Порівняння VOX Pathfinder 10 vs Marshall MG15CF

Номінальна потужність пристрою.

Нагадаємо, номінальною в акустиці називають найбільшу середню (середньоквадратичну) потужність звуку або сигналу, яку пристрій може видати протягом необмежено довгого часу. Окремі скачки гучності можуть в рази перевищувати даний показник, проте ключовою характеристикою є саме середнє значення. А ось конкретний сенс даного параметра залежить від типу апаратури (див. вище). Наприклад, для комбопідсилювачів в даному пункті зазвичай наводиться потужність вбудованих динаміків; можливості власного підсилювача за визначенням відповідають цій цифрі, так що для подібної апаратури номінальна потужність визначає виключно загальну гучність звучання. Також потужність акустики вказується і для кабінетів, проте тут вже стає актуальним інший момент — сумісність із зовнішнім підсилювачем (перш за все «головою»). Вихідна потужність цього підсилювача повинна бути не вище номінальної потужності кабінету, щоб уникнути перевантажень; а в ідеалі ці характеристики повинні збігатися — це дасть змогу використовувати динамік на повну потужність без спотворень звуку.

Для голови, відповідно, в даному пункті наводиться номінальна потужність на виході, яка визначає можливість роботи підсилювача з конкретним кабінетом або інший АС. Однак варто відзначити, що в якості номінальної для голів вказується максимально можливе значення потужності, яке досягається далеко не завжди. Наприклад, у багатьох моделях передбачається кілька звукових виходів – під пасивну...акустику з різним імпедансом (нагадаємо, стандартні значення імпедансу складають 2, 4, 8 і 16 Ом); а чим вище імпеданс підключеного динаміка — тим нижче буде фактична потужність. В інших головах є можливість обмеження максимальної потужності – наприклад, щоб на максимальному рівні пристрій видавав не 100 Вт, а 50 Вт або навіть 25 Вт. Іноді ці особливості поєднуються в одному пристрої.

У будь-якому разі при виборі за даним показником варто враховувати особливості планованого застосування апаратури. Наприклад, навряд чи має сенс купувати навіть 40-ватний «комбік» для практики в домашніх умовах – для цих цілей буде цілком достатньо 15 Вт, а то і менше. А якщо мова йде про ламповий пристрій, то в нашому прикладі максимальна рекомендована потужність і взагалі становитиме всього 5 Вт — специфіка лампових схем така, що при тій же номінальній потужності вони виходять ефективніше транзисторних в плані чутності. Для репетицій в групі без ударної установки (наприклад, дві гітари плюс бас) бажана потужність побільше, близько 40 «транзисторних» ват, а при наявності ударних — не менше 60 Вт. Транзисторні пристрої потужністю до 150 Вт і лампові до 40 – 50 Вт підійдуть для спеціалізованих репбаз і концертів в порівняно невеликих приміщеннях, а більш високі показники зустрічаються переважно в обладнанні для масштабних заходів. Докладні рекомендації щодо оптимальної потужності для тих чи інших умов можна знайти в спеціальних джерелах..

Окремо варто згадати басові підсилювачі: вважається, що для нормального узгодження між собою потужність басового «комбіка» повинна бути в два рази вище потужності гітарного.

Імпеданс, заявлений в характеристиках пристрою

Взагалі імпеданс – це номінальний опір змінному струму (такому, як акустичний сигнал), що створюється пристроєм, розрахованим на такий сигнал (наприклад, динаміком). Стандартні значення імпедансу, що зустрічаються в гітарній апаратурі – 2, 4, 8 і 16 Ом; але ось конкретний сенс даного параметра залежить від типу цієї апаратури (див. вище). Наприклад, для кабінетів і комбопідсилювачів в даному пункті вказується фактичний опір динаміків, встановлених в пристрої. При цьому для кабінету імпеданс напряму визначає сумісність з конкретним підсилювачем (перш за все «головою»): зовнішній підсилювач повинен бути першопочатково розрахований на можливість роботи з таким навантаженням, інакше він або перевантажить динаміки, або не зможе їх ефективно «розгойдати». А ось у другому варіанті вбудований підсилювач за визначенням оптимально сумісний з динаміками. Так що для комбопідсилювачів даний параметр має переважно довідкове значення; виняток становлять лише ситуації, коли до динаміка такого пристрою підключається зовнішній підсилювач потужності — в таких ситуаціях діють ті ж правила, що і для кабінетів (втім, в подібному форматі «комбіки» використовуються вкрай рідко).

Що стосується підсилювачів-«голів», то для них в характеристиках наводиться імпеданс кабінетів і іншої зовнішньої пасивної акустики, на які розрахований пристрій. При цьому багато «голів» мають можливість роботи відразу з декількома стандартними значеннями...імпедансу (наприклад, 4 і 8 Ом) — в таких варіантах в характеристиках вказується максимальне значення (в нашому прикладі — 8 Ом). Однак варто мати на увазі, що максимальну потужність такі моделі здатні видати лише при мінімальному значенні навантаження; докладніше див. «Потужність».

Діаметр низькочастотного або низько-середньочастотного динаміка, встановленого в пристрої. Традиційно вказується в дюймах.

Конкретний сенс даного параметра може бути різним, залежно від кількості смуг (див. вище). У трьохсмугових системах мова йде про НЧ-динамік, в двосмугових – про динамік, що відповідає за низькі і середні частоти; а якщо підсилювач не має поділу на смуги, в даному пункті вказується діаметр основного випромінювача.

В цілому більш потужні динаміки зазвичай робляться більшими – інакше складно було б досягти необхідних показників гучності. Однак жорсткої залежності тут немає, і одна і та ж потужність цілком може поєднуватися з різним діаметром. У таких варіантах варто виходити з того, що більший випромінювач є кращим з акустичної точки зору — збільшення розміру сприяє більш повному і насиченому звучанню середніх і особливо низьких частот. З іншого боку, збільшення розмірів неминуче позначається на габаритах і вазі всього пристрою. Ну і не варто забувати, що загальна якість звуку залежить не тільки від діаметра динаміка, але і від великої кількості інших параметрів.

Що стосується конкретних розмірів, то стандартним варіантом для акустики під електричні та акустичні гітари вважається 10" і 12"; однак зустрічаються динаміки і меншого розміру (10", 8" і навіть менше). А ось великі в...ипромінювачі на 15" застосовуються переважно в рішеннях для бас-гітар (хоча серед таких пристроїв також зустрічається різноманітність діаметрів). Зрозуміло ці цифри є відносними, при їх оцінці варто також враховувати потужність акустики. Наприклад, для гітарної моделі на 10 — 15 Вт згадані 12" – це максимально доступний розмір динаміка, а вже для пристроїв на 50-100 Вт його можна назвати середнім. Також відзначимо, що непоганою заміною одному великому випромінювачу можуть стати кілька дрібніших, що забезпечують ту ж сумарну потужність; так що, наприклад, 8" динаміки можна зустріти навіть в рішеннях на 200 Вт і більше — тільки таких динаміків зазвичай встановлюється кілька.

Тип еквалайзера, передбаченого в конструкції пристрою

Еквалайзер дає змогу змінювати гучність окремої частини звукового діапазону (смуги частот), змінюючи, таким чином, забарвлення всього звучання. Це одна з найважливіших функцій, пов'язаних з налаштуванням звуку; тому вона може передбачатися безпосередньо в самих гітарних підсилювачах. А тип еквалайзера вказується за числом смуг, доступних для регулювання.

Чим більше цих смуг – тим точніше можна налаштувати звук, проте тим складніше і дорожче виходить апаратура. У світлі цього найпростіший варіант передбачає всього 2 смуги – низьких і високих частот; нерідко такий еквалайзер має вигляд двох окремих ручок регулювання рівня НЧ і ВЧ. При цьому відзначимо, що подібний функціонал можна зустріти як в бюджетних, так і в висококласних гітарних підсилювачах: у другому варі передбачається, що якщо потрібне більш тонке регулювання — можна скористатися зовнішнім обладнанням. Втім, найбільшою популярністю в наш час користуються трьохсмугові рішення (низькі, середні і верхні частоти): такий еквалайзер дає досить великі можливості з налаштування звучання і при цьому обходиться порівняно недорого (а якщо потрібне більш тонке регулювання — можна скористатися зовнішнім обладнанням). 4-смугові еквалайзери помітно менш поширені, проте теж досить популярні (в тому числі в недорогих пристроях); а в окремих моделя...х передбачається 5 і більше (до 12) смуг регулювання.

Кількість роз'ємів для підключення педалей (footswitch), передбачене в конструкції підсилювача.

Педаль є самим зручним способом для швидкого перемикання параметри підсилювача: її можна використовувати, не відриваючись від гри на гітарі. Конкретні функції, «підв'язані» на роз'єми для педалі, можуть бути різними: зокрема, таким способом можуть включатися і відключатися різні ефекти (див. вище). Також у різних моделях може змінюватися кількість роз'ємів під педалі: у більшості «комбіків» передбачається лише один такий роз'єм, однак зустрічаються пристрої, що допускають підключення відразу декількох «футсвичей».

Тип лінійного входу, передбаченого в підсилювачі.

Лінійний вхід використовується для подачі звуку із зовнішнього джерела на гітарний підсилювач («комбік» або «голову»). При цьому вхідний звуковий сигнал надходить на вхід підсилювача потужності і через нього – на вбудований динамік або зовнішній кабінет. У будь-якому разі дана функція дає змогу об'єднати «живий» звук інструменту з додатковим супроводом: наприклад, до лінійного входу можна підключити плеєр із записаною партією ударних і баса і розучувати партію гітари під супровід – або виступати в форматі «людина-оркестр».

Для лінійного входу можуть використовуватися різні типи роз'ємів:

— Mini-Jack (3.5 мм). Гніздо під стандартний штекер 3.5 мм mini-Jack. Такий інтерфейс застосовується переважно в портативній аудіотехніці, в стаціонарних пристроях більш популярні Jack 6.35 мм і RCA.

— Jack (6.35 мм). Роз'єм, який аналогічний за конструкцією mini-Jack 3.5 мм і відрізняється лише розмірами. Власне, через розміри даний тип штекера практично не зустрічається в портативній аудіотехніці, зате досить популярний в стаціонарній. Теоретично роз'єм типу Jack може використовуватися для балансного підключення (див. нижче), однак в гітарних комбопідсилювачах частіше зустрічається звичайний небалансний вхід.

— RCA. Роз'єм під коаксіальний кабель зі штекером типу «тюльпан». Застосовується виключно у стаціонарній аудіотехніці. Стандартний вхід RCA...складається з двох гнізд (під стереозвук, лівий і правий канал), але в гітарних комбопідсилювачах роз'єм всього один, оскільки використовувати стерео в даному разі немає сенсу — достатньо й одного каналу.

— Балансний XLR. Характерний роз'єм круглої форми з трьома контактами, досить великого розміру. Термін «балансний» описує специфіку передачі сигналу: вона здійснюється не по двох, як при звичайному підключенні, а по трьох проводах, два з яких працюють у протифазі. За рахунок цього більша частина перешкод, що наводяться на дріт, гаситься сама собою, без використання будь-яких спеціальних фільтрів, що дає змогу застосовувати кабелі великої довжини без шкоди для якості сигналу. Балансне підключення зустрічається переважно у професійній аудіотехніці. Як і у разі з описаним вище RCA, стандартний вхід XLR включає два роз'єми (лівий і правий канал стерео), але в гітарних «комбіках» використовується спрощена версія, на один роз'єм.

Деякі комбопідсилювачі оснащуються відразу декількома видами лінійних входів — наприклад, Jack і RCA. Зазвичай це означає наявність окремих роз'ємів кожного типу. Теоретично кілька входів дають змогу одночасно підключати кілька джерел сигналу, однак на практиці таку можливість варто уточнити окремо.

Тип виходу на навушники, передбаченого в конструкції підсилювача.

Навушники будуть корисні перш за все в ситуації, коли не можна шуміти — наприклад, при вправах на гітарі в пізній час. А варіанти їх підключення можуть бути такими:

— Mini-Jack (3.5 мм). Вихід під стандартний штекер 3.5 мм mini-Jack. Таким штекером оснащується більшість сучасних навушників, особливо початкового і середнього рівня. Однак за якістю і надійності з'єднання він помітно поступається більш великому Jack 6.35 мм (див. нижче), тому в комбоусилителях зустрічається порівняно рідко.

— Jack (6.35 мм). Роз'єм досить великого розміру, розрахований переважно на стаціонарну аудіотехніку. Як основний спосіб підключення рідко зустрічається серед навушників, переважно це професійні моделі. Водночас підключити в таке кубло навушники з роз'ємом 3.5 мм mini-Jack можна за допомогою найпростішого перехідника (у багатьох «вухах» такі перехідники навіть включаються в стандартний комплект поставки); а саме з'єднання виходить щільним, надійним і з мінімумом перешкод від точки контакту. Завдяки цьому більшість «комбіків» використовує саме цей тип роз'єму.

Тип лінійного виходу, передбаченого в конструкції комбоусилителя.

На такий вихід, згідно з назвою, подається аналоговий аудіосигнал лінійного рівня. При цьому, на відміну від виходу передпідсилювача (див. вище), рівень сигналу на лінійному виході не регулюється. Цей інтерфейс використовується переважно для підключення записуючих пристроїв, хоча може використовуватися і для виведення сигналу на зовнішній підсилювач (власне, за відсутності виходу Pre-Amp єдиним варіантом такого підключення залишається лінійний вхід). А типи роз'ємів, що застосовуються для лінійного виходу, можуть бути такими:

— Mini-Jack (3.5 мм). Класичний «мініджек» відрізняється невеликими розмірами, однак по надійності і якості підключення поступається великим роз'ємам; компактність у разі комбопідсилювачів найчастіше не грає вирішального значення. А тому зустрічаються подібні виходи вкрай рідко, переважно в найбільш компактних «комбиках».

— Jack (6.35 мм). Роз'єм, досить популярний у стаціонарній аудіотехніці, в т. ч. досить прогресивною. Теоретично може забезпечувати навіть балансне підключення (див. нижче), однак дана можливість є далеко не обов'язковою, її наявність варто уточнювати окремо. Також відзначимо, що в таке кубло за допомогою найпростішого перехідника можна підключити штекер 3.5 мм mini-Jack.

— Балансний XLR. Вихід XLR — характерний цілий трьохконтактний роз'єм — з балансним типом підключення. При тако...му підключенні сигнал передається по трьох проводах замість двох, причому особливим чином, завдяки якому гасяться наводяться на дріт перешкоди. Це дозволяє застосовувати навіть досить довгі кабелі без шкоди для чистоти сигналу, завдяки чому даний тип підключення підходить навіть для професійної аудіоапаратури. Власне, XLR теж вважається професійним інтерфейсом — як через можливості працювати з балансним сигналом, так і через досить великих габаритів і підвищеної надійності (роз'єми часто оснащуються замками для фіксації штекерів).

— Джек / XLR. Зазвичай, в даному випадку мається на увазі комбінований роз'єм, що поєднує в собі 6.35 мм Jack і XLR. Про особливості того й іншого див. вище; а комбінований роз'єм виглядає як гніздо XLR, доповнене в центрі отвором під штекер Jack.

— Jack / RCA. Наявність в пристрої відразу двох лінійних виходів, з різними типами роз'ємів. Про інтерфейсі Jack докладніше див. вище. А RCA являє собою роз'єм під коаксіальний кабель зі штекером-«тюльпаном»; це один із самих популярних інтерфейсів в стаціонарній аудіотехніці початкового і середнього рівня, однак в гітарних підсилювачах він зустрічається порівняно рідко.

— Фірмовий. Фірмовий роз'єм, не відноситься до якого-небудь загальноприйнятого стандарту. Використовується переважно для підключення обладнання тієї ж марки, що і «комбік».