Порівняння Yamaha R-N303 vs Onkyo NS-6170

— Ресивер. Ключовою особливістю ресиверів, що відрізняє їх від програвачів (див. відповідний пункт), є наявність вбудованого підсилювача потужності, що дозволяє підключати до пристрою пасивну акустику. В конструкції можуть передбачатися й інші можливості підключення — вихід передпідсилювача, цифрові аудиороз'єми тощо; мало того, набір виходів в ресіверах часто буває більшим, ніж у програвачах. Проте головною ознакою є саме сумісність з пасивною акустикою.

— Програвач. Пристрої для відтворення аудіо з різних джерел — з зовнішнього пристрою, яке транслювало аудіосигнал, з USB-носія, з файлів на вбудованому накопичувачі і т. ін. Винятком у цьому плані є лише контент з локальних мереж та Інтернету: пристрої з такими можливостями прийнято відносити до окремої категорії — мережевим програвачів (див. нижче). Принциповою відмінністю програвачів від описаних вище ресиверів є відсутність підсилювача потужності. Таким чином, пасивну акустику до таких пристроїв можна підключати тільки через додаткове обладнання.

— Мережевий програвач. Різновид описаних вище програвачів, здатна вопроизводить аудіо з мережевих ресурсів — стрімінгових сервісів (див. нижче), комп'ютерів і серверів локальної мережі і т. ін. Конкретний набір мережевих функцій може бути різним, проте вони обов'язково є в тому або іншому вигляді. Також багато хто з подібних пристроїв здатні працювати і з мережевими джерелами, такими як...зовнішні аудіопристрої або флешки; однак такий функціонал може бути відсутньою. Всі подібні нюанси в кожному разі варто уточнювати окремо.

Діапазон частот звуку, з яким здатний працювати аудиоресивер. Чим ширше цей діапазон, тим повніше загальна картина звучання, тим менше ймовірність того, що надто високі або низькі частоти будуть «обрізані» підсилювачем на виході. Однак потрібно враховувати, що діапазон чутних людиною звуком становить в середньому від 16 Гц до 20 кГц; зустрічаються деякі відхилення від цієї норми, але вони невеликі. Водночас сучасна Hi-Fi і Hi-End техніка може мати набагато більш широкий діапазон — найчастіше він є свого роду «побічним ефектом» висококласних схем. Деякі виробники можуть використовувати цю властивість в рекламних цілях, однак практичної цінності саме по собі воно не несе.

Відзначимо, що навіть в межах чутного діапазону не завжди має сенс гнатися за максимальним охопленням. Варто, наприклад, враховувати, що фактично чутний звук не може бути краще, ніж здатні видати колонки; тому для акустичної системи з нижнім порогом, скажімо, в 70 Гц нема чого спеціально шукати ресивер з цим показником у 16 Гц. Також не варто забувати, що сам по собі широкий частотний діапазон абсолютно не гарантує високої якості звуку — воно пов'язано з величезною кількістю інших факторів.

Номінальна потужність звуку, що видається аудиоресивером на один канал під час роботи з навантаженням, що має динамічний опір (імпеданс) у 8 Ом. У нашому каталозі цей параметр вказується для режиму, коли під навантаженням працюють обидва канали ресивера; під час роботи на один канал номінальна потужність може бути трохи вище, однак цей режим не можна назвати штатним.

Номінальну потужність можна спрощено описати як найбільшу середню потужність вихідного сигналу, при якій підсилювач здатний стабільно працювати тривалий час (не менше години) без негативних наслідків. Це усереднені цифри, оскільки на практиці аудіосигнал по визначенню нестабільний, і окремі стрибки його рівня можуть значно перевершувати середнє значення. Однак ключовим параметром є все ж номінальна (середня) потужність — саме від неї безпосередньо залежить загальна гучність звучання.

Також цей показник визначає, які колонки можна підключати до пристрою: їх номінальна потужність не повинна бути нижче, ніж у ресивера.

За законами електродинаміки при різному динамічному опорі навантаження вихідна потужність підсилювача також буде різною. В сучасних колонках стандартними є значення 8, 6, 4 і 2 Ом; останній варіант, щоправда, зустрічається рідко, тому в аудиоресиверах потужність для нього, зазвичай, взагалі не вказують. Що стосується конкретних значень для 8 Ом, то показник до 50 Вт вважається порівняно невисоким, 50 – 100 Вт...— середнім, а при більш ніж 100 Вт можна говорити про високої потужності.

Найменший опір динаміків акустичної системи, з яким аудиоресивер здатний нормально працювати.

Номінальний опір акустики, позначається також терміном «імпеданс», є одним із ключових параметрів при підборі компонентів аудіосистеми: для нормальної роботи необхідно, щоб імпеданс акустики відповідав характеристиками підсилювача. Якщо опір колонок буде більше — гучність звуку значно знизиться, якщо менше — в ньому з'являться спотворення, а в гіршому випадку можливі навіть перевантаження і поломки. Тому в характеристиках ресиверів зазвичай вказується саме мінімальний опір — адже підключення навантаження занадто низького імпедансу загрожує більш серйозними наслідками, ніж занадто високого.

Співвідношення сигнал/шум під час роботи аудіоресивера через лінійний вхід RCA (див. нижче).

Будь-співвідношення сигнал/шум описує відношення рівня чистого звуку, видаваного пристроєм, до рівня сторонніх шумів, що виникають при його роботі. Цей параметр є основним показником загальної якості звучання — причому досить наочним, оскільки при його обчисленні враховуються практично всі шуми, що впливають на звук в нормальних умовах роботи. Рівень до 90 дБ в сучасних ресіверах можна вважати допустимим, 90 – 100 дБ — непоганим, а для прогресивних пристроїв аудіофільского класу обов'язковим вважається співвідношення сигнал/шум 100 дБ і більше.

Частота дискретизації цифро-аналогового перетворювача аудіосигналу, передбаченого в конструкції аудіоресивера.

Цифро-аналоговий перетворювач (ЦАП) — це обов'язковий елемент будь-якої системи, призначеної для відтворення цифрового звуку. ЦАП являє собою електронний модуль, який переводить інформацію про звук в імпульси, що подаються на колонки. Технічні особливості такого перетворення такі, що чим вище частота дискретизації — тим більш якісним виходить сигнал на виході ЦАП, тим менше він спотворюється при перетворенні. Найбільш популярним варіантом в ресіверах на сьогодні є показник 192 кГц — він відповідає дуже високій якості звучання (DVD-Audio) і водночас дозволяє уникнути зайвого підвищення вартості пристроїв.

Формати звукових файлів, з якими здатний працювати ресивер. Серед таких можуть зустрічатися стислі з втратами (MP3, WMA і ін), стислі без втрат Lossless (FLAC, APE і ін) і формати без стиснення Uncompressed (DSD, DXD та ін).

Загалом стиск використовується для зменшення обсягу аудіофайлів. При стиску з втратами (найбільш поширений варіант) обрізається деяка частина звукових частот (переважно ті, що слабо сприймаються вухом), завдяки чому такі файли займають найменше місця. При стиску без втрат всі оригінальні частоти зберігаються; саме такий формат воліють багато любителі якісного звуку, однак подібні файли займають чимало місця, а різниця між звичайним стисненням і стисненням lossless стає явно помітною лише на високоякісної апаратури. Стиснені формати, зі свого боку, призначені переважно для професійної роботи зі звуком; для їх повноцінного відтворення потрібно аудіотехніка класу Hi-End, а обсяги таких матеріалів виходять дуже великими. Тим не менш, подібні стандарти досить популярні серед досвідчених аудіофілов.

Окремо варто торкнутися нестисненого формату DSD. Це стандарт і його безпосередні похідні DSF і DFF використовують кодування за допомогою так званої щільнісних-імпульсної модуляції. Вона вважається більш прогресивною, ніж традиційна частотно-імпульсна модуляція, і дає змогу досягти більш достовірного звучання, більш високого співвідношен...ня сигнал/шум і меншого числа перешкод при порівняно простий елементній базі.

— Регулювання НЧ. Наявність у аудиоресивере окремого регулятора рівня низьких частот, простіше кажучи — гучності і басів. Співвідношення низьких і високих частот багато в чому визначає загальну картину звуку; оптимальні варіанти такого співвідношення для різних випадків будуть різними, і залежать вони від цілого ряду факторів — починаючи від типу відтвореного аудіо і закінчуючи особистими смаками слухача. У будь-якому разі регулятор НЧ дає додаткову можливість підстроювання звучання всієї системи. Він часто поєднується з регулятором ВЧ (див. нижче); фактично така комбінація являє собою найпростіший варіант еквалайзера.

— Регулювання ВЧ. Наявність в ресивері окремого регулятора гучності для високих частот. Зміст цієї функції повністю аналогічний описаному вище регулятору НЧ, тільки працює вона з іншого смугою частот.

— Регулювання балансу. Наявність у аудиоресивере регулювання балансу між каналами. Використовується така налаштування в стереозвуке: змінюючи положення регулятора, можна збільшувати гучність для одного каналу і зменшувати — для іншого. За рахунок цього умовний центр сприйманого звуку зсувається в сторону того, динаміка, який звучить голосніше. Ця функція може бути дуже корисною для корекції звукової сцени — наприклад, якщо колонки мають різну чутливість, невдало розташовані, або сам сигнал має неправильний баланс. Водночас регулятор ба...лансу вносить додаткові елементи в конструкцію, що підвищує ймовірність виникнення перешкод. А тому в моделях топового класу він може взагалі не передбачатися.

— Тонкомпенсація. Наявність у аудиоресивере системи тонкомпенсації. Ця функція застосовується для додаткової підстроювання тембру звуку при невисокій гучності звучання. Її необхідність пов'язана з тим, що людське вухо сприймає тихий звук інакше, ніж гучний; через це навіть якісне звучання на малій гучності буде здаватися «змащеним», недостатньо виразним. Тонкомпенсація виправляє цей момент, посилюючи певні частоти. Зазвичай цей режим включається користувачем за бажанням.

— AirPlay. Технологія передачі мультимедійних даних через бездротове з'єднання (Wi-Fi). Розроблена компанією Apple, призначена переважно для трансляції контенту з різною «яблучної» техніки (насамперед портативних гаджетів) на сумісні зовнішні пристрої. Дозволяє передавати файли (в режимі потокового аудіо, детальніше см. «Тюнер і відтворення»), а також зображення, текстові дані і навіть відео. Наявність AirPlay в аудиоресивере дасть змогу підключати до нього техніку Apple з підтримкою цієї технології — для прямого відтворення.

— AirPlay 2. Друга версія описаної вище технології AirPlay, випущена в 2018 році. Одним з основних нововведень, представлених у цьому оновленні, стала підтримка формату «мультирум» — можливість одночасно транслювати декілька окремих аудіосигналів на різні сумісні пристрої, встановлені в різних місцях. Таким чином можна, наприклад, включити на акустиці у вітальні музику для тренування з iPhone, на кухні — розслаблюючу мелодію з iPod, і т. ін. Крім того, AirPlay 2 отримала ряд інших поліпшень — удосконалення буферизації, можливість потокової трансляції на стереоакустику, а також підтримку голосового управління через Siri.

— Chromecast. Оригінальна назва — Google Cast. Технологія трансляції контенту на зовнішні пристрої, розроблена Google. Дозволяє передавати на ресивер аудіосигнал з ПК або м...обільного пристрою, трансляція стандартно здійснюється по Wi-Fi, при цьому приймач і джерело сигналу повинні знаходитися в одній Wi-Fi мережі (виняток становлять медіаплеєри Chromecast). Технологія Chromecast підтримує два режими — власне трансляцію через спеціальні програми (доступні для Windows, macOS, Android і iOS) і «відззеркалювання вмісту, відкритого в браузері Google Chrome. Втім, другий варіант для аудиоресиверов не актуальне, враховуючи специфіку їх застосування.

— Wi-Fi. Бездротовий інтерфейс, першопочатково застосовується для побудови комп'ютерних мереж, проте з недавніх пір підтримує пряме з'єднання між пристроями. У аудиоресиверах може використовуватися в різних форматах: для мережевих функцій (потокового аудіо, Інтернет-радіо, DLNA і т. п), для трансляції контенту AirPlay або Chromecast (див. вище) і для підключення смартфона в якості пульта ДУ. Альтернативний варіант підключення до мереж — дротовий інтерфейс LAN (див. нижче), однак Wi-Fi зручніше за рахунок відсутності дротів і можливості роботи крізь перешкоди, включаючи стіни. Крім того, згадані AirPlay і Chromecast стандартно працюють саме через бездротовий канал.

— LAN. Роз'єм для дротового підключення до комп'ютерних мереж — «локалкам» і/або Інтернету. Саме по собі таке підключення менш зручно, ніж Wi-Fi (див. вище) через необхідності тягти дроти, проте підтримка LAN обходиться трохи дешевше, а зв'язок виходить більш швидкої і надійної (особливо при великій завантаженості каналів Wi-Fi).

— Bluetooth. Технологія прямої бездротового зв'язку між різними пристроями на рассстоянии в кілька метрів. Може використовуватися з різними цілями, однак основний спосіб застосування Bluetooth аудиоресиверах — передача аудіосигналу. При цьому, залежно від моделі, звук може передаватися як на ресивер (зі смартфон, планшет тощо), так і з ресівера на бездротову акустику або Bluetooth-навушники. Вважається, що бездротова передача погіршує якість звуку, однак цей момент у багатьох пристроях виправляють застосуванням різних прогресивних технологій зразок aptX. Інші варіанти використання Bluetooth включають дистанційне керування з гаджета і обмін файлами між таким гаджетом і вбудованою пам'яттю аудіоресивера.

— NFC-чип. Технологія NFC застосовується для бездротового зв'язку на малих відстанях (до 10 см). Потенційно вона має безліч варіантів застосування, проте в аудиоресиверах найчастіше застосовується як допоміжна, для спрощення з'єднання по Wi-Fi або Bluetooth. За наявності NFC в смартфоні або іншому гаджет досить піднести його до NFC-чіпом ресивера — і пристрої автоматично «пізнають» одна одну; далі залежно від налаштувань вони з'єднаються або автоматично, або після підтвердження від користувача. Крім цього, можуть передбачатися й додаткові «фішки» — наприклад, якщо на смартфоні в цей момент грала музика, він почне транслювати її на ресивер.

— DLNA. Технологія, застосовувана для об'єднання різних електронних пристроїв в єдину цифрову мережу з можливістю безпосереднього обміну контентом. Пристрої, для яких заявлена підтримка цього стандарту, здатні ефективно взаємодіяти незалежно від фірми-виробника. Аудиоресивер з DLNA здатний, наприклад, програвати музику безпосередньо з жорсткого диска комп'ютера в сусідній кімнаті або зі смартфона в руках користувача. Підключення до Мережі може здійснюватись як провідним (LAN), так і безпровідних (Wi-Fi) способом.

— USB-A. Класичний роз'єм USB, знайомий більшості користувачів комп'ютерів і ноутбуків. У аудиоресиверах використовується переважно в якості входу для прямого відтворення музики з флешок та інших накопичувачів, інколи — також для оновлення прошивки і обміну файлами між зовнішнім накопичувачем і вбудованою пам'яттю. Можливі і інші формати застосування: наприклад, в деяких моделях є вихід Type A для передачі цифрового сигналу на зовнішній ЦАП.

— USB B. Дана різновид USB роз'єму має майже квадратну форму, помітно відрізняється від популярного USB-A. найпоширеніший спосіб її використання — підключення до комп'ютера в якості периферійного пристрою, для управління аудиоресивером з ПК. Однак зустрічаються й інші варіанти — зокрема, використання даного роз'єму в ролі входу для цифрового аудіосигналу.

— Кардридер. Пристрій для читання карт пам'яті — найчастіше різних різновидів SD, хоча конкретні типи сумісних карт не завадить уточнити окремо, так само як і можливості по роботі з ними. Загалом дана функція аналогічна USB Type A (див. «Входи»). Найчастіше вона застосовується для прямого відтворення з карт пам'яті, але можливі і інші варіанти використання — наприклад, копіювання музики з ноутбука на вбудований накопичувач ресивера через карту пам'яті.

— Інтернет-радіо. Можливість «прийому» Інтернет-радіостанцій за допомогою ресивера. Подібні передачі аналогічні звичайному радіомовлення, проте здійснюються не в радіоефірі, а за допомогою Всесвітньої мережі; таке мовлення ведуть багато великі радіостанції, також є чимало спеціалізованих мережевих каналів. Одним з ключових переваг Інтернет-радіо є відсутність обмежень по дальності, що дозволяє слухати мовлення практично з будь-якої точки світу і забезпечує широкий вибір. А для додаткової зручності можуть передбачатися інструменти пошуку та сортування Інтернет-станцій (за жанрами, мов, популярності тощо).