Порівняння Orico AH-A12F vs BASEUS Lite Series 6-in-1

— USB-A. Класичний загальноприйнятий порт USB, який останнім часом активно здає позиції більш досконалому порту USB-C.

— USB-C. Від класичного, повнорозмірного USB такий роз'єм відрізняється набагато меншими розмірами, а також двосторонньої конструкцією, що дозволяє вставити штекер будь-якою стороною. Цей інтерфейс рідко зустрічається в настільних ПК, однак стає дедалі популярнішим в ноутбуках, планшетах, телефонах. Зазначимо, що стандарт Type C описує тільки конструкцію роз'єму; версія (інтерфейс) USB описані в пункті нижче.

— Lightning. Фірмовий інтерфейс компанії Apple, застосовуваний в її компактних пристроях (iPhone, iPad і iPod touch), починаючи з 2012 року. Щодо особливостей застосування повністю аналогічний описаному вище microUSB, з поправкою на те, що зустрічається лише в «яблучних» гаджетів і не використовується іншими виробниками.

— Внутрішній USB. Різновид стандарту USB, застосовувана для підключення внутрішніх картрідерів (див. «Тип», «Призначення»). Від зовнішнього USB відрізняється роз'ємом; під'єднати кардридер з таким підключенням можна тільки до портів на материнській платі, із зовнішніми USB-портами він несумісний. Інші характеристики повністю аналогічні відповідним стандартом зовнішнього USB (див. вище).

— microUSB. Зменшена версія зовнішнього інтерфейсу USB (див. вище):...габарити такого роз'єму в рази менше, ніж у повнорозмірного, що дозволяє застосовувати його в портативній техніці, зокрема смартфонах і планшетах. Власне, саме на таку техніку зазвичай і розраховані кардридер і хаби, які використовують для підключення даний інтерфейс. Зазначимо, що нормальна робота можлива тільки в тому випадку, якщо основний пристрій здатний працювати в режимі USB-хоста (ця функція має назву USB On-the-Go).

— Wi-Fi. Бездротовий стандарт, першопочатково розроблений як технологія побудови комп'ютерних мереж; пізніше з'явилася технологія Wi-Fi Direct, яка дозволяє з'єднувати пристрої між собою безпосередньо. У картридерах і хабах ця технологія зустрічається переважно серед моделей, розрахованих на використання з мобільними пристроями (ноутбуками, смартфонами, планшетами), які мають вбудований модуль Wi-Fi. При цьому перевагою перед дротяними інтерфейсами є не тільки відсутність дротів і відповідна свобода пересувань, але і можливість одночасного підключення декількох пристроїв і обміну даними з ними. А деякі моделі з Wi-Fi можна навіть підключати до комп'ютерних мереж в ролі повноцінних мережевих накопичувачів. З недоліків варто відзначити необхідність власного джерела живлення — небудь підключення до мережі, що відповідно обмежує свободу пересувань, або акумулятора, який має обмежений термін автономної роботи (у межах декількох годин).

— ExpressCard. Стандарт підключення компактної периферії, що застосовується переважно в ноутбуках. Пристрої ExpressCard зазвичай мають розмір 75х34х5 мм і встановлюються в спеціальне гніздо у корпусі комп'ютера. Залежно від особливостей системи може забезпечити швидкість до 2,5 Гбіт/с, проте загалом менш універсальний і зручний, ніж USB, за рахунок чого поширений значно менше і продовжує втрачати популярність. Зустрічається виключно у картридерах (див. «Тип»).

— Фірмовий роз'єм. Підключення зовнішніх картрідерів (див. «Призначення») через оригінальний роз'єм, який використовується, зазвичай, в техніці окремо взятого виробника і не відповідний загальнопоширеним стандартам зразок USB (див. вище). Область застосування таких моделей досить обмежена, найчастіше вони випускаються як додаткові аксесуари для певних моделей портативної техніки (наприклад, планшетів).

В даному пункті мається на увазі інтерфейс підключення по USB роз'єму. Відноситься як до класичного USB-A, так і порту type C. Основною відмінністю версій інтерфейсу є пропускна здатність — швидкість.

— USB 2.0. Застаріла версія 2.0 забезпечує швидкість передачі даних до 480 Мбіт/с. Зустрічається тільки в порти USB-A.

— USB 3.2 gen1. Попередні назви стандарту USB 3.1 gen1 і USB 3.0 (уміють заплутати). На відміну від 2.0 дана версія забезпечує в 10 разів більшу максимальну швидкість (4.8 Гбіт/с), а також більш високу потужність живлення, що дозволяє підключати енергоємні пристрої і великі розгалужувачі.

— USB 3.2 gen2. Подальше удосконалення стандарту USB 3.2 gen1 (і як прийнято, не раз перейменоване попередня назва USB 3.1 gen1 і просто USB 3.1), що дозволило добитися максимальної швидкості 10 Гбіт/с і ще більш високої потужності живлення зовнішніх пристроїв.

Кількість USB-входів, розташованих на корпусі картрідера або хаба (див. «Тип»). Від цього параметра залежить кількість USB-портів, яке Ви отримаєте в своє розпорядження після підключення пристрою. «Чисті» кардридер і комбіновані моделі, зазвичай, мають 1, 2 і навіть 3 входи USB, для хабів ж характерні значення 4 і більше портів.

В даному пункті мається на увазі інтерфейс підключення USB роз'єму. Основною відмінністю версій інтерфейсу є швидкість. Варто відзначити, що швидкість вхідного роз'єму ще не говорить про загальну прохідної здатності, оскільки одночасне підключення флешок, телефонів, карток пам'яті уповільнює передачу даних, яка в будь-якому разі обмежена інтерфейсом підключення пристрою до ПК або ноутбука (пункт «Інтерфейс підключення»).

— USB 2.0. Застаріла версія 2.0 забезпечує швидкість передачі даних до 480 Мбіт/с. Зустрічається тільки в порти USB-A.

— USB 3.2 gen1. Попередні назви стандарту USB 3.1 gen1 і USB 3.0 (уміють заплутати). Дана версія забезпечує в 10 разів більшу максимальну швидкість (4.8 Гбіт/с), а також більш високу потужність живлення, що дозволяє підключати енергоємні пристрої і великі розгалужувачі.

— USB 3.2 gen2. Подальше удосконалення стандарту USB 3.2 gen1 (і як прийнято, не раз перейменоване попередня назва USB 3.1 gen1 і просто USB 3.1), що дозволило добитися максимальної швидкості 10 Гбіт/с і ще більш високої потужності живлення зовнішніх пристроїв.

Кількість портів USB Type C для підключення периферійних пристроїв, передбачене в конструкції хаба (або картрідера з функцією хаба — див. «Тип»).

Сам порт має невеликі розміри — лише трохи більше, ніж microUSB — і двосторонню конструкцію, завдяки якій штекер можна вставляти будь-якою стороною. Саме тому він стягнув повагу та активно замінює класичний USB порт.

Незважаючи на невеликі розміри, USB Type C застосовується як в портативній техніці, так і в настільних ПК і периферії під них. Втім, таких пристроїв поки що випускається трохи; через це в хабах зазвичай передбачається 1 порт USB-C або ж 2 type C входу.

Інтерфейс підключення USB роз'єму (версія) насамперед характеризує швидкість.

— 2.0. Застаріла версія 2.0 забезпечує швидкість передачі даних до 480 Мбіт/с. Зустрічається тільки в порти USB-A.

— 3.2 gen1. Попередні назви стандарту 3.1 gen1 і 3.0. Дана версія забезпечує в 10 разів більшу максимальну швидкість (4.8 Гбіт/с), а також більш високу потужність живлення, що дозволяє підключати енергоємні пристрої і великі розгалужувачі.

— 3.2 gen2. Подальше удосконалення стандарту 3.2 gen1 (і як прийнято, не раз перейменоване попередня назва 3.1 gen1 і просто 3.1), що дозволило добитися максимальної швидкості 10 Гбіт/с і ще більш високої потужності живлення зовнішніх пристроїв.

Однак підсумкова швидкість залежить не стільки від вхідного роз'єму, скільки від USB версії підключення хаба (картрідера) до ПК.

HDMI є найбільш популярним з сучасних мультимедійних цифрових інтерфейсів. Він спеціально створений для HD-контенту та забезпечує передачу відео високої роздільної здатності і багатоканального звуку по одному кабелю. Виходи HDMI зустрічаються переважно в хабах, що підключаються по USB Type C і сумісних з інтерфейсом Thunderbolt (див. «Підключення»). Власне, для використання HDMI потрібно підключити пристрій до роз'єму Thunderbolt v3 — «чистий» USB Type C не передбачає передачі відео. Така можливість може стати в нагоді в тому випадку, якщо зовнішній екран розрахований на підключення по HDMI, а в самому ПК, ноутбуку таких роз'ємів немає, вони зайняті або недоступні з іншої причини. При цьому HDMI може бути різної версії, що позначається на пропускній здатності. Так для передачі відео в 4K на 60 к/с необхідно мати HDMI v 2.0 або 2.1.

— SD (від Secure Digital). Один з найпоширеніших сучасних стандартів карт пам'яті, що широко застосовуються у фото - і відеотехніці, ноутбуках, планшетах тощо. Носії мають розмір 32х24х2,1 мм. Конструктивна особливість — механічний захист від запису у вигляді повзунка (щоправда, його коректна робота залежить від функцій картрідера, а не самої карти). Підтримують захист паролем і технологію DRM. На сьогоднішній день існує три покоління карт цього стандарту: оригінальні SD (до 4 Гб), SD HC (до 32 Гб) і SD XC (теоретично — до 2 Тб). Їх фізичний розмір ідентичний, а картрідери підтримують більш ранні покоління, крім основного. Так, пристрій під SD HC «зрозуміє» і оригінальні SD, а рідер під SD XC читає всі три покоління. Водночас більш «пізня» карта не зможе коректно читатися більш «раннім» кардридером.

— miniSD. Зменшена версія карт SD (див. вище). Ідентична їм практично у всьому, крім розмірів (22х20х1,4) і захисту від запису, завдяки чому може читатися і в SD-кардридерах при застосуванні спеціального адаптера.

— microSD. Ще одна зменшена версія стандарту SD, розміром 15х11х1 мм. Практично повністю ідентична оригіналу, за винятком габаритів і захисту від запису. Завдяки компактності отримала широке поширення в портативній техніці, особливо мобільних телефонах. Також може використовуватися в кардридерах під SD при застосуванні адаптера, а в деяких...моделях — і без нього. — CompactFlash. Цей стандарт з'явився одним з перших і зберігся до цих пір в дещо модифікованому вигляді завдяки хорошій ємності (до 512 ГБ) і високій швидкості запису — що особливо важливо в професійній цифровій фотографії і відеозйомці, де ці карти все ще досить широко використовуються. Недоліком є значні габарити: 42х36 мм при товщині 5 мм (CompactFlash Type I) або 3,3 мм (CompactFlash Type II). Сумісність обох типів на практиці безпосередньо пов'язана з розмірами: карта Type II просто не поміститься в рідер Type I, а от навпаки цілком можливо. Крім цього, Type Type I і II розрізняються за швидкістю роботи.

— XQD. Формат, розроблений CompactFlash Association як потенційна заміна CompаctFlash і призначений для пристроїв з підвищеними вимогами до швидкості читання і запису. Власне, швидкість обміну даними, залежно від версії, може досягати 1 ГБ/с в оригінальних XQD і 2 ГБ/с в картах з підтримкою стандарту CFexpress, з перспективою подальшого збільшення до 8 ГБ/с і навіть вище. При цьому самі карти вийшли більш мініатюрними, ніж СompactFlash, хоча все одно досить великими — 39 x 30 мм при товщині 3,8 мм

— MemoryStick. Власний формат карт пам'яті, розроблений компанією Sony, застосовується переважно в її пристроях, зокрема відеокамерах і портативних консолях. Такі карти мають розмір 50х21,5х2,8 мм (оригінальна версія) або 31х20х1,6 (різні модифікації Duo), а об'єм може досягати 32 Гб. Хоча карти випускаються не тільки Sony, офіційно стандарт є закритим, а тому гарантовано відповідати йому можуть тільки карти оригінального виробництва.

— MemoryStick Micro (M2). Зменшена версія карт Memory Stick (див. вище), мають розміри 15х12,5х1,2 мм та обсяг до 32 Гб. Сумісні з рідерами під оригінальні Memory Stick при використанні спеціальних адаптерів.

— xD-Picture. Спеціалізований формат, розроблений спільно Olympus і Fujifilm для власних цифрових камер. Виділяються відсутністю власного контролера пам'яті, що, з одного боку, забезпечує компактність і надійність, з іншого — знижує швидкодію. Крім того, за заявою Olympus, використання цієї карти дає змогу працювати з деякими власними ефектами камер. Теоретичний об'єм таких карт до 8 Гб. Ще одним недоліком є висока ціна. За рахунок цього xD-Picture застосовуються досить рідко, і навіть самі виробники переводять свою продукцію на інші стандарти.

— MMC. Універсальні карти пам'яті, за габаритами аналогічні SD — аж до того, що сумісні з рідерами під SD, а на деяких сучасних пристроях (фотоапаратах, відеокамерах, ноутбуках...) прямо вказується «SD/MMC». Водночас карти SD в MMC-картрідери просто не помістяться. MMC мають низьке енергоспоживання, однак дороги і не дуже швидкі в роботі. Їх максимальний об'єм — 4 Гб.

— MMCmicro. Зменшена версія карт стандарту MMC (див. вище) — мають габарити 12х14х1,1 мм, в іншому практично ідентичні.

— CFexpress. Неймовірно швидкі накопичувачі великого об'єму з прицілом на тривалий безперервний запис в інтенсивному режимі. Саме вони найкращим чином пристосовані під зйомку відео в роздільній здатності 4K і вище з кадровою частотою 120 к/с. Поки що зустрічаються не так і часто в фото та відеотехніці. Існує два різновиди накопичувачів типу CFexpress: Type A в розмірі 20х28х2.8 мм і Type B з габаритами 38.5х29.8х3.8 мм.

— SIM-карти. Можливість використання картрідера для роботи з SIM-картами, що застосовуються в мобільних телефонах. В сучасних мобільниках SIM-карта відповідає не тільки за номер в мережі — на ній може зберігатися безліч різної інформації, такої як контакти, повідомлення, профілі налаштувань тощо; в результаті втрата SIM через загублення або крадіжку може обернутися серйозними труднощами. Кардридер з функцією зчитування SIM-карт, розрахований насамперед на подібні ситуації: з його допомогою ви можете зберегти резервну копію даних з SIM-карти на комп'ютері або на зовнішньому носії, і пізніше при необхідності без проблем відновити її.

Спеціальний відсік на корпусі картрідера або хаба (див. «Тип»), в який поміщається USB-кабель в неробочий час. Такі моделі компактні і зручні в транспортуванні за рахунок того, що дріт, схильний плутатися і заважати, схований усередині пристрою. За об'єктивним причин відсік для кабелю можуть мати тільки пристрої з зовнішнім підключенням (див. «Призначення»).