Порівняння Totachi NIRO ATF Dex-III 4 л vs ZIC ATF Multi HT 1 л

Тип визначається складом олії.

— Мінеральне. Масла, виготовлені з продуктів перегонки нафти. Такі склади гірше переносять перепади температур, ніж синтетичні через що вимагають більш частої заміни і слабо підходять для екстремальних умов і висококласних трансмісій. З іншого боку, при звичайній їзді на відносно простих моделях авто «мінералка» практично не поступається «синтетиці», а коштує значно дешевше.

— Синтетика. Склади з компонентів, отриманих штучним шляхом (синтезом). Вважаються більш прогресивними, ніж мінеральні, в цій категорії випускаються олії в тому числі для дорогих авто, вимогливих до якості ПММ. Крім того, «синтетика» не так забруднює систему, і після зливу такого масла часто взагалі не потрібно промивання трансмісії. Однак і коштують такі марки недешево.

— Напівсинтетика. Компромісний варіант між двома описаними вище типами — масла, що складаються з мінеральних, так і з синтетичних компонентів. Такі склади мають більш прогресивні характеристики, ніж «мінералка», при цьому коштують значно дешевше «синтетики».

Ємність упаковки, у якій поставляється масло, фактично — кількість масла в комплекті поставки.

Для повної заправки трансмісії легкового авто потрібно зазвичай близько 3 – 4 л, у вантажівках це значення помітно більше (аж до декількох десятків літрів). Відповідно, вибір за об'ємом залежить від того, для якого авто купується масло і з якою метою (долив або повна заміна). А для СТО, ремонтних майстерень, автопідприємств тощо масла випускаються в бочках на 60 або 200 (210) л.

Зараз на ринку представлені упаковки різної ємності, серед них найбільш популярні: 1 л, 2 л, 4 л, 5 л, 10 л, 20 л, 60 л.

Загальні стандарти, яким відповідає дана марка масла.

Найпопулярнішим стандартом, використовуваним для трансмісійних масел під механічні КПП, є API. Він передбачає такі класи:

— API GL-1. Масла з відносно простим складом і мінімумом присадок. Розраховані на відносно нескладні умови роботи, призначаються для конусних і черв'ячних передач, а також КПП вантажівок і сільгосптехніки, не мають синхронізаторів.

— API GL-2. Масла для черв'ячних передач, розраховані на умови середньої тяжкості. Мають збільшену, порівняно з GL-1, кількість присадок, застосовуються переважно у сільгосптехніці.

— API GL-3. Масла, призначені переважно для вантажних автомобілів (крім моделей з гіпоїдною передачею). Розраховані на умови середньої тяжкості, містять різні присадки (до 2,7%).

— API GL-4. Найбільш популярний різновид «механічних» масел. Придатний для роботи в будь-яких умовах, може використовуватися в передачах конусного і гіпоїдного типу, синхронізованих і несинхронізованих КПП, у всіх класах транспортних засобів (хоча конкретне призначення у різних марок є різним). Містить до 4% присадок.

— API GL-5. Масла для важких умов і передач, що працюють під великим навантаженням — насамперед гіпоїдних, з великим зміщенням осей. Містить до 6,5% присадок. Багато марок придатні для механічних КПП з синхронізаторами і/або диференціалів підвищеного тертя (це має бути прямо зазначено в характеристиках масла).

— API GL...-6. Масла, спеціально створені для гіпоїдних передач, що працюють на високих швидкостях, великих навантаженнях і/або при ударних навантаженнях. Відрізняються від GL-5 ще великим вмістом протизадирних присадок.

— API MT-1. Спеціалізовані масла для важкої техніки з несинхронізированими механічними КПП — насамперед «фур» і автобусів. Загалом аналогічні GL-5, однак більш стійкі до високих температур.

Крім цього, масла для МКПП можуть мати маркування за стандартом SAE, який розроблений однойменною асоціацією. Зазначимо, що в даному випадку мова йде не про загальну в'язкість по SAE (див. відповідний пункт), а саме про спеціальні стандарти. Найчастіше зустрічається відповідність стандарту SAE J2360. Він передбачає, що масло «перевершує вимоги API GL-5» (див. вище) і призначене для застосування в гіпоїдних передачах, які працюють на підвищених навантаженнях (в тому числі на високій швидкості або високій тязі при низькій швидкості) і мають велику кількість поверхонь, що контактують з ковзанням.

Зі свого боку, трансмісійні масла для АКПП використовують власні стандарти. Найбільш популярним є Dexron, розроблений компанією General Motors; історично це перший стандарт, на нього тривалий час орієнтувалося більшість автовиробників в США і Європі. Ось варіанти, що зустрічаються в сучасних марках «автоматичних» олій:

— Dexron II / IID / IIE. Найбільш ранній із застосовуваних у наш час стандартів Dexron. Оригінальний Dexron II (зразка 1972 року) в чистому вигляді в наші дні практично не зустрічається, оскільки деякі компоненти таких масел прискорюють корозію деталей КПП. У складах стандарту Dexron IID міститься антикорозійна присадка, однак такі масла відрізняються гігроскопічністю. У Dexron IIE, зі свого боку, цей недолік усунутий, також помітно підвищено ефективність за низьких температур.

— Dexron III / IIIF / IIIG / IIIH. Оригінальний Dexron III (також відомий як Dexron IIIF) був представлений в 1993 році як більш прогресивна альтернатива Dexron II, яка водночас є з ним зворотно сумісною (за рідкісними винятками). Водночас масла цього стандарту показали досить високу довговічність і зносостійкість, що і призвело до появи додаткових модифікацій. Так, Dexron IIIG (1997 рік) відрізняється високою ефективністю за низьких температур, а Dexron IIIH, який змінив його в 2003 р. — підвищеною стійкістю до окислення, поліпшеними протизадирними властивостями і більш тривалим терміном служби. Термін дії ліцензій на всі види Dexron III закінчився у 2006 році; масла цих стандартів продовжують випускатися, але вже без контролю з боку General Motors.

— Dexron VI. Стандарт, що з'явився в 2005 році як спадкоємець Dexron III; з 2006 року тільки цей стандарт офіційно підтримується General Motors. Передбачає меншу початкову в'язкість масла, ніж у попередніх стандартах, що позитивно позначається на загальній якості роботи трансмісії, а також має більш суворі допуски по зниженню в'язкості при зносі і, відповідно, кращі протизадирні характеристики.

Інший популярний «автоматичний» стандарт, розроблений і підтримується компанією Ford, носить назву Mercon. Він менш різноманітний за кількістю специфікацій: найбільш поширені варіанти включають оригінальний Mercon, розроблений ще в 1987 році, Mercon IV (1997 рік), Mercon V (2001 рік) і Mercon LV (2009 рік). Кожен наступний стандарт при цьому є більш досконалим і зворотно сумісний з попередніми. Дещо окремо в цьому ряду стоїть Mercon SP, розроблений для КПП Ford 6R, що застосовується в двигунах з поздовжнім розташуванням. Також варто відзначити, що вимоги цього стандарту схожі з вимогами Dexron, і відповідні Mercon масла зазвичай мають і сертифікацію по Dexron.

Дещо рідше зустрічається маркування «автоматичних» масел за стандартом JASO, що використовується японськими автовиробниками. Автоматичні КПП японського виробництва мають свої особливості і специфічні вимоги до мастил, тому для них і застосовується окремий стандарт. При виборі такого масла варто орієнтуватися насамперед на вимоги, що зазначені в документації на авто.

Допуски виробників, яким відповідає трансмісійне масло.

Допуски — це власні стандарти великих автовиробників, розроблені з урахуванням технічних особливостей окремих моделей авто. Якщо масло відповідає допуску, зазначеному в документації на машину — значить, воно враховує ці технічні особливості і оптимально підходить для даної моделі.