Переваги та недоліки індукційних плит

Перша індукційна плита була представлена у 1971 році американською компанією Westinghouse Electric, однак особливого відгуку у покупців не отримала: по-перше, через високу вартість, по-друге, через насторожене ставлення споживачів до не зовсім зрозумілого принципу нагріву. Хоча закон електромагнітної індукції, на основі якого працюють такі плити, був відкритий англійцем Майклом Фарадеєм ще в далекому 1831 році.

У 1987 році німецька компанія AEG вирішила повторити експеримент, представивши першу індукційну варильну поверхню. Цього разу інтерес до новинки проявили представники ресторанного бізнесу, які одразу ж оцінили очевидні переваги від покупки «індукції»: це економія електроенергії, часу та зусиль персоналу, а також безпека та чистота на кухні. Повільно, але впевнено технологія індукційного нагріву почала завойовувати і домашні кухні Європи, але на пострадянському просторі залишилася малопопулярною. Причина переважно одна – висока ціна. В іншому ж така техніка має цілу низку вагомих переваг.

Як це працює?

Індукційна плита – це електроплита зі склокерамічною варильною поверхнею. Її конфорки працюють за іншим принципом утворення тепла — за рахунок використання енергії магнітного поля.

Електрична плита передає тепло продукту для приготування у чотири етапи: (1) нагріває ТЕН – (2) поверхню конфорки – (3) дно посуду на плиті – (4) продукт. Індукційна плита другий етап пропускає: мідна котушка індуктивності наводить електричний струм плити на дно посуду. Таким чином, плита витрачає «зусилля» лише на нагрівання самої каструлі або сковороди, а не конфорки, тим самим суттєво економлячи електроенергію (до 50%, за відгуками користувачів).

Плити останнього покоління нагрівають посуд, а не конфорки

Електронний блок керування плити вмикає та контролює роботу конфорки за спеціальною програмою – спочатку протягом кількох хвилин видає максимальну потужність, а коли страва закипає, знижує «вогонь» до заданого рівня. Розвинені моделі оснащені інфрачервоними сенсорами, які контролюють температуру посуду, і знижують потужність нагріву при досягненні температури, встановленої користувачем.

Переваги індукційних плит

Конфорки індукційних плит залишаються холодними — ризик обпектися на кухні зведений до мінімуму

Індукційні плити здатні забезпечити вражаюче регулювання потужності та швидкості нагріву – з точністю до градуса (перевага електроплит) і з точністю до хвилини (перевага газових). І за темпом включення в процес готування індукційна плита має перевагу серед «колег»: 1,5 л води на такій плиті закипає всього за 3 хвилини, а на електричній чи газовій конфорці – за 14.

Крім того, «індукція» може похвалитися і власними унікальними можливостями, недоступними іншим аналогам: наприклад, функцією Booster, коли одна з конфорок може «ділитися» своєю потужністю із сусідньою, що дозволяє готувати їжу в прискореному режимі.

Незадіяна в процесі готування частина конфорки «індукції» нагрівається лише від дна нагрітого посуду і досягає температурної позначки близько 60 °C. Тож, якщо заради експерименту поруч із киплячою каструлею покласти на плиту аркуш паперу або доторкнутися до неї рукою, пожежі чи опіку не буде. Отже, займання жиру або пригорання рідин у такому разі — швидше виняток, ніж правило. Під час роботи індукційна плита майже не нагріває простір навколо себе, а це означає, що господині комфортніше перебувати на кухні влітку.

Цікаво, що після зняття посуду з плити така плита автоматично вимикається і охолоджується. Варто зазначити, що вона робить це також рекордно швидко. Наприклад, за тієї ж температури нагріву поверхні електрична плита охолоджується за 50 хвилин, газова – за 24, індукційна – всього за 6.

Недоліки індукційних плит

Через складний принцип нагріву індукційна плита може працювати лише з посудом, дно якого виготовлене з ферромагнітного сплаву. Цікаво, що перед початком роботи плита автоматично тестує кухонний посуд на «профпридатність» і лише в разі повного збігу переходить у режим нагріву. Визначати придатність посуду для індукційних плит можна звичайним магнітом. Як правило, притягуватимуться вироби зі сталі, нержавіючої сталі, чавуну та емальованого заліза. У посуді з латуні, міді, алюмінію, скла та кераміки на «індукції», як кажуть, каші не звариш. Втім, щоб перейти на приготування з індукційною плитою, не обов'язково змінювати всі каструлі та сковороди в будинку – у продажу є спеціальні сталеві диски-підставки, що частково вирішують цю проблему.

Як відомо, область нагріву індукційна плита вибирає точно під діаметр дна посуду. Так ось, якщо обраний користувачем посуд не перекри є щонайменше 70% площі конфорки, плита не ввімкнеться, а нагрів предметів діаметром менше 12 см і зовсім автоматично заблокує – любителів варити каву в турці цей факт навряд чи потішить.

Clatronic EKI 3569 — недорога і компактна плита з однією індукційною конфоркою

До того ж робота нагрівальних елементів може викликати перешкоди в роботі інших приладів. Тому забороняється розміщувати вбудовану індукційну варильну поверхню поруч із приладами в металевому корпусі: духовою шафою, мікрохвильовою піччю або посудомийною машиною. З цієї ж причини поруч із такими плитами не рекомендується класти предмети, що містять магнітну інформацію (наприклад, електронні перепустки або кредитні картки), оскільки плита може їх розмагнітити.

Чи безпечно використовувати?

Існує думка, що електромагнітні поля, що генеруються побутовою технікою та індукційними плитами зокрема, можуть негативно впливати на здоров'я людини: викликати погане самопочуття, втому або депресію. Насправді поле такої плити настільки мале та локалізоване, що поглинається самою плитою під час роботи. До того ж доведено, що його вплив на користувача стає повністю нульовим, якщо той перебуває поруч із плитою на відстані 30 см. З іншого боку, генероване магнітне поле індукційної плити може негативно впливати на роботу вживлених кардіостимуляторів: під час роботи з таким приладом користувач із встановленим імплантом має дотримуватись дистанції до плити не менше 50 см.

Різновиди «індукції»

AEG 47036IU-MN — плита з сенсорним управлінням преміум класу

На даний момент виробники випускають як компактні переносні одноконфорочні індукційні плитки, так і великі стаціонарні агрегати.

Наприклад, оптимальним варіантом для заміського будинку може стати індукційна електроплита Clatronic EKI 3569. У пристрої реалізовано 10 рівнів потужності та 10 рівнів температури зі світлодіодною індикацією (від 60 до 240 °C). Електронна панель керування тут оснащена сенсорним дисплеєм із трьома світлодіодними індикаторами. Також модель має зручний таймер на 180 хв з автоматичним вимкненням та звуковим сигналом.

Для тих, хто розглядає варіант повноцінної індукційної плити, підійде Electrolux EKI 96450. Окрім індукційної варильної поверхні, агрегат оснащений повноцінною електричною духовою шафою. Крім уже знайомої нам функції Booster, індукційна верхня частина моделі примітна режимом Stop & Go – паузою в роботі плити на випадок, якщо раптом знадобиться взяти в холодильнику відсутні інгредієнти для рецепта або відкрити вхідні двері гостям.

Існують також індукційні плити, призначені для вбудовування в кухонні меблі, наприклад, модель в елегантному дизайні Gorenje IT 65 KR. Усі конфорки плити оснащені функцією PowerBoost, при активуванні якої вони працюють на максимальному рівні продуктивності. Спеціальний індикатор залишкового тепла повідомляє, яку зону можна використовувати для підігріву охололих страв.

Окрему нішу займають плити з комбінованим набором нагрівальних елементів: індукційних та електричних або газових. Наприклад, Electrolux EGD 6576 крім двох індукційних конфорок оснащена двома газовими. Ця модель примітна корисними додатковими функціями газ-контролю, захисту від дітей та електрозапалювання.