Порівняння Tefal Pro Express GV 9820 vs Philips PerfectCare Elite Plus GC 9682

Потужність, споживана пристроєм під час роботи.

Загалом більш потужні моделі вважаються більш прогресивними — як мінімум тому, що висока потужність прискорює час нагрівання до робочої температури і дозволяє досягти більш високої продуктивності пара. З іншого боку, така потужність помітно позначається на габаритах, вазі і ціною.

Серед класичних прасок потужність-1500 Вт відповідає початковому рівню, переважно вона характерна для дорожніх моделей. Показник в 1500 – 2000 Вт вважається середнім, а значення у 2000 Вт і більш характерні переважно для професійних пристроїв. За наявності парогенератора потужність помітно збільшується, а серед прасувальних систем і пресів зустрічаються моделі потужністю до 6 – 7 кВт.

Покриття підошви праски. Ця поверхня безпосередньо контактує з тканиною, а тому тип покриття є однією з найважливіших характеристик.

— Алюмінієве. Найбільш простий і недорогий варіант. Перевагами алюмінію є невелика вага й дуже висока швидкість нагріву. З іншого боку, цей матеріал досить швидко покривається подряпинами, які погіршують якість прасування і можуть навіть пошкодити тканину. Крім того, за умови перегріву алюміній охоче прилипає до тканини й важко очищається. Унаслідок усього цього «чистий» алюміній вважається прерогативою найбільш доступних і/або компактних прасок. Водночас деякі виробники застосовують в алюмінієвих підошвах спеціальні технології, які покликані хоча б частково компенсувати описані недоліки.

— Нержавіюча сталь. Недорогий і водночас дуже практичний матеріал, найпоширеніший варіант металевої підошви в сучасних прасках. Згідно з назвою, «нержавійка» відмінно протистоїть корозії, до того ж вона міцна, не схильна до подряпин і задирок, добре ковзає і легко очищається. З суттєвих недоліків цього матеріалу можна відзначити хіба що досить велику вагу.

— Керамічне. Головна перевага кераміки полягає в тому, що вона ковзає набагато краще, ніж сталь або алюміній. Крім того, цей матеріал легкий в очищенні й практично не дряпається. З іншого боку, керамічні підошви досить крихкі й від сильного...удару можуть розбитися або надколотися.

— Металокерамічне. Матеріал, загалом аналогічний до описаної вище кераміки; може бути дещо міцніший через додавання металів, однак на практиці все залежить від конкретного складу.

— Турмалінове. Ще один різновид керамічного матеріалу, що має в складі турмалін — природний напівкоштовний камінь. Особливістю турмалінових підошов є природний антистатичний ефект, що особливо корисно для прасування легких тканин: такі тканини не будуть прилипати до підошви праски через статичний заряд.

— Титан/кераміка. Металокераміка (див. вище), до складу якої входить титан. Цей метал відрізняється високою міцністю і зносостійкістю, що позитивно позначається на загальній надійності підошви.

— Тефлонове. Тефлон (політетрафторетилен, ПТФЕ) дає змогу прасці легко ковзати по оброблюваній тканині, до того ж володіє антипригарними властивостями: таке покриття відмінно чиститься, не прилипає до одягу й майже не забруднюється навіть за умови таких серйозних неприємностей, як перегрів з пропалюванням матеріалу. Головний недолік тефлону — дуже висока чутливість до подряпин, що вимагає обережності під час прасування речей з металевими ґудзиками, застібками, декоративними елементами і т. ін.

— Антипригарне. У цю категорію включені всі види антипригарних покриттів, що не належать до тефлонових (див. вище). Конкретний склад і властивості такого покриття можуть бути різними. Наприклад, у деяких моделях це той самий ПТФЕ, просто не названий тефлоном (слово «Тефлон» є зареєстрованою торговою маркою і не може використовуватися без роздільної здатності). Крім цього, зустрічаються й інші матеріали. Загальною особливістю всіх таких покриттів є те, що на них майже не налипають забруднення, що помітно спрощує очищення підошви.

— Титанове. Один з найпрогресивніших варіантів. Титан надзвичайно міцний і практично не піддається сколам і подряпинам навіть за умови падіння та інших серйозних «аварій». З іншого боку, він не дуже швидко нагрівається, а коштує досить недешево. Тому подібне покриття зустрічається рідко, здебільшого в прасках преміумкласу.

— Емальоване. Зазвичай підошви такого типу використовують основу з нержавіючої сталі, на яку нанесена спеціальна емаль. Склад емалі підбирається таким чином, щоб вона легко ковзала й у той самий час була міцною. Власне, надійність є головною перевагою такого покриття: зазвичай воно має практично абсолютну стійкість до подряпин, багато емальованих підошв можна чистити навіть металевими щітками. Щоправда, і коштують такі праски відповідно.

Максимальний тиск пари, що забезпечується праскою в режимі постійної подачі пари. Чим вище тиск пари — тим краще праска справляється з товстими тканинами, погано проникними для зволоження. Варто враховувати, що більшість сучасних прасок має функцію парового удару — в цьому режимі тиск пари на короткий час збільшується майже в 2 рази. А тому для побутового використання здебільшого буде достатнім тиск в 3-4 бар, такі праски без проблем впораються з типовими тканинами, а для особливо товстих можна використовувати паровий удар. А ось в професійній сфері рекомендується використовувати моделі з більш потужними отпаривателями.

Потужність подачі пари, яка забезпечується праскою, по суті — кількість пари, що подається пристроєм за хвилину. У більшості сучасних прасок інтенсивність відпарювання може регулюватися, тому в даному пункті зазвичай вказують максимальне значення потужності.

Чим більше пари подає праска — тим інтенсивніше вплив на тканину, тим більш щільні і тверді матеріали можна ефективно розгладити, не вдаючись до парового удару (див. нижче). З іншого боку, висока продуктивність помітно позначається на ціні, габаритах і вазі праски. Відповідно, вибирати за цим показником варто з урахуванням планованого способу застосування – тим більше, що повна потужність пари потрібна далеко не завжди, а в особливих випадках можна використовувати той самий паровий удар.

У дорожніх і найпростіших побутових прасках продуктивність тановить близько 15 – 30 г/хв. Показник більше 30 г/хв відповідає посиленому відпарюванню, а найпрогресивніші пристрої, переважно професійного призначення, здатні виробляти 60 г/хв і більше (так званий «турборежим»).

Потужність подачі пари, яка забезпечується праскою в режимі парового удару.

Потужність подачі пари — це кількість пари, що видається праскою за хвилину. Детальніше про загальне значення цього параметра див. вище. А режим парового удару — це режим посиленого відпарювання, коли праска практично «вистрілює» зарядом пари; «постріл» зазвичай проводиться за допомогою натискання спеціальної кнопки. Паровий удар дає змогу досягти інтенсивного впливу, недоступного при звичайному відпарюванні; такий вплив може знадобитися, наприклад, для розгладження сильно зім'ятих тканин, з якими було б важко впоратися іншими способами.

Вважається, що продуктивність парового удару в 100 г/хв і більше достатньо для того, щоб упоратись з більшістю щільних і «неслухняних» матеріалів. А моделі з потужним паровим ударом від 200 г/хв вже точно не залишать пом'ятою будь-яку навіть найщільнішу тканину. Втім, зустрічаються моделі і з більш скромними показниками — вони цілком підійдуть тим, кому праска потрібна для звичайного побутового прасування. Тим більше, що висока потужність, зазвичай, позначається на вартості. Не варто забувати і про праски з парогенератором, де значення продуктивності вище, оскільки призначення праски дещо інше.

Об'єм ємності для води, встановленої в прасці.

Вода з цієї ємності використовується для утворення пари під час відпарювання тканин. У сучасних моделях прасок резервуари виготовляють з прозорих матеріалів і забезпечують кришечкою у отвори, через яке заливають воду. Що стосується місткості, великий об'єм, з одного боку, дозволяє довше працювати без дозаправки, з іншого — значно обтяжує весь пристрій. Тому в класичних моделях, де резервуар знаходиться на самому прасці, ємність зазвичай невелика — порядку 80 мл для дорожніх і 300 мл для побутових моделей. Але зустрічаються і праски з великим резервуаром для води, в яких об'єм може досягати 500 мл. А ось у прогресивних парогенераторів і прасувальних систем (див. «Тип») резервуар виконується окремо, і в таких випадках його об'єм може складати 1 л, а для моделей з великим резервуаром характерні цифри більше 1.5 л.

— Подача пари. Можливість подачі пари до місця прасування безпосередньо через підошву. Відпарювання дає можливість ефективніше розгладжувати складки, може знадобитися для деяких інших завдань, а також забезпечує бактерицидний ефект. Найчастіше в сучасних прасках передбачається два способи подачі пари: автоматична з рівномірною швидкістю і ручна, у режимі «парового удару» — короткий і потужний викид пари через натиснення кнопки.

— Вертикальне відпарювання. Можливість подачі пари при вертикальному розташуванні праски. Ця функція дає змогу «освіжати» й розгладжувати одяг прямо на вішалці — це часто буває зручніше й доцільніше, ніж повноцінне прасування на дошці (наприклад, для швидкого усунення складок безпосередньо перед одяганням і виходом з дому).

— Авторегулювання температури. Наявність у прасці функції автоматичного налаштування температури під тип прасованої тканини. Чи це делікатні речі, чи джинси, праска сама підбере необхідні налаштування. Таке рішення взагалі виключає будь-яке регулювання на корпусі праски й дає змогу прасувати абсолютно все в одному режимі.

— Протикраплинна система. Функція, що запобігає проливанню крапель води через отвори в підошві, які використовуються для подачі пари. Причиною появи крапель можуть бути як неполадки в прасці, так і занадто низька температура під ча...с відпарювання, коли вода не встигає перетворитися в пару. У будь-якому разі краплі небажані, оскільки через них на тканині можуть з'являтися плями й розводи; тому для регулярного прасування з парою наявність протикраплинної системи вельми бажана.

— Автоматичне вимкнення. У цьому разі мається на увазі повне вимкнення живлення в тому випадку, якщо праска деякий час стоїть нерухомо. Водночас для горизонтального положення, коли підошва контактує з тканиною, дошкою і т. ін., час відключення зазвичай дуже невеликий (близько 20 – 30 секунд) — це зводить до мінімуму ризик псування тканини й виникнення загорянь. А для вертикального положення цей час може становити кілька хвилин — щоб можна було спокійно відійти на деякий час, не боячись, що праска вимкнеться.

— Бездротова робота. Праски, які здатні працювати окремо, без дротового підключення до мережі. Для цього в конструкції зазвичай передбачається спеціальна підставка з контактами й фіксатором: під час нагрівання праска знаходиться на підставці, а після досягнення потрібної температури її можна зняти. Перевагами бездротових моделей є можливість роботи навіть у тих місцях, звідки неможливо дотягнути дріт до розетки. Зрозуміло, що для підтримки температури праску періодично доведеться повертати на підставку, однак це не можна назвати серйозним недоліком. Крім того, підставки можуть мати конструкцію, що дає можливість використовувати праску й звичайним дротовим способом.

— Еко-режим. Спеціальний режим, який призначений насамперед для економії електроенергії. У такому режимі інтенсивність утворення пари знижується, що й забезпечує економію; до того ж завдяки спеціальним конструктивним рішенням якість прасування практично не страждає. Водночас варто відзначити, що еко-режим підходить далеко не для всіх матеріалів: наприклад, у деяких прасках його допускається використовувати тільки для прасування вовни. Ці подробиці варто уточнювати за інструкцією.

— Самоочищення від накипу. Функція, що забезпечує автоматичне очищення праски від накипу. Накип — нерозчинні вапняні забруднення — засмічує трубки й клапани в системі подачі пари, знижуючи ефективність роботи й призводячи до протікань. Крім того, такі забруднення можуть потрапляти й на прасовану тканину. Самоочищення ж дає можливість уникнути цих неприємностей. Здійснюється воно таким чином: у праску заливається вода, вона нагрівається до максимальної температури, після чого потрібно ввімкнути режим очищення, тримаючи пристрій над раковиною або іншою ємністю. Накип при цьому руйнується за рахунок впливу гарячої пари й виходить через отвори в підошві праски.
Автоматичне очищення буде особливо корисне, якщо ви використовуєте жорстку воду — саме солі жорсткості призводять до утворення накипу. Також варто сказати, що як доповнення або альтернатива самоочищення, в прасках можуть передбачатися й інші способи боротьби з накипом — змінний картридж, контейнер або противапняний стрижень; усі вони описані нижче.

— Змінний картридж. Спеціальний картридж, що призначений для «пом'якшення» води, яка використовується, і захисту праски від накипу. Такий картридж зазвичай працює за принципом іонного обміну: солі кальцію і магнію (солі жорсткості), які містяться у воді, замінюються солями натрію, які не впливають на жорсткість і не призводять до утворення нерозчинних відкладень. Таким чином, утворення накипу зводиться практично до нуля. Головні недоліки змінних картриджів — обмежений ресурс і, відповідно, необхідність регулярної заміни. Крім того, вони не дають стовідсоткового захисту від накипу; тому в деяких моделях ця функція поєднується з описаним вище самоочищенням.

— Колектор (контейнер) збору накипу. Ще один спосіб боротьби з накипом: спеціальна ємність, у якій затримуються нерозчинні вапняні відкладення. Цей спосіб не потребує складних процедур і додаткових затрат на витратні матеріали — досить періодично виймати й промивати контейнер. Водночас ефективність такого оснащення порівняно невелика: контейнер не впливає на наліт, що утворюється в системі пароутворення, він лише затримує частинки накипу, які виходять з праски (запобігаючи таким чином забруднення тканини). Тому ця функція нерідко поєднується з іншими рішеннями, розрахованими на боротьбу з накипом — самоочищенням (див. вище), противапняним стрижнем і т. ін.

— Противапняний стрижень. Пристосування, що запобігають утворенню вапняного нальоту (накипу) у системі подачі пари. Має вигляд стрижня зі спеціального матеріалу; склад такого матеріалу підбирається таким чином, щоб «притягувати» солі кальцію. У підсумку велика частина накипу осідає на стержні, а не на клапанах, трубках та інших робочих елементах праски. До того ж сам стрижень є багаторазовим, його досить періодично виймати з праски й змивати осад. Водночас таким чином видаляється лише частина накипу (нехай і більша); тому ця функція найчастіше поєднується з системою самоочищення (див. вище).

— Індикатор очищення. Наявність у конструкції праски індикатора очищення від накипу – нерозчинних вапняних відкладень, які знижують ефективність роботи системи подачі пари. Конструкція такої індикації може відрізнятися залежно від моделі праски та виробника, але найчастіше вона представляє собою світлодіодну лампочку або певний символ на панелі управління — індикатор вмикається, коли праска потребує очищення від накипу.

— Звукова сигналізація. Наявність у конструкції праски системи, яка подає звукові сигнали. Конкретний набір таких сигналів і їх застосування може бути різним: так, одні моделі звуком повідомляють про нагрівання до робочої температури, інші — про автовимкнення (див. вище) тощо. У будь-якому разі звукові повідомлення дають можливість отримувати сигнали від праски навіть тоді, коли вона знаходиться поза полем зору.

— Дисплей. Власний РК-дисплей забезпечує додаткове інформування, на нього можуть виводитися різні повідомлення про роботу праски: поточна температура, режим відпарювання, попередження про несправності й т. ін. Порівняно з класичними світловими індикаторами дисплей універсальніший, однак і обходиться дорожче.

— Управління зі смартфона. Наявність у прасці можливості підключення до Інтернет мережі, у результаті чого можна віддалено спостерігати за її станом. І думки про те, вимкнула я праску чи ні, не турбуватимуть, адже в будь-який момент це можна зробити віддалено. Утім, можливість увімкнути чи вимкнути праску на відстані і є головним призначенням такої функції.

Довжина шланга для подачі пари від парогенератора до праски.

Чим довше шланг — тим далі можна дотягнутися, не переміщаючи пристрій. З іншого боку, велика довжина може створювати незручності при зберіганні і транспортуванні, а також при роботі на невеликих дистанціях.

Довжина кабелю для підключення до мережі, передбаченого в прасці.

Виробники підбирають довжину кабелю з урахуванням загальної спеціалізації праски та особливостей її застосування — таким чином, щоб дроту вистачало для більшості ситуацій і водночас він не був занадто довгим і громіздким. Тому здебільшого на цей параметр можна не звертати особливої уваги; винятками є лише деякі специфічні ситуації. Наприклад, якщо ви вибираєте дорожню праску і ключовим критерієм є компактність — варто вибрати коротший дріт. А довгий кабель, зі свого боку, стане в нагоді при великому віддаленні від розеток і відсутності подовжувачів.

Для наочності зазначимо, що для побутових прасок середньою довжиною кабелю вважається 1,5 м.