Порівняння Doogee T20S 256 ГБ vs Oukitel OKT3 256 ГБ

— Діагональ дисплея. Розмір екрана по діагоналі; традиційно вказується в дюймах. Більш великі екрани зручні як в перегляді, так і в сенсорному управлінні. З іншого боку, цей параметр безпосередньо впливає на розміри, енергоспоживання і ціну всього планшета (збільшення вартості нерідко пов'язано ще й з тим, що для більшого екрана бажана також більша роздільна здатність). Рідкісні птахи із сімейства сучасних планшетів. мають екрани на 7 дюймів; багато з них схожі на дещо збільшені смартфони. Розміри в 8 дюймів і 9 дюймів можна вважати базовими. 10-дюймова і 11-дюймова діагональ — це досить великий показник для планшета споживчого класу; а екрани в 12", 13", 14" і більше характерні переважно для моделей професійного рівня.

— Роздільна здатність. Роздільна здатність екрана в планшеті — розмір матриці в точках (пікселях) по горизонталі і вертикалі. Чим вище роздільна здатність дисплея — тим більш чітке, деталізоване і згладжене зображення він здатний відтворити. Висока роздільна здатність особливо важлива для дисплеїв з великою діагоналлю. Водночас вона помітно позначається на вартості — як через високу ціну самих екранів, так і через підвищені вимоги до продуктивності системи.

—...PPI. Абревіатура від «points per inch», тобто «точок (пікселів) на дюйм». Цей параметр визначає, скільки пікселів розташовується на лінії довжиною в 1 дюйм (2,54 см), проведеній по горизонталі або вертикалі екрана; він безпосередньо залежить від роздільної здатності і розміру дисплея. В цілому чим більше значення PPI — тим більш чіткою, згладженою і, відповідно, якісною буде картинка на екрані. А при певній щільності пікселів людське око взагалі перестає розрізняти окремі точки, сприймаючи повністю згладжене зображення.

— Тип матриці. Технологія, за якою виготовлений дисплей планшетного ПК. На сьогоднішній день використовуються матриці таких типів:

• — TN-Film (Twisted Nematic+Film). Найстаріша з сучасних технологій виготовлення рідкокристалічних екранів. Такі матриці відрізняються малим часом відгуку, але мають невеликі кути огляду, і забезпечують відносно невисоку якість зображення. Деякий час вони були досить популярні завдяки невисокій вартості, однак на сьогоднішній день практично зійшли зі сцени через розвиток і здешевлення більш прогресивних технологій.
• — IPS (In Plane Switching). Такі матриці характеризуються відмінною кольоропередачею і широкими кутами огляду у всіх площинах перегляду. Першопочатково вони мали досить великий час відгуку і коштували дорого, проте технології не стоять на місці — удосконалені версії IPS є більш «швидкими» та недорогими. Завдяки цьому цей тип матриці зустрічається у всіх типах планшетів, навіть серед пристроїв бюджетного класу.
• — PLS (Plane to Line Switching). Тип матриці, розроблений інженерами компанії Samsung як недорога і більш якісна альтернатива оригінальній IPS, з підвищеною яскравістю і контрастністю. З низки причин застосовується переважно в пристроях середнього і вищого цінового діапазону.
• — LTPS (Low Temperature Poly Silicon). Технологія виробництва TFT-дисплеїв з використанням кремнію. Показники яскравості, контрастності і кутів огляду на рівні екранів вироблених на основі IPS. Ключовою особливістю даної технології є можливість вбудовування управляючої електроніки прямо в екран, але при цьому дані дисплеї залишаються легкими й тонкими. Така технологія досить дорога у виробництві, але за рахунок того що не потрібно використовувати додаткові чипи для управління зображенням, ціна кінцевих пристроїв знаходиться на прийнятному рівні.
• — MVA. Абревіатура від «Multi-domain Vertical Alignment». Один з найпопулярніших на сьогоднішній день різновидів технології VA. Є свого роду перехідним варіантом між TN-film і IPS (див. вище), поєднуючи ряд переваг обох типів. З одного боку, MVA-матриці забезпечують досить якісну передачу кольорів і глибокий чорний колір, з іншого — час відгуку в них набагато нижче, ніж в TN-film. У той же час подібні екрани не позбавлені недоліків: при строго перпендикулярному погляді відтінки чорного можуть «змазуватися» і зливатися, а колірний баланс в цілому відчутно залежить від кута огляду. В планшетах не отримала широкого розповсюдження.
• –AMOLED. Абревіатура від «Active Matrix Organic Light Emitting Diode», тобто активна матриця на органічних світлодіодах. На відміну від більшості інших типів екранів AMOLED-матриця сама по собі є джерелом світла і не потребує окремого підсвічування, що відчутно знижує енергоспоживання. При цьому такі екрани характеризуються високою якістю контрастності і кольоропередачі, а зображення на них добре видно навіть при яскравому зовнішньому освітленні. Головними недоліками AMOLED є складність у виробництві (як наслідок — висока ціна), а також схильність до нерівномірного зносу («вигорання») пікселів при тривалій роботі на високій яскравості, що може порушити кольоропередачу. З іншого боку, довести дисплей до такого зносу вельми складно, а виробники AMOLED-матриць постійно працюють над новими модифікаціями технології, покликаними усунути зазначені недоліки.
• — Super AMOLED. Допрацьована і вдосконалена версія технології AMOLED, створена компанією Samsung; компанія LG випускає такі екрани під маркою Ultra AMOLED. Одним з ключових поліпшень даної технології стало те, що в Super AMOLED екранах сенсорний шар вбудовується прямо в дисплей (а не робиться окремим). Це позитивно позначилося як на якості кольоропередачі і яскравості зображення, так і на точності і швидкості роботи сенсорів. Крім того, екрани цього типу на 20 % яскравіше оригінальних AMOLED, на 80 % менше виблискують і споживають на 20 % менше енергії.
• — Super Clear TFT. Технологія, створена Samsung спільно з Sony як альтернатива Super AMOLED дисплеям (попит на які виявився настільки високим, що у виробників просто не вистачило потужностей на випуск потрібної кількості). Створена на основі звичайної TFT з деякими поліпшеннями і доповненнями; за якістю зображення дещо програє Super AMOLED, але ненабагато, зате виробництво Super Clear TFT значно дешевше і простіше.
• — OLED. Різні різновиди матриць, заснованих на органічних світлодіодах. За такими особливостями, як кольоропередача, контраст, енергоспоживання, такі екрани аналогічні описаним вище AMOLED; відмінності можуть полягати в дрібних деталях технології. В цілому OLED-дисплеї є досить прогресивними, вони зустрічаються переважно в топових моделях планшетів. Головні недоліки OLED-екранів - висока ціна (яка, втім, постійно знижується в міру розвитку та вдосконалення технології), а також схильність органічних пікселів до вигоряння при тривалій трансляції статичних зображень або картинки зі статичними елементами (панель повідомлень, екранні кнопки тощо).

— Частота розгортки. Максимальна частота оновлення дисплея, іншими словами — найбільша частота кадрів, яку він здатний ефективно відтворити. Чим вище цей показник — тим більш плавним і згладженим виходить зображення, тим менше помітні «ефект слайдшоу» і розмиття предметів при русі на екрані. У той же час варто враховувати, що частота оновлення 60 Гц, підтримувана практично будь-яким сучасним планшетом, цілком достатня для більшості завдань; навіть відеоролики високої чіткості у наш час майже не використовують більшу частоту кадрів. Тому частота розгортки в нашому каталозі спеціально уточнюється переважно для екранів, здатних видати понад 60 Гц. Проте висока частота розгортки — 90 Гц, 120 Гц, 144 Гц — може стати в нагоді в іграх і деяких інших завданнях, також вона поліпшує загальне враження від інтерфейсу ОС і додатків — рухомі елементи в таких інтерфейсах переміщуються максимально плавно і без змазування.

— HDR. Технологія дозволяє розширити динамічний діапазон екрана. В даному випадку мається на увазі діапазон яскравості - простіше кажучи, наявність HDR дозволяє екрану відображати яскравіший білий і темніший чорний колір, ніж на дисплеях без підтримки цієї технології. На практиці це дає помітне підвищення якості картинки: покращується насиченість і достовірність передачі різних кольорів, а деталі на дуже світлих або дуже темних ділянках кадру не тонуть у білому або чорному кольорі. Однак усі ці переваги стають помітними лише за умови, що контент, що відтворюється, спочатку записаний в HDR. В наш час застосовується кілька різновидів даної технології, ось їх особливості:

• HDR10. Історично перший зі споживчих HDR-форматів надзвичайно популярний і в наші дні: зокрема, підтримується практично всіма стрімінговими сервісами з HDR-контентом і стандартно застосовується для такого контенту на дисках Blu-ray. Забезпечує глибину кольору в 10 біт (більше мільярда відтінків). При цьому на апаратах з цією технологією можна відтворювати контент формату HDR10+ (див. нижче) — хіба що його якість обмежуватиметься можливостями оригінального HDR10.
• HDR10+. Вдосконалена версія HDR10. При тій же глибині кольору (10 біт) використовує так звані динамічні метадані, що дозволяють передавати інформацію про глибину кольору не тільки для груп з кількох кадрів, а й окремо взятих кадрів. Завдяки цьому досягається додаткове покращення кольору.
• Dolby Vision. Прогресивний стандарт, який використовується, зокрема, у професійному кінематографі. Дає змогу досягти глибини кольору в 12 біт (майже 69 млрд відтінків), використовує згадані вище динамічні метадані, до того ж дає можливість передавати в одному відеопотоці відразу два варіанти зображення HDR і звичайне (SDR). При цьому Dolby Vision заснований на тій самій технології, що і HDR10, тому в сучасній електроніці цей формат нерідко поєднується з HDR10 або HDR10+.

— Скло Gorilla Glass. Спеціальне загартоване скло, що застосовується для покриття дисплеїв в сучасних гаджетах, включаючи планшети. Відрізняється підвищеною стійкістю до подряпин і ударів; а от конкретні властивості покриття Gorilla Glass залежать від його версії. Цей параметр також може уточнюватися в характеристиках планшета; ось найбільш актуальні на сьогодні версії:

• Gorilla Glass v3. Випущена в 2013 році, проте все ще зустрічається в сучасних пристроях. Це пов'язано насамперед з видатною стійкістю до подряпин: за цим показником третя версія «горили» залишалася неперевершеною аж до 2020 року (причому Gorilla Glass Victus, яка перехопила першість, в планшетах поки практично не використовується)
• Gorilla Glass v4. Покриття, створене в 2014 році. Основний акцент при розробці був зроблений на стійкості до ударів, завдяки чому цей показник, у порівнянні з попередньою версією, збільшився вдвічі (при товщині скла всього в 0,4 мм). А ось стійкість до подряпин дещо знизилася.
• Gorilla Glass v5. Версія, представлена в 2016 році. Стійкість до ударів, в порівнянні з попередником зросла в 1,8 разів, завдяки чому таке скло залишається цілим в 100 % випадків падіння з висоти 1,2 м (на рівну тверду поверхню) і в 80 % випадків падіння з висоти 1,6 м. Також дещо покращилася стійкість до подряпин, однак до показників v3 цей матеріал все одно не дотягує.
• Gorilla Glass v6. Версія зразка 2018 з упором на поліпшення ударостійкості. Вдвічі міцніше за 5-у версію, гарантовано витримує одноразові падіння з висоти 1.6 м і багаторазові (до 15 разів поспіль) з висоти 1 м.
• Gorilla Glass Victus. Після v3 це перша версія Gorilla Glass, де творці приділили стійкості до подряпин не менше уваги, ніж ударозахисту. Скло Victus дебютувало у 2020 році. Ударостійкість для нього заявлена на рівні 2 м при одноразовому падінні та 1 м при багаторазовому (до 20 разів поспіль).
• Gorilla Glass Victus+. Поліпшена модифікація захисного скла Gorilla Glass Victus, випущена у 2022 році. Наближена до кераміки зі стійкості до подряпин. Так, відповідно до мінералогічної шкали твердості Мооса скло починає дряпатися на рівні 7/10, тоді як оригінальна версія Victus дряпається на рівні 6/10.

Цей параметр показує, яка частина площі передньої панелі планшета посідає дисплей. Чим вище співвідношення дисплей/корпус - тим більше тонкими є рамки і тим компактніше планшет (при тій же діагоналі), тим витонченішим і естетичнішим він виглядає. Також цей показник важливий при утриманні планшета двома руками відразу (наприклад, в іграх): тонкі рамки або взагалі безрамкові моделі дають змогу далі пальцями дотягуватися, не знімаючи рук з пристрою.

Сертифікація дисплея планшета на предмет безпечного рівня випромінювання синього світла і частоти мерехтіння панелі. Наявність сертифіката TÜV Rheinland підтверджує комфортність екрану для очей.

TÜV Rheinland – великий міжнародний концерн зі штаб-квартирою в німецькому Кельні, що надає широкий перелік аудиторських послуг. Фахівцями компанії був розроблений і затверджений ряд тестів на відповідність екранів мобільних пристроїв, моніторів і телевізорів необхідному рівню захисту очей від шкідливого впливу випромінювання дисплеїв на зір користувача по той бік екрану. Авторитетна думка TÜV Rheinland користується повагою в техноком'юніті. Сертифікати цього органу видаються успішно випробуваним зразкам електроніки за впроваджувані технології фільтрації синього світла і зниження мерехтіння екранів.

Тип оперативної пам'яті (ОЗП, RAM), встановленої в планшеті.

Всі сучасні апарати використовують «оперативку» формату LPDDR ( LPDDR4, LPDDR4x, LPDDR5, LPDDR5x). Від стандартної комп'ютерної RAM, крім мініатюрних розмірів, вона відрізняється підтримкою спеціальних форматів передачі (16- і 32-бітних шин пам'яті). А ось версії такої пам'яті можуть бути різними:

- LPDDR3. Найбільш раннє покоління LPDDR з актуальних – представлене у 2012 році, реалізується у пристроях з 2013 року. Стандартно працює на швидкостях до 1600 MT/s (мегатранзакцій на секунду) та частоті до 933 МГц; "Покращена" (enhanced) версія підтримує швидкості до 2133 MT/s. Нині цей стандарт зустрічається рідко, переважно серед застарілих пристроїв.

- LPDDR4. Спадкоємець LPDDR3, офіційно представлений у серпні 2014 року (хоча перші розробки «в залізі» було випущено ще наприкінці 2013 року). Швидкість роботи порівняно з попередником збільшилася вдвічі — до 3200 MT/s; частота зросла до 1600 МГц; а енергоспоживання у своїй знизилося на 40 %. Крім того, змінився формат передачі даних — зокрема, замість однієї 32-бітної шини використовується дві 16-бітові, також у стандарт було впроваджено деякі покращення безпеки. - LPDDR4x. Удосконалена версія LPDDR4 зі зниженим енергоспоживанням – стандарт використовує напругу 0.6 В замість 1.1 В. Крім того, у цьому...типі RAM були реалізовані деякі покращення, спрямовані на збільшення швидкості (вона досягає 4266 MT/s) та загальну оптимізацію роботи – наприклад, з'явився одноканальний режим для невибагливих програм. Завдяки подібним характеристикам дана версія пам'яті набула помітно більшого поширення, ніж оригінальна LPDDR4.

- LPDDR5. Подальший розвиток «мобільної» оперативної пам'яті офіційно анонсований на початку 2019 року. Швидкість роботи в цій версії збільшена до 6400 MT/s, для покращення стійкості до перешкод та помилок було впроваджено диференціальний формат сигналу, а для зниження енергоспоживання – динамічне керування частотою та напругою.

- LPDDR5x. Більш енергоефективна та швидка версія оперативної пам'яті LPDDR5. Швидкість передачі в ній наростили до 8533 MT/s, а показник пікової пропускної спроможності - до 8.5 Гбіт/с. Кількість банків пам'яті на канал у LPDDR5x завжди дорівнює 16.

Від специфікації залежить насамперед швидкість роботи пам'яті, і, швидкодія апарату загалом (особливо під час роботи з великими обсягами даних чи ресурсомісткими додатками). В наш час зустрічаються дві базові специфікації - eMMC (embedded Multimedia Memory Card) і UFS (Universal Flash Storage); кожна їх має кілька версій. Загалом найбільш швидкими та просунутими на сьогодні є накопичувачі з UFS 3.1 та UFS 4.0, проте вони й коштують відповідно, а тому застосовуються переважно у планшетах преміум-класу. А детальніший опис цих стандартів виглядає наприклад:

- eMMC. Один із найпростіших і доступних стандартів твердотільної пам'яті — наприклад, саме цю специфікацію використовує більшість флешок. У планшетах та інших портативних гаджетах цей стандарт був загальноприйнятим до 2016 року, коли розпочалося впровадження UFS; однак і зараз він зустрічається нерідко — переважно завдяки невисокій вартості та низькому енергоспоживання. Швидкість у eMMC помітно нижче, ніж у UFS. Так, в актуальній версії eMMC 5.1A (2019 рік) швидкість читання становить до 400 МБ/с, а більше рання та поширена версія eMMC 5.1 передбачає до 250 МБ/с у режимі читання, до 125 МБ/с у режимі послідовного запису та всього лише до 7.16 МБ/с при випадкової запису (простіше кажучи, як роботи з додатками).

- UFS. Стандарт твердотільних накопичувачів, створений як швидший і найдосконаліший спадкоємець eMMC. Крім збільшених швид...костей обміну даними, в UFS було змінено ще й формат роботи — він повністю дуплексний, тобто читання та запис можуть здійснюватися одночасно (тоді як у eMMC ці процеси виконувались по черзі). Також була значно підвищена ефективність у режимі випадкового читання та запису, що позитивно позначилося на якості роботи з додатками. Конкретні швидкості обміну даними та особливості роботи залежать від версії UFS, в наш час на ринку можна зустріти такі варіанти:

• 2.0. Найбільш рання із версій; була випущена ще 2013 року. Забезпечує швидкість передачі даних до 600 МБ/с на одну лінію та до 1,2 ГБ/с на дві лінії, які максимально доступні в цій версії. Ті ж показники має нова версія 2.1, проте вона доповнена низкою важливих нововведень. Тому пам'ять UFS 2.0 у планшетах використовується дуже рідко.
• 2.1. Перша з версій, що набули широкого поширення; була випущена у 2016 році. За показниками швидкості не відрізняється від описаної вище версії 2.0, а основні відмінності полягають у деяких удосконаленнях. Зокрема, в UFS 2.1 було запроваджено індикатор стану («здоров'я») накопичувача, можливість віддаленого оновлення прошивки, а також низку рішень, спрямованих на підвищення загальної надійності.
• 2.2. Розвиток стандарту UFS 2.x представлений влітку 2020 року. Ключовим поліпшенням є використання функції WriteBooster (яка спочатку з'явилася в UFS 3.1); ця функція дозволяє значно збільшити швидкість запису і, відповідно, загальну продуктивність задачах на кшталт запуску додатків.
• 3.0. Версія, випущена у 2018 та реалізована «в залозі» роком пізніше. Пропускна здатність була збільшена до 2,9 ГБ/с на дві лінії (1,45 ГБ/с на одну), були впроваджені нові версії електронного протоколу M-PHY (фізичний рівень) та заснованого на ньому UniPro, підвищена надійність роботи з даними та розширено температурний режим роботи контролерів (теоретично він може становити від -40 °С до 105 °С).
• 3.1. Спадкоємець стандарту UFS 3.0, офіційно представлений на початку 2020 року. Позиціонується як специфікація, створена спеціально для мобільних пристроїв високої продуктивності та спрямована на збільшення швидкості роботи за максимального зниження енергоспоживання. Для цього в UFS 3.1 реалізовано низку нововведень: енергонезалежний кеш Write Booster для прискорення запису; спеціальний режим енергозбереження DeepSleep для відносно простих та недорогих систем; а також функція Performance Throttling Notification, що дозволяє накопичувачу подавати на керуючу систему сигнали про перегрівання. Крім того, цей стандарт може додатково передбачати підтримку розширення HPB, що підвищує швидкість читання.
• 4.0. У версії UFS 4.0 удвічі збільшили пропускну спроможність на смугу (23.2 Гбіт/с на лінію) і приблизно на 46% покращили показники енергоефективності (порівняно з попередньою специфікацією 3.1). Модулі пам'яті UFS 4.0 забезпечують максимальну швидкість читання до 4200 МБ/с, запису — до 2800 МБ/с.

Найбільший об'єм карти пам'яті, з якої планшет здатний коректно працювати. Детальніше про самих картах див. «Слот для карт пам'яті»; тут же відзначимо, що місткі носії часто використовують передові технології, які не підтримуються ранніми моделями, а іноді у планшетів просто не вистачає потужності на обробку великих масивів даних. Тому для зручності вибору в нашому каталозі і вказується максимальний підтримуваний об'єм.

На практиці бувають випадки, коли деякі пристрої можуть перевищувати заявлені характеристики — наприклад, працювати з 8-ГБ носієм при заявлених 4 ГБ максимального об'єму. Однак варто орієнтуватися саме на офіційні дані, оскільки при їх перевищенні нормальна робота з картою не гарантована.

Найпрогресивніший стандарт Wi-Fi, підтримуваний планшетом.

Наявність Wi-Fi є обов'язковим для сучасних планшетів. Цей інтерфейс може використовуватися як для підключення до локальних мереж або Інтернету (через домашній роутер, громадську точку доступу тощо), так і для прямого зв'язку з іншими пристроями (наприклад, дистанційного управління фотоапаратом або трансляції відео на телевізор). А планшети з модулями 3G/LTE (або з можливістю підключення зовнішнього стільникового USB-модема) здатні працювати ще й в ролі точки доступу, «роздаючи» мобільний Інтернет на інші девайси з Wi-Fi.

Від стандарту Wi-Fi залежить насамперед максимальна швидкість передачі даних (фактична швидкість, зазвичай, значно нижче). Найскромніший з актуальних в наш час стандартів Wi-Fi 3 (802.11 g) дає швидкість до 54 Мбіт/с, проте він вважається застарілим і як основний зустрічається вкрай рідко. Значно більшого розповсюдження отримали Wi-Fi 4 (802.11 n) зі швидкістю до 300 Мбіт/с, і Wi-Fi 5 (802.11 ac) (до 6,77 Гбіт/сек). А відносно недавно з'явилися пристрої з підтримкою Wi-Fi 6 (802.11ax) і Wi-Fi 6E
Останньою на 2024 рік є версія 802.11be - Wi-Fi 7. Технологія, як і попередня Wi-Fi...6E, здатна працювати у трьох частотних діапазонах: 2.4 ГГц, 5 ГГц та 6 ГГц. При цьому максимальну ширину смуги пропускання в Wi-Fi 7 наростили зі 160 МГц до 320 МГц - чим ширший канал, тим більше даних він може передати. У стандарті IEEE 802.11be використовується модуляція 4096-QAM, що дозволяє вміщувати більше символів в одиниці передачі даних. З Wi-Fi 7 можна вичавити максимальну теоретичну швидкість обміну інформацією до 46 Гбіт/с. У контексті застосування бездротового підключення для стрімінгу та відеоігор дуже цікавою є впроваджена розробка MLO (Multi-Link Operation). З її допомогою можна агрегувати кілька каналів у різних діапазонах, що суттєво зменшує затримки при передачі даних, забезпечує низький та стабільний пінг. А мінімізувати затримки зв'язку за умови багатьох підключених клієнтських пристроїв покликана технологія Multi-RU (Multiple Resource Unit).

Окремо зазначимо, що, крім прямо вказаного стандарту Wi-Fi, сучасні планшети зазвичай підтримують і ряд більш ранніх версій. Цей же принцип використовується в більшості Wi-Fi обладнання, так що з сумісністю за версіями, зазвичай, проблем не виникає.

— microUSB. Зменшена версія USB-роз'єму, що широко застосовується в сучасних планшетах як універсальний інтерфейс. MicroUSB використовується насамперед для зарядки батареї і для підключення пристрою до комп'ютера, а при підтримці USB OTG до нього ж підключаються флешки та інші аксесуари (зрозуміло, для роботи з повнорозмірним USB-штекером в цьому разі буде потрібен перехідник). Даний роз'єм поступово замінюється більш зручним і прогресивним USB-C (див. нижче), однак до повного зникнення microUSB ще дуже далеко.

— USB-C. Має схожі розміри з microUSB (див. вище) і прийшов йому на зміну, проте відрізняється за конструкцією роз'єма – вона симетрична, що дає змогу підключати штекер будь-якою стороною. За застосуванням даний інтерфейс також аналогічний microUSB, з поправкою на те, що в USB-C нерідко зустрічається підтримка прогресивного стандарту USB 3.2 gen2, який забезпечує швидкість до 10 Гбіт/с. Крім того, через такий роз'єм простіше реалізувати швидку зарядку — деякі технології такої зарядки першопочатково створювалися під USB-C.

— USB4. Високошвидкісна ревізія інтерфейса USB, представлена ​​в 2019 році. Вона використовує тільки симетричні роз'єми типу USB-C і не має власного формату даних – натомість подібне підключення використовується для передачі інформації відразу за декількома стандартами: USB 3.2 і DisplayPort як обов'язкові, а також PCI-E я...к опція. Інша особливість полягає в тому, що USB4 базується на протоколі Thunderbolt. Також варто відзначити, що дана ревізія USB допускає підключення пристроїв «ланцюжком» (daisy chain) і за замовчуванням підтримує технологію Power Delivery, що дає змогу оптимізувати процес заряджання зовнішніх гаджетів (за умови, що в них також реалізована ця технологія).

Максимальна швидкість передачі даних у такого роз'єму має бути не нижче 10 Гбіт/с, фактично ж нерідко зустрічаються варіанти на 20 Гбіт/с і навіть 40 Гбіт/с (залежно від технологій і стандартів, що підтримуються конкретним портом). У цьому входи USB4 цілком сумісні з периферією роз'єму USB-C.

— USB 2.0. Повнорозмірний порт USB, що відповідає версії 2.0. Такий порт дає змогу підключити до планшета звичайну USB-периферію — наприклад, флешки або клавіатури; однак через великі розміри він зустрічається рідко, переважно в моделях бізнес-призначення і в «гібридах», укомплектованих док-станціями (в таких випадках порт може розміщуватися на док-станції). Версія 2.0 підтримує швидкість передачі даних до 480 Мбіт/с і все ще залишається досить популярною, хоча на зміну їй поступово приходять більш прогресивні стандарти — насамперед USB 3.2 (див. нижче).

— USB 3.2 gen1. Версія USB, раніше відома як USB 3.1 gen1 або USB 3.0. Використовує традиційний повнорозмірний USB роз'єм і забезпечує швидкість роботи до 4,8 Гбіт/с — в 10 разів вище попередньої версії 2.0 — а також більш високу потужність живлення. При цьому до таких роз'ємів цілком можна підключати і USB 2.0 периферію.

— HDMI. Цифровий інтерфейс, спеціально створений для трансляції HD-контенту: відео у високій роздільній здатності і багатоканального звуку. Вельми популярний в відеотехніці, зокрема, використовується практично у всіх сучасних телевізорах, нерідко зустрічається в проєкторах, медіаплеєрах тощо. Так що підтримка HDMI буде дуже корисна, якщо ви плануєте транслювати відео з планшета на зовнішній екран. В портативній техніці зазвичай використовується не повнорозмірний роз'єм, а зменшений miniHDMI або microHDMI, однак знайти кабель для такого порту не становить проблем.

— Mini-jack (3.5 мм). Стандартне гніздо формату 3.5 мм mini-Jack. Такий штекер використовує переважна більшість сучасних дротових навушників, гарнітур і портативних колонок, тому і в більшості планшетів роль аудіороз'єму грає саме порт 3.5 мм. Правда, якщо з навушниками і колонками проблем не виникає, то сумісність з гарнітурами не завадить уточнювати окремо – ці пристосування мають свою специфіку підключення. Також зазначимо, що існують планшети і без роз'єму 3.5 мм — зазвичай вони розраховані на спеціалізовані аксесуари, які підключаються через фірмовий роз'єм, або на бездротову Bluetooth-аудіотехніку.

— Кількість об'єктивів. Характеристики основної (тилової) камери планшета представлені насамперед кількістю модулів, яких у більшості випадків 1, але зустрічаються і планшети зі здвоєною камерою.

— Роздільна здатність. Другим важливим фактором камери є кількість мегапікселів. Багато хто, правда, вважає, що чим більше МП, тим краще якість зйомки. Однак це не зовсім вірно: від роздільної здатності матриці залежить тільки максимальна роздільна здатність одержуваних знімків, а їх якість визначається безліччю інших параметрів. Правда, велика роздільна здатність сенсора може бути ознакою прогресивної камери, але це не обов'язково — два «вічка» з однаковим числом мегапікселів можуть кардинально відрізнятися за якістю зйомки. Тилові камери в планшетах цілком можуть використовуватися для фото- та відеозйомки; тому в них зустрічаються камери на 8 МП, 10 МП і навіть вище.

— Автофокус. За наведення різкості в таких камерах відповідає рухома система лінз, керована автоматикою. На спрацювання автоматики потрібен деякий час, а самі об'єктиви виходять складніше і дорожче, ніж оптика з фіксованим фокусом (нерухомими лінзами, першопочатково виставленими на великий діапазон відстаней). Однак якість знімків виходить незрівнянно вищою, ніж у камер без автофокусу, а самі системи постійно удосконалюю...ться, і час їх спрацьовування все більше наближається до миттєвого.

— Спалах. Спалах помітно розширює можливості камери. Насамперед, він дає змогу знімати в умовах недостатньої освітленості; при цьому підсвічування, як правило, може використовуватися ще й в режимі постійного світіння — для відеозйомки. Друга ситуація, де може знадобитися спалах — контрове світло, коли об'єкт зйомки затінений. Крім того, у багатьох планшетах світлодіод спалаху можна застосовувати і в ролі звичайного ліхтарика, без камери.