Порівняння Yamaha Genos vs Korg ARP Odyssey

— Синтезатор. В даному випадку маються на увазі класичні цифрові синтезатори — клавішні музичні інструменти, здатні відтворювати звучання різних інструментів та звукових ефектів. Функціонал таких моделей може бути найрізноманітнішим — від бюджетних пристроїв з мінімальним функціоналом до прогресивних інструментів, придатних навіть для професійних музикантів.

— Робоча станція. Висококласні синтезатори професійного призначення, які здатні грати роль не тільки музичного інструменту, але і пульта для запису і зведення звуку. Відповідно, обов'язковою рисою таких інструментів є секвенсор (див. нижче). Крім цього, робочі станції відрізняються прогресивним обладнанням, яке відповідає класу: саме серед таких інструментів трапляються моделі з повнорозмірними молоточковими (див. «Механіка») клавіатурами на 88 клавіш, користувачеві доступна велика кількість регулювань і роз'ємів, а якість і достовірність звуку в недорогих моделях виходить гарною, в прогресивних — майже ідеальною. Правда, коштують синтезатори цього типу досить недешево, тому в сукупності з великими можливостями є незамінними помічниками для композиторів, звукорежисерів та інших фахівців, що займаються і виконанням і записом музики.

— Дитячий синтезатор. Особливості подібних інструментів загалом зрозумілі вже з назви — це синтезатори, розраховані на дітей. Зовні такі моделі відрізняються від «дорослих» насамперед невеликою к...ількістю клавіш (до 49, частіше менше) і зменшеним під дитячу руку розміром самих клавіш. Крім того, робочі характеристики і функціонал дитячих синтезаторів теж, переважно, більш скромні: наприклад, поліфонія (див. нижче) рідко перевищує 8 голосів, а загальна достовірність звучання дуже невисока. А от навчальні можливості у подібних інструментах, навпаки, можуть бути дуже широкими, та й загалом дитячі синтезатори вважаються непоганим вибором для початкового навчання.

— Аналоговий синтезатор. Інструменти, в яких звук утворюється не за рахунок цифрової обробки, а за допомогою проходження реального електричного ланцюга. Дуже спрощено принцип роботи такого інструменту можна описати так: кожна клавіша при натисканні включає свій звуковий генератор певної частоти, що відповідає за потрібну ноту, а за допомогою додаткових налаштувань (осцилятори, огинаюча, фільтри) музикант надає цьому звуку забарвлення. З погляду користувача найпомітнішою відмінністю аналогового синтезатора є відсутність вбудованих тембрів — усі деталі звуку музикант налаштовує вручну. Аналогові інструменти, з одного боку, складніші в управлінні, з іншого ж дозволяють домогтися ефектів, недоступних на «цифрі». Крім того, саме фарбування звуку на аналогових синтезаторах дещо відрізняється. Історично інструменти даного типу з'явилися раніше за цифрові, проте на сьогоднішній день вони є вузькоспеціалізованими рішеннями, розрахованими переважно на професійних виконавців і застосовуваними в специфічних музичних напрямках.

Чим більше число клавіш — тим ширший діапазон інструмента, тим більш низькі і високі ноти можна на ньому брати прямо в процесі гри, не вдаючись до хитрощів на зразок октавного перенесення (див. нижче). Для порівняння: повнорозмірна клавіатура фортепіано включає 88 клавіш. Однак у синтезаторах таку кількість зустрічається рідко, оскільки інструмент виходив б занадто громіздким і дорогим, а настільки великий діапазон потрібна далеко не кожному музиканту, навіть професійному. У світлі цього клавіатури на 88 клавіш використовуються переважно у висококласних робочих станціях (див. «Тип»). Для звичайних синтезаторів стандартом є 49, 61 або 76 клавіш (зустрічаються варіанти і на 73 клавіші) — цього зазвичай цілком достатньо (при цьому «золотою серединою» вважається варіант на 61 клавішу). А невеликі дитячі моделі можуть мати і 32 клавіші.

Розмір клавіш синтезатора — насамперед у ширину.

— Повнорозмірні. Клавіші стандартного розміру, такого ж, як на клавіатурі фортепіано. Такі клавіатури розраховані на дорослу людину і використовуються практично у всіх синтезаторах, не належать до дитячим.

— Малорозмірні. Клавіші зменшеною, порівняно зі стандартними, ширини (а часто — ще й висоти). Практично не використовуються в «дорослих» синтезаторах, зате є практично обов'язковими для дитячих моделей (див. «Тип»). На повнорозмірної клавіатури дитині недоступні деякі можливості (наприклад, акорди з далеко розташованими нотами), а невеликі клавіші, розраховані на дитячу руку, можуть виправити ситуацію.

Тип механіки, використовуваний в клавішах синтезатора.

— Пасивна. Найпростіший тип механіки, коли кожна клавіша є, по суті, «вимикачем» для своєї ноти: вона лише включає і вимикає звук, гучність ж цього звуку не залежить від сили і інтенсивності натискання. Пасивні клавіатури зазвичай мають невиважену, рідше — полувзвешенную жорсткість (див. нижче). Їх основним і, мабуть, єдиною перевагою є невисока вартість, обумовлена простотою конструкції. При цьому можливості таких інструментів дуже скромні, і навіть при навчанні використовувати їх рекомендується хіба що на самих початкових етапах. Як наслідок, пасивна механіка використовується виключно в найпростіших синтезаторах бюджетного рівня, придатних швидше на роль іграшки для розваг, а не повноцінного інструменту.

— Активна. Механіка, забезпечує взаємозв'язок між гучністю і силою натискання: чим сильніше натиснута клавіша, тим голосніше і різкіше буде звук. Найчастіше поєднується з полувзвешенной, зрідка — незваженої жорсткістю (див. нижче). Такі клавіші вже дають можливість керувати динамікою кожної ноти: вибирати її гучність «на ходу», виділяти акценти, використовувати спеціальні прийоми і т. ін. Ця можливість особливо важлива при навчанні, коли потрібно тренуватися керувати зусиллям на кожному окремому пальці. Активна механіка вкрай рекомендується навіть для недорогого синтезатора, а для інструменту середнього рівня вона є практично обов'язковою, як і для серйозного на...вчання. При цьому в багатьох моделях може передбачатися регулювання чутливості, а то й повне перемикання в пасивний режим (наприклад, для імітації деяких інструментів).

— Молоточкова. Сама прогресивний різновид механіки. Як і активна, забезпечує регулювання гучності залежно від сили натискання, однак принципово відрізняється по відгуку: молоточкова механіка застосовується тільки під зважених клавіатурах (див. «Жорсткість»), і відчуття при грі на ній виходять наближеними до гри на справжньому фортепіано. Ступінь наближення, щоправда, може бути різним — одні моделі відрізняються за відчуттями від піаніно, в інших механіка простіше. Однак у будь-якому разі такі можливості обходяться недешево, притому що реальна необхідність у фортепіанному» відгук є вкрай рідко. Як наслідок, молоточкові клавіатури зустрічаються переважно серед інструментів топового класу, переважно — робочих станцій (див. «Тип») з повноформатними клавіатурами на 88 клавіш.

Можливість змінювати чутливість активної механіки (див. вище) у синтезаторі.

Дана функція дозволяє налаштувати інтенсивність відгуку на натискання клавіші. Простіше кажучи, чим вище чутливість, тим голосніше і різкіше буде звук, при тій же силі натискання. Це дозволяє змінювати особливості звучання інструменту.

Також в синтезаторах з даною функцією нерідко передбачається можливість повністю відключити активну механіку і грати на "пасивної" клавіатурі. Це може пригодитись для реалістичності звучання певних тембрів, наприклад, клавесина або органу.

— Невиважена. Клавіші з дуже малою силою натискання, буквально «западають» під пальцями. Такий варіант непогано підходить для недорогих синтезаторів з пасивною механікою (див. вище), а ось в активних моделях застосовується рідко — мала сила опору ускладнює вибір оптимальної сили натискання.

— Напівзважена. Клавіші зі середньою силою натискання, не дотягують за жорсткістю до повноцінних фортепіанних, однак надають помітно більше опору, ніж невиважені. Цей варіант найбільш популярний серед інструментів з активною механікою (див. вище) — зусилля на клавішах забезпечує адекватну зворотний зв'язок і водночас гра на такому інструменті не викликає особливих труднощів навіть у тих, хто раніше мав справу лише з невиваженими клавіатурами.

— Зважена. Клавіші з високою силою натискання, порівнянної з зусиллям на класичному фортепіано. Використовуються тільки в професійних інструментах з молоточковою механікою (див. вище) — висока жорсткість є обов'язковою рисою для такої механіки (точніше, для відгуку, який вона повинна забезпечувати).

Поліфонія, підтримувана синтезатором, простіше кажучи — кількість «голосів» (тон-генераторів), яка може одночасно звучати на ньому.

Цей параметр часто описують як кількість нот, які можна одночасно взяти на клавіатурі. Однак це не зовсім вірно з тієї причини, що в багатьох тембрах одна нота може задіяти кілька тон-генераторів. У результаті, наприклад, для відтворення акорду з 3 нот в тембрі з 4 тон-генераторами на ноту буде потрібна поліфонія не менш ніж в 3*4=12 голосів. Крім того, автоакомпанемент і вбудовані композиції (див. відповідні пункти) теж використовують тон-генератори — відповідно, для ефективної роботи з цими функціями потрібно ще більше голосів.

Мінімальним значенням для більш-менш функціонального сучасного синтезатора вважається поліфонія на 32 голоси – та й то такий інструмент можна використовувати переважно для початкового навчання і нескладних мелодій. Для більш солідного застосування бажано мати хоча б 50 – 60 голосів, а в професійних моделях (зокрема, робочих станціях, де доводиться мати справу з декількома звуковими доріжками відразу) зустрічаються моделі з поліфонією на 150 тон-генераторів і більше.

Загалом більш прогресивний синтезатор, швидше за все, буде мати більш широку поліфонію, проте оцінювати клас інструменту за цим параметром можна лише дуже приблизно — інструменти з однаковим числом голосів можуть сильно відрізнятися за рівнем. Винятком з цього правила є хіба що дитячі синтезатори (див. «Тип»), що підтримуют...ь до 20 голосів.

Кількість вбудованих тембрів звучання, передбачених у синтезаторі.

Кількість тембрів нерідко описують як число інструментів, які здатна імітувати дана модель. Однак це не зовсім вірно — швидше цей параметр можна назвати «кількість інструментів та звукових ефектів». Наприклад, один і той самий інструмент — електрогітара — з різними «прибамбасами» (дісторшн, овердрайв) буде звучати по-різному, і в синтезаторі кожна така примочка буде вважатися окремим тембром. Тембр «ударні» зазвичай об'єднує різні типи барабанів та інших ударних інструментів — іншими словами він дає змогу зобразити і «бас-бочку», і тарілки, не перемикаючи налаштувань, лише натиснувши потрібні клавіші. А деякі тембри можуть взагалі не мати аналогів серед реальних інструментів.

Чим більше вбудованих тембрів — тим ширші можливості синтезатора, тим різноманітніше звуки, які на ньому можна отримати. При цьому у висококласних моделях на зразок робочих станцій (див. «Тип») це число може досягати 1000 і навіть більше.

Наявність функції автоакомпанементу у синтезаторі.

Дана функція дозволяє інструменту автоматично програвати мелодію акомпанементу, під яку на клавіатурі можна виконувати основну партію. При цьому ліва рука музиканта може керувати супроводом: достатньо взяти акорд на лівій половині клавіатури, і автоакомпанемент автоматично «розкладе» його на партії інструментів, що звучать у супроводі. Таким чином, музикант перетворюється на «людину-оркестр»: один синтезатор може замінити цілий ансамбль, або як мінімум солідну частину ансамблю. Звісно, якість звуку в таких моделях може бути різним, і далеко не всякий синтезатор з акомпанементом підійде для заходу серйозніше дитячого ранку, хоча є і досить прогресивні моделі.

Крім цього, гра під акомпанемент може бути корисна і в навчальних цілях: вона сприяє розвитку загальної техніки, почуття ритму, та й при вправах на імпровізацію додаткове супроводження дуже зручно.

Варто враховувати, що не тільки якість звуку, але і кількість стилів (мелодій) акомпанементу може бути різним; а деякі моделі дають змогу записувати свої мелодії. Детальніше про ці можливості див. нижче.