Порівняння FiiO A1 vs S.M.S.L M2

— Портативний. Підсилювачі, розраховані на можливість постійного носіння з собою. Мають невеликі розміри, відповідні для перенесення в сумці або кишені, і отримують енергію або від вбудованого акумулятора, або від USB-порту (див. «Тип живлення»). Подібні пристрої можуть застосовуватися і в ролі стаціонарних, однак постійне використання в такому форматі навряд чи виправдано: функціонал і потужність портативних підсилювачів загалом досить скромні, а при схожих характеристиках вони коштують помітно дорожче стаціонарних аналогів.

— Стаціонарний. Підсилювачі, розраховані на постійне перебування на одному місці. Використовують живлення від розеток і не мають таких обмежень по габаритам, як у портативних моделей, що дозволяє зробити подібні пристрої більш прогресивними. Так, в них можна передбачити більш високу потужність, ніж в портативних, можливість роботи з професійними високоомними навушниками, велика кількість різних регулювань, висококласні схеми обробки сигналу, багатоканальну компонування і т. п. Зрозуміло, конкретний функціонал такого підсилювача може бути різним; однак якщо навушники не планується використовувати «на ходу», а якість звуку має для вас вирішальне значення — варто звернути увагу саме на дану різновид.

Частота дискретизації цифро-аналогового перетворювача (ЦАП), встановленого в підсилювачі. Нагадаємо, такий перетворювач відповідає за конвертацію цифрового звуку в аналоговий звук, який потім обробляється основним підсилювачем і поступає на навушники (або інше аналогове аудіо пристрій).

Звук в цифровому вигляді найчастіше записується наступним чином: оригінальна синусоїда аналогового сигналу поділяється на окремі ділянки (семпли) — «сходинки» певної довжини і висоти, і кожна з цих сходинок кодується своїм набором чисел. Частота дискретизації визначає, скільки таких сходинок припадає на певну ділянку оригінального аудіосигналу. Відповідно, чим вище ця частота — чим точніше цифровий запис відповідає початковому сигналу; з іншого боку, збільшення числа семплів на одиницю часу збільшує обсяги файлів і підвищує вимоги до апаратної потужності цифрових схем.

Конкретно ж для ЦАП власна частота дискретизації такого модуля — це, по суті, максимальна частота дискретизації вхідного цифрового сигналу, з якою перетворювач здатен ефективно впоратися. При більш високих показниках на вході якість звуку в кращому випадку буде обмежено можливостями ЦАП, в гіршому — підсилювач взагалі не зможе коректно працювати. В будь-якому випадку, більш високі цифри в даному пункті (за інших рівних) означають більш прогресивний і якісний перетворювач; з іншого боку, цей момент помітно позначається на вартості, а оцінити всі можливості висококласного ЦАП можна тільки на аудиоматериалах від...повідної якості.

Що стосується конкретних цифр, то найменшим значенням, яке можна зустріти в підсилювачах для навушників, є 44 кГц. За законами фізики саме така частота дискретизації є мінімально необхідною для повноцінної передачі всіх чутних людиною частот звуку (16 — 22 000 Гц), і саме вона використовується в форматі Audio CD. Чимало моделей забезпечують значення в 96 кГц і 192 кГц (це вже достатньо для роботи з різними типами DVD-Audio), а у найбільш прогресивних пристроях цей показник може досягати 384 кГц і навіть 768 кГц.

Розрядність цифро-аналогового перетворювача (ЦАП), встановленого в підсилювачі. Нагадаємо, такий перетворювач відповідає за конвертацію цифрового звуку в аналоговий звук, який потім обробляється основним підсилювачем і поступає на навушники (або інше аналогове аудіо пристрій).

Звук в цифровому вигляді найчастіше записується наступним чином: оригінальна синусоїда аналогового сигналу поділяється на окремі ділянки (семпли) — «сходинки» певної довжини і висоти, і кожна з цих сходинок кодується своїм набором чисел. При цьому висота (рівень) кожної сходинки не може бути довільною величиною — конкретне значення вибирається з певного списку. Розрядність ж визначає, скільки варіантів вміщує цей список: наприклад, показник в 16 біт означає список з 2 в ступені 16, то є 2^16=65536 варіантів рівня. Відповідно, чим вища розрядність, тим ближче рівень кожного семпла буде до рівня відповідного ділянки синусоїди, тим менше відхилення від оригінального сигналу в тих випадках, якщо вихідний рівень потрапляє між фіксованими значеннями. Таким чином, висока розрядність позитивно позначається на якості і достовірності звуку; з іншого боку, вона помітно впливає на обсяги аудіоматеріалів та вимоги до обчислювальної потужності апаратури для їхньої обробки.

Конкретно ж для ЦАП власна розрядність такого модуля — це, по суті, максимальна розрядність вхідного цифрового сигналу, з якою перетворювач здатен ефективно впоратися. При більш високих показниках на вході якість звуку в кращому...випадку буде обмежено можливостями ЦАП, в гіршому — пристрій взагалі не зможе коректно працювати. В будь-якому випадку, більш високі цифри в даному пункті (за інших рівних) означають більш прогресивний і якісний перетворювач; з іншого боку, цей момент помітно позначається на вартості, а оцінити всі можливості висококласного ЦАП можна тільки на аудиоматериалах відповідної якості.

Що стосується конкретних значень, то стандартні варіанти у сучасних підсилювачі для навушників — це 16 біт, 24 біт і 32 біт. Перше значення застосовується, зокрема, для формату Audio CD, друге зустрічається в lossless-формати APE і ALAC, а 32 біта може знадобитися для роботи з FLAC і окремими висококласними стандартами.

Номінальний опір (імпеданс) навушників, на яке розрахований підсилювач.

Сучасні навушники можуть мати різний опір. Зокрема, серед найбільш популярних варіантів — 16 Ом і 32 Ом, а прогресивних моделях зустрічаються значення від 300 Ом і навіть від 600 Ом. Високоомними прийнято вважати «вуха» опором 100 Ом. Такі характеристики дають змогу поліпшити чистоту звучання, проте вимагають підвищеної потужності сигналу — а у вбудованих підсилювачів в кишенькової техніки, комп'ютерних аудіокартах і т. п. з цим зазвичай виникають труднощі. Тому зовнішні підсилювачі нерідко застосовуються саме з цією метою — щоб ефективно «розгойдати» висококласні навушники з великим опором. З цієї ж причини деякі з таких підсилювачів не сумісні з «вухами» низького опору: існує чимало пристроїв, що вимагають навушників з імпедансом не нижче 32 Ом, а то і вище, а в окремих моделях нижня межа робочого діапазону може досягати 100 Ом. Що стосується максимального опору, то розкид його значень вельми вражаючий — від 32 Ом у порівняно простих портативних «усилках» до тисяч і навіть десятків тисяч ом у висококласних стаціонарних моделях.

У будь-якому разі порушувати рекомендації виробника по опору навушників не варто. При занадто низькому опорі «вух» в кращому випадку звук буде схильний до помітних спотворень, в гіршому — можливий вихід з ладу і на...віть загоряння обладнання. Занадто високий опір, зі свого боку, не тільки знижує гучність, але і погіршує АЧХ.

Номінальна потужність сигналу на виході (виходах) для навушників, забезпечувана підсилювачем.

Номінальною називають найбільшу середню потужність, яку пристрій здатний видати протягом тривалого часу без перевантажень; окремі «стрибки» сигналу можуть мати і більш високий рівень, проте основним є саме даний показник. Від нього безпосередньо залежить гучність звучання навушників, підключених до пристрою: при тих же характеристиках «вух» (насамперед чутливості) велика вихідна потужність підсилювача дозволяє забезпечити більш високий рівень звукового тиску.

Існують спеціальні формули і таблиці, що дозволяють розрахувати мінімальний рівень потужності, необхідний для досягнення тієї чи іншої гучності. Наприклад, для досягнення показників у 95 дБ (мінімально необхідний рівень для прослуховування музики в тиші на задовільною гучності) навушникам чутливістю в 100 дБ знадобиться 0,32 мВт, для 105 дБ (рекомендований рівень для потужного звуку зразок рок-концертів) — 3,16 мВт, а для 120 дБ (рекомендований рівень для перегляду кіно зі спецефектами на зразок грому, вибухів тощо) — вже 100 мВт.

Водночас при виборі по цьому параметру варто враховувати, що фактична потужність підсилювача на виході буде залежати від опору навушників. В даному пункті зазвичай вказується найбільше значення потужності — при мінімальному допустимому опорі; для «вух» з великим числом Ом потужність буде менше, іноді вельми значно. Тому при виборі буває зручніше користуватися не загальним...числом, а конкретним значенням потужності для того чи іншого опору (див. нижче). Другий нюанс полягає в тому, що для багатоканальних підсилювачів (див. «Кількість каналів») цей параметр може вказуватися по-різному: в одних моделях потужність наводять для режиму повного завантаження каналів (тобто мова йде про гарантоване максимумі на канал), в інших — для половинного завантаження або взагалі для роботи з одним каналом; такі подробиці варто уточнювати окремо.

Номінальна потужність, що видається підсилювачем при підключенні навушників (або іншого навантаження) з імпедансом в 32 Ом.

Сама по собі номінальна потужність — це найбільша середня потужність, яку пристрій здатний видати протягом тривалого часу без перевантажень; окремі «стрибки» сигналу можуть мати і більш високий рівень, однак загалом можливості підсилювача визначаються насамперед даним показником. При цьому фізичні особливості звукової апаратури такі, що фактична потужність, що видається на навантаження, буде залежати від опору цієї навантаження. Тому в характеристиках підсилювачів для навушників часто наводять дані для різних значень імпедансу. А опір 32 Ом дає змогу досягти досить непоганої якості звучання за мірками низькоомних навушників, при цьому воно не настільки високе, щоб створити проблеми для вбудованих підсилювачів смартфонів і іншої компактної техніки. Тому більшість дротяних навушників загального призначення (не професійних) виконуються саме в цьому опорі, і якщо в характеристиках підсилювача взагалі вказується потужність для певного імпедансу — то найчастіше саме для 32 Ом.

У найскромніших сучасних підсилювачах вихідна потужність при такому опорі становить від 10 до 250 мВт; значення у 250 – 500 мВт можна назвати середніми, 500 – 100 мВт — вище середнього, а найбільш потужні моделі здатні видати і більш 1000 Вт. Вибір за конкретними показниками потужності залежить від чутливості використовуваних навушників, а також від рівня звукового тиску (просто кажучи, гучності), якого планується досягти за рахунок підсилювача. Існують спеціальні формули і таблиці, що дозволяють обчислити мінімальну необхідну потужність для певної гучності при заданої чутливості «вух». Однак у випадку 32-омних навушників далеко не завжди має сенс «влазити в розрахунки». Приміром, згаданих 10 мВт більш ніж достатньо для розкачки навушників зі скромною чутливість 96 дБ до гучності більше 105 дБ — цього вже вистачає для прослуховування музики на цілком пристойній гучності. А для того, щоб досягти цих же «вухах» рівня в 120 дБ, що забезпечує повноцінне сприйняття самих гучних звуків (зразок вибухів, грому і т. п.) — потрібно видати потужність трохи вище 251 мВт. Так що на практиці звертати увагу на дану характеристику і вдаватися до розрахунків/таблиць доводиться переважно в тих випадках, коли доводиться використовувати навушники на 32 Ом з порівняно невисокою чутливістю — 95 дБ і менше.

Номінальна потужність, що видається підсилювачем при підключенні навушників (або іншого навантаження) з імпедансом в 16 Ом.

Сама по собі номінальна потужність — це найбільша середня потужність, яку пристрій здатний видати протягом тривалого часу без перевантажень; окремі «стрибки» сигналу можуть мати і більш високий рівень, однак загалом можливості підсилювача визначаються насамперед даним показником. При цьому фізичні особливості звукової апаратури такі, що фактична потужність, що видається на навантаження, буде залежати від опору цієї навантаження. Тому в характеристиках підсилювачів для навушників часто наводять дані для різних значень імпедансу. А 16 Ом — це досить невисокий показник опору навіть для низькоомних «вух»; такі характеристики передбачаються переважно в навушниках загального призначення, розрахованих на кишенькові гаджети з малопотужними підсилювачами.

Що стосується вибору за конкретним значенням потужності, то він залежить від чутливості використовуваних навушників, а також від рівня звукового тиску (просто кажучи, гучності), якого планується досягти за рахунок підсилювача. Існують спеціальні формули і таблиці, що дозволяють обчислити мінімальну необхідну потужність для певної гучності при заданої чутливості «вух». Водночас варто відзначити, що на 16 омах навіть найбільш малопотужні сучасні «усилки» здатні видати близько 20 мВт — цього вистачає для розкачки навушників з чутливістю 88 дБ (далеко не найвищий показник) до гучності 105 дБ (мін...імальне значення, рекомендований для повноцінного прослуховування музики). А більшість підсилювачів під час роботи з даними імпедансом забезпечують набагато більшу потужність. Так що звертати увагу на цей момент і вдаватися в підрахунки має сенс переважно або при низькій чутливості «вух» (менше згаданих 88 дБ), або якщо ви хочете отримати в результаті рівень вище 105 дБ.

Частотний діапазон, підтримуваний підсилювачем на виході; простіше кажучи — діапазон, який дана модель здатна видати на навушники або інше аналогове пристрій handsfree.

Теоретично чим ширший частотний діапазон — тим багатше звучання підсилювача, тим нижче ймовірність, що нижній або верхній край чутних частот виявиться «обрізаним». Однак при оцінці даного параметра варто враховувати кілька нюансів. По-перше, середньостатистична людина здатна чути частоти від 16 до 22 000 Гц, а з віком ці кордони поступово звужуються. Тим не менш, підсилювачі для навушників досить часто зустрічаються і більш обширні робочі діапазони, причому вони бувають досить вражаючими — так, для окремих моделей заявляється набір частот від 1 Гц до 60 000 Гц, а то й до 100 000 Гц. Подібні характеристики є свого роду «побічним ефектом від застосування висококласних схем обробки звуку; з практичної точки зору ці цифри не мають особливого сенсу, однак вони є показником високого класу підсилювача і часто використовуються в рекламних цілях.

Другий нюанс полягає в тому, що будь-які навушники також неминуче мають свої обмеження по частотам — причому ці обмеження можуть бути більш значними, ніж в підсилювачі. Тому при виборі не завадить врахувати і характеристики навушників: наприклад, не варто спеціально шукати підсилювач з верхньою межею частот в повні 22 кГц, якщо в навушниках, які планується з них використовувати, ця межа становить всього 20 кГц.

В завершення відзначимо також, що са...м по собі широкий частотний діапазон не гарантує високої якості звуку — воно в більшій мірі залежить від інших факторів (АЧХ, рівень спотворень і т. п.).

Динамічний діапазон, забезпечуваний підсилювачем.

Максимально спрощено динамічний діапазон можна описати так: це діапазон між найбільшим і найменшим рівнем сигналу на виході, в межах якого зберігається нормальна чутність і заявлене в характеристиках співвідношення сигнал/шум (див. вище). Цей параметр розраховується за логарифмічним співвідношення між максимальним та мінімальним рівнем сигналу і вказується в децибелах; чим більше число, тим ширший динамічний діапазон.

Відзначимо, що загальний діапазон будь-якого підсилювача ширше, ніж динамічний; однак при занадто низькому рівні вихідного сигналу чутний звук буде «забиватися» власними шумами приладу, а при занадто високому помітно збільшується рівень спотворень. У світлі цього загальну якість звучання прийнято визначати саме по динамічному діапазону; зокрема, від цього показника залежить, наскільки ефективно підсилювач здатний впоратися зі звуком, що мають значні перепади гучності (наприклад, оркестровими партіями). Що стосується конкретних цифр, то найбільш скромні значення в сучасних підсилювачах для навушників становлять близько 90 дБ, у найбільш прогресивних моделях цей показник може досягати 130 дБ і вище.