Порівняння Ovns W01 Pod Kit vs Ovns Saber S Pod

Об'єм бака для рідини, передбаченого в конструкції атомайзери. Зазначимо, що цей параметр може зазначатися навіть для атомайзери-сквонков (див. «Тип заправки»): хоча вони працюють із зовнішнім резервуаром, однак певний об'єм «рідоти» вміщується і в самому випарнику.

Чим об'ємніше бак — тим більший запас рідини можна тримати в електронній сигареті і тим рідше доведеться її перезаправляти. З іншого боку, місткі резервуари мають відповідні габарити, і занадто великий бак був би незручний, а рідини навіть за один тривалий сеанс паріння витрачається порівняно небагато. Як наслідок, об'єм більше 6 мл вже вважається для вейпів досить великим, а в самих мініатюрних моделях цей показник не перевищує 2 мл.

Також відзначимо, що при виборі ємності бака виробники зазвичай враховують опір спіралі, потужність акумулятора (якщо він є в комплекті) і інші параметри, що впливають на передбачуваний витрата рідини. Тут немає жорсткої залежності, проте загалом більш потужні атомайзери зазвичай оснащуються баками більшого об'єму.

— Верхня. Традиційний тип заправки, першопочатково — досить популярний, проте зараз такі атомайзери поступово поступаються позиції моделям з нижньої заправкою. Головною перевагою даного варіанта є можливість заливати рідину, не перевертаючи атомайзер і не знімаючи колбу з батарейного мода. Правда, для заправки зазвичай потрібно розбирання — наприклад, відкручування кришки з мундштуком.

— Нижня. Цей варіант передбачає, що для заправки потрібно перевернути атомайзер «догори ногами» і залити рідину з нижньої сторони. На перший погляд така процедура менш зручна, ніж верхня заправка, однак вона дає важливу перевагу для обслуговуваних нагрівачів: при необхідності можна зняти і перемотати базу, не зливаючи рідину з бака. Зазначимо, що дріп-атомайзери формату «сквонк» формально також заправляються знизу, однак вони мають свою специфіку, тому не належать до цієї категорії і виділяються окремо; детальніше див. нижче.

— Бічна. Заправка через спеціальний отвір у бічній частині атомайзери. Як і верхня, така конструкція дозволяє не знімати колбу з батарейного мода; при цьому отвір зазвичай відкривається і закривається легко і швидко, без необхідності, наприклад, відкручувати кришку. Цей варіант досить популярний в бакодрипках (див. «Вид атомайзери»), хоча і в інших різновидах теж з...устрічається.

— Сквонк. Специфічний різновид нижньої заправки, застосовувана в моделях з дріп-атомайзерами (див. «Вид атомайзери»). У таких вейпах є досить великий резервуар з рідиною, встановлений в батарейному моді, і при кожному натисканні на спеціальну кнопку (або на еластичну стінку резервуара) рідина подається в атомайзер невеликими порціями прямо через конектор. Подібна конструкція дозволяє усунути основний недолік дріп-атомайзери — необхідність постійно доливати рідину вручну, по краплях»: замість клопоту з ручною дозаправкою досить періодично натискати кнопку. При цьому більшість таких випарників допускають установку і на звичайний батарейний мод, без сквонка — для цього в комплекті передбачається змінний конектор стандартної конструкції, без каналу для подачі рідини; а на батарейні моди з сквонком, зазвичай, можна без обмежень ставити і звичайні атомайзери. До недоліків цього варіанта можна трохи більшу вартість, ніж у аналогів з традиційними типами заправки.

Ємність акумулятора, яким оснащена електронна сигарета або окремо продається батарейний мод. Даний параметр вказується тільки для моделей з незнімними акумуляторами (див. «Тип акумулятора»): змінні елементи можуть випускатися різної ємності.

Чим глибша від акумулятор — тим довше можна використовувати пристрій, не перезаряджаючи батарею. Правда, фактичне енергоспоживання і, відповідно, автономність у різних моделей будуть різними, тому порівнювати з ємності між собою можна тільки пристрої зі схожими робочими напругами і опорами атомайзери.

Загалом, якщо для вас важлива автономність — цілком можна виходити з принципу «чим глибша від батарея, тим краще»; а для економії коштів можна вибрати і відносно слабкий акумулятор. Також варто сказати, що існують схеми розрахунків оптимальної ємності батареї залежно від потужності, опору атомайзери тощо; ці схеми можна знайти в спеціальних джерелах.

Максимальна потужність живлення, видається акумулятором.

Це один з основних параметрів батарейного блока, що визначають його сумісність з атомайзери. У стартові набори (див. «Тип») за визначенням включаються атомайзери, оптимально підходять до даного акумулятора по потужності, і даний параметр має переважно довідкове значення. А от при виборі комплектуючих окремо на нього варто звернути особливу увагу. Більш висока потужність дає змогу досягти більш насиченого пара, однак лише до певних меж — занадто сильне нагрівання призводить до погіршення смаку, а то і пригоранню гнота (що тим більше не сприяє поліпшенню відчуттів від паріння). Так що атомайзер повинен нормально переносити потужність акумулятора, інакше в кращому разі доведеться постійно обмежувати потужність за допомогою варивольта або вариватта (див. «Батарейний мод»), а в гіршому — нормальне використання взагалі буде неможливим.

Варто враховувати, що для класичних випарників-баків з одного спіраллю достатньою вважається потужність до 40 Вт; більш потужні батареї розраховані переважно на прогресивні обслуговуються моделі, дріп-атомайзери і бакодрипки (див. «Вид атомайзери»), які мають більше однієї спіралі і, відповідно, більш «ненажерливі» в плані споживання енергії. Також відзначимо, що фактична потужність нагріву залежить від напруги, і на практиці вона може бути нижчою від заявленої — залежно від опору атомайзери. Докла...дніше про це див. «Макс. напруга».

Найменше напруження, яке батарейний мод може видавати на атомайзер.

Сенс цього параметра залежить від типу батарейного мода і функцій плати (див. вище). Так, у найпростіших механічних і електронних модах тут зазвичай вказується найменше значення, до якого може впасти напруга акумулятора перед тим, як він відключиться і потребує зарядки. Знаючи цей параметр, а також опір атомайзери, можна розрахувати мінімальну гарантовану потужність паріння.

Якщо ж мова йде про моду з регулюваннями на зразок варивольта або вариватта, то мінімальна напруга — це ще й найменше напруження, яке можна виставити в налаштуваннях вручну. Це може знадобитися для зниження потужності і, відповідно, інтенсивності паріння — наприклад, якщо заправка має дуже насичений смак, і рясний щільний пар буде надмірністю. У регульованих батарейних блоках чим нижча мінімальна напруга (при тому ж максимальному) — тим ширше діапазон регулювання, тим більше у вейпера можливостей по налаштуванню параметрів польоту. Детальніше про розрахунках потужності див. «Макс. напруга».

Найбільша напруга, яку батарейний мод може видавати на атомайзер.

Знаючи мінімальну (див. вище) і максимальну напругу, можна оцінити потужність нагріву, яку акумулятор здатен забезпечити при певному опорі атомайзера. Наприклад, якщо ми маємо батарейний мод з діапазоном напруги 3,3 – 4,8 В та атомайзер зі спіраллю 1,8 Ом, то сила струму на мінімальній напрузі буде становити 3,3/1,8 ≈ 1,8 А, а на максимальній 4,8/1,8 ≈ 2,7 А. Відповідно, найменша потужність нагріву буде становити 3,3*1,8 ≈ 6 Вт, а найбільша 4,8*2,7 ≈ 13 Вт. При цьому номінальна потужність акумулятора може бути і вищою, але не навпаки — фактична потужність не може бути вищою від номінальної. Скажімо, теоретично акумулятор з нашого прикладу в поєднанні з сабомним атомайзером на 0,15 Ом навіть на мінімальній напрузі повинен буде видавати струм 3,3/0,15= 22 А і потужність 3,3*22 = 72,6 Вт. Однак якщо в характеристиках заявлена потужність 50 Вт, то більш високих значень добитися не вийде, навіть якщо викрутити регулятор на максимум — при низьких опорах напруга на виході акумулятора сильно падає.

Матеріал, з якого виконаний корпус пристрою.

Цей параметр актуальне насамперед для батарейних модів: вони можуть виконуватися з найрізноманітніших матеріалів, тоді як атомайзери різноманітністю не відрізняються (стандартний варіант — нержавіюча сталь, за поодинокими винятками; докладніше див. нижче). Власне, для готових комплектів (у т. ч. POD-систем, див. «Тип») у даному пункті якраз і вказується матеріал батарейного мода. Ось детальніший опис конкретних варіантів:

— Нержавіюча сталь. Самий, мабуть, найпопулярніший матеріал для електронних сигарет і їх комплектуючих — всіх видів і цінових категорій. При відносно невисокій вартості нержавіюча сталь міцна, надійна, довговічна і не схильна до подряпин і корозії. З недоліків даного матеріалу можна відзначити хіба що досить велику вагу, однак цей момент деякі, навпаки, вважають гідністю: масивний металевий корпус створює враження солідності і якості. Також сталь, як і будь-який метал, може холодити шкіру при низькій температурі повітря і ковзати в руках; проте, щоб уникнути всього цього на корпусі можуть передбачатися різні накладки (наприклад, з гуми або софт-тач пластику), що усувають цей недолік.

— Цинковий сплав. Ще один досить популярний матеріал, фактично представляє собою компромісний варіант між «нержавійкою» і алюмінієм. Цинк важить менше стали і коштує дешевше алюмінієвих сплавів; при цьому даний матеріал відмінно п...ротистоїть корозії і має високу міцність, що і зумовило його поширеність.

— Алюміній. Ледь не самий прогресивний метал з точки зору практичних характеристик: алюміній легкий, міцний і абсолютно нечутливий до корозії. Основний його недолік — досить висока ціна, притому що описані переваги рідко є вирішальними в порівнянні з тією ж сталлю або цинком. Тому алюмінієві корпуси зустрічаються досить рідко; водночас варто відзначити, що цей матеріал зустрічається не тільки в батарейних модах, але і в атомайзерах.

— Пластик. Недорогий матеріал, що має невелику вагу і здатний приймати найрізноманітніші забарвлення. Втім, на цьому переваги пластику, по суті, вичерпуються: по міцності і стійкості до подряпин він помітно поступається металів, а від сильного нагрівання може оплавитися. Правда, існують прогресивні сорти пластику, проте замість них в вейпах більшість виробників вважає за краще використовувати сталь або інший метал. Як наслідок, пластикові корпусу зустрічаються рідко, причому переважно серед моделей початкового рівня.

— Мідь. Матеріал, що використовується переважно як дизайнерський — для додання корпусу незвичайного зовнішнього вигляду (мідь має характерний червонуватий відтінок). З точки зору практичних властивостей такі корпуси схожі зі сталевими зокрема, вони міцні, масивні і стійкі до подряпин. З іншого боку, мідь гірше переносить вологу, на ній можуть з'явитися розводи навіть від постійного контакту з шкірою. Однак головний недолік цього матеріалу — висока ціна, вона і зумовила специфіку його застосування.

— Латунь. Ще один метал, що використовується переважно з естетичних, а не з практичних міркувань. За властивостями подібна до описаної вище міді і відрізняється лише кольором (відтінки жовтого) і дещо більшою стійкістю до окислення (хоча все залежить від конкретного виду латуні).

— Дерево. Дерев'яні корпуси цікаво виглядають завдяки характерному забарвленню і візерунків. Водночас цей матеріал не дуже практичний: він схильний тріщин і розколів від ударів, легко дряпається, а від тривалого впливу вологи може набрякнути і пожолобитися. До того ж коштують дерев'яні корпусу досить дорого (частково це плата саме за стиль). Так що вибирати батарейний мод в подібному оформленні варто лише в тих випадках, якщо можливість «виділитися з натовпу» для вас важливіше описаних недоліків.

— Кераміка, Спеціальна високоміцна кераміка відрізняється високою стійкістю до зносу: подряпати такий корпус дуже складно, завдяки чому він довгий час виглядає як новий. З іншого боку, цей матеріал може тріснути від удару (тоді як метал з великою ймовірністю лише злегка погнеться). Тому керамічні корпуси зустрічаються вкрай рідко — тим паче, що і коштують вони недешево.