Порівняння Hidrotech E-T 1.5-U cold vs Novator LK-15H

Особливості конструкції механічного лічильника (див. «Принцип роботи»).

— Турбінний. Лічильники, в яких вода під час роботи проходить через турбіну — колесо з лопатями, вісь обертання якого розташована паралельно напрямку потоку. Такий механізм дещо дорожче крильчатки (див. нижче), однак він дозволяє ефективно справлятися з інтенсивним потоком води, забезпечуючи при цьому хорошу точність. Тому в механічні лічильники, що мають номінальний діаметр (див. «Діаметр (DN)») більше 50 мм, встановлюються тільки турбіни; в 50-мм моделях турбіни зустрічаються поряд з крильчатками, а в приладах меншого діаметра — не використовуються взагалі. Також відзначимо, що всі моделі з даним типом вимірювача належать до промислових (див. «Тип»).

— Крильчатий. Лічильники, в яких вода під час роботи проходить через крильчатку — колесо з лопатями, вісь обертання якого спрямована перпендикулярно потоку води. Така конструкція простіша і дешевша, ніж турбінна (див. вище), проте вона має більш низьку точність і погано підходить для великих обсягів води. Тому крильчатками оснащуються виключно моделі з номінальним діаметром (див. «Діаметр (DN)») в 50 мм і менше; це, зокрема, всі побутові прилади (див. «Тип») з механічним принципом роботи, а також деякі промислові лічильники невисокої продуктивності.

— Одноструменевий. Лічильники, в яких вода надходить на вимірювальний механізм суцільним потоком, без поділу на окр...емі струмені. Порівняно з описаними нижче багатоструменевими такі прилади значно простіші, дешевші і компактніші, проте вони більш схильні до похибок, пов'язаних із нерівномірністю потоку. Це не є серйозним недоліком при побутовому застосуванні, однак неприпустимо при точних підрахунках. Тому одноструменевими робляться виключно побутові лічильники (див. «Тип»).

— Багатоструменевий. У лічильниках з цією особливістю потік води, що надходить на крильчатку або турбіну (див. вище), попередньо розсікається на кілька струменів. За рахунок цього забезпечується максимально рівномірний вплив на вимірювальний механізм і компенсується турбулентність, яка виникає в трубопроводі, що значно підвищує точність вимірювань. Головними недоліками багатоструменевих приладів є складність конструкції і більш висока ціна, ніж у одноструменевих. У світлі цього застосовувати такі лічильники для побутових замірів немає сенсу, а от у промисловій сфері (див. «Тип»), де точність відіграє ключову роль, вони надзвичайно поширені.

— Сухохідний. Сухохідними називають лічильники, в яких лічильний механізм повністю ізольований від воли, яка протікає через пристрій. На відміну від мокрохідних приладів, де цей механізм контактує з водою, в сухохідних моделях велика частина «начинки» відокремлена від водомірної ділянки герметичною перегородкою, а обертання передається через спеціальну магнітну муфту. Така компоновка ускладнює і здорожує конструкцію; з іншого боку, лічильники виходять більш надійними, стійкими до забруднень і довговічними, ніж мокрохідні. До того ж у них можна передбачити деякі спеціальні можливості — наприклад, від'єднання вимірювального механізму без зняття всього приладу.

— Комбінований. Комбіновані моделі фактично являють собою два лічильника в одному корпусі, які підключені паралельно . Один з цих лічильників розрахований на невеликі обсяги води, другий — на інтенсивне споживання; перемикання між ними здійснюється автоматично — спеціальним клапаном, що реагує на швидкість потоку. Подібна конструкція обходиться недешево, проте вона дозволяє значно розширити ефективний діапазон вимірів і досягти високої точності як при невисокій, так і при високій швидкості потоку. Комбіновані моделі має сенс застосовувати там, де інтенсивність споживання води може змінюватися в дуже широких межах, які неможливо охопити звичайним лічильником.

Мінімальний витрата води для даної моделі лічильника.

Мінімальною витратою називають найменшу швидкість потоку, при якій лічильний механізм здатний забезпечувати вимірювання з прийнятною похибкою — ±5 %. Таке відхилення вище, ніж похибка лічильника на стандартному режимі (від Qt до Qn, детальніше див. нижче), воно вважається небажаним, проте загалом допустимим. А ось при зниженні швидкості потоку нижче Qmin похибка збільшується до неприпустимих значень, і про прийнятної точності вимірювання не йдеться. Так що в ідеалі вибирати лічильник стоїть з таким розрахунком, щоб його Qmin був не вище, ніж витрата води на мінімальній інтенсивності споживання. Детальні рекомендації по оцінці фактичної витрати води для різних водопровідних систем можна знайти в спеціальних джерелах.

Перехідний витрата води для даної моделі лічильника.

Перехідною витратою називають значення витрати, при якому максимальна похибка вимірювань змінюється — а саме зменшується: в діапазоні від Qmin (див. вище) до Qt вона становить ±5 %, а на рівні Qt і вище падає до ±2 %. Іншими словами, Qt — це найменша швидкість потоку, при якій прилад дає не просто допустиму, а мінімальну похибку. Таким чином, оптимальна інтенсивність споживання для будь-якого лічильника знаходиться в діапазоні між Qt і Qn (див. нижче), і саме на цей діапазон краще всього орієнтуватися при виборі.

Детальні методики і рекомендації за оцінкою витрати води для тієї чи іншої водопровідної системи можна знайти в спеціальних джерелах.

Максимальний витрата води для даної моделі лічильника.

Максимальним вважається найбільший витрата, при якому прилад здатний працювати короткий час (не більше 1 год на добу і не більше 200 год в рік) без збоїв, несправностей і перевищення максимально допустимої похибки (±2 %). З низки причин склалося так, що цей показник удвічі більше номінального витрати Qn (див. вище). При виборі лічильника по максимальній витраті потрібно враховувати пікове споживання системи, яку він обслуговує, тобто швидкість потоку при одночасному включенні всіх споживачів «на повну»: ця швидкість не повинна перевищувати Qmax, інакше лічильник не зможе нормально впоратися зі своїм завданням. Якщо ж система постійно експлуатується в режимі максимального споживання — то варто вибирати не за Qmax, а за Qn.

Поріг чутливості даної моделі лічильника.

Поріг чутливості — це найменша швидкість потоку, при якій прилад починає реагувати на рух води і фіксувати витрати; при більш низькій швидкості вимірювальний механізм просто не відрізнить потік від нерухомої води. Чим нижче цей показник, тим менше ймовірність того, що при низькому споживанні вода буде витрачатися без обліку. В побутових моделях (див. «Тип») поріг чутливості не перевищує 40 л/год, зустрічаються і значно менші цифри — 10 л/год, а то і 5 л/год. В промислових лічильниках, призначених для великих виробництв, зустрічаються значення в сотні літрів в годину.

Втрата тиску у водопроводі, що виникає при максимальному потоці води через гідравлічного опору лічильника; іншими словами — різниця між тиском перед лічильником і відразу за ним при швидкості потоку на рівні Qmax.

Даний параметр є актуальним насамперед для механічних моделей (див. «Принцип роботи») — в інших різновидах опір потоку настільки незначно, що падінням тиску можна знехтувати. Рівень витрати Qmax докладно описаний вище; тут же відзначимо, що саме на цьому рівні опір досягає найбільших значень, і саме за Qmax має сенс оцінювати можливі втрати тиску. Ці дані використовуються при деяких гідродинамічних розрахунках, зокрема для оцінки того, чи вистачить тиску в точках водорозбору на максимальному споживанні. Втім, втрати тиску в сучасних лічильниках невеликі, зазвичай вони не перевищують 0,1 МПа (1 бар).

Діаметр різьбового з'єднання, передбаченого в лічильнику з відповідним типом монтажу (див. «З'єднання»).

В ідеалі сам лічильник, інші компоненти системи обліку (такі, як фільтр, зворотний клапан) і водопровідні труби повинні мати однаковий діаметр різьбового з'єднання — це позбавляє від метушні з перехідниками і від проблем, пов'язаних з перепадами швидкості через нерівномірності внутрішніх діаметрів. Тим не менш, в окремих випадках можна скористатися і перехідниками; докладніше ці ситуації описані в спеціальних джерелах.

Традиційно розміри різьби у водопровідних трубах позначаються в дюймах і частках дюйма. В сучасних лічильниках води зустрічаються переважно такі розміри: 1/2", 3/4", 1", 1 1/4", 1 1/2", 2", 2 1/2". При цьому діаметр різьби пов'язаний з діаметром DN (див. вище): більший DN вимагає більшого розміру кріплення. Однак жорсткої залежності тут немає — наприклад, лічильник з DN 20 може оснащуватися і 3/4", 1" різьбленням.

Загальні розміри лічильника в довжину, глибину і висоту. Іноді в цьому пункті може бути лише один розмір — довжина: він найбільш важливий при установці, саме довжина враховується при виборі необхідної відстані між торцями труб. При цьому варто пам'ятати, що між цими торцями найчастіше розташовується не тільки сам лічильник, але й інші пристрої і деталі: з'єднувальні штуцера, вентиль, фільтр грубого очищення, зворотний клапан і т. ін. Подробиці з цього приводу можна знайти в спеціальних джерелах; тут же відзначимо, що для деяких моделей у характеристиках окремо вказується довжина з комплектними монтажними штуцерами (див. нижче). Без штуцерів ж довжина може становити від 80 – 100 мм у найбільш компактних приладах до 250 мм і більш в найбільш великих.

Глибина і висота, зі свого боку, дають змогу оцінити, скільки вільного простору навколо труби потрібно для нормального розміщення лічильника.

Довжина лічильника з встановленими на нього комплектними монтажними штуцерами.

Штуцери застосовуються при встановленні моделей з різьбовим з'єднанням (див. «З'єднання»). Вони являють собою короткі патрубки, які нагвинчуються на вхід і вихід лічильника і відіграють роль своєрідних перехідників між приладом та іншими елементами системи (наприклад, фільтром грубої очистки, зворотним клапаном для традиційного побутового лічильника). Знаючи довжину з встановленими штуцерами, простіше розрахувати необхідну відстань між торцями труб: при підрахунках не потрібно окремо враховувати довжину штуцерів, вони вже враховані в цьому розмірі.