Регулювання чутливості
Можливість
змінювати чутливість активної механіки (див. вище) у синтезаторі.
Дана функція дозволяє налаштувати інтенсивність відгуку на натискання клавіші. Простіше кажучи, чим вище чутливість, тим голосніше і різкіше буде звук, при тій же силі натискання. Це дозволяє змінювати особливості звучання інструменту.
Також в синтезаторах з даною функцією нерідко передбачається можливість повністю відключити активну механіку і грати на "пасивної" клавіатурі. Це може пригодитись для реалістичності звучання певних тембрів, наприклад, клавесина або органу.
Вбудовані тембри
Кількість вбудованих тембрів звучання, передбачених у синтезаторі.
Кількість тембрів нерідко описують як число інструментів, які здатна імітувати дана модель. Однак це не зовсім вірно — швидше цей параметр можна назвати «кількість інструментів та звукових ефектів». Наприклад, один і той самий інструмент — електрогітара — з різними «прибамбасами» (дісторшн, овердрайв) буде звучати по-різному, і в синтезаторі кожна така примочка буде вважатися окремим тембром. Тембр «ударні» зазвичай об'єднує різні типи барабанів та інших ударних інструментів — іншими словами він дає змогу зобразити і «бас-бочку», і тарілки, не перемикаючи налаштувань, лише натиснувши потрібні клавіші. А деякі тембри можуть взагалі не мати аналогів серед реальних інструментів.
Чим більше вбудованих тембрів — тим ширші можливості синтезатора, тим різноманітніше звуки, які на ньому можна отримати. При цьому у висококласних моделях на зразок робочих станцій (див. «Тип») це число може досягати 1000 і навіть більше.
Автоакомпанемент
Наявність функції автоакомпанементу у синтезаторі.
Дана функція дозволяє інструменту автоматично програвати мелодію акомпанементу, під яку на клавіатурі можна виконувати основну партію. При цьому ліва рука музиканта може керувати супроводом: достатньо взяти акорд на лівій половині клавіатури, і автоакомпанемент автоматично «розкладе» його на партії інструментів, що звучать у супроводі. Таким чином, музикант перетворюється на «людину-оркестр»: один синтезатор може замінити цілий ансамбль, або як мінімум солідну частину ансамблю. Звісно, якість звуку в таких моделях може бути різним, і далеко не всякий синтезатор з акомпанементом підійде для заходу серйозніше дитячого ранку, хоча є і досить прогресивні моделі.
Крім цього, гра під акомпанемент може бути корисна і в навчальних цілях: вона сприяє розвитку загальної техніки, почуття ритму, та й при вправах на імпровізацію додаткове супроводження дуже зручно.
Варто враховувати, що не тільки якість звуку, але і кількість стилів (мелодій) акомпанементу може бути різним; а деякі моделі дають змогу записувати свої мелодії. Детальніше про ці можливості див. нижче.
Стилів акомпанементу
Кількість стилів автоакомпанементу (див. вище), першопочатково передбачених у синтезаторі, іншими словами — кількість варіантів акомпанементу, доступних користувачеві.
Чим ширший цей набір — тим вище ймовірність знайти серед цих мелодій підходящі варіанти для того чи іншого випадку. Водночас сама по собі велика кількість стилів ще не є 100 % гарантією того, що серед них виявиться відповідний, тим більше, що різні моделі синтезаторів можуть помітно різнитися за конкретим набором мелодій. Так що список не завадить уточнювати перед покупкою. Також відзначимо, що ситуацію можна виправити за рахунок стилів користувача (див. нижче) — їх підтримує чимало синтезаторів з автоакомпанементом.
Режим навчання
Наявність
режиму навчання в конструкції синтезатора.
Призначення цієї функції, зрозуміло вже з назви. В основі ж її переважно лежить наступний принцип: синтезатор сам підказує учневі, на які клавіші потрібно натиснути, відображаючи клавіатуру на дисплеї або виділяючи потрібні клавіші за допомогою підсвічування (при її наявності, див. вище). Зрозуміло, на різних рівнях навчання формат таких підказок теж буде різним: наприклад, на самому початку синтезатор підсвічує потрібні ноти до тих пір, поки вони будуть натиснуті, а на фінальному етапі виділяє їх в тому темпі, в якому потрібно грати мелодію, і оцінює точність натискань учня на потрібні клавіші. Зустрічаються й інші особливості та нюанси навчання — наприклад, режим окремого розучування партій лівої і правої руки, коли сам інструмент грає одну партію і підказує учневі, як грати другу. Крім того, практично обов'язковою для синтезатора з таким режимом є функція метронома (див. нижче).
Незалежно від конкретного функціоналу, даний режим буде дуже корисна тим, хто тільки розвиває навички гри на клавішному інструменті.
Зміна темпу
Діапазон, в якому можна змінювати темп програється синтезатором програми — автоакомпанементу, навчальної мелодії (див. вище), метронома (див. нижче), записаного семпла і т. ін.
Темп вимірюється за кількістю ударів у хвилину. Його зміна дозволяє налаштувати швидкість синтезатора під особливості ситуації — наприклад, злегка уповільнити навчальну програму, якщо у первісному темпі вона важкувата для освоєння. Чим ширше діапазон регулювання темпу — тим більше можливостей вибору у музиканта, особливо в області дуже повільних і дуже швидких темпів.
Зазначимо, що традиційний діапазон музичних темпів охоплює значення від 40 уд\хв («grave», «дуже повільно») до 208 уд/хв («prestissimo», «дуже швидко»), проте в синтезаторах він може бути і великий — наприклад, 30 – 255 уд/хв.
Хорус
Наявність у синтезаторі
ефекту хоруса.
Слово «хорус» походить від chorus, «хор», та призначення цієї функції цілком відповідає походженням їй назви — вона створює ефект хорового звучання декількох інструментів. Для цього початковий звуковий сигнал копіюється (один або кілька разів) та копії додаються в загальне звучання з невеликим, до 30 мс, зрушенням за часом, причому цей зсув постійно змінюється. Таким чином імітується невелика, але помітна різниця в окремих «голосах», характерна для цього хору. Правда, варто відзначити, що повноцінного схожості з хоровим виконанням за допомогою хоруса неможливо досягти навіть на самому прогресивному синтезаторі; однак цей ефект сам по собі дуже цікаво звучить, завдяки чому не втрачає своєї популярності.
Вокодер
Дуже спрощено
вокодер можна описати як пристосування, що дозволяє поєднати звук голосу зі звуком іншого інструменту. Якщо детальніше, вокодер дозволяє перенести властивості голосу на сигнал іншого тембру; при цьому голос відіграє роль модулятора, а інший тембр — носія. За рахунок цього можна досягти різних цікавих ефектів: надати живого голосу інтонації «робота», створити ефект «мовця» інструменту (гітари, піаніно тощо), доповнити власний голос виконавця синтезованим «хором» і т. ін. Технічно замість голосу в ролі модулюючого сигналу може використовуватися навіть інший інструмент — приміром, можна скомбінувати барабани з гітарою або фортепіано з трубою. Однак на практиці в якості модулятора найчастіше використовується саме голос, що надходить з зовнішнього мікрофона (хоча конкретний функціонал даного модуля не завадить уточнити окремо).
Входи
— mini-Jack (3.5 мм). Вхід для лінійного аналогового звуку, що використовує роз'єм 3.5 мм mini-Jack. Сам по собі лінійний вхід використовується для підключення до зовнішнього аналогового синтезатора аудіосигналу — наприклад, зі звукової плати комп'ютера. Застосування такого підключення може бути різним: відтворення акомпанементу через вбудовані динаміки інструменту, комутація сигналу на зовнішній підсилювач з «підмішуванням» у нього самого звуку синтезатора, і т. ін. А конкретно роз'єм 3.5 мм mini-Jack має невеликі розміри, він популярний переважно в портативній техніці і недорогих стаціонарних пристроях — «серйозна» ж аудіотехніка зазвичай оснащується більш надійними роз'ємами, на зразок Jack (див. нижче). Як наслідок, вхід з даним типом роз'єми характерний переважно для синтезаторів початкового рівня.
— Jack (6.35 мм). Вхід для лінійного аналогового звуку, що використовує роз'єм 6.35 мм Jack. За призначенням такої вхід повністю аналогічний описаному вище входу з гніздом 3.5 мм mini-Jack, однак роз'єм Jack має більші розміри, забезпечує більш надійне і якісне з'єднання і вважається більш підходящим для стаціонарної аудіотехніки, особливо висококласної. Тому в синтезаторах середнього та прогресивного рівня, зазвичай, використовується саме цей тип лінійного входу. При цьому зазначимо, що штекер 3.5 мм можна підключити до гнізда 6.35 мм за допомогою найпростішого перехідника.
— Цифровий. Вхід для підключення до синтезатора аудіосигналу в цифровому вигляді.
...За призначенням аналогічний описаним вище лінійних інтерфейсів, однак відрізняється як за форматом сигналу, так і за типом роз'єми — найчастіше це коаксіальний інтерфейс S/P-DIF, використовує роз'єм RCA, хоча можливі й інші варіанти. Цифрові виходи досить популярні як у професійної відеоапаратури, так і в побутовій техніці зразок ПК і навіть телевізорів, так що такий вхід може виявитися зайвим.
— MIDI. Першопочатково MIDI — формат цифрових сигналів, що використовується в електронних музичних інструментах. Кожна виділена на синтезаторі клавіша подає саме такий сигнал: він містить дані про тривалості, силі і швидкості натискання, а також номері ноти, і на основі керуючого сигналу (MIDI-події) «начинка» синтезатора генерує потрібний звук. Відповідно, вхід MIDI дозволяє синтезатору приймати MIDI-події з зовнішніх електронних музичних пристроїв — інших синтезаторів, MIDI-контролерів і т. ін. Таке підключення може знадобитися, наприклад, якщо у зовнішньому інструменті немає потрібного тембру; крім того, багато синтезатори здатні записувати прийняті MIDI-сигнали. У деяких випадках може знадобитися і можливість комутації такого сигналу через MIDI thru (див. «Виходи»).
— USB (type A). Класичний роз'єм USB, що дозволяє підключати до синтезатора різні зовнішні пристрої — насамперед флешки і інші накопичувачі, інша периферія підтримується вкрай рідко. Можливості, доступні під час роботи з флешкою, залежать від загального функціоналу синтезатора і в різних моделях можуть бути різними. Так, одні інструменти здатні програвати з такого носія музику, що грає роль акомпанементу для основної партії — це буває зручніше, ніж користуватися автоакомпанементом. Інші здатні записувати музику на флешку. Може також передбачатися оновлення набору тембрів і/або стилів автоакомпанементу (див. вище), оновлення прошивки і т. ін.
— Кардридер. Роз'єм для читання карт пам'яті, найчастіше SD: це універсальний формат, який широко застосовується у багатьох типах сучасної електроніки. Як і флешка, що підключається по USB (див. вище), кардридер може використовуватися з різними цілями — найчастіше для відтворення музичного супроводу або запису музики, однак зустрічаються й інші варіанти (завантаження додаткових тембрів, оновлення прошивки тощо).