Порівняння DWT K14-15 OA-AL 15 л

мережа (230 В)

vs Vitals Professional SKB12.t632-8a 12 л

Кількість повітря, яке здатний обробити компресор за одиницю часу; зазвичай вказується в літрах за хвилину. Продуктивність, поряд з тиском (див. нижче) є одним з найбільш важливих параметрів: саме вона насамперед визначає, наскільки компресор буде сумісний з тим чи іншим пневмоінструментом.

Вибирати модель за цим показником варто з таким розрахунком, щоб вона могла гарантовано «витягнути» всі інструменти, які можуть бути підключені одночасно. Витрата повітря зазвичай прямо вказується в характеристиках кожного інструменту, і підрахувати загальну потребу досить просто. Однак у зв'язку з особливостями конструкції компресор повинен мати певний запас за продуктивністю; конкретне значення цього запасу залежить від низки нюансів.

Основний момент полягає в тому, що одні компанії вказують для своїх агрегатів продуктивність на виході (скільки повітря подається на інструмент), а інші — на вході (скільки засмоктує повітря компресор). Оскільки ні один компресор не ідеальний, то частина повітря неминуче втрачається в процесі стиснення, тому його кількість на виході завжди буде менше, ніж на вході. Відповідно, якщо в характеристиках зазначена продуктивність на виході, рекомендується запас в 10-20%, а якщо на вході — 35-40%.

Існують також більш складні методики, що дозволяють точніше вивести необхідну продуктивність залежно від особливостей конкретних інструментів; з ними можна ознайомитися в спеціальних джерелах.

Максимальний тиск, що створюється компресором під час роботи. Цей параметр, як і вищеописана продуктивність, дуже важливий для підбору компресора під конкретний пневмоінструмент: необхідно, щоб номінальний тиск було не нижче робочого тиску інструменту. Водночас високий тиск не є проблемою — його можна знизити за рахунок відповідного регулятора на редукторі.

Більшість сучасних компресорів мають номінальний тиск до 8 бар — цього цілком достатньо для більшості пневмоінструментів. Агрегати на 6 бар належать до початкового рівня, їх основним призначенням є фарбувальні роботи, де високого тиску не потрібно. Є й варіанти на 10 бар і навіть більше — вони, зазвичай, належать до спеціалізованих моделей і коштують відповідно. А тому спеціально шукати агрегат високого тиску варто тільки в тому випадку, якщо цей параметр є критичним для запланованих робіт (наприклад, якщо потрібен компресор для шиномонтажу).

При підборі по номінальному тиску обов'язково потрібно враховувати, що в якості номінального зазвичай вказується максимально допустимий тиск в ресивері. Реально видається компресором на вихід тиск найчастіше дещо менше, це пов'язано з деякими особливостями конструкції. Для найбільш популярних варіантів номінального тиску — 8 і 10 бар — реальні показники зазвичай складають на 2 бар менше, тобто 6 і 8 бар відповідно.

Потужність двигуна, встановленого в компресорі. Вона не є основним параметром при оцінці ефективності роботи пристрою — тут вирішальну роль грають продуктивність і номінальний тиск (див. вище), а двигун підбирається таким чином, щоб його потужності вистачило для забезпечення заявлених характеристик. Однак практичне значення даного показника є: в компресорах з електромотором (а таких зараз більшість; див. «Тип двигуна») потужність двигуна визначає загальне енергоспоживання пристрою, а також вимоги до мережі, куди планується його підключати (докладніше див. «Напруга мережі»). Крім того, потужність двигуна (незалежно від його типу) необхідно знати для розрахунку оптимального значення продуктивності за деякими спеціальними формулами.

Для ДВЗ потужність традиційно прийнято виражати в кінських силах (к.с.); перевести її в вати можна таким чином: 1 к.с. = 735 Вт.

Ресивер — це резервуар (балон), в який під час роботи компресора накачується стиснене повітря; саме з цього балона (а не безпосередньо від робочого механізму) він і подається на підключений інструмент. Основний сенс такої схеми в тому, що ресивер компенсує нерівномірності тиску, що виникають під час роботи основного механізму; він, щоправда, не гарантує абсолютного сталості, проте всі зміни відбуваються дуже плавно. Крім того, таким чином забезпечується економія електроенергії: частину часу компресор працює на запасеному повітрі з ресивера, а двигун включає тільки при значному зниженні тиску в резервуарі, для поповнення запасів. Тому дана деталь оснащення є практично обов'язковою, моделі без ресивера на сьогоднішній день зустрічаються надзвичайно рідко.

Загалом чим більше об'єм ресивера — тим рідше доведеться його підкачувати після початкового заповнення стисненим повітрям. Також вважається, що об'ємний ресивер може частково компенсувати недостатню продуктивність компресора; однак цей момент не забезпечує постійну стабільну роботу «ненажерливого» інструменту і служить хіба що запасним варіантом на випадок короткочасного підвищення витрати повітря. З іншого боку, великі обсяги означають і відповідні габарити резервуара (а він і так є найбільшою деталлю в більшості компресорів), та й вартість пристрою зростає відповідно. Тому при виборі варто дотримуватися певний баланс і вибирати ресивер залежно від специфіки робіт. Для різних виді...в діяльності існують свої рекомендації, з ними можна ознайомитися в спеціальних джерелах. Тут же відзначимо, що для відносно рівномірних по часу робіт з невеликою витратою повітря зазвичай вистачає невеликого ресивера, а якщо пікові навантаження можуть виникати часто — краще вибрати балон побільше.

Деякі компресори можуть передбачати розширення ресивера за допомогою додаткових ємностей.

— Частотний перетворювач. Дана функція використовується для автоматичного управління потужністю двигуна в компресорі (див. «Тип двигуна»), а точніше — для підстроювання обертів під поточне споживання повітря і підтримки постійного тиску.

В електричних агрегатах крім зниження зносу і усунення стрибків струму в мережі, подібні системи забезпечують максимально стабільний тиск повітря на виході, а енергія витрачається раціонально. Водночас частотні перетворювачі коштують дорого і займають досить багато місця; а згадані переваги актуальні для важкого устаткування професійного класу. Тому дана функція зустрічається переважно серед промислових компресорів з робочою напругою 400 В і на базі ДВЗ.

— Осушувач. Призначення таких пристроїв зрозуміло вже з назви: вони призначені для осушення повітря на вході в компресор, тобто видалення з нього зайвої вологи. Необхідність в такій процедурі пов'язана насамперед з тим, що висока вологість негативно позначається на стані компресора: вона призводить до осідання конденсату, а він, зі свого боку, сприяє корозії і утворення різних емульсій, через що забруднюються канали і підвищується знос всього агрегата.

— Тандем. Пристрої, побудовані за схемою «тандем», фактично являють собою два компресора на одному ресивері, підключені паралельно. Це дозволяє включати як обидва компресора відразу, так і тільки один з них —...таким чином можна регулювати потужність і продуктивність навіть в тих моделях, де спеціальні регулятори на зразок частотного перетворювача (див. відповідний пункт) взагалі не передбачені.

Серед недоліків — велика вага, громіздкість і висока вартість. Крім того, тандемна схема роботи підходить переважно для потужних продуктивних агрегатів — інакше окремі компресори довелося б робити занадто маленькими, а це не має сенсу.

—Колеса для транспортування. Наявність в конструкції компресора спеціальних транспортувальних коліс. Сучасні компресори можуть мати значну вагу, який при перенесенні зажадав би участі кількох осіб; колеса ж дають змогу без проблем пересувати навіть досить важкі пристрої силами одного, в крайньому випадку — двох людей.