Порівняння Kenda Slant Six 29x2.2 vs Kenda Kinetics 26x2.35

Номінальний діаметр покришки, виражений у дюймах чи міліметрах.

При виборі за цим параметром потрібно враховувати, що в характеристиках зазвичай вказують не внутрішній, а зовнішній діаметр шини. Таким чином, від номінального діаметра в дюймах залежать загальні робочі властивості виробу, а не його сумісність з конкретним ободом (сумісність краще уточнювати за стандартом ERTRO, див. нижче).

Загалом більш великі колеса зручні для того, щоб їхати далеко, довго і з рівномірною швидкістю», а невеликий діаметр забезпечує хорошу динаміку прискорення і більш зручний для трюкової їзди. А в багатьох різновидах велосипедів існують традиційні розміри коліс, оптимально підібрані за рядом параметрів саме для даного варіанта застосування. Так, для гірського (MTB) байка, швидше за все, знадобляться покришки з посадковим діаметром 26", для «шосейника» — 28", для BMX — 20". Втім, зустрічаються і винятки, таим чином конкретний посадковий діаметр потрібно обов'язково уточнювати перед покупкою. Та й відхилення від «рідних» зовнішніх розмірів цілком допускаються — наприклад, покришки-«найнери» 29" зазвичай збігаються з 28-дюймовими за посадковим діаметром.

Зазначимо, що основні розміри виробу можуть позначатися різними способами: двома числами (наприклад, 26" х 3.0"), трьома (28"...x 1 1/4" x 1 3/4") або навіть буквено-цифровим індексом (700х40С). Однак у будь-якому разі перша цифра позначає саме зовнішній діаметр. В останньому прикладі цей розмір вказаний в міліметрах; 700 мм в даному випадку еквівалентні 28". Якщо для покришки відомі тільки номінальні розміри не зазначений стандарт ETRTO — найкраще виходити з того, що ідентичне маркування означає ідентичні розміри, і підбирати на заміну модель з тими ж числами, що і в попередніх покришках. В крайньому випадку, якщо потрібно вибрати виріб з маркуванням іншого формату, можна скористатися спеціальними методиками для визначення фактичних розмірів; такі методики можна знайти в спеціальних джерелах.

Номінальна ширина покришки, фактично — її ширина при нормально накачаному колесі. Приблизно цей параметр виражається у дюймах, точніше — в міліметрах. Останній варіант застосовується у велошинах, що маркуються за «французьким розміром» (див. відповідний пункт).

Як і посадковий діаметр (див. «Стандарт ETRTO»), даний показник визначає сумісність покришки з конкретним ободом. Однак якщо діаметр повинен точно відповідати розміру обода, то у випадку з шириною правила вибору дещо інші. Вона не повинна точно збігатися з внутрішньою шириною обода — вважається, що оптимальним варіантом є покришка, яка в 1.5 — 2 рази ширше. Допускається і до 2.5 разів, але ттут необхідно виявляти обережність: занадто широка покришка на вузькому ободі буде гірше вести себе у поворотах і може зірватися з обода. Також зайва ширина погіршує керованість на малій швидкості і при падінні тиску (навіть невеликому), прискорює знос боковин. Зі свого боку у дуже вузької покришки вище ймовірність проколів і ушкодження обода через нештатні навантаження на нього.

Нагадаємо, якщо маркування покришки збігається з маркуванням штатних шин велосипеда — вона гарантовано підійде для нього. Це справедливо і для ширини. Водночас існують таблиці, що дають змогу визначити, яка «нерідна» ширина покришок підійде для конкретного обода.

Основні розміри покришки у відповідності зі стандартом ETRTO (також зустрічається назва «стандарт ISO»). Вказуються в міліметрах, при цьому перша цифра відповідає ширині шини, друга — внутрішньому діаметру.

Різноманітність маркувань, що застосовувались для велопокришок (включаючи французький розмір 650x23C, 650x25C, 650x28C, 650x35C, 650x43C, 650x48C, 650x54C, 700x20C, 700x22C, 700x23C, 700x25C, 700x26C, 700x28C, 700x30C, 700x31C, 700x32C, 700x33C, 700x34C, 700x35C, 700x38C, 700x40C, 700x42C, 700x43C, 700x45C, 700x47C, 700x50C...), в свій час створювало чимало проблем як для користувачів, так і для фахівців. Тим більше що здебільшого для маркування використовувалися дюйми, а це менш точна одиниця виміру, ніж міліметри. Мало того, формально однакові розміри з різним форматом позначення нерідко розрізнялися і на практиці — наприклад, 1.75" і 1 3/4" дюйма могли відповідати різним фактичним розмірам в міліметрах. Також виробники найчастіше вказували в характеристиках зовнішній діаметр шини, а не внутрішній, і без фактичної примірки далеко не завжди можна було підібрати виріб під розмір обода.

Для виправлення ситуації і був розроблений стандарт ETRTO (ISO). Розміри цього стандарту — це, мабуть, найважливіший параметр для підбору велопокришки. По-перше, ETRTO охоплює дві головні характеристики, що визначають сумісність з ободом — посадковий діаметр і ширину. Про значення ширини див. вище; а за посадковим діаметром покришка і обід повинні збігатися, інакше установка буде просто неможливою, якими б ідеальними не були інші характеристики «гуми». По-друге, ETRTO використовує позначення в міліметрах, що дозволяє підібрати розмір покришки з максимальною точністю.

Існують таблиці, що дозволяють перевести деякі фірмові «дюймові» маркування в значення ETRTO; такі таблиці можна знайти в спеціальних джерелах. Втім, необхідність в таких даних виникає рідко: більшість сучасних виробників поряд з фірмовим маркуванням використовує і стандарт ETRTO.

Щільність каркаса покришки в нітах на дюйм (Ends Per Inch або Threads Per Inch).

Матеріал велопокришки за складом є композитним, він включає бортіровочний трос (див. нижче), каркас (корд) з синтетичної тканини, і власне гуму (компаунд). Щільність каркаса визначає насамперед м'якість вироби; від цього залежать динаміка, накат, прохідність і схильність до зминання при наїздах на перешкоди та інших посилених навантаженнях. Так, м'який корд краще підходить для їзди по пересіченій місцевості, в т. ч. за складних поверхонь на зразок піску або гравію: він забезпечує більшу пляма контакту, добре мнеться на дрібних нерівностях і дозволяє не втрачати швидкості при наїзді на невелику перешкоду на зразок ями, кореня дерева і т. ін. Так і трясе на таких покришках менше, ніж на жорстких. З іншого боку, вони гірше тримають швидкість і накат, а також мають підвищену ймовірність проколу в певних ситуаціях: наприклад, гострий камінь може увібгати покришку до самого обіду і пробити камеру.

Жорсткі покришки, зі свого боку, відрізняються хорошою динамікою: на них простіше і набрати швидкість, і підтримувати її. Та й при наїзді на той самий гострий камінь ймовірність проколу буде значно нижче. З іншого боку, найменша перешкода на дорозі при русі на таких покришках призведе до помітної втрати швидкості, а на нерівній поверхні велосипед піддається сильній трясці. Крім того, з певного значення (120 EPI і вище) збільшення щільності каркаса дає не підвищення, а зниження на...дійності: висока щільність ниток призводить до зменшення їх товщини і, відповідно, міцності.

Також нагадаємо, що фактична твердість колеса буде залежати не тільки від каркасу, але і від тиску в шині. Так що в деяких ситуаціях особливості каркаса цілком можна компенсувати підбором відповідного тиску.

Якщо ж говорити про конкретні цифри, то покришки з щільністю корду до 60 EPI (TPI) можна віднести до м'яким, до 90 TPI — до середніх, до 120 — до жорстким, а значення більш ніж 120 EPI (TPI) відповідає високої жорсткості. З урахуванням викладеного вище м'які покришки краще підійдуть для пересіченій місцевості та трюкової їзди, а жорсткі — для швидкісного руху по рівних дорогах. Детальніші рекомендації з цього приводу можна знайти в спеціальних джерелах.

Матеріал бортувальних тросів, що використовуються в покришці.

Бортувальний трос — це жорсткий трос, пропущений по краю покришки (з тієї її частини, яка безпосередньо стикається з ободом. Він дозволяє покришці підтримувати форму і забезпечує їй щільне прилягання до обода. Виконуватися такий елемент може з різних матеріалів:

— Сталевий. Бортувальний трос із сталевого дроту — класичний і найбільш поширений в сучасних моделях варіант. Така конструкція досить практична і водночас обходиться недорого. Вона не має деяких переваг, характерних для кевлара (див. нижче), однак здебільшого це не критично.

— Кевларовий. Кевларове волокно легше сталевого дроту, що дає виграш у вазі в середньому близько 100 г на покришку. Саме цей варіант з низки причин вважається оптимальним для безкамерних моделей (див. нижче). Крім того, воно дозволяє дуже компактно скласти покришку (буквально «сплющити» її) без втрати робочих якостей. Тому моделі з такими тросами іноді також називають «фолдінговими». Однак і коштують вони помітно дорожче покришок з традиційними матеріалами.