двома окремими штекерами mini-jack; докладніше про це варіанті див. н...ижче.

— mini-Jack (2 x 3.5 мм). Моделі, які мають два штекера mini-jack 3.5 мм. Даний варіант гарантовано означає, що мова йде не про класичні навушники, а про гарнітуру з мікрофоном: один штекер використовується для навушників, другий — для мікрофона. Подібні моделі зручні при використанні з технікою, що має окремі роз'єми: 3.5 мм для «вух» і мікрофона — наприклад, для ПК.

— Pentaconn (4.4 мм). Являє собою 5-контактний балансний вихід. Pentaconn використовує збільшений в порівнянні з mini-Jack штекер, його діаметр становить 4,4 мм, він міцніше і надійніше 3,5-міліметрового з'єднання. Балансне підключення Pentaconn дає можливість працювати з аудіосигналами підвищеної потужності. Завдяки цьому з'єднанню можна передавати сигнал на досить велику відстань. Відповідно подібний роз'єм актуальний для навушників вищої категорії.

— Jack (6.35 мм). Найбільший різновид аудіороз'єму типу Jack, що зустрічається в сучасній техніці. Виходи цього типу зустрічаються переважно в стаціонарній аудіотехніці — для портативних пристроїв вони занадто громіздкі, там простіше використовувати 3.5 мм mini-jack. Водночас роз'єм 6.35 мм вважається більш підходящим інтерфейсом для техніки професійного та аудіофільского класу: він забезпечує більш надійне з'єднання, велику щільність контакту і, відповідно, меншу ймовірність перешкод. Тому, хоча власним роз'ємом типу Jack оснащується порівняно небагато навушників (переважно рішення преміумкласу), чимало моделей зі штекером 3.5 мм mini-Jack комплектуються перехідником на 6,35 мм.

— XLR. Характерний круглий роз'єм з замком-фіксатором і 3 контактами (є й інші варіанти за кількістю). Як правило, він використовується для передачі аналогового сигналу через балансне підключення. Таке підключення забезпечує високу стійкість до перешкод, характерну для професійного застосування; водночас сам роз'єм має досить великі габарити. Зважаючи на все це наявність XLR актуальна переважно для навушників, розрахованих на застосування з прогресивною стаціонарною апаратурою.

— Bluetooth. Найпопулярніший варіант бездротового підключення в сучасних навушниках. Пов'язано це з тим, що вбудовані модулі Bluetooth є практично в кожному сучасному смартфоні, планшеті або ноутбуці, а для пристроїв без цього модуля (наприклад, ПК) можуть випускатися відповідні адаптери. Правда, якість звуку при традиційному Bluetooth-з'єднанні виходить порівняно невисокою, але для виправлення ситуації все частіше застосовуються спеціальні технології на зразок aptX і aptxHD (див. «Підтримка кодеків»).
Також варто відзначити, що модулі Bluetooth можуть відповідати різним версіям (останні на 2021 рік це Bluetooth 5.0, Bluetooth 5.1, Bluetooth 5.2, Bluetooth 5.3, Bluetooth 5.4); цей момент на якість звуку не впливає, проте визначає ряд додаткових нюансів — дальність і надійність зв'язку, можливість роботи крізь стіни та інші перешкоди, стійкість до перешкод тощо. В сучасних «вухах» можна зустріти такі версії Bluetooth:

• Bluetooth v 4.0. Оновлення, в якому можливості версії 3.0 (класичний+високошвидкісний Bluetooth) були доповнені третім форматом — Bluetooth LE (з низьким енергоспоживанням). Цей стандарт зв'язку призначений переважно для передачі невеликих об'ємів інформації — зокрема, службових пакетів даних для підтримки з'єднання. При цьому творцям вдалося поєднати економне споживання енергії і велику дальність зв'язку — вона може досягати 100 м. Це позитивно позначається на стабільності підключення.
• Bluetooth v 4.1. Розвиток і удосконалення Bluetooth 4.0. Якщо говорити конкретно про навушники, то для них ключовим нововведенням даної версії стала покращена захищеність від перешкод під час роботи поряд з пристроями пристроями мобільного зв'язку формату 4G (LTE) (в попередніх стандартах сигнали Bluetooth і LTE могли перекриватися, що призводило до збоїв). Так що для використання разом з 4G-смартфоном однозначно рекомендуються навушники з підтримкою Bluetooth не нижче v 4.1.
• Bluetooth v 4.2. Подальший, після 4.1, розвиток стандарту Bluetooth, що представив переважно ряд загальних поліпшень надійності і захисту.
• Bluetooth v 5.0. Масштабне оновлення Bluetooth, випущене в 2016 році. Одним з найпомітніших нововведень стало введення двох додаткових режимів роботи Bluetooth LE: режиму підвищеної швидкості (за рахунок зменшення дальності) і режиму збільшеної дальності (за рахунок зниження швидкості). У разі навушників основне значення цих нововведень полягає в поліпшенні загальної надійності зв'язку, збільшення його дальності та зменшенні кількості розривів.
• Bluetooth v 5.1. Оновлення версії v 5.0, у якому, крім загальних поліпшень якості та надійності зв'язку, з'явилася така цікава можливість, як визначення напряму, з якого надходить Bluetooth-сигнал. Завдяки цьому смартфон або інший гаджет з підтримкою цього стандарту здатний визначати місце розташування підключених пристроїв з точністю до сантиметра; це може знадобитися, наприклад, для пошуку зниклих з виду, але все ще працюючих навушників.
• Bluetooth v5.2. Наступне, після 5.1, оновлення Bluetooth 5 покоління. Основними нововведеннями в даній версії стали ряд поліпшень безпеки, додаткова оптимізація енергоспоживання в режимі LE і новий формат аудіосигналу для синхронізації паралельного відтворення на декількох пристроях.
• Bluetooth v5.3 був введений у вжиток на зорі 2022 року. З нововведень у ньому прискорили процес узгодження каналу зв'язку між контролером та пристроєм, реалізували функцію швидкого перемикання між станом роботи в малому робочому циклі та високошвидкісному режимі, покращили пропускну здатність та стабільність з'єднання за рахунок зниження сприйнятливості до перешкод. При несподіваному виникненні перешкод у режимі роботи з низьким енергоспоживанням Low Energy прискорено процедуру вибору каналу зв'язку для перемикання.
• Bluetooth v5.4. представили на початку 2023 року, збільшили радіус дії та швидкість обміну даними. Також у Bluetooth v 5.4 удосконалили енергозберігаючий режим BLE. Ця версія протоколу використовує нові функції безпеки для захисту даних від несанкціонованого доступу, має підвищену надійність з'єднання за рахунок вибору найкращого каналу для зв'язку та запобігає втратам з'єднань через перешкоди.

— Радіоканал. Бездротове з'єднання по радіоканалу, що не використовує технології Bluetooth (див. вище). Подібні навушники зазвичай комплектуються адаптером, який підключається до джерела сигналу дротовим способом — наприклад, через USB або mini-Jack 3.5. Такий спосіб підключення більш універсальний, ніж Bluetooth, він може застосовуватися навіть з пристроями, що не мають бездротових модулів. Крім того, радіоканал забезпечує більшу дальність (нерідко — до декількох десятків метрів), а якість звуку виходить досить високою навіть без використання спеціальних технологій. Недоліком даного варіанта можна назвати власне наявність адаптера, який не завжди доречний: наприклад, з планшетом або смартфоном зручніше використовувати Bluetooth-навушники.

— ІЧ-канал. Ще один спосіб бездротового підключення, особливістю якого є те, що він використовує не радіохвилі, а інфрачервоне випромінювання. Теоретично перевагою такого з'єднання є стійкість до електромагнітних перешкод, недоліком — те, що працює він тільки в зоні прямої видимості. На практиці ж ситуація така, що здебільшого для бездротового з'єднання простіше використовувати Bluetooth або радіоканал. Так що цей варіант зустрічається виключно у спеціалізованих пристроях для техніки, оснащеної власними ІЧ-виходами — зокрема, серед навушників під автомобільні монітори.

— USB-A. Дротове підключення до стандартного (повнорозмірного) роз'єму USB. Цей варіант зустрічається виключно серед навушників, розрахованих на комп'ютери/ноутбуки, ігрові консолі. Одна з переваг полягає в тому, що звук через USB передається в цифровому вигляді і обробляється не аудіокартою комп'ютера, а вбудованим перетворювачем навушників; такий перетворювач нерідко забезпечує кращу якість звуку, ніж згадана аудіокарта. Крім того, через USB-підключення можна передавати багатоканальний звук — цей момент особливо оцінять геймери. Ще однією перевагою можна назвати те, що при використанні USB-навушників спеціалізовані аудіовиходи залишаються вільними, і до них можна приєднати іншу апаратуру — наприклад, комп'ютерні колонки або вібронакидку.

— USB-C. Відносно новий тип USB-роз'єму, що застосовується і в стаціонарних комп'ютерах, і в портативних пристроях – як спадкоємець microUSB. Не сильно відрізняється за розмірами, однак має більш досконалу конструкцію — зокрема, зроблений двостороннім, що полегшує підключення. Найчастіше доповнюється іншими варіантами підключення (вони можуть бути як дротовими, так і бездротовими).

— Lightning. Універсальний роз'єм, застосовуваний в портативній техніці Apple — смартфонах iPhone і планшетах iPad — починаючи з 2012 року. Іншими виробниками не використовується. Відповідно, моделі з таким інтерфейсом розраховані саме на «яблучну» техніку (насамперед iPhone і плеєри iPod touch). Цей тип підключення особливо актуальний з урахуванням того, що в останніх «айфонах» виробник взагалі відмовився від окремого аудіовиходу, і єдиною можливістю для підключення навушників є саме порт Lightning.

— Фірмовий роз'єм. Роз'єм підключення, що не належить до загальноприйнятих стандартів і застосовується обмежено, в техніці одного або декількох виробників. Такі роз'єми зустрічаються переважно серед навушників для мобільних телефонів. Втім, у зв'язку із загальною стандартизацією даний варіант практично зійшов зі сцени. Теоретично фірмовим роз'ємом є також описаний вище Lightning, однак він виділений в окрему категорію через популярність техніки Apple.

Формат звуку, підтримуваний навушниками.

— Стерео. Двоканальне звучання, що дозволяє до певної міри створювати ефект об'ємного звуку (за рахунок різниці в правому і лівому каналі). Конструкція навушників (два динаміка, по одному на кожне вухо) першопочатково «заточена» саме під стерео, тому абсолютна більшість моделей підтримують саме цей формат звуку.

— Моно. Одноканальний звук, не створює ефекту об'ємності. Таке маркування означає, що дана модель оснащена одним навушником; при цьому на ринку зустрічається два різновиди подібних пристроїв. Перший — це навушники, що першопочатково мають тільки одну чашечку і призначені для ситуацій, коли друге вухо потрібно залишити відкритим (наприклад, для роботи на телефоні в офісі). Другий — це пристрої true wireless (див. «Тип кабелю»), що продаються по одному, на заміну втраченого навушника з початкової пари.

— 5.1. Першопочатково формат 5.1 призначений для створення об'ємного звуку, який може надходити з будь-якої сторони (surround). Він передбачає наявність 5 основних каналів (центр, фронт лівий/правий, тил лівий/правий) і одного басового. В навушниках ефект подібного звучання досягається за рахунок використання декількох динаміків в кожній чашці. Такі моделі дуже зручні при перегляді фільмів з багатоканальним звуком, а також в іграх – вони забезпечують потужний ефект занурення. З іншого боку, обходяться подібні навушники недешево, до того ж вони вимагають спец...ифічного способу підключення (наприклад, по USB).

— 5.1 (віртуальний). Моделі з підтримкою об'ємного звуку 5.1 (див. вище), в яких ефект surround досягається не за рахунок кількості динаміків, а за рахунок спеціальних технологій оброблення звуку. Це дещо знижує точність у порівнянні з «не-віртуальною» багатоканальністю, зате дозволяє помітно знизити вартість і вага навушників. Втім, динаміків в таких моделях також може бути декілька — наприклад, для поділу за частотами.

— 7.1. Формат 7.1 являє собою описаний вище багатоканальний 5.1, доповнений ще двома основними каналами. Локалізація цих каналів залежить від конкретного різновиду 7.1, однак у будь-якому разі вони посилюють ефект об'ємності. З іншого боку, повноцінна підтримка такого формату помітно позначається на габаритах, вазі і ціні навушників, а контенту зі звуком 7.1 випускається помітно менше, ніж 5.1.

— 7.1 (віртуальний). «Віртуальний» різновид описаного вище формату 7.1, в якому ефект об'ємного звуку забезпечується насамперед за рахунок спеціального оброблення сигналу, а не за рахунок наявності окремих випромінювачів під кожен канал. Аналогічно віртуального 5.1, такий формат роботи дещо знижує достовірність звучання, проте ця різниця часто буває непомітною, а самі навушники виходять більш простими і недорогими. Тому більшість сучасних 7.1-моделей підтримують саме віртуальний формат цього звуку.

— 9.1 (віртуальний). Подальший розвиток ідеї багатоканального звуку: 5 каналів, як 5.1 (див. вище), доповнені ще 4 каналами для більш точної локалізації чутного звуку. Як і в інших віртуальних форматах, об'ємність в даному випадку забезпечується спеціальними алгоритмами оброблення.

Варто пам'ятати, що фактичне звучання буде залежати не тільки від навушників, але і від джерела сигналу: наприклад, монофонічний запис навіть у «вухах» 9.1 не стане об'ємним.

— 3D звук. Об'ємне звучання з локалізацією джерел звуку в тривимірному просторі дозволяє глибоко поринути в атмосферу фільмів або зануритися у віртуальний ігровий світ. Механіка просторового 3D-звучання забезпечує локалізацію джерел звуку навколо слухача та у вертикальній площині. Алгоритми реалізації 3D-звуку в навушниках відрізняються щодо програмної та апаратної підтримки, проте всі вони націлені на досягнення ефекту реалістичності того, що відбувається. Об'ємний звук давно став стандартом для фільмів, а останнім часом функція 3D-звучання все частіше зустрічається в іграх та музичних треках.

Затримка звуку в бездротових навушниках – це природний процес, що обумовлюється специфікою передачі аудіоданих через Bluetooth. Вона може бути як майже непомітною, так і явно заважає комфортному геймплею або перегляду відеоконтенту. У цьому пункті наводиться заявлений час затримки звуку в мілісекундах, який прописаний у технічних характеристиках для конкретної моделі навушників.

Імпедансом називають номінальний опір навушників змінному струму — такого, як аудіосигнал.

За інших рівних умов більш високий імпеданс знижує рівень спотворень, проте потребує більш потужного підсилювача — інакше навушники просто не зможуть видати достатню гучність. У світлі цього вибір по опору залежить насамперед від того, до якого джерела сигналу планується підключати «вуха». Так, для портативного гаджета (смартфона, кишенькового плеєра) оптимальним вважається показник у 16 Ом і менше, непоганим — 17 – 32 Ом. Більш високі значення — 33 – 64 Му і 65 – 96 Ом — зажадають вже досить потужних підсилювачів, на зразок тих, що застосовуються в комп'ютерах і телевізорах. А моделі з опором 96 – 250 Ом і вище розраховані переважно на аудіотехніку Hi-End класу і професійне застосування; для таких випадків детальні рекомендації по вибору можна знайти в спеціальних джерелах.

Потужність навушників виражається в міліватах (мВт) - цей показник може змінюватись від скромної цифри в 1 мВт і до вражаючого рівня в 5000 мВт. Для переважної більшості навушників потужність не відіграє вирішального значення. По суті це показник того, наскільки гучним може бути звук без ризику пошкодити драйвери. У той же час параметр важливий для деяких професійних студійних та аудіофільських моделей - під потужністю в цьому випадку мається на увазі максимальний рівень аудіосигналу, який можна подавати на навушники з боку джерела звуку. Якщо навушники будуть використовуватися із пристроєм, який подає надто сильний сигнал, вони можуть спотворювати звук або вийти з ладу.

Номінальна чутливість навушників. Технічно це гучність, на якій вони звучать при підведенні до них певного стандартного сигналу з підсилювача. Таким чином, чутливість є одним з параметрів, які визначають загальну гучність звучання навушників: чим вона вища — тим голосніше буде звук при тому ж рівні вхідного сигналу та інших рівних умов. Втім, не потрібно забувати, що рівень гучності залежить також від опору (імпедансу, див. вище); мало того, підбирати «вуха» під конкретний пристрій варто спершу за імпедансом, а вже потім — за чутливістю. При цьому один параметр можна компенсувати іншим: наприклад, модель з високим опором і високою чутливістю зможе працювати навіть на порівняно слабкому підсилювачі.

Що стосується конкретних цифр, то навушники з показниками в 100 дБ і менше розраховані переважно для використання в тихій обстановці (в деяких подібних моделях чутливість не перевищує 90 дБ). Для застосування на вулиці, у транспорті та інших аналогічних умовах бажано мати більш чутливі навушники — близько 101 – 105 дБ, а то і 110 дБ. А в деяких моделях цей показник може досягати 116 – 120 дБ і навіть більше.

Також зазначимо, що цей параметр актуальний виключно при дротовому підключенні за аналоговим стандартом — наприклад, через mini-jack 3.5 mm. При використанні цифрових інтерфе...йсів на зразок USB і бездротових каналів на зразок Bluetooth звук проходить оброблення у вбудованому перетворювачі навушників, і якщо планується переважно подібне застосування — на чутливість можна не звертати особливої уваги.

Діаметр динаміка, встановленого в навушниках; в моделях з кількома випромінювачами (див. «Кількість випромінювачів»), зазвичай, враховується розмір найбільш великого динаміка, інші розміри можуть уточнюватися в примітках.

Загалом цей параметр актуальне насамперед для накладних навушників (див. «Конструкція»).У них випромінювачі можуть мати різний розмір; чим він більший — тим більш насиченим виходить звук і тим краще динамік відтворює баси, однак великі випромінювачі відповідним чином позначаються на габаритах, вазі і ціною навушників. А ось внутрішньоканальні «вуха» і вкладиші за визначенням мають дуже невеликі динаміки, а насичений бас в них досягається за рахунок інших конструктивних особливостей.

Наявність зовнішньої звукової карти в комплекті поставки навушників.

Зовнішня звукова карта зазвичай являє собою своєрідний адаптер, що підключається до USB-порту комп'ютера або ноутбука і оснащений стандартними аудіовиходами (зазвичай типу 3.5 мм mini-Jack). Фактично це зовнішній цифро-аналоговий перетворювач (ЦАП), створений спеціально під певну модель навушників. Дана особливість зустрічається переважно в двох різновидах навушників — ігрових і офісних (див. «Призначення»). У першому випадку зміст зовнішнього ЦАП полягає насамперед у тому, щоб забезпечити якісний звук з максимальним ефектом занурення (власна аудіокарта ПК/ноутбука далеко не завжди здатна впоратися з цим завданням). Крім того, окрема звукова карта може стати в нагоді, якщо власні аудіовиходи комп'ютера зайняті або зовсім відсутні. Що стосується офісних моделей, то в них зовнішні перетворювачі використовуються переважно для спрощення роботи зі спеціальним ПЗ або обладнанням для телефонії. Зазначимо, що і в тому, і в іншому випадку зовнішні звукові карти нерідко виконують також функції пультів ДУ — для цього вони оснащуються клавішами або іншими органами управління (сенсорами, колесиками тощо).