Порівняння Yamaha R-S202 vs Yamaha R-S300

Номінальна потужність звуку, що видається аудиоресивером на один канал під час роботи з навантаженням, що має динамічний опір (імпеданс) у 8 Ом. У нашому каталозі цей параметр вказується для режиму, коли під навантаженням працюють обидва канали ресивера; під час роботи на один канал номінальна потужність може бути трохи вище, однак цей режим не можна назвати штатним.

Номінальну потужність можна спрощено описати як найбільшу середню потужність вихідного сигналу, при якій підсилювач здатний стабільно працювати тривалий час (не менше години) без негативних наслідків. Це усереднені цифри, оскільки на практиці аудіосигнал по визначенню нестабільний, і окремі стрибки його рівня можуть значно перевершувати середнє значення. Однак ключовим параметром є все ж номінальна (середня) потужність — саме від неї безпосередньо залежить загальна гучність звучання.

Також цей показник визначає, які колонки можна підключати до пристрою: їх номінальна потужність не повинна бути нижче, ніж у ресивера.

За законами електродинаміки при різному динамічному опорі навантаження вихідна потужність підсилювача також буде різною. В сучасних колонках стандартними є значення 8, 6, 4 і 2 Ом; останній варіант, щоправда, зустрічається рідко, тому в аудиоресиверах потужність для нього, зазвичай, взагалі не вказують. Що стосується конкретних значень для 8 Ом, то показник до 50 Вт вважається порівняно невисоким, 50 – 100 Вт...— середнім, а при більш ніж 100 Вт можна говорити про високої потужності.

Найменший опір динаміків акустичної системи, з яким аудиоресивер здатний нормально працювати.

Номінальний опір акустики, позначається також терміном «імпеданс», є одним із ключових параметрів при підборі компонентів аудіосистеми: для нормальної роботи необхідно, щоб імпеданс акустики відповідав характеристиками підсилювача. Якщо опір колонок буде більше — гучність звуку значно знизиться, якщо менше — в ньому з'являться спотворення, а в гіршому випадку можливі навіть перевантаження і поломки. Тому в характеристиках ресиверів зазвичай вказується саме мінімальний опір — адже підключення навантаження занадто низького імпедансу загрожує більш серйозними наслідками, ніж занадто високого.

Співвідношення сигнал/шум під час роботи аудіоресивера через вхід Phono. Цей вхід призначений для підключення програвачів вінілових дисків; детальніше про нього див. «Входи». Значення даного параметра докладно описано в п. «Співвідношення сигнал/шум (RCA)».

— Регулювання НЧ. Наявність у аудиоресивере окремого регулятора рівня низьких частот, простіше кажучи — гучності і басів. Співвідношення низьких і високих частот багато в чому визначає загальну картину звуку; оптимальні варіанти такого співвідношення для різних випадків будуть різними, і залежать вони від цілого ряду факторів — починаючи від типу відтвореного аудіо і закінчуючи особистими смаками слухача. У будь-якому разі регулятор НЧ дає додаткову можливість підстроювання звучання всієї системи. Він часто поєднується з регулятором ВЧ (див. нижче); фактично така комбінація являє собою найпростіший варіант еквалайзера.

— Регулювання ВЧ. Наявність в ресивері окремого регулятора гучності для високих частот. Зміст цієї функції повністю аналогічний описаному вище регулятору НЧ, тільки працює вона з іншого смугою частот.

— Регулювання балансу. Наявність у аудиоресивере регулювання балансу між каналами. Використовується така налаштування в стереозвуке: змінюючи положення регулятора, можна збільшувати гучність для одного каналу і зменшувати — для іншого. За рахунок цього умовний центр сприйманого звуку зсувається в сторону того, динаміка, який звучить голосніше. Ця функція може бути дуже корисною для корекції звукової сцени — наприклад, якщо колонки мають різну чутливість, невдало розташовані, або сам сигнал має неправильний баланс. Водночас регулятор ба...лансу вносить додаткові елементи в конструкцію, що підвищує ймовірність виникнення перешкод. А тому в моделях топового класу він може взагалі не передбачатися.

— Тонкомпенсація. Наявність у аудиоресивере системи тонкомпенсації. Ця функція застосовується для додаткової підстроювання тембру звуку при невисокій гучності звучання. Її необхідність пов'язана з тим, що людське вухо сприймає тихий звук інакше, ніж гучний; через це навіть якісне звучання на малій гучності буде здаватися «змащеним», недостатньо виразним. Тонкомпенсація виправляє цей момент, посилюючи певні частоти. Зазвичай цей режим включається користувачем за бажанням.

— Формати без втрат (lossless). Підтримка ресивером форматів аудіо, які використовують стиснення без втрат (lossless). На відміну від стиснення з втратами (у тому MP3), при такому стисненні звук не урізається, всі його деталі максимально зберігаються. У наш час існує кілька lossless-форматів, серед яких FLAC і APE; конкретний набір стандартів, з якими сумісний плеєр, варто уточнити окремо. Однак у будь-якому разі ця функція буде корисна тим, хто цінує максимально повне і достовірне звучання.

— Формати без стиснення (uncompressed). Підтримка ресивером форматів аудіо, які не передбачають стиснення даних. Більшість таких стандартів належить до професійних, вони забезпечують дуже високу якість і достовірність звуку, однак і місця займають чимало. В якості прикладу форматів без стиснення можна назвати DSD і DXD.

— RS-232. Також відомий як COM-порт. Службовий роз'єм для управління аудиоресивером, застосовується для підключення пристрою до комп'ютера або спеціалізованому обладнанню. Таке управління може давати більше можливостей, ніж використання штатної панелі керування або пульта ДУ.

— Підтримка I2S. Наявність в ресивері входу та/або виходу під цифровий аудіосигнал у форматі I2S. Цей формат призначений переважно для передачі сигналу всередині аудіопристроїв, однак іноді він застосовується і для зв'язку між пристроями; останнє і мається на увазі в даному випадку. Стандартного роз'єму інтерфейс I2S не має, він може використовувати порти різного типу, зо...крема, BNC, RJ-45 (LAN) і навіть HDMI. У будь-якому разі призначення цього роз'єму аналогічно коаксіальному S/P-DIF (див. «Входи», «Виходи»); при цьому стандарт I2S, з одного боку, забезпечує більш високу якість і перешкодозахищеність, з іншого — зустрічається рідше і помітно впливає на вартість пристроїв.

— Multi Zone. Можливість одночасної передачі сигналів з різних джерел на акустичні системи, розташовані в різних місцях (зонах). Наприклад, у великому будинку можна одночасно транслювати в одну кімнату музику з плеєра, а в іншу — радіопрограму. Ще один варіант використання Multi-Zone — розважальні центри з кількома приміщеннями різного типу (наприклад, стіл для настільного тенісу, роллердром і кафе).

— Пряме підключення (By-pass/Direct). Можливість подачі сигналу, що надходить на вхід аудіоресивера, безпосередньо на каскади підсилення, в обхід всіх додаткових регуляторів (тембру, балансу тощо). Пряме підключення не тільки зводить до мінімуму спотворення в оброблюваному сигналі, але і забезпечує максимально близьке до оригіналу звучання, що дозволяє вимогливим слухачам оцінити майстерність звукоінженерів. Для такого підключення може застосовуватися як окремий комплект роз'ємів Main (див. «Входи»), так і звичайний лінійний інтерфейс, перемикається в режим By-Pass/Direct спеціальним регулятором.

— Управління зі смартфона. Можливість управління ресівером зі смартфону, планшету або іншого гаджета зі спеціальним додатком. З'єднання при цьому зазвичай здійснюється по Wi-Fi або Bluetooth, а конкретні можливості і особливості такого управління можуть бути різними, залежно від моделі. Тим не менш, додаток нерідко виявляється більш зручним і наочним варіантом, ніж використання панелі керування або навіть традиційного пульта ДУ; а деякі функції ресивера можуть бути доступні тільки через смартфон.

— Голосової асистент. Можливість управління приймачем за допомогою того чи іншого голосового асистента. Варто зазначити, що власні голосові помічники подібної техніки не передбачаються, і мова йде про сумісність з зовнішніми пристроями, що мають дану функцію (наприклад, зі смартфоном або планшетом). Найбільш популярними в наш час є голосові асистенти Google Assistant, Apple Siri і Amazon Alexa.

— Підключення iPod/iPhone. Розширені можливості по роботі з портативними пристроями від Apple — насамперед iPhone і iPod touch, нерідко також iPad. Конкретний набір таких можливостей може бути різним, його в кожному випадку варто уточнювати окремо. Так, в одних моделях «яблучний» гаджет можна підключити за допомогою дока або спеціального кабелю і використовувати в ролі джерела сигналу, керуючи відтворенням з пульта або панелі ресивера і при цьому заряджаючи гаджет. В інших пристроях підключення здійснюється по Wi-Fi або Bluetooth, при цьому iPhone/iPod може працювати не тільки як джерело сигналу, але і як пульт ДУ (див. «Управління зі смартфона»). Можуть передбачатися і інші додаткові функції, наприклад, синхронізація мультимедійних бібліотек ресивера і пристрої Apple.

— mini-Jack (3.5 мм). Стандартний роз'єм, який широко застосовується в сучасній аудіотехніці та іншої електроніки, переважно портативною. Технічно вхід mini-Jack може використовуватися для різних типів сигналу, однак на практиці в аудиоресиверах він найчастіше відіграє роль лінійного інтерфейсу і використовується переважно для підключення згаданої портативної техніки — наприклад, аудіоплеєрів.

— Вхід на підсилювач (Main). Вхід, призначений для підключення зовнішнього джерела безпосередньо до підсилювача потужності (фактично — в режимі By-pass/Direct, див. «Комунікації»). У різних моделях входи Main можуть розрізнятися за типом інтерфейсу, найчастіше використовується або RCA («тюльпан»), або XLR. Перший варіант надзвичайно широко поширений в сучасній висококласної аудіотехніці завдяки невисокій вартості, простоті і хорошій якості з'єднання, однак за чистотою сигналу та стійкості до перешкод (особливо по роботі з довгими дротами) він все ж програє XLR. Також варто відзначити, що роз'єми-«тюльпани» можуть застосовуватися і для основного лінійного входу — докладніше див. «RCA»; не варто плутати цей вхід з Main (тим більше що вони можуть відрізнятися за технічними параметрами — наприклад, вхідного імпедансу).

— Phono. Спеціальний вхід для підключення програвачів вінілових дисків; часто має індекс, який вказує на тип...сумісного звукознімача, наприклад «Phono MM» або «Phono MM/MC». Особливістю «вінілу» є те, що звук, що поступає із звукознімачів, потрібно пропускати через фонокоректор. Власне, наявність входи Phono якраз і означає, що ресивер оснащений вбудованим фонокорректором і до нього можна підключати «вертушку» безпосередньо, без додаткового обладнання.

— XLR (балансні). Лінійний аудіовхід, використовує балансне підключення через XLR — характерний цілий роз'єм з 3 контактами; один вхід складається з пари таких роз'ємів, під лівий і правий канал стерео. Особливість балансного підключення полягає в тому, що кабель XLR сам гасить надходять на нього зовнішні перешкоди; а роз'єм забезпечує щільний контакт і нерідко доповнюється фіксатором для надійності. Все це дозволяє добиватися високої якості з'єднання і максимальної чистоти звуку навіть при використанні довгих дротів. Проте зустрічаються такі входи нечасто — це пов'язано не стільки з їх вадами, скільки з тим, що аудіоресивери рідко використовуються як приймачі лінійного балансного аудіосигналу.

— Коаксіальний S/P-DIF. Різновид цифрового аудіоінтерфейсу S/PDIF, що використовує для підключення електричний коаксіальний кабель з роз'ємами RCA («тюльпан»). Такий кабель, на відміну від оптичного (див. нижче), до певної міри піддається електромагнітних перешкод, однак більш надійний і не потребує особливої акуратності. А пропускної здатності з'єднання вистачає для передачі багатоканального звуку аж до 7.1. Відзначимо, що, незважаючи на ідентичність роз'ємів, коаксіальний цифровий інтерфейс не сумісний з аналоговим RCA (див. нижче); і навіть кабелі для S/P-DIF рекомендується використовувати спеціалізовані.

— Оптичний. Різновид цифрового аудіоінтерфейсу S/PDIF, що використовує підключення по оптоволоконному кабелю TOSLINK. За пропускної спроможності вона повністю аналогічна коаксіальному інтерфейсу (див. вище), але вигідно відрізняється від нього повної нечутливістю до електромагнітних перешкод. З іншого боку, оптичні кабелі за рахунок своєї конструкції чутливі до різких згинів і механічного впливу — наприклад, випадково наступивши на такий кабель можна пошкодити його.

— Балансний цифровий (AES/EBU). Інтерфейс, що застосовується переважно у професійній аудіотехніці. Може використовувати різні види роз'ємів, однак найчастіше реалізується через XLR. Детальніше про це роз'ємі і принципі балансного підключення див. «XLR (балансні»)», проте не варто плутати два цих інтерфейсу: AES/EBU працює з цифровим сигналом, що передаються по одному кабелю незалежно від кількості каналів.

— Композитний (відео). Вхід, призначений для підключення композитного відеосигналу. Використовує такий же роз'єм RCA, як і багато звукові входи, однак найчастіше виділяється жовтим кольором кольору. Сигнал передається в аналоговому форматі, через один кабель, що дозволяє спростити підключення, однак обмежує пропускну здатність; через це даний стандарт не підходить для роботи з HD. Тим не менш, він досить популярний в сучасній відеотехніки, крім того, зустрічається навіть у застарілих пристроїв (зразок відеомагнітофонів VHS). Зазначимо, що композитні входи в сучасних аудиоресиверах не передбачаються — їх роль грають штатні лінійні входи RCA (див. нижче).

— BNC. Роз'єм байонетного типу, що використовується для підключення коаксіального кабелю. Теоретично може застосовуватися для різних цілей, однак на практиці переважно використовується аналогічно коаксіальному S/P-DIF, для аналогового цифрового аудіосигналу. Роз'єми BNC більш надійні в з'єднанні за рахунок байонетного фіксатора; зустрічається також різновид з різьбовою фіксацією.

— Критичний. Службовий вхід, що дозволяє ресивера включатися і вимикатися одночасно з іншими компонентами аудіосистеми. Такий вхід підключається до триггерному виходу керуючого пристрою (наприклад, підсилювача), і при включенні і виключенні цього пристрою на ресивер надходить керуючий сигнал. Це позбавляє користувача від необхідності окремо керувати включенням кожного пристрою.

— Вхід управління (ІК). Роз'єм для підключення зовнішнього інфрачервоного приймача дистанційного керування. Такий приймач може знадобитися в тих випадках, коли сигнал з пульта не дістає до вбудованого ІК-датчика ресивера. Зазначимо, що роль зовнішнього датчика можуть грати інші компоненти системи, сумісні з пультом ДУ і мають ІК-виходи управління — наприклад, плеєри або тюнери.

Виходи, передбачені в конструкції пристрою. Відзначимо, для ресіверів (див. «Тип») наявність виходів на пасивну акустику є обов'язковим за визначенням, а програвачі таких виходів, навпаки, не мають. Тому наявність/відсутність подібних роз'ємів окремо не вказується.

— Вихід передпідсилювача (Pre-Amp). Передпідсилювач являє собою електронний блок, призначений для посилення звуку до лінійного рівня. Відповідно, виходи даного типу фактично являють собою лінійні виходи для виводу звуку на зовнішній підсилювач потужності, активну акустику і т. ін. Для програвачів (див. «Тип») це основні аналогові аудіовиходи, а в ресіверах виходи Pre-amp можна застосовувати в тому числі для підключення обладнання, що працює паралельно з пасивними колонками, що дає додаткові можливості щодо розширення аудіосистеми. Найчастіше в даному інтерфейсі використовуються парні роз'єми RCA («тюльпани»), по одному на кожен канал стереозвуку; рідше — балансні XLR, теж парні, про них докладніше див. «Входи».

— На сабвуфер. Окремий вихід для підключення сабвуфера — спеціалізованого динаміка, розрахованого на низькі частоти. Зазвичай використовує інтерфейс RCA («тюльпан»), але можуть бути й інші варіанти. У будь-якому разі на даний вихід сигнал надходить з кросовера, який «обрізає» середні і високі частоти, залишаючи баси, з якими і працює динамік. Це спрощує підключення і позбавляє від необхідності шукати зовнішнє обладн...ання для нормальної роботи сабвуфера — наприклад, той самий кросовер (хоча для пасивних «саба» може знадобитися зовнішній підсилювач).

— Коаксіальний S/P-DIF. Різновид цифрового аудіоінтерфейсу S/PDIF, що використовує для підключення електричний коаксіальний кабель з роз'ємами RCA («тюльпан»). Такий кабель, на відміну від оптичного, до певної міри піддається електромагнітних перешкод, однак більш надійний і не потребує особливої акуратності. А пропускної здатності з'єднання вистачає для передачі багатоканального звуку аж до 7.1. Відзначимо, що, незважаючи на ідентичність роз'ємів, коаксіальний цифровий інтерфейс не сумісний з аналоговим RCA; і навіть кабелі для S/P-DIF рекомендується використовувати спеціалізовані.

— Оптичний. Різновид цифрового аудіоінтерфейсу S/PDIF, що використовує підключення по оптоволоконному кабелю TOSLINK. За пропускної спроможності вона повністю аналогічна коаксіальному інтерфейсу, проте вигідно відрізняється від нього повної нечутливістю до електромагнітних перешкод. З іншого боку, оптичні кабелі за рахунок своєї конструкції чутливі до різких згинів і механічного впливу — наприклад, випадково наступивши на такий кабель можна пошкодити його.

— Балансний цифровий (AES/EBU). Інтерфейс, що застосовується переважно у професійній аудіотехніці. Може використовувати різні види роз'ємів, однак найчастіше реалізується через XLR. Детальніше про це роз'ємі і принципі балансного підключення див. «Входи — XLR (балансні»)», проте не варто плутати два цих інтерфейсу: AES/EBU працює з цифровим сигналом, що передаються по одному кабелю незалежно від кількості каналів.

— Композитний (відео). Даний вихід, зазвичай, передбачається у моделях, оснащених відеовходом такого самого стандарту. Про композитних роз'ємах загалом див. «Входи». Тут же відзначимо, що роль композитних аудіовиходів у цьому разі відіграють основні виходи ресівера, до яких підключена акустика — простіше кажучи, звук, супроводжуючий відео, виводиться прямо на штатні колонки аудіосистеми.

— BNC. Роз'єм байонетного типу, що використовується для підключення коаксіального кабелю. Теоретично може застосовуватися для різних цілей, однак на практиці переважно використовується аналогічно коаксіальному S/P-DIF (див. сооответствующій пункт), для аналогового цифрового аудіосигналу. Роз'єми BNC більш надійні в з'єднанні за рахунок байонетного фіксатора; зустрічається також різновид з різьбовою фіксацією.

— Критичний. Критичний вихід використовується для автоматичного включення інших компонентів аудіосистеми, підключених до ресивера. При включенні самого ресівера на цей вихід надходить керуючий сигнал, який «будить» підключений пристрій (наприклад, підсилювач) і позбавляє Вас від необхідності включати і його вручну. Зрозуміло, для використання даної функції зовнішнє пристрій повинен бути забезпечений тригерним входом.

— Вихід управління (ІК). Вихід управління дозволяє використовувати вбудований ІЧ-приймач ресивера для управління з пульта ДУ іншими компонентами аудіосистеми — наприклад, підсилювачем в іншій кімнаті, поза зоною досяжності пульта. При такій схемі роботи аудиоресивер фактично відіграє роль виносного датчика, приймаючи команди і передаючи їх через вихід управління на інший пристрій. Зазначимо, що сама наявність подібних входів і виходів не гарантує сумісність різних пристроїв, особливо якщо вони випущені різними виробниками; деталі спільного використання варто уточнювати по офіційній документації.

Кількість виходів на записуючий пристрій, передбачених у конструкції аудіоресивера.

Технічно вихід REC найчастіше являє собою традиційний лінійний інтерфейс, з парою роз'ємів RCA (під лівий і правий канал стерео — тому і вважають такі виходи по парах). Основна специфіка даного інтерфейсу (на відміну від «звичайних» лінійних виходів) полягає в тому, що рівень сигналу на ньому незмінний — це спрощує керування параметрами запису на зовнішньому пристрої.

Потужність, споживана аудиоресивером під час роботи у штатному режимі. Відзначимо, що даний параметр може вказуватися по-різному: наприклад, одні виробники вимірюють його під час роботи підсилювача на повній потужності, інші — на 80% або на 50% потужності. Крім того, енергоспоживання сучасних ресиверів зазвичай не настільки велике, щоб створити серйозну навантаження на системи енергопостачання. Тому інформація про споживаної потужності, зазвичай, відіграє допоміжну роль.