Порівняння Cheerson CX-10W vs JJRC H8-mini

Максимальний час польоту квадрокоптера на повному заряді акумулятора. Цей показник є досить приблизним, оскільки найчастіше вказується для ідеальних умов — у реальному використанні час польоту може виявитися меншим за заявлений. Тим не менш, за цим показником цілком можна оцінити загальні можливості коптера і порівняти його з іншими моделями - більший час польоту на практиці зазвичай означає більше високу автономність.

Зазначимо, що для сучасних коптерів хорошим показником вважається час польоту від 20 хв і більше, а в «моделях, що довго «грають», воно може перевищувати 40 хв.

Тип встановлення камери, якою укомплектований квадрокоптер.

— Вбудована. Камера, що постійно встановлена на апараті і не передбачає можливості демонтажу без розбирання фюзеляжу. Це найпростіший варіант для тих, хто хоче використовувати квадрокоптер для фото- і відеозйомки або для польотів з видом «від першої особи» (див. «Трансляція в реальному часі»); крім того, ця конструкція камери вважається більш міцною і надійною, ніж знімна. З іншого боку, вона не дає можливість зняти камеру для полегшення машини або замінити її на іншу, більш підходящу за характеристиками.

— Знімна. Як випливає з назви, такі камери встановлюються на роз'ємних кріпленнях. Завдяки цьому користувач може знімати або встановлювати камеру, залежно від того, що для нього важливіше в даний момент — невелика вага машини або наявність електронного «ока» на борту. Відзначимо, що в деяких моделях можна встановити не тільки штатний, але і сторонній пристрій.

— Відсутня. Дрони, взагалі не оснащені камерами, діляться на дві основні категорії. Перша взагалі не передбачає застосування будь-яких камер; як правило, до неї належать недорогі апарати переважно розважального призначення, для яких «вічко» є лише дорогою і непотрібною надмірністю, що збільшує до того ж вагу всієї конструкції. Другий різновид – моделі з можливістю встановлення камери. Він включає досить прогресивні коптери – аж до потужних професійних м...ашин, здатних нести цифрову «дзеркалку». Цей варіант буде корисний тим, хто хотів би самостійно підібрати камеру під свої потреби. При цьому відзначимо, що другий різновид може мати допоміжне «вічко» для прямих трансляцій FPV (див. нижче); однак якщо таке «вічко» не передбачає зйомки фото/відео — воно не вважається повноцінною камерою, і його наявність вказується лише в додаткових примітках. – Тепловізійна. Камера, що працює за принципом тепловізора – вона вловлює інфрачервоне випромінювання від нагрітих об'єктів і формує характерну теплову картинку, видиму оператору дрону. Кожен колір на такому зображенні відповідає певній температурі. Тепловізор в оснащенні безпілотника відкриває можливості, недоступні традиційним оптичним камерам. Так, з його допомогою можна розрізнити людину або тварину на тлі, що маскує, або в густій рослинності. Також тепловізійні камери чудово «бачать» у повній темряві.

Квадрокоптери з камерою-тепловізором – задоволення аж ніяк не з дешевих. Їх використовують рятувальники, військові, правоохоронці, ремонтники, мисливці та рибалки. Зокрема, дрони з тепловізійною камерою допомагають знайти живих людей при розборах завалів, широко застосовуються для пошуку можливих вогнищ пожежі, витоків газу з трубопроводів тощо. У деяких ситуаціях ефективність роботи тепловізора може бути низькою — наприклад, він не здатний чітко виділити об'єкт, якщо його температура збігається з температурою фону (що ускладнює застосування в спеку). До того ж, роздільна здатність і деталізація картинки навіть у прогресивних моделях виходить досить скромною. Тепловізійні камери в дронах бувають вбудованими або знімними.

Роздільна здатність матриці в штатній камері квадрокоптера.

Теоретично що вище роздільна здатність — то чіткіше, деталізоване зображення здатна видати камера. Однак на практиці якість «картинки» залежить від низки інших технічних особливостей — розміру матриці, алгоритмів обробки зображення, властивостей оптики тощо. Мало того, при підвищенні роздільної здатності без збільшення розміру матриці якість зображення може впасти, т.к. значно підвищується ймовірність виникнення шумів та сторонніх артефактів. А для зйомки відео велика кількість мегапікселів взагалі не потрібна: наприклад, для зйомки відео Full HD (1920x1080), що вважається дуже солідним форматом для квадрокоптерів, достатньо сенсора лише на 2,07 Мп.

Відзначимо, що висока роздільна здатність часто є ознакою просунутої камери з високою якістю зображення. Однак ця якість обумовлена не кількістю мегапікселів, а характеристиками камери та застосованими у ній спеціальними технологіями. Тому при виборі квадрокоптера з камерою варто дивитися не так на роздільної здатності, як на клас і цінову категорію моделі загалом.

Можливість онлайн трансляції відео з борту квадрокоптера на зовнішній пристрій – смартфон, ноутбук, пульт управління з дисплеєм, окуляри віртуальної реальності тощо.

Ця функція забезпечує відразу кілька переваг. По-перше, вона значно спрощує управління апаратом, навіть якщо він знаходиться в межах видимості; а вже якщо коптер не видно з землі (що буває нерідко, особливо при використанні важкої професійної техніки) — то без «очей на борту» дуже складно обійтися. По-друге, пряма трансляція дає можливість застосовувати дрон для спостережень в реальному часі, а також повноцінної повітряної зйомки фото і відео; запис відзнятих матеріалів може здійснюватися як на зовнішній пристрій, що приймає трансляцію, так і на власний носій коптера (зазвичай карту пам'яті — див. нижче).

Конкретні особливості прямої трансляції для кожної моделі варто уточнювати окремо; однак в наш час, завдяки розвитку технологій, така можливість доступна навіть в бюджетних апаратах.

Власний слот для змінних карт пам'яті – як правило, формату SD або microSD.

Практично всі дрони з цією функцією мають камеру – вбудовану або знімну (див. «Тип камери»). А карта пам'яті призначається в основному для зберігання відзнятих матеріалів; нерідко слот під такий носій передбачається не в корпусі коптера, а прямо в комплектній камері. У будь-якому разі дана особливість дає змогу вести запис засобами самого дрона – незалежно від того, який пристрій застосовується для управління апаратом (тоді як без слота для карт пам'яті для цього може знадобитися смартфон, ноутбук або інший гаджет, здатний зберігати матеріали, що транслюються на нього). А після повернення «на базу» відзняті фото і відео можна без проблем скопіювати на ноутбук, планшет, смартфон або іншу аналогічну техніку — багато таких пристроїв мають власні слоти для карт пам'яті. Правда, варто пам'ятати, що до повернення «додому» знімний носій залишається недоступним; так що для максимальної надійності варто користуватися функцією прямої трансляції FPV (див. вище) і вести запис відразу на два носії – бортовий і зовнішній. Це дасть гарантію на випадок втрати коптера, а карта пам'яті, зі свого боку, може виявитися корисною при нестабільному зв'язку — вона збереже фрагменти відео, упущені в трансляції.

Відзначимо, що карти SD і microSD мають кілька різновидів і класів швидкості, а слоти під них можуть мати обмеження за максимальним об'ємом носія. Так що параме...три сумісних карт потрібно уточнювати за документацією до кожного конкретного дрону.

— Функція повернення додому. При наявності даної функції квадрокоптер може автоматично повертатися в точку старту. Конкретні нюанси цієї функції можуть бути різними. Наприклад, одні моделі повертаються «додому» за командою користувача, інші здатні робити це самостійно — наприклад, при втраті сигналу з пульта або при критичному зниженні заряду батарей; у багатьох апаратах передбачаються відразу обидва варіанти. Також відзначимо, що дана функція зустрічається навіть в моделях, які не мають GPS-модуля — див. «Датчики») – коптер може орієнтуватися в просторі і іншим способом (за інерційним датчикам, за сигналом від пульта ДУ тощо).

— Режим «Follow me». Режим, що дає змогу квадрокоптеру постійно слідувати за користувачем на невеликій відстані — на зразок «особистого дрона». Спосіб реалізації такого режиму і необхідне для нього обладнання можуть бути різними: одні моделі відстежують напрямок на передавач і силу сигналу з нього, інші постійно отримують дані з GPS-модуля смартфона або іншого гаджета і слідують за цими координатами тощо. В будь-якому разі, подібний режим може стати в нагоді не тільки в розважальних, але і в цілком практичних цілях — наприклад, для застосування квадрокоптера в ролі «повітряної камери», яка постійно знаходиться поруч з оператором і водночас не займає рук.

— Dronie (віддалення). Першопочатково терміном «dronie» називають се...лфі (фото або відео), зняте з безпілотника. Для таких задач в основному і призначений даний режим. А суть його полягає в тому, що коптер плавно віддаляється від певного об'єкта по заданій траєкторії, утримуючи цей об'єкт в центрі кадру. Класичний варіант польоту в режим Dronie – віддалення спочатку по горизонталі, потім по горизонталі і вгору; втім, в окремих моделях траєкторію руху коптера можна додатково налаштовувати. Управління кадром теж може здійснюватися по-різному – починаючи від простого наведення на певну точку і закінчуючи вибором об'єкта на екрані з подальшим «розумним» стеженням за цим об'єктом. В будь-якому разі, при всій своїй простоті подібна техніка зйомки дає змогу створювати досить цікаві відеоролики: наприклад, таким способом можна в одному відео відобразити спочатку групу людей крупним планом, потім — красу пейзажу навколо них.

— Rocket (віддалення вгору). Режим польоту, в якому коптер плавно піднімається на задану висоту по строго вертикальній траєкторії. Аналогічно описаному вище Dronie, застосовується в основному при зйомці відео: спочатку певна сцена знімається крупним планом, а при підйомі вгору камера охоплює все більше широку область навколо цієї сцени. Як правило, в режимі Rocket можна заздалегідь задати висоту, по досягненню якої апарат зупиниться.

— «Orbit mode» (обліт по колу). Режим, що дає змогу запустити коптер по круговій орбіті навколо зазначеної точки. Також застосовується в основному для зйомки відео: в таких варіантах камера залишається постійно наведеною на заданий об'єкт, а ось ракурс і фон, завдяки руху дрона, постійно змінюються. В налаштуваннях «орбіти», як правило, можна задати її радіус, висоту і напрямок руху, а також кут нахилу камери.

— Helix (обліт по спіралі). Ще один режим, який використовується в якості художнього прийому для зйомки відеороликів. У такому режимі коптер, утримуючи заданий об'єкт в центрі кадру, рухається навколо нього по спіралі, поступово віддаляючись і збільшуючи висоту. Це дає змогу отримати максимальну різноманітність ракурсів і кутів охоплення.

Відзначимо, що режими Dronie, Rocket, Helix і Orbit першопочатково з'явилися як частина фірмового інструментарію QuickShot в дронах серії Mavic від DJI. Однак пізніше аналогічні функції були впроваджені і іншими виробниками, тому зараз ці назви використовують як загальні.

— План польоту (Waypoints). Можливість задати квадрокоптеру певний маршрут польоту, по контрольним точкам. Ця функція дуже схожа на обліт по точкам GPS (див. вище), проте здійснюється вона інакше, без застосування GPS-навігації. Один з найпопулярніших варіантів — побудова маршруту в додатку для смартфона, через який управляється коптер; при запуску програми смартфон видає на апарат послідовність команд, відповідну маршруту. В цілому режим Waypoints не такий точний, як обліт по точкам GPS, і дає менше можливостей. Тому дана функція має в основному розважальне призначення; при наявності в коптері камери вона може виявитися корисною для зйомки селфі або нескладного відеоролика.

— Обліт по точкам GPS. Режим, що дає змогу запускати квадрокоптер за певним маршрутом – заздалегідь задавши машині окремі точки маршруту (за координатами GPS) і порядок їх проходження. Крім того, можуть передбачатися додаткові налаштування — наприклад, швидкість і висота на окремих відрізках маршруту. Дана функція багато в чому схожа з режимом Waypoints (див. нижче), проте вона зустрічається в основному в апаратах середнього і топового класу. При цьому використання GPS забезпечує більш високу точність, що дає змогу застосовувати дрон в професійних цілях. Наприклад, якщо задати таким чином маршрут для зйомки з повітря, оператор зможе повністю зосередитися на роботі з камерою, не відволікаючись на управління коптером.

— Акробатичний режим. Спеціальний режим для виконання фігур вищого пілотажу. Відзначимо, що конкретний сенс цього режиму може бути різним, залежно від рівня і призначення коптера. Наприклад, в найпростіших розважальних моделях зазвичай передбачаються автоматичні програми, що дають змогу виконувати певні фігури пілотажу буквально «одним натисканням кнопки». А в прогресивних апаратах в пілотажному режимі відключається система стабілізації, і дрон дуже чуйно реагує на команди оператора; це потребує високої точності в управлінні, зате дає максимальний контроль над польотом.

Спосіб управління, передбачений в коптері.

Сучасні дрони зазвичай управляються з пульта ДУ, зі смартфона, або ж допускають обидва способи. Ось докладний опис кожного з цих варіантів:

– Тільки пульт ДУ. Управління, здійснюване виключно з комплектного пульта. Найбільш поширений варіант, зустрічається в усіх різновидах дронів – від найпростіших розважальних моделей до висококласних професійних апаратів; а важкі комерційні / промислові моделі (див. «Тип») і взагалі управляються виключно таким способом. Подібна популярність пояснюється двома моментами. По-перше, функціонал пульта може бути практично будь-яким – починаючи з невеликого пристрою на пару важелів і кнопок і закінчуючи багатофункціональним блоком управління з екраном для прямих трансляцій і виведення різної спеціалізованої інформації. Таким чином, оснащення пульта можна оптимально підібрати під особливості конкретного коптера. По-друге, в пульт можна встановити потужний передавач з великим радіусом дії (тоді як у смартфонів дальність сильно обмежена, до того ж залежить від конкретної моделі гаджета). Ну і крім того, пульт управління першопочатково постачається в комплекті з дроном (хіба що батарейки в деяких моделях потрібно докуповувати окремо).

– Тільки смартфон. Управління, що здійснюється виключно зі смартфона (або іншого аналогічного гаджета — наприклад, планшета) через спе...ціальний додаток; зв'язок при цьому, як правило, здійснюється за допомогою Wi-Fi. Даний варіант хороший тим, що в управляючому додатку можна передбачити практично будь-який функціонал; а сам коптер виходить зручним в транспортуванні – в тому плані, що з ним не потрібно носити ще й окремий пульт. Однак радіус дії в такому управлінні досить невеликий – навіть в ідеальних умовах він зазвичай не перевищує 100 м, а в деяких моделях не досягає і 50 м; а фактична дальність зв'язку сильно залежить ще й від характеристик управляючого гаджета. Крім цього, елементи управління на сенсорному екрані не сприймаються навпомацки, що робить управління «наосліп» практично неможливим. Внаслідок цього даний варіант зустрічаються дуже рідко – в окремих моделях міні-дронів і селфі-дронів (див. «Призначення»), для яких важлива відсутність пульта і зручність в перенесенні, а описані недоліки не є критичними.

– Пульт ДУ і смартфон. Можливість управління дроном як з пульта ДУ, так і зі смартфона. Особливості того й іншого варіанта детально описані вище; а їх поєднання зустрічається переважно в порівняно простих апаратах, для яких недоліки управління через смартфон не є критичними (хоча зустрічаються і винятки). При цьому основним варіантом для таких коптерів нерідко є саме управління з зовнішнього гаджета, а пульт може зовсім не входити до комплекту; цей момент не завадить уточнити перед покупкою. Однак в будь-якому разі даний формат управління дає користувачеві можливість вибирати оптимальний варіант під конкретну ситуацію. Наприклад, для розважальних польотів під час «вилазки» на природу можна обійтися смартфоном, а для тренувань з пілотажу краще підійде пульт. Так що більшість сучасних коптерів, що допускають управління зі смартфона / планшета, належать саме до цієї категорії.

Частота, яка використовується для зв'язку дрона з управляючим пристроєм (зазвичай пультом).

Деякий час назад у продажу можна було зустріти апарати з аналоговим управлінням на частоті 27.145 МГц і 40 ГГц. Проте на сьогодні ці стандарти практично вийшли з ужитку, і сучасні дрони-коптери використовують в основному зв'язок в цифровому форматі на частоті 2.4 ГГц або 5.8 ГГц (а деякі моделі підтримують відразу обидва ці діапазони). Таке управління має цілу низку переваг перед аналоговим. По-перше, воно менш чутливе до перешкод: перешкоду на аналоговому каналі дрон може прийняти за команду і зробити несподіваний маневр, тоді як спотворення цифрових даних сприймається саме як спотворення і не впливає на роботу апарату. По-друге, цифровий формат дає високу пропускну здатність, що дає змогу навіть транслювати з дрона напряму відео високої роздільної здатності. По-третє, при такому управлінні кожній парі «пульт – коптер» автоматично виділяється свій власний канал звязку, при цьому система попередньо перевіряє, чи не використовується він іншою парою пристроїв. Завдяки цьому кілька апаратів можуть функціонувати в безпосередній близькості, не заважаючи один одному.

Що стосується особливостей конкретних частотних діапазонів, то вони такі:

— 2.4 ГГц. Найпопулярніший в сучасних дронах стандарт. Обумовлено це, з одного боку, невисокою вартістю (при всіх перевагах цифрового управління), з...іншого — розширеною сумісністю. Справа в тому, що 2.4 ГГц — це найбільш поширений діапазон Wi-Fi модулів в смартфонах, планшетах тощо; так що сумісність з цим діапазоном дає змогу без особливих проблем доповнити дрон ще й можливістю управління з зовнішнього гаджета (втім, така можливість не є обов'язковою). Один з недоліків 2.4 ГГц також пов'язаний з великою кількістю пристроїв, що використовують цю частоту: крім Wi-Fi, це модулі Bluetooth, деякі інші електронні пристосування, а також більшість пультів для радіокерованої техніки (не тільки коптерів). Так що даний діапазон дещо поступається 5.8 ГГц за стійкістю до перешкод; з іншого боку, навіть при завантаженому ефірі цей момент вкрай рідко виявляється помітним.

— 5.8 ГГц. Подальший, після описаного вище 2.4 ГГц, розвиток цифрових стандартів. Дає можливість забезпечити велику дальність зв'язку, а також характеризується більшою надійністю, оскільки на частоті 5.8 ГГц значно менше сторонніх джерел сигналу. Крім того, збільшення частоти дозволило збільшити пропускну здатність і ефективно транслювати з коптерів HD-відео в найбільш прогресивних стандартах. При цьому деякі з новітніх стандартів Wi-Fi передбачають підтримку ще й цього діапазону, так що дрони з даної категорії можуть також допускати управління зі смартфона (проте в таких варіантах варто приділити особливу увагу сумісності). До недоліків даного варіанта можна віднести порівняно високу вартість; втім, завдяки розвитку і здешевленню технологій підтримку 5.8 ГГц в наш час можна зустріти навіть в порівняно недорогих коптерах.

— 2.4 ГГц і 5.8 ГГц. Підтримка обох описаних вище діапазонів – як правило, з можливістю використовувати будь-який з них, на вибір користувача. Це забезпечує додаткову зручність, надійність і універсальність. Наприклад, модель з двома способами управління (див. «Управління») при роботі зі смартфоном може застосовувати діапазон 2.4 ГГц (що забезпечує мінімум проблем з сумісністю), а з пультом працювати на 5.8 ГГц (для максимальної дальності і надійності). А в дронах, керованих тільки з пульта, може передбачатися навіть така функція, як автоматичне сканування діапазонів і вибір найменш завантаженого. При цьому дводіапазонні моделі коштують трохи дорожче однодіапазонних, однак різниця в ціні (особливо з апаратами тільки на 5.8 ГГц) виходить не особливо значною. Так що більшість сучасних коптерів, здатних працювати на частоті 5.8 ГГц, належать саме до цієї категорії.

З використанням спеціалізованих протоколів зв'язку сигнали управління між коптером і пультом ДУ можуть передаватися на спеціальних частотах: 720 МГц, 915 (868) МГц.

Кількість і тип елементів живлення, які використовуються в пульті управління квадрокоптером.

— АА. Змінні елементи живлення, відомі в народі як «пальчикові батарейки». Вони доступні не тільки у вигляді одноразових батарейок, але і у вигляді акумуляторів, що перезаряджаються, випускаються під різними марками, що розрізняються за ціною і якістю (що забезпечує свободу вибору), а знайти такі елементи у продажу зазвичай не становить проблем. Потужність і ємність елементів АА відносно невеликі, але здебільшого їх цілком достатньо для нормальної роботи передавача протягом досить тривалого часу. Зазвичай, сучасні пульти вимагають декількох таких батарей; у найбільш «ненажерливих» ця кількість може досягати 8.

— ААА. Також відомі як «мізинчикові». Фактично — зменшена версія популярних елементів АА (див. вище); має ті ж ключові особливості, однак відрізняється більш компактними габаритами і, внаслідок цього, дещо зниженою потужністю. Цей варіант характерний для моделей бюджетного класу, з невеликим радіусом дії пульта.

— 3s. Ця маркування описує не типорозмір батареї, а її робоча напруга і технологію. Вона позначає літій-іонний або літій-полімерний акумулятор (див. «Тип акумулятора»), зібраний з трьох комірок зі стандартним напругою 3,7 на кожну і видає завдяки цьому робоча напруга в 11,1 В. Перевагами такого живлення є висока потужність і ємність, що дозволяє використовувати пульт протягом тривалого часу без перезарядки. Водночас акумулятори даного типу м...ожуть помітно різнитися за розмірами і вагою, і далеко не кожна модель з маркуванням 3s буде сумісна з пультом. Крім того, знайти запасний акумулятор складніше, ніж набір елементів стандартного типорозміру.

— Фірмовий акумулятор. Живлення від оригінального акумулятора, що не відноситься ні до одного з описаних вище варіантів. Такі акумулятори можуть бути значно потужніше змінних елементів, за рахунок чого добре підходять навіть для пультів з високим енергоспоживанням. Їх головною перевагою є труднощі з швидкою заміною: конструкція пульта в кращому випадку слабо підходить для цього, а в гіршому акумулятор взагалі робиться незнімним. Крім того, пошук підходящої запасної батареї може стати серйозною проблемою.