Порівняння Huawei E5576-322 vs Huawei E3372

– USB-модем. Модеми у форм-факторі USB-стіка, що підключається до комп'ютера, ноутбука або інших пристроїв через незайнятий порт USB. Це можуть бути як найпростіші девайси для обслуговування одного клієнтського пристрою (до якого модем безпосередньо підключається), так і передовіші моделі з підтримкою роботи в мережах Wi-Fi і можливістю бездротової роздачі інтернету на кілька гаджетів. Для доступу до Всесвітньої мережі в USB-модемах передбачається слот під SIM-карту.

– Портативний роутер. Мобільні роутери для доступу до Інтернету, обов'язково з вбудованим Wi-Fi модулем. Wi-Fi-модеми здатні одночасно працювати з кількома підключеними пристроями, до того ж вони мають живлення від акумулятора і можуть використовуватися повністю автономно без необхідності підключення до комп'ютера і розетки. Портативні роутери доцільно використовувати в тих випадках, коли стаціонарне підключення до Інтернету утруднене або взагалі відсутнє (на дачі, відпочинку на природі як резервне обладнання для доступу в глобальну мережу).

Швидкості підключення по Wi-Fi, точніше-стандарти Wi-Fi, підтримувані модемом з відповідними можливостями (див. «Тип», «Підключення»).

— Wi-Fi 3 (802.11g). Подальший розвиток стандарту Wi-Fi 1 (802.11b), розроблений насамперед в розрахунку на підвищення пропускної здатності з'єднання (2.4 ГГц) і представлений в 2003 році. Обладнання 802.11g повністю зворотно сумісне з 802.11b, тому навіть найпростіші з сучасних Wi-Fi пристроїв підтримують обидва цих стандарти.

— Wi-Fi 4 (802.11n). Стандарт Wi-Fi, що є подальшим розвитком описаних вище форматів – зокрема, за рахунок доповнення їх підтримкою технології MIMO (розподіл введення і виведення між декількома антенами). Представлений в 2009 році. Основна робоча частота – 2,4 ГГц, проте зустрічаються пристрої, доповнені 5-ГГц діапазоном.

— Wi-Fi 5 (802.11ас). Побудований на основі 802.11n, представлений в кінці 2013 року. Основні удосконалення торкнулися збільшення кількості потоків на другій частоті (5 ГГц) і впровадження більш прогресивних стандартів MIMO і модуляції, що дало змогу відповідним чином підвищити пропускну здатність.

Найбільша кількість пристроїв, які можна одночасно підключити до модему через Wi-Fi (див. «Підключення»).

Наявність даного обмеження пов'язана з тим, що оброблення мережевих запитів від декількох пристроїв відразу потребує досить великої кількості обчислювальних ресурсів, а їх в мініатюрній електроніці, на зразок бездротових модемів, не так багато. Втім, навіть недорогі моделі можуть підтримувати близько 5 – 6 пристроїв, чого більш ніж достатньо для більшості ситуацій; а в більш прогресивних модемах ця кількість може досягати 10.

Найбільшу відстань, на якому вбудований модем роутер здатний забезпечити зв'язок по інтерфейсу Wi-Fi (див. «Підключення»).

Варто враховувати, що на практиці радіус дії сильно залежить від ряду факторів, не пов'язаних з основними характеристиками модему: наявністю перешкод і перешкод на шляху проходження сигналу, характеристиками Wi-Fi модуля, що підключається пристрою, зарядом акумуляторів в цьому пристрої або самому модемі і т. ін. Тому фактичні показники дальності можуть бути помітно нижче заявлених: наприклад, під час роботи через стіну вони помітно знижуються. Однак дана характеристика досить наочно описує загальну «далекобійність» пристрою, та й порівняння різних моделей по ній цілком допускаються.

Також відзначимо, що далеко не завжди має сенс купувати пристрій з максимальним радіусом дії — хоча велика дальність забезпечує додаткову зручність, вона вимагає високої потужності передавача, що значно збільшує габарити та ціну модему. Тому при виборі варто виходити насамперед з передбачуваного використання формату. Приміром, якщо 3G-з'єднання потрібно Вам для виходу в Інтернет в дорозі з планшета, дальності дії в кілька метрів буде цілком достатньо (до того ж вона знизить ймовірність підключення сторонніх до переносний точці доступу). А ось для установки у великому приватному будинку має сенс підшукати модель «подальнобойней».

Технології передачі даних, підтримувані модемом.

— GPRS. Найстаріша з застосовуваних на сьогоднішній день технологій зв'язку. Розроблена як стандарт для стільникових мереж GSM, що дає змогу передавати дані паралельно з голосовим зв'язком і текстовими повідомленнями, а також тарифікувати доступ в мережу за кількістю переданих даних, а не за часом підключення (як в попередньому стандарті CSD). На момент створення була досить прогресивною, однак зараз вважається остаточно застарілою і застосовується лише в тих ситуаціях, коли прогресивніші стандарти використовувати неможливо.

— EDGE Технологія, створена як модифікація описаного вище GPRS, яка дозволила б збільшити пропускну здатність каналу і підвищити надійність зв'язку. В іншому цей стандарт повністю аналогічний GPRS за основним практичним особливостями.

— W-CDMA. Один з ранніх стандартів зв'язку третього покоління (3G). Застосовується в мережах формату UMTS. Однією з головних переваг таких мереж є можливість побудови мереж на основі існуючої інфраструктури GSM. Тому UMTS і конкретно W-CDMA використовується багатьма операторами мобільного зв'язку на початковому етапі переходу з 2G на 3G.

— HSUPA. Технологія зв'язку третього покоління (3G), розвиток описаної вище W-CDMA. Назва розшифровується як High-Spe...ed Uplink Packet Access — високошвидкісна пакетна передача даних в напрямку «від абонента». Це, власне, і описує призначення даної технології: вона збільшує швидкість передачі даних з модему на базову станцію, що може знадобитися для деяких специфічних задач — наприклад, відеозв'язку.

— HSDPA. Подальше, після HSUPA, удосконалення стандарту W-CDMA (див. вище). Належить до мереж третього покоління (3G), проте вважається «розширеним» стандартом, через що мережі з підтримкою HSUPA можуть позначатися як 3.5G, 3G+ тощо. Сама назва — «High-Speed Downlink Packet Access» — перекладається як «високошвидкісна пакетна передача даних від базової станції на пристрій».

— HSPA+. Найпрогресивніший на сьогоднішній день стандарт зв'язку третього покоління на основі мереж UMTS (W-CDMA). Завдяки ряду удосконалень дає змогу досягти вищих швидкостей, ніж описані вище варіанти, наближаючись за можливостями до мереж четвертого покоління; тому іноді умовно позначається як 3.75G.

— WiMAX. Першопочатково WiMAX був створений в двох версіях — «мобільній» і «стаціонарній»; в переважній більшості сучасних стільникових модемів застосовується другий варіант. Він належить до стандартів четвертого покоління — 4G (тоді як «мобільний» був конкурентом 3G-технологій, хоча іноді в маркетингових цілях також позначається як зв'язок 4 покоління). Деякий час тому WiMAX активно поширювався як альтернатива дротовому широкосмуговому підключенню до Інтернету (зокрема, як оптимальний варіант для приватного сектора, куди дотягнути кабель важко). Однак зараз цей стандарт поступово втрачає популярність, зокрема, у зв'язку з розвитком і поширенням досконалішого LTE (який не має до того ж поділу на «мобільний» і «стаціонарний» різновид).

— LTE. Стандарт стільникового зв'язку четвертого покоління, найпопулярніша 4G-технологія на сьогоднішній день — зокрема, завдяки тому, що є подальшим розвитком W-CDMA/UMTS і може бути впроваджений шляхом вдосконалення існуючих мереж (причому як UMTS, так і CDMA2000). Ще одна причина популярності — однакова зручність як для стаціонарного, так і для мобільного устаткування. З іншого боку, при виборі модему даного стандарту варто мати на увазі, що в різних країнах діапазони і канали LTE можуть відрізнятися, тому сама по собі підтримка цієї технології ще не гарантує сумісність з конкретною мережею. Також потрібно враховувати, що в деяких країнах мережі LTE ще тільки знаходяться на етапі розгортання, а в деяких — взагалі відсутні.

— EV-DO (Rev.A). EV-DO — технологія передачі даних третього покоління (3G), що застосовується в мобільних мережах стандарту CDMA (не плутати з W-CDMA, побудованої на іншому базовому стандарті – UMTS). Зазначимо, що в деяких країнах даний різновид 3G-мереж набув поширення набагато раніше, ніж W-CDMA і її модифікації, причому з низки технічних причин застосовується переважно для передачі даних — тобто для роботи 3G-модемів. Що ж до Rev.A, то це — друга за рахунком і найпоширеніша версія стандарту EV-DO.

— EV-DO (Rev.B). Третя за рахунком версія технології EV-DO, розвиток і удосконалення Rev.A; докладніше див. вище. Тут же відзначимо, що даний стандарт також часто використовується як 3G-зв'язок для передачі даних; зона покриття не настільки велика, як у попередньої версії, але все ж охоплює більшість великих населених пунктів і їх околиці. Також варто враховувати, що для використання всіх можливостей Rev.В необхідний модем з підтримкою цієї версії, а цим можуть похвалитися далеко не всі сучасні EV-DO-пристрої.

При оцінці можливостей модему варто враховувати, що наведені для кожної технології значення швидкості є максимумом, якого на практиці можна досягти лише в ідеальних умовах. Фактичні ж значення швидкості, зазвичай, нижче потенційно можливих; вони можуть залежати як особливостей мережі, потужності сигналу та інших технічних моментів, так і від політики оператора і умов конкретного тарифу.

– USB-штекер. Наявність в конструкції модему власного USB-штекера, що дає змогу підключати пристрій до комп'ютера напряму. Таке підключення забезпечує пристрою з USB-портом доступ в Інтернет, також через USB подається необхідне для роботи модему живлення.

— microUSB. Зменшена версія роз'єму USB, що застосовується переважно в Wi-Fi модемах (див. «Тип»), які здатні працювати автономно і не потребують постійного підключення до іншого пристрою. При цьому в 3G/4G модемах microUSB зазвичай має вигляд гнізда, а не штекера, а для підключення використовується спеціальний кабель. Даний інтерфейс зазвичай грає роль службового роз'єму загального призначення: через нього заряджається акумулятор, а також здійснюється підключення до ПК або іншого пристрою для управління налаштуваннями, оновлення прошивки тощо.

— USB. Дротовий Інтерфейс, найбільш поширений і універсальний сучасний стандарт, застосовуваний для підключення периферійного обладнання до різних електронних пристроїв, починаючи від комп'ютерів і закінчуючи смартфонами і навіть бездротовими модемами. В даному разі мається на увазі повнорозмірна версія роз'єму USB. Зазвичай вона встановлюється в класичних модемах (див. «Тип») і має вигляд штекера, за допомогою якого модем підключається до управляючого пристрою (ПК, ноутбука, планшета тощо). Через цей же роз'єм, як прави...ло, здійснюється і живлення.

— USB-C. Симетричний роз'єм двосторонньої конструкції, що дає змогу встромити штекер будь-якою стороною. Підключення через подібний порт інших пристроїв ззовні може здійснюватися за допомогою різних версій USB, проте найчастіше це 3.1 gen2 зі швидкістю передачі даних до 10 Гбіт/с. Роз'єм USB-C у 3G- / LTE-модемів застосовується для забезпечення роботи медіа-серверів із флешки або зовнішнього жорсткого диска, а також серверів NAS.

— LAN (RJ45). Класичне дротове підключення по мережевому кабелю через роз'єм RJ-45. Також відоме як «LAN». У наш час є одним з найпоширеніших способів дротового підключення до Інтернету, також широко застосовується в локальних мережах. З його допомогою до модему можна підключити ноутбук або ПК напряму через кабель і не возитися з Wi-Fi з'єднанням. До того ж такий зв'язок може бути швидше (залежить від швидкості LAN).

— ExpressCard. Інтерфейс підключення, що застосовується переважно в ноутбуках. Периферійні пристрої даного стандарту, включаючи бездротові модеми, мають вигляд характерних карт, які при підключенні встановлюються в спеціальний слот на корпусі пристрою. При цьому варто враховувати, що існує два форм-фактори ExpressCard – 54 мм і 34 мм, і 34-мм карти можуть без обмежень використовуватися з 54-мм слотами, але не навпаки. Тому при виборі такого модему варто уточнити відповідність його форм-фактора планованому «посадковому місцю». Втім, даний стандарт поступово сходить зі сцени, витісняючись більш досконалими інтерфейсами — зокрема, USB 3.0.

Наявність роз'єма для карт пам'яті у конструкції модему. Карти пам'яті дуже популярні в сучасній електроніці як змінні носії інформації; в бездротових модемах зустрічається два основні варіанти роботи з ними. Перший передбачає застосування в ролі зовнішнього картрідера, для обміну інформацією між картою і пристроєм, до якого модем підключений по USB (див. нижче); простіше кажучи, встановлення карти перетворює модем ще й у «флешку» зі знімною пам'яттю. А в моделях з Wi-Fi (див. «Тип») може передбачатися також можливість роботи в ролі сервера, що надає доступ до вмісту карти всім бездротовим пристроям, підключеним до модему. Що ж до типів карт, то найчастіше зустрічається підтримка стандарту microSD – вони досить мініатюрні, щоб без проблем поєднуватися з компактними корпусами бездротових модемів. Варто враховувати, що навіть в межах одного стандарту карт пам'яті існує кілька різновидів, і перед покупкою не завадить уточнити, з якими саме з них сумісний пристрій.

Наявність вбудованого акумулятора у роутері. Актуально для моделей із підтримкою Wi-Fi. Такі модеми розраховані на застосування в ролі автономного обладнання і не потребують дротового підключення до управляючого пристрою або пристрою живлення, на зразок ПК або ноутбука. Завдяки цьому досягається максимальна мобільність. З іншого боку, заряд батареї не нескінченний: його зазвичай вистачає на кілька годин (див. пункти про час роботи в різних режимах), після цього акумулятор все одно доведеться заряджати. Крім того, наявність вбудованих батарей відчутно позначається на габаритах, вазі, а головне – ціні модемів.

Ємність акумулятора, встановленого в модемі з відповідним типом живлення (див. нижче).

Чим вища ємність, тим довше акумулятор здатний пропрацювати без підзарядки, за інших рівних умов. Однак варто мати на увазі, що ситуація «інших рівних» практично не зустрічається в сучасних бездротових модемів. По-перше, різні технології передачі даних (див. вище) характеризуються різними показниками енергоспоживання; по-друге, навіть моделі з підтримкою одних і тих же стандартів можуть розрізнятися по енергоспоживанню (і часу роботи на заряді) через конструктивних відмінностей. Тому даний показник здебільшого є чисто довідковою інформацією, і порівнювати з нього навіть дуже схожі моделі можна лише приблизно. При виборі ж варто орієнтуватися насамперед на прямо заявлені характеристики часу автономної роботи (див. нижче).