Порівняння Sony WF-1000XM5 vs Apple AirPods Pro 2nd gen

Радіус дії навушників, здатних працювати в бездротовому форматі (див. «Тип підключення»).

При оцінці радіусу дії потрібно враховувати, що даний параметр є досить умовним і фактична дальність може дещо відрізнятися від заявленої (зазвичай в меншу сторону). Так, при підключенні по радіоканалу дальність вказується для ідеальних умов — без перешкод і перешкод на шляху проходження сигналу. Для Bluetooth-моделей радіус дії залежить ще й від потужність Bluetooth-модуля в пристрої, до якого підключені «вуха». А ефективність ІЧ-каналу може знижуватися в жарку погоду або на яскравому сонячному світлі. Так що при виборі за даним показником не завадить взяти певний запас.

З іншого боку, варто відзначити два моменти. По-перше, загалом вказаний радіус дії досить точно описує можливості навушників, і по ньому цілком можна оцінювати і порівнювати між собою різні моделі. По-друге, навіть у найскромніших бездротових «вухах» дальність зв'язку становить близько 8 -10 м, 11 – 20 м вважається середнім показником, а досить велика кількість пристроїв здатне працювати на відстані в десятки і навіть сотні метрів. Так що звертати увагу на радіус дії має сенс переважно в тих випадках, якщо ви плануєте віддалятися від джерела сигналу на значну відстань — від 5 м і більше — небудь слухати звук через стіни.

Підтримка навушниками звуку високої роздільної здатності Hi-Res Audio. Відповідний формат покликаний забезпечити звучання, близьке до записуваного у студії. Під Hi-Res Audio розуміється цифровий сигнал із параметрами від 96 кГц/24 біт, а аналогової техніки встановлюється вимога розширеної частотної характеристики — від 40 кГц. Аудіотреки у цьому форматі звучать максимально близько до оригінальних задумів авторів композицій. Ліцензією Hi-Res маркуються преміальні навушники для затятих аудіофілів.

Діапазон звукових частот, здатний відтворити навушники.

Чим ширший цей діапазон - тим повніше навушники відтворюють спектр звукових частот, тим нижче ймовірність, що занадто низькі або занадто високі частоти виявляться недоступними. Однак тут варто зважати на деякі нюанси. Насамперед нагадаємо, що діапазон сприйняття людського вуха становить середньому від 16 Гц до 22 кГц, й у повної картини достатньо, щоб навушники перекривали цей діапазон. Однак сучасні моделі можуть помітно виходити за ці межі: у багатьох пристроях нижній поріг не перевищує 15 Гц, а то і 10 Гц, а верхня межа може досягати 25 кГц, 30 кГц і навіть більше. Такі великі діапазони сам собою не дають практичних переваг, проте зазвичай свідчать про високому класі навушників, інколи ж наводяться лише з рекламних цілях.

Другий важливий момент полягає в тому, що великий частотний діапазон сам по собі не є гарантією гарного звучання: якість звуку залежить ще від низки параметрів, перш за все амплітудно-частотної характеристики навушників.

Діаметр динаміка, встановленого в навушниках; в моделях з кількома випромінювачами (див. «Кількість випромінювачів»), зазвичай, враховується розмір найбільш великого динаміка, інші розміри можуть уточнюватися в примітках.

Загалом цей параметр актуальне насамперед для накладних навушників (див. «Конструкція»).У них випромінювачі можуть мати різний розмір; чим він більший — тим більш насиченим виходить звук і тим краще динамік відтворює баси, однак великі випромінювачі відповідним чином позначаються на габаритах, вазі і ціною навушників. А ось внутрішньоканальні «вуха» і вкладиші за визначенням мають дуже невеликі динаміки, а насичений бас в них досягається за рахунок інших конструктивних особливостей.

Наявність в навушниках власного регулятора гучності. Такий регулятор може розміщуватися як на проводі, так і на одній з чашок (останнє характерно для бездротових моделей). У будь-якому разі дана функція дозволяє з легкістю налаштувати гучність: для цього не потрібно лізти в налаштування комп'ютера, натискати кнопки на плеєрі або смартфоні і т. п, досить скористатися знаходяться під рукою регулятором. З іншого боку, додаткове оснащення ускладнює і здорожує конструкцію, а також підвищує ймовірність спотворень. У світлі останнього регулювання гучності практично не зустрічається в професійних навушниках.

Технологія, використовувана в Bluetooth-моделях (див. «Підключення») і дозволяє навушникам підключатися одночасно до декількох пристроїв. Завдяки цьому можна, наприклад, слухати музику з ноутбука, а при надходженні дзвінка на мобільний телефон перемикати навушники на розмову. У різних виробників дана технологія має свої особливості, а тому, якщо функція multipoint для вас критична, стоїть окремо уточнити подробиці її роботи в обраній моделі.

Кодеки і додаткові технології обробки звуку, підтримувані навушниками з підключенням по Bluetooth (див. «Підключення»). Першопочатково передача звуку по Bluetooth передбачає досить сильне стиснення сигналу; це некритично при передачі мови, однак може сильно зіпсувати враження при прослуховуванні музики. Для усунення цього недоліку і використовуються різні технології, зокрема aptX, aptX HD, aptX Low Latency, aptX Adaptive, AAC, LDAC і LHDC. Зрозуміло, для використання будь-якої з технологій її повинні підтримувати не тільки «вуха», але і Bluetooth-пристрій, з яким вони використовуються. А ось основні особливості кожного з варіантів:

— aptX. Bluetooth-кодек, створений для значного підвищення якості звуку, що передається по Bluetooth. Згідно із заявами творців, дає змогу досягти якості, порівнянної з Audio CD (16-bit/44.1 kHz). Переваги aptX найбільш помітні при прослуховуванні високоякісного контенту (наприклад, форматів lossless), проте навіть на звичайному MP3 він може дати помітне покращення звучання.

— aptX HD. Розвиток і удосконалення оригінального aptX, що дає змогу досягти чистоти звуку, порівнянної з аудіо формату Hi-Res (24-bit/48kHz). Як і в оригіналі, переваги aptX HD помітні переважно на...аудіо високої якості, хоча цей кодек не буде зайвим і для MP3.

— aptX Low Latency. Специфічний різновид описаного вище aptX, розроблений в розрахунку не стільки на покращення якості звуку, скільки на зниження затримок у передачі сигналу. Такі затримки неминуче виникають під час роботи через Bluetooth; вони не критичні для прослуховування музики, однак при перегляді відео або в іграх може виникнути значна асинхронність між зображенням і звуком. Кодек aptX LL усуває це явище, зменшуючи затримку до 32 мс — така різниця непомітна для сприйняття людиною (хоча для серйозних завдань на зразок студійної роботи зі звуком вона все одно занадто велика). Підтримка aptX LL зустрічається переважно в ігрових навушниках.

— aptX Adaptive. Подальший розвиток aptX; фактично об'єднує в собі можливості aptX HD і aptX Low Latency, проте не обмежується цим. Однією з головних особливостей даного стандарту є так званий адаптивний бітрейт: кодек автоматично регулює фактичну швидкість передачі даних, виходячи з особливостей трансльованого контенту (музика, ігрове аудіо, голосовий зв'язок тощо) і завантаженості використовуваних частот. Це, зокрема, сприяє зниженню енергоспоживання і підвищенню надійності зв'язку; а спеціальні алгоритми дають змогу транслювати звук, за якістю порівнянний з aptX HD (24 біт/48 кГц), використовуючи в рази меншу кількість даних, що передаються. А мінімальна затримка передачі даних (на рівні aptX LL) робить цей кодек таким, що відмінно підходить в тому числі для ігор і фільмів.

— aptX Lossless. Наступний ступінь розвитку технології aptX, що передбачає передачу звуку CD-якості по бездротовій Bluetooth-мережі без втрат і використання компресії. Трансляція звуку з параметрами дискретизації 16 біт / 44.1 кГц здійснюється з бітрейтом порядку 1.4 Мбіт/с – це приблизно втричі швидше, ніж було в редакції aptX Adaptive (див. вище). Підтримку aptX Lossless почали впроваджувати з кінця 2021 року у рамках ініціативи Snapdragon Sound від Qualcomm.

— AAC. Bluetooth-кодек, що застосовується переважно в портативних гаджетах фірми Apple. За можливостями помітно поступається більш прогресивним стандартам на зразок aptX або LDAC: якість звуку при використанні AAC можна порівняти з середнім MP3-файлом. Втім, для прослуховування тих же MP3 цього цілком вистачає, різниця стає помітною лише на більш прогресивних форматах. А вимоги AAC до апаратної частини невисокі, і його підтримка в навушниках обходиться недорого.

— LDAC. Фірмовий Bluetooth-кодек компанії Sony. За пропускною здатністю і потенційною якістю звучання перевершує навіть aptX HD, забезпечуючи показники на рівні Hi-Res звуку 24-bit/96kHz; існує навіть думка, що це максимальна якість, яку має сенс передбачати в бездротових навушниках — подальше покращення буде просто непомітним для людського вуха. З іншого боку, підтримка цього стандарту обходиться недешево, а гаджетів з такою підтримкою поки існує досить мало — це, зокрема, смартфони Sony, а також апарати середнього і топового класу під управлінням Android 8.0 Oreo і більш пізніх версій.

— LHDC. LHDC (Low latency High-Definition audio Codec) — це кодек високої роздільної здатності з низькими затримками, розроблений спілкою Hi-Res Wireless Audio та компанією Savitech. У переважній більшості випадків його підтримка реалізована на апаратному рівні у смартфонах Huawei та Xiaomi. Також кодек відомий під назвою HWA (Hi-Res Wireless Audio). При використанні LHDC передача сигналу телефону на навушники здійснюється з бітрейтом до 900 кбіт/с, бітовою глибиною до 24 біт і частотою дискретизації до 96 кГц. При цьому забезпечується стабільне та надійне з'єднання зі зниженим рівнем затримки. Кодек оптимально підходить для висококласних бездротових навушників та оперування прогресивними форматами цифрового звуку.

У навушниках з підтримкою голосового помічника рівень користувальницької взаємодії з пристроєм виводиться на новий якісний лад. Виклик асистент. здійснюється натисканням на одну з кнопок управління в навушниках або ж конкретної голосовою командою (наприклад, «Ok, Google» для віртуального підмайстер Google Assistant). Асистент ставить відтворення на паузу, в мить змінює гучність музики, може повідомляти користувача про надходження нових повідомлень, допомагає відповідати на повідомлення без допомоги рук, також за допомогою голосового управління з навушників даються команди на пов'язаний смартфон.

Час, необхідний для повної зарядки акумулятора в навушниках з відповідним живленням (див. вище).

У даному випадку мається на увазі час зарядки батареї від 0 до 100 % при використанні штатного зарядного пристрою (або стороннього зарядника з ідентичними характеристиками). Відповідно, на практиці цей показник може відрізнятися від заявленого — залежно від особливостей ситуації. Проте в цілому по ньому цілком можна оцінювати різні моделі і порівнювати їх між собою: навушники з меншим заявленим часом зарядки і за фактом будуть заряджатися швидше (за інших рівних умов).

Також відзначимо, що підвищення ємності акумулятора (та автономності навушників) неминуче передбачає і збільшення часу зарядки. Для компенсації цього моменту можуть застосовуватися спеціальні технології швидкої зарядки — однак вони позначаються на вартості і вимагають застосування спеціалізованих ЗП.