Як вибрати відеокарту для комп'ютера?

Інтегровані та дискретні

Всі сучасні графічні прискорювачі можна умовно розділити на дві великі групи: інтегровані і дискретні. Перші вбудовані в центральний процесор (всі сучасні платформи Intel і AMD) або чипсет материнської плати (наприклад, старенькі Intel G41 і AMD 760G). Другі являють собою окремі плати розширення з інтерфейсом PCI-E. Для офісних і мультимедійних завдань (апаратне відтворення FullHD і навіть 4К-відео) більш ніж достатньо інтегрованого графічного прискорювача. Більш того, на інтегровану графіку можна побудувати навіть ігровий ПК початкового рівня (див. статтю «Початковий ігровий комп'ютер за 300 доларів (весна 2016)».

Але для тих, хто серйозно захоплюється комп'ютерними іграми (грає багато, часто і в різний), а також професійно займається фотообработкой, відеомонтажем і тривимірним моделюванням, в обов'язковому порядку потрібна дискретна відеокарта. Виходячи з ціни, дискретні відеокарти можна розділити на п'ять категорій.

Ультрабюджетні відеокарти (менше $100)

Найдешевші відеокарти жартівливо називають «затичками», а їх єдине завдання – виведення зображення з тих ПК, у яких інтегрованої графіки немає. За продуктивністю вони нітрохи не краще сучасних інтегрованих рішень. Приміром, дискретні GeForce GT 730 і Radeon R7 240 – це один в один Intel HD 530. Тому купувати ультрабюджетки зараз має сенс тільки на заміну сломавшейся відеокарті старого ПК, але аж ніяк не як частина нового комп'ютера.

Бюджетні відеокарти (до $150)

GeForce GTX 750 і Radeon R7 360 — відносно недорогі відеокарти, що дають змогу запускати сучасні ігри, як мінімум, на низьких налаштуваннях графіки

Відеокарти, що дають змогу запускати сучасні ігри на FullHD-роздільній здатності за, як мінімум, низьких налаштуваннях графіки, стартують з позначки $110 (GeForce GTX 750 і Radeon R7 360). Інша справа, що у таких відеокарт практично немає запасу продуктивності і, ймовірно, вже через рік їх доведеться міняти на щось потужніше. Якщо ж відразу доплатити кілька десятків доларів (GeForce GTX 750 Ti і 950, Radeon R7 370 і RX 460), про апгрейд відеокарти можна буде не думати пару-трійку років. Але тільки за умови, що ви будете згодні в майбутньому грати на низьких налаштуваннях графіки.

Нижній середній сегмент відеокарт (до $200)

Відеокарти за дві сотні доларів (GeForce GTX 960, 1050 1050 Ti, Radeon R9 380) дають змогу замахнутися на середньо-високі налаштування графіки при FullHD-роздільній здатності. У таких рішень запас продуктивності на три-чотири роки, але з часом, природно, доведеться зменшити налаштування графіки.

Верхній середній сегмент відеокарт (до $400)

Для FullHD-роздільній здатності більшого і не потрібно (GeForce GTX 1060, Radeon RX 470, RX 480) – ультра-налаштування графіки вам забезпечені, а запасу продуктивності вистачить років на п'ять. Міняти таку відеокарту доведеться тільки в тому випадку, якщо ви оновіть систему до 2K або 4K-монітора.

Флагманські відеокарти (понад $400)

Для ультра-налаштувань на 2К-роздільній здатності знадобитися відеокарта GeForce GTX 980 Ti

Відеокарти, розраховані на роздiльнi здатностi аж до 4K, а також високочастотні FullHD-монітори (120-144 Гц) і шоломи віртуальної реальності, коштують від 400 доларів і ледь не до нескінченності. Обов'язковою для ультра-налаштувань на 2К-дозвіл є GeForce GTX 980 Ti і 1070, а на 4К – GTX 1080. Настільки ж потужних аналогів у компанії AMD на момент написання статті, на жаль, немає (лише анонсовані відеокарти Vega).

Відеопам'ять

Об'єм відеопам'яті у різних відеокарт на однаковому графічному чипі може відрізнятися в два, а то й чотири рази. У разі ультрабюджетних рішень об'єм пам'яті понад 1 ГБ – марна переплата. Для бюджетних відеокарт 1 ГБ пам'яті вже мало, в самий раз буде 2 ГБ, а ось 4 ГБ – вже сумнівно. Мінімум 4 ГБ, а краще 6-8 ГБ рекомендується для середньоцінових рішень. Для флагманських ж графічних прискорювачів обов'язковий мінімум 8 ГБ і в найближчому майбутньому об'єм повинен збільшитися до 12-16 ГБ. Зі свого боку тип пам'яті (DDR3, GDDR5, GDDR5X і HBM) і розрядності шини пам'яті (64, 128, 256 або 384 біта) хвилюватися не варто – зараз кожна відеокарта оснащується рівно тим, що для неї підходить найкраще. Приміром, 128-бітна GeForce GTX 960 могутніше 256-бітної Radeon R7 370.

Система охолодження

Повністю пасивне охолодження – це справа виключно ультрабюджетних відеокарт. Більшість же сучасних рішень оснащуються гібридним охолодженням: в просте вентилятори не обертаються і запускаються лише в іграх. Енергоефективні бюджетні відеокарти (до 75 Вт), для яких не потрібен додатковий роз'єм живлення, цілком можуть охолоджуватися простеньким кулером, що складається з невеликого бруска алюмінію і одного вентилятора. Моделям до 150 Вт бажано обзавестися другим вентилятором. Для відводу до 200 Вт тепла потрібно вже більш складний радіатор, що складається з окремих алюмінієвих ребер і мідних теплотрубок. А з 250-Вт відеокартами, не виходячи за межі помірного шуму, здатна впоратися тільки трехвентиляторная або водяна система охолодження.

Збираючи ПК з двома відеокартами або з іншими картами розширення (звуковий, мережевий, відеозаписуючої), важливо звернути увагу на товщину кулера відеокарти – один, два або три слота. В іншому випадку все необхідне може просто не поміститися в комп'ютер. Окремо варто згадати низькопрофільні відеокарти, зроблені з розрахунком на тонкі комп'ютерні корпуси (див. статтю «Як вибрати корпус для комп'ютера?»).

Підсистема живлення

Крім кулера, за стабільність роботи і довговічність відеокарти відповідає підсистема живлення. Чим більше фаз живлення і чим якісніше електронні компоненти (мосфети, дроселі і конденсатори) у конкретної моделі відеокарти в порівнянні з референсним (стандартним) рішенням NVIDIA або AMD, тим більше високі навантаження (заводський або ручний розгін) вона здатна витримувати. Харчуватися відеокарта може як безпосередньо через роз'єм PCI-E, так і через спеціальні 6 або 8-контактні кабелі комп'ютерного блока живлення (див. статтю «Як вибрати блок живлення для комп'ютера?»).

Інтерфейси підключення

Сучасні дискретні відеокарти, що підключаються до материнської платі ПК за допомогою роз'єму PCI-E x16

Практично всі сучасні дискретні відеокарти, що підключаються до материнської плати настільного ПК за допомогою роз'єму PCI-E x16 (покоління інтерфейсу – 2.0 або 3.0 – не грає ролі). Винятком є лише зовнішні USB-відеокарти, але вони призначені для підключення до ноутбука додаткових моніторів, а зовсім не для ігор.

Монітори ж до відеокарти підключаються за допомогою цифрових інтерфейсів HDMI, DVI і DisplayPort, а також аналогового VGA (D-Sub). Порти HDMI і DisplayPort можуть бути представлені як повнорозмірними, так і mini-версіями (для підключення монітора потрібно перехідник). Інтерфейс DVI існує в двох версіях: тільки цифровий DVI-D і спарений з аналоговим сигналом DVI-I (через пасивний перехідник можна конвертувати в VGA).

Зазвичай сучасні флагманські відеокарти повністю позбавлені інтерфейсу VGA (геть відсутня цифро-аналоговий перетворювач), але підключити до них VGA-монітор все ж можна через активний перехідник з власним ЦАП.

Не тільки ігри, але і робота

Використовуються відеокарти не тільки для ігор, але і для професійних завдань: фотообробки, відеомонтажу, тривимірного моделювання та ін. На основі відеокарт навіть будують суперкомп'ютери – потужні обчислювальні системи на планеті, які займаються науковими обчисленнями. Прискорити професійні програми здатна навіть бюджетна відеокарта, розщедрюватися на флагманську модель не обов'язково. Залежно від конкретного додатка, ефективніше можуть бути як рішення AMD, так і NVIDIA. Наприклад, в редакторі відео Adobe Premiere відеокарти обох брендів можуть апаратно прискорювати конвертацію відео з одного формату в іншій. Але тільки відеокарти NVIDIA прискорюють роботу плагінів, накладають на відео різні візуальні і звукові ефекти. А деякий узкоспециальное загалом сумісно тільки з професійними відеокартами – NVIDIA Quadro і AMD FirePro.

Також рекомендуємо прочитати наші інші статті на тему відеокарт: «Порівняння відеокарт AMD Radeon RX 460, 470 і 480» і «Порівняння відеокарт GeForce GTX 950, 960, 970, 980 та 980 Ti».