Порівняння Enya EM-X1EQ+ vs Epiphone AJ-100CE

Тип темброблока, встановленого в гітарі зі звукознімачем (див. вище).

Темброблок відповідає за оброблення сигналу, що поступає зі звукознімача, перед подачею цього сигналу на вихід інструменту. Таке оброблення включає як мінімум частотну корекцію, нерідко — також посилення; крім того, саме через темброблок реалізуються такі функції, як тюнер для налаштування і еквалайзер (див. нижче). А типи подібних блоків можуть бути такими:

— Активний. Темброблоки, які працюють від власного джерела живлення (звичайно змінної батарейки). Такі модулі складніше і дорожче пасивних, до того ж при їх використанні потрібно стежити за станом батарейок і вчасно їх міняти. З іншого боку, активна схема роботи дає змогу реалізувати безліч прогресивних функцій: якісну частотну корекцію, посилення, узгодження опорів з зовнішнім підсилювачем, а також згадані вище еквалайзер і тюнер. У світлі цього більшість гітар зі звукознімачами в наш час оснащується саме активними темброблоками.

— Пасивний. Пасивні темброблоки не мають електроніки, що потребує додаткового живлення, завдяки чому вони недорогі і прості у використанні. У той же час можливості у таких блоків значно скромніше: наприклад, корекція тембру в них здійснюється тільки зрізанням «зайвих» частот, а про посилення мови взагалі не йде. Особливого поширення цей варіант не отримав.

Наявність у темброблоке гітари (див. вище) функції еквалайзера.

Під еквалайзером в даному випадку мається на увазі можливість встановлювати рівень гучності для кожної окремої частотної смуги. Це дозволяє досить точно налаштувати темброблок під бажане звучання. Гітарні еквалайзери зазвичай мають не більше 3 смуг (низькі, середні, високі частоти) — цього цілком достатньо для первісної регулювання (більш точне налаштування звуку має сенс проводити вже зовнішньої апаратури).

Наявність вбудованого тюнера в темброблоке гітари (див. вище).

Тюнер використовується під час настроювання гітари: він «слухає» кожну струну і повідомляє музиканту, наскільки висота її звучання відповідає еталонній (вище, нижче, норма). Таке оснащення значно спрощує настройку. Тюнери можуть випускатися і у вигляді зовнішніх пристроїв, проте наявність такої електроніки прямо в темброблоке буває значно зручніше: як мінімум, вона завжди під рукою і не втрачається. Детальніше про особливості таких приладів див. п. «Тюнер» нижче.

Спеціальний виріз на корпусі гітари. Знаходиться біля основи грифа, праворуч від нього, якщо дивитися на вертикально стоїть гітару спереду (в моделях для лівшів — зліва). Ця особливість значно полегшує гру на верхніх ладах (розташованих поблизу від розетки): без вирізу дотягнутися до них заважав би корпус. Тому дана особливість вкрай бажана для гітаристів, що грають по нотах на високих ладах (від 12-го і вище).

Є думка, що виріз негативно впливає на акустику гітари (зменшує корисний об'єм корпусу, знижує гучність і насиченість). Однак здебільшого цей вплив практично непомітно, тим більше що виробники нерідко застосовують різні хитрощі, покликані компенсувати цей ефект.

Спеціальна захисна накладка, що захищає деку від випадкових контактів з медіатором.

Пікгард зазвичай розташовується у резонаторного отвору нижче струн (якщо розглядати гітару в стандартному положенні для гри). При динамічному, агресивному виконанні (особливо при грі акордами) саме по цьому місцю найчастіше потрапляє затиснутий у руці медіатор; удари по незахищеній деці призводять до пошкоджень її поверхні, що погіршує зовнішній вигляд і акустичні характеристики гітари. Пікгард ж запобігає таким пошкодженням: така накладка зазвичай виконується з твердого матеріалу, стійкого до контакту з більшістю медіаторів. Відповідно, наявність даної деталі вкрай рекомендується, якщо при грі ви плануєте інтенсивно використовувати медіатор.

Зазначимо, що захисна накладка зазвичай відрізняється за кольором від основного матеріалу деки, завдяки чому добре помітна.

Матеріал, з якого виконана верхня дека гітари — плоска частина корпусу, на якій розташовані бридж (див. нижче) і резонаторное отвір.

В сучасних гітарах зустрічається велика різноманітність матеріалів — від звичних в наших широтах ялини, клена або кедра до дорогого червоного дерева і «екзотики» на зразок бубінги («африканського рожевого дерева») або коа, що виростає тільки на Гаваях. Кожен матеріал має свої особливості, які впливають на звучання і інші властивості інструменту (наприклад, зовнішній вигляд і довговічність). Однак звук гітари багато в чому залежить від низки інших чинників, крім матеріалу — від типу інструменту, форми корпусу і т. ін. Тому моделі з схожих матеріалів цілком можуть звучати відчутно по-різному. Крім того, варто враховувати, що дорогі породи дерева можуть використовуватися виключно в естетичних цілях і не мати переваг перед більш дешевими матеріалами.

У світлі всього цього можна сказати, що дані про матеріали мають довідкове значення, і орієнтуватися при виборі варто скоріше на більш значущі характеристики (наприклад, ту ж форму корпусу), а також на практичні дані про інструменті (відгуки, огляди, аудіозаписи ігри тощо). Детальні дані за матеріалами можуть знадобитися хіба що професійним музикантам, майстрам-лютьє тощо; цю інформацію при бажанні можна знайти в спеціальних джерелах.

Матеріал, з якого виконана нижня дека гітари — плоска поверхня з протилежного боку від верхньої деки (саме ця поверхня прилягає до тіла музиканта при штатному утриманні інструменту).

Значення цього параметра докладно описано в п. «Верхня дека» — викладене там справедливо і в даному випадку. Зазначимо тільки, що для нижньої деки використовується більш широкий набір матеріалів: ця деталь менш вимоглива до характеристик матеріалу, що дає виробникам додатковий вибір.

Що стосується конкретних матеріалів, то значною популярністю в наш час користуються, крім іншого, палісандр, сапеле, клен, меранті і нато. Ось короткий опис кожного з них:

— Палісандр. Назва, що об'єднує деревину декількох видів тропічних дерев. Вважається, що цей матеріал забезпечує глибоке звучання і підвищує якість басів, завдяки чому покращує ефективність гітари при виконанні ритмічних партій на акордах.

— Сапеле. Також відома як «африканське червоне дерево», через характерний відтінок. Сприяє рівному звучанням з середньою глибиною і хорошою вираженістю окремих нот, що вважається важливим перш за все в сольних партіях.

— Клен. Деревина клена схильна до досить різкого і дзвінкого звучання без особливої глибини. Втім, це не недолік, а особливість: для деяких стилів музики ідеальн...о підходить саме таке забарвлення звуку.

— Меранті. Деревина дерев роду Шорея, що ростуть в тропічних лісах Південно-Східної Азії. Цей матеріал застосовується переважно в інструментах виробництва Yamaha, переважно класичних гітарах і укулеле — саме для цих різновидів меранті вважається оптимальним варіантом.

— Нато. Порівняно недорогий різновид червоного дерева (махагоні), використовуваний в гітарах відповідного цінового діапазону. Сприяє щільному, проте не дуже яскравому звучанню.

Матеріал, з якого виконана обичайка гітари — «бокова» поверхня корпуса, що об'єднує верхню і нижню деку (див. вище).

Про значення матеріалу корпуса див. п. «Верхня дека» — все викладене в ньому справедливо і для обичайки. Хіба що асортимент матеріалів, застосовуваних для цієї деталі, помітно ширше; також відзначимо, що найчастіше матеріал обичайки збігається з матеріалом нижньої деки. А ось короткий опис деяких найбільш популярних варіантів:

— Палісандр. Назва, що об'єднує деревину декількох видів тропічних дерев. Вважається, що цей матеріал забезпечує глибоке звучання і підвищує якість басів, завдяки чому покращує ефективність гітари при виконанні ритмічних партій на акордах.

— Сапеле. Також відома як «африканське червоне дерево», через характерний відтінок. Сприяє рівному звучанню з середньою глибиною і хорошою вираженістю окремих нот, що вважається важливим перш за все в сольних партіях.

— Клен. Деревина клена схильна до досить різкого і дзвінкого звучання без особливої глибини. Втім, це не недолік, а особливість: для деяких стилів музики ідеально підходить саме таке забарвлення звуку.

— Меранті. Деревина дерев роду Шорея, які ростуть в тропічних лісах Південно-Східної Азії. Цей матеріал застосовується переважно в інструментах виробництва Yamaha, переважно класичних гітарах і укулеле — саме для цих різновидів меранті вважається оптимальним варіантом.

— Нато. Порівняно недорогий різновид червоного дер...ева (махагоні), використовуваний в гітарах відповідного цінового діапазону. Сприяє щільному, проте не дуже яскравому звучанню.

Матеріал, з якого виконаний бридж (струнотримач) гітари — пристосування, за допомогою якого струни кріпляться до верхньої деки.

Теоретично забарвлення звуку інструменту залежить від особливостей всіх його деталей. Однак у випадку бриджу цей вплив настільки незначний, що дані про матеріал в даному випадку мають скоріше загально-довідкове та рекламне, ніж реальне практичне значення. Різноманітність таких матеріалів досить велика; серед найбільш поширених — палісандр, монгой і чорне дерево.