Порівняння Dell OptiPlex 7070 Ultra 210-ASWZ#Lux2 vs Apple iMac 21.5" 2010 MC508

Загальний тип комп'ютера. Крім класичних настільних моделей (у тому числі ігрового призначення), в наш час зустрічаються і більш незвичайні рішення: моноблоки, неттопи, мікрокомп'ютери. Ось особливості кожного типу:

— Настільний. Традиційні настільні ПК, іншими словами — моделі, які не належать ні до однієї з більш специфічних категорій. В більшості своїй є навіть не настільними, а швидше «підстільними» — виконуються у вертикальних корпусах, що розміщуються найчастіше під стільницею, горизонтальні системні блоки серед таких пристроїв зустрічаються вкрай рідко.

— Ігровий. Різновид настільних комп'ютерів, розрахований на професійних гравців і геймерів-ентузіастів. Подібні моделі обов'язково комплектуються потужною «начинкою», яка дає змогу з комфортом грати навіть в сучасні вимогливі ігри. Крім того, в них нерідко передбачаються різні додаткові функції, корисні з урахуванням спеціалізації: вбудовані інструменти для розгону, висококласні настроювані системи охолодження тощо. Ще одна особливість ігрових ПК — характерний дизайн, нерідко досить оригінальний: в «агресивному стилі», з підсвічуванням, незвичайною формою корпусу, прозорими вставками тощо.

— Моноблок. Моноблоки являють собою пристрої, які об'єднують в одному корпусі екран, електроніку системного блока, набі...р роз'ємів і акустику; простіше кажучи — це монітори з вбудованою комп'ютерної «начинкою». Така конструкція має дві основні переваги. По-перше, в системі від початку є дисплей, причому досить великий і такий, що оптимально підходить під її конфігурацію — так що користувачеві не потрібно шукати окремий екран. По-друге, такий комп'ютер займає дуже мало місця — лише трохи більше, ніж монітор з тією ж діагоналлю екрана; до того ж і відсутність окремого системного блока можна записати в переваги. З іншого боку, якщо в звичайному ПК «системник» і монітор можна вибрати окремо, на свій розсуд, то в моноблоках такої можливості немає — доводиться обходитися тими комбінаціями, які першопочатково пропонує виробник. Крім того, можливості з модифікації та апгрейду у таких моделей помітно скромніше, ніж у традиційних, а про заміну екрана мови взагалі не йде.

— Неттоп. Пристрої, також відомі як «міні-ПК». Мають невеликі розміри і скромне оснащення — зокрема, досить обмежений набір портів. Крім того, багато неттопів не відрізняються продуктивністю і розраховані переважно на роботу з документами, серфінг по Інтернету і інші нескладні завдання. Втім, зустрічаються і досить потужні продуктивні рішення. У будь-якому разі основна перевага неттопа — компактність.

— Мікрокомп'ютер. Згідно з назвою, комп'ютери цього типу мають надзвичайно мініатюрні розміри — за габаритами вони порівняні з «флешками» і виглядають швидше як портативні адаптери для зовнішніх екранів, ніж як самостійні пристрої. На корпусі такого «адаптера» зазвичай є власний HDMI-конектор, за допомогою якого здійснюється підключення до монітора або телевізора; цей же порт забезпечує живлення. А в корпусі найчастіше передбачається «мобільний» енергозберігальний процесор з вбудованою графікою, компактний SSD або eMMC накопичувач і бездротові модулі. Периферія на зразок клавіатур і мишей підключається переважно через Bluetooth, однак у багатьох моделях є дротові роз'єми на зразок USB, причому іноді — в цілком пристойній кількості (2, а то й 3). Загалом подібний пристрій може стати непоганою альтернативою планшета або ноутбука для тих, хто часто переміщується між різними робочими місцями — головне, щоб на цих місцях були відповідні екрани для підключення. Потужність мікрокомп'ютерів, закономірно, невисока, проте вони і не призначені для «важких» задач.

— Тонкий клієнт. Тонкими клієнтами називають комп'ютери, розраховані на використання в режимі терміналів для зовнішніх серверів. При цьому всі ресурсомісткі обчислення здійснює сервер, а функції тонкого клієнта обмежуються введенням вихідних даних і прийомом результатів. Більшість таких комп'ютерів взагалі не передбачають самостійної роботи, однак це не недолік, а особливість спеціалізації. Взагалі ж подібний формат роботи не застосовується в побуті і звичайній діловій сфері, проте ідеально підходить для деяких вузькопрофесійних завдань. А оскільки тонкому клієнту не потрібна висока продуктивність, можна зробити його максимально компактним, легким і недорогим.

Діагональ екрана, встановленого в моноблоці (див. «Тип»).

Загалом чим більша діагональ — тим більш прогресивним вважається і екран, і комп'ютер загалом. Великий розмір дисплея зручний для ігор, фільмів, а також деяких спеціальних завдань на зразок верстки великих друкованих матеріалів; крім того, для такого екрана можна передбачити більш високу роздільну здатність, а всередині корпусу доступно більше місця для прогресивних комплектуючих. З іншого боку, більш великий моноблок буде коштувати помітно дорожче порівняно невеликого, навіть якщо інші характеристики таких моделей повністю однакові. Крім того, потужність «начинки» не пов'язана безпосередньо з розмірами екрана — висококласні моноблоки можуть бути і досить невеликими.

Що стосується конкретних цифр, то діагональ 20" і менше вважається в наш час дуже скромною, моноблоки 21.5 " — невеликі, екран 24" — середній, а значення 27" і 32" говорять про великих розмірах.

Роздільна здатність екрана, встановленого в моноблоці (див. «Тип»).

Чим вище роздільна здатність, тим більш чітке і деталізоване зображення здатний видавати екран, однак тим дорожче він коштує. Крім того, для високих роздільних здатностей потрібна відповідна потужна графіка, що ще більше впливає на ціну всього комп'ютера. Мінімальним показником для сучасних моноблоків фактично є 1366х768 — це роздільна здатність дозволяє, зокрема, в належній якості відтворювати відео стандарту HD 720p. Втім, у наш час найширше поширений більш прогресивний формат Full HD, що передбачає роздільна здатність 1920x1080. А у висококласних моноблоках з великою діагоналлю і потужною графічною частиною зустрічаються і більш солідні роздільної здатності — стандартів Quad HD (2560х1440, 3440х1440), Ultra HD 4K (3840x2160, 4096x2304) і навіть 5K (5120х2880).

Тип матриці, використовуваної в екрані моноблока (див. «Тип»).

— TN+film. Найпростіший і найбільш недорогий тип сучасних матриць. Крім невисокої вартості, до переваг TN+Film можна віднести хорошу швидкість роботи (невеликий час відгуку). А ось загальну якість картинки можна описати як середню: по яскравості, колірному охопленню і якістю передачі кольору екрани цього типу помітно поступаються більш прогресивним варіантами. Правда, цієї якості цілком достатньо для порівняно нескладних завдань на зразок вебсерфінгу або роботи з документами, а здебільшого — навіть для ігор і перегляду фільмів; однак для професійної роботи з кольором екрани TN-Film підходять погано.

— IPS. Різновид матриць, розроблений в розрахунку на високу якість зображення. По яскравості і достовірності передачі кольору такі екрани насправді значно перевершують TN-film, завдяки чому вони відмінно підходять для професійного застосування. Крім того, подібні властивості цінуються серед вимогливих геймерів і шанувальників кіно. Час відгуку в ранніх версіях IPS-екранів був досить високим, проте в сучасних різновидах ця особливість практично усунута. А ось однозначним недоліком подібних екранів є досить висока вартість. Також відзначимо, що в наш час на ринку представлено кілька різновидів IPS, що розрізняються за характеристиками. Приміром, E-IPS є відносно простим і недорогим варіантом, P-IPS і H-IPS — проф...есійними (при їх створенні було приділено максимальну увагу якості передачі кольору), а AH-IPS розроблявся з прицілом на екрани надвисокої роздільної здатності. Так що конкретні особливості такого екрану не завадить уточнити окремо — особливо якщо моноблок купується для дизайну, обробки фото та інших аналогічних завдань, які передбачають ретельну роботу з кольором.

— PLS. Фактично — одна з версій описаної вище технології IPS, створена компанією Samsung. При розробці особлива увага приділялася як поліпшенню робочих характеристик, так і зниженню вартості матриці; в результаті, за заявою творців, їм дійсно вдалося досягти більш високої яскравості і контрастності в поєднанні з низькою вартістю. Загалом за характеристиками може бути порівняна з середньорівневими версіями IPS.

— *VA. Різні версії технології VA — MVA Fujitsu, PVA і Super PVA у Samsung, ASVA у Sharp тощо.; ключових відмінностей за конструкцією між цими версіями загалом немає. Сама по собі технологія *VA була створена як компромісний варіант між швидкістю і доступністю матриць TN-Film і високоякісною «картинкою» IPS. В результаті вийшли екрани з більш точною і повною передачею кольору, ніж у TN, з гарним чорним кольором і непоганими кутами огляду; швидкість відгуку першопочатково була не дуже високою, проте в сучасних версіях цей недолік практично усунутий. Водночас особливістю *VA-екранів є те, що колірний баланс видимого зображення залежить від кута зору і змінюється при найменшому відхиленні від перпендикуляра. При звичайному користуванні ПК це явище практично непомітно, проте для професійної роботи з кольором такі монітори все ж підходять слабо.

Максимальна яскравість, забезпечувана екраном моноблока (див. «Тип»).

Чим інтенсивніше навколишнє освітлення — тим вище повинна бути яскравість екрана для нормальної видимості. Найбільш «тьмяні» екрани в моноблоках здатні видавати до 200 кд/м2 — цього більш ніж достатньо для роботи під звичайним штучним освітленням, але ось під сонячним світлом потрібно вже не менше 300 кд/м2. При цьому сучасні моноблоки можуть мати більший запас по яскравості — в деяких моделях до 500 кд/м2. Це розширює можливості з налаштування екрана під різні ситуації і уподобання користувача. Крім того, висока яскравість позитивно позначається на якості зображення і насиченість кольорів, у світлі чого нерідко є ознакою досить прогресивного екрана.

Загальний тип (спеціалізація) процесора, встановленого в ПК.

— Десктопний. Процесори, першопочатково створені для повнорозмірних настільних комп'ютерів. Конкретні характеристики таких CPU можуть варіюватися в досить широких межах; однак загалом вони мають більш високу обчислювальну потужність, ніж мобільні чипи, а також більш широкий набір додаткових функцій і спеціальних рішень для підвищення ефективності. А при однаковій фактичної продуктивності десктопні рішення обходяться набагато дешевше мобільних. Зворотною стороною цих переваг є порівняно високі показники енергоспоживання і тепловиділення. Однак для повнорозмірних ПК ці недоліки не є критичними, тому майже всі традиційні настільні комп'ютери, а також більшість моноблоків (див. «Тип») комплектуються саме даним типом процесорів; а для потужних ігрових моделей десктопний ПРОЦЕСОР є обов'язковою за визначенням. З іншого боку, ця категорія включає також досить економічні і «холодні» чипи невисокої потужності, які підходять для компактних комп'ютерів, що не вимагають високої продуктивності — таких, як неттопи і тонкі клієнти.

— Мобільний. Під цим терміном маються на увазі процесори, призначені для ноутбуків. Більшість таких CPU використовують використовують ту ж базову архітектуру, що і настільні моделі — x86. Їх основними відмінностями є: з одного боку, зменшене споживання енергії, знижені тактові частоти і невисоке тепловиділення..., з іншого — менша обчислювальна потужність загалом. Правда, фактичні характеристики подібних процесорів можуть відрізнятися від моделі до моделі, деякі ноутбучні рішення не поступаються досить прогресивним настільним; однак при схожих можливості процесор для лептопа буде коштувати помітно дорожче. У світлі цього дану різновид CPU використовують переважно в неттопах та окремих моделях моноблоків (див. «Тип»), де важко буває застосовувати потужні системи охолодження.
Більш рідкісна різновид мобільних процесорів, які застосовуються в сучасних ПК — чипи на базовій архітектурі ARM. Такі процесори мають ще менше тепловиділення і потужність, а також нерідко виконуються у форматі System-On-Chip, коли в одному чипі об'єднується власне CPU, оперативна пам'ять, контролери дротяних і бездротових підключень і інші компоненти. ARM-рішення можна зустріти в моноблоках з сенсорними екранами на Android (які фактично являють собою «настільні планшети»), а також в окремих тонких клієнтів.

Конкретна модель процесора, встановленого в ПК, вірніше — його індекс в межах своєї серії (див. «Процесор»). Повна назва моделі складається з найменування серії і цього індексу — наприклад, Intel Core i3 3220; знаючи це назва, можна знайти докладну інформацію про процесор (характеристики, відгуки тощо) і визначити, наскільки він підходить для Ваших цілей.

Кількість потоків, підтримуване комплектним процесором ПК.

Потік в даному випадку являє собою послідовність команд, виконувану ядром. Першопочатково кожне окреме ядро здатне працювати тільки з однією такою послідовністю. Проте серед сучасних CPU все частіше зустрічаються моделі, у яких число потоків вдвічі перевищує кількість ядер. Це означає, що в процесорі використано технологію багатопотоковості, і кожне ядро працює з двома послідовностями команд: коли в одному потоці виникають паузи, ядро перемикається на інший, і навпаки. Це дозволяє помітно підвищити продуктивність без зростання тактової частоти і тепловиділення, однак і коштують такі CPU дорожче однопоточних аналогів.

Тактова частота процесора, встановленого у ПК.

Теоретично вища тактова частота позитивно впливає на продуктивність, оскільки дає змогу процесору здійснювати більше операцій за одиницю часу. Однак цей показник досить слабко пов'язаний із реальною продуктивністю. Справа в тому, що фактичні можливості CPU сильно залежать від низки інших факторів – загальної архітектури, об'єму кешу, кількості ядер, підтримки спеціальних інструкцій тощо. За підсумком порівнювати за цим показником можна лише чипи з однієї або з подібних серій (див. «Процесор»), а в ідеалі –ще й одного покоління. І це досить приблизно.