Порівняння AENO EK8S білий vs Viomi Smart Kettle Bluetooth Pro V-SK152D 1800 Вт 1.5 л білий

Дизайн, в якому оформлений електрочайник. Крім класичного оформлення, в наш час зустрічаються і більш оригінальні стилі, а саме:

— Ретро. Пристрої, стилізовані під старовину — переважно під кухонне приладдя 30-х — 50-х років XX століття. Ступінь стилізації при цьому може бути різною: приміром, деякі прилади майже не відрізняються від звичайних кухонних чайників, які ставлять на плиту. Також відзначимо, що в стилі ретро виконуються практично всі самовари (див. «Тип»). А ось термопоти і заварювальні чайники в такому оформленні майже не випускаються. У будь-якому разі ретро-чайник буде незамінний для кухні в тому ж стилі, проте може вписатися і в сучасний інтер'єр.

— Хай-тек. Пристрої, що мають технологічне, іноді навіть футурістічне оформлення — з використанням нефарбованого металу, прозорого скла, а також мінімальною кількістю (а то і повною відсутністю) декоративних деталей. При цьому сам дизайн може бути досить незвичайним: наприклад, зустрічаються моделі, що звужуються догори і віддалено нагадують лабораторні колби. Як і в стилі ретро, в цьому стилі майже не випускаються інші пристрої, крім класичних чайників.

При виборі пристрою в специфічному оформленні варто враховувати, що дизайн неминуче впливає на вартість — іноді досить помітно, притому що функціональних переваг він зазвичай не дає.

Номінальний об'єм чайника, простіше кажучи – найбільша кількість води, яку допускається в нього заливати. Саме до цього об'єму зазвичай промаркований індикатор рівня води (якщо він є — див. нижче). А для заварювальних наборів (див. «Тип») в даному пункті наводиться об'єм основного чайника; ємність заварника вказується окремо (див. нижче).

Чим більше об'єм – тим більше води можна нагріти в пристрої за один раз. З іншого боку, велика ємність електрочайника відповідним чином позначається на габаритах і вазі, а для нагрівання потрібна або висока потужність, або багато часу. Так що вибирати за даним параметром варто залежно від реальних потреб. Приміром, міні-чайники для дорожнього використання (або на одну людину) мають об'єм до 1 л. Для домашнього застосування в сім'ї з 2 – 3 осіб цілком вистачить моделі на 1,5 – 2 л. Пристрої на 2 – 3 л вже непогано підійдуть для невеликого офісу або аналогічної ситуації. А найбільш місткі моделі вміщають 10 л і більше — переважно це термопоти, призначені для «роздачі» гарячої води в їдальнях, кафе та інших місцях масового використання.

Потужність, споживана чайником під час роботи, фактично — потужність встановленого в пристрої нагрівального елемента.

Від цього параметра залежить два робочих моменти: інтенсивність нагріву та споживання електрики. З одного боку, висока потужність нагрівача дозволяє швидше нагріти певний об'єм води і забезпечує економію часу. З іншого — енергоспоживання такого пристрою теж буде відповідним. На рахунках за електрику це, швидше за все, не позначиться (фактична витрата енергії на нагрів певного об'єму води буде одним і тим же, незалежно від потужності нагрівача). Однак можуть виникнути певні моменти, пов'язані з підключенням: наприклад, при слабкій проводці або неправильно підібраних запобіжниках можливі збої в мережі через роботи «ненажерливого» нагрівача, а підключати до звичайної розетки пристрою більш ніж на 3500 Вт не можна — тут потрібно специфічний формат живлення. У світлі останнього навіть найбільш об'ємні пристрою — термопоти на 10 л і більше — вкрай рідко оснащуються нагрівачами могутніше 3000 Вт: такої потужності цілком вистачає для роботи за призначенням, при цьому для підключення підходить звичайна розетка.

Пристрій, що дозволяє оцінювати кількість води в чайнику, не відкриваючи кришку. Найчастіше індикатор рівня води має вигляд шкали, нанесеної на прозору стінку ємності, або на прозору вставку в непрозорій стінці. У будь-якому випадку ця функція дозволяє досить точно вимірювати об'єм залитої води, а не просто визначати його «на око». Особливо така можливість важлива для моделей з відкритими спіралями (див. «Нагрівальний елемент»), у таких пристроях на індикатор зазвичай наноситься позначка мінімального допустимого рівня води.

Загальна форма корпуса електрочайника.

— Конічна. Найбільш популярний варіант: широкий у підстави корпус, дещо звужується догори. Така форма сприяє стійкості: центр тяжкості виходить максимально зміщеним донизу. Правда, мити зсередини такий чайник може бути не дуже зручно за порівняно невеликих розмірів отвори у верхній частині.

— Циліндрична. Циліндрична форма передбачає більш-менш однакову ширину корпусу і біля основи, і зверху. При тій же висоті і діаметрі підстави такі чайники вміщують дещо більше води, ніж конічні; крім того, такий пристрій простіше мити завдяки широкому отвору під кришку.

— Похила. Корпус трохи нахилений вперед; ширина такого корпусу зазвичай більш-менш однакова по всій висоті. Подібні чайники мають незвичайний, що виділяється зовнішній вигляд; крім того, з них дещо легше наливати воду — для цього потрібно нахилити пристрій на менший кут, ніж при циліндричному і тим більше при конічному корпусі. Проте принципових переваг перед тією ж циліндричною формою даний варіант не дає, а коштує він дорожче, тому і зустрічається нечасто.

Назва контролера, встановленого в приладі.

Контролером називають електронну схему, яка безпосередньо відповідає за управління роботою — перш за все за відключення нагрівання при закипанні або вмиканні без води. У нашому каталозі назва такої схеми уточнюється в тому разі, якщо мова йде про прогресивний контролер, який помітно перевершує більшість рішень на ринку за якістю і надійністю. При цьому в характеристиках вказується не конкретна модель, а загальний бренд — цього в даному разі цілком достатньо.

Найбільш надійними, довговічними і безпечними в наш час вважаються контролери британських виробників Strix і Otter. Принципових відмінностей в цьому плані між даними варіантами немає, будь-який з них є ознакою якісного чайника (навіть якщо загальний функціонал пристрою досить скромний). З іншого боку, подібне оснащення неминуче позначається на ціні.