Порівняння Rudes 15WBX-15 15 м

3/4"

vs Optima PTS15-11 11 м

3/4"

162 мм

— Відцентровий. Як випливає з назви, дана різновид насосів використовує відцентрову силу. Основним їх елементом є робоче колесо, встановлене в круглому корпусі; вхідний отвір знаходиться на осі обертання цього колеса. Під час роботи рідина за рахунок відцентрової сили, що виникає при обертанні колеса, відкидається від центра до його країв і потім надходить у вихідний патрубок, спрямований по дотичній до кола обертання колеса. Відцентрові насоси досить прості за конструкцією і недорогі, при цьому вони надійні і економічні (за рахунок високого ККД), мають велику висоту всмоктування (див. нижче), а потік рідини виходить безперервним. Водночас продуктивність подібних агрегатів може сильно падати при високому опорі в контурі.

— Вихровий. Вихрові насоси почасти схожі з відцентровими: у них також є цілий корпус і робоче колесо з лопатями. Проте в таких агрегатах і вхідний і вихідний патрубок робочої камери спрямовані по дотичній до колеса, а лопаті відрізняються за конструкцією. Спосіб роботи також принципово інший — у відповідності з назвою, він використовує вихори, що утворюються на лопатях колеса. Вихрові агрегати значно перевершують відцентрові за напором, однак чутливі до забруднень — навіть невеликі частинки, які потрапляють в робоче колесо, можуть викликати ушкодження, помітно знижують ККД. Та й сам ККД у вихрових насосів невеликий — в 2 – 3 рази нижче, ніж у відцентрових.

Продуктивність насоса — це кількість рідини, що він здатний перекачати за певний час.

Особливості вибору оптимального варіанта за продуктивністю залежать насамперед від призначення насоса (див. вище). Наприклад, для рециркуляційних моделей для ГВП загальне правило говорить, що продуктивність насоса не повинна перевищувати продуктивності водонагрівача. Наприклад, якщо котел здатний видати в контур ГВП 10 літрів у хвилину, то максимальна продуктивність насосу становитиме 10*60=600 л/год. Базова формула розрахунку продуктивності для системи опалення враховує потужність нагрівача і різницю температур на вході і виході, а для системи ХВП — кількість точок водорозбору. Більш детальну інформацію про розрахунки для кожної сфери застосування можна знайти в спеціальних джерелах, а самі обчислення краще доручати професіоналам — це знизить ймовірність упустити з уваги важливі нюанси.

Напір можна описати як максимальну висоту, на яку насос здатний підняти рідину по вертикальній трубі без вигинів і розгалужень. Цей параметр безпосередньо пов'язаний з тиском, який видає насос: 10 м напору приблизно відповідає тиску в 1 бар (не варто плутати цей показник з робочим тиском — докладніше про нього див. нижче).

Напір є одним із ключових показників для більшості циркуляційних насосів. Традиційно його розраховують, виходячи з різниці по висоті між місцем розташування насоса і самої верхньої точки системи; однак цей принцип актуальний тільки для агрегатів, що підвищують тиск ХВС (див. «Призначення»). Циркуляційні моделі для опалення і ГВП працюють із замкнутими контурами, і для них оптимальний напір залежить від загального гідравлічного опору системи. Детальні формули розрахунків для першого і другого випадку можна знайти в спеціальних джерелах.

Найменший тиск в контурі/магістралі, куди підключений насос, при якому він зможе нормально виконувати основне завдання (див. «Призначення»), забезпечуючи заявлені параметри роботи. Технічні особливості багатьох сучасних моделей такі, що деякі з них можуть працювати практично при нульовому тиску, просто за фактом наявності води в трубі; тому даний параметр може взагалі не вказуватися.

Найбільша температура рідини, з якої насос здатний нормально працювати.

Від цього показника безпосередньо залежать можливості застосування агрегата (див. «Призначення»): так, моделі для систем опалення повинні переносити температуру не менше 95 °С, для гарячого водопостачання — не менше 65 °С. Ну і в жодному разі не можна перевищувати даний параметр: «перегрітий» насос вийде з ладу дуже швидко, а наслідки цього можуть бути дуже неприємними.

Електрична потужність, споживана насосом при нормальному режимі роботи і максимальної продуктивності.

Цей показник прямо залежить від продуктивності — адже для перекачування великих об'ємів води необхідно відповідну кількість енергії. А від самої потужності, зі свого боку, залежать два основних параметри — споживання електричної енергії і навантаження на електромережі, що визначає правила підключення. Наприклад, насоси потужністю понад 5 кВт можна підключати до звичайних побутових розеток; детальніші правила можна знайти в спеціальних джерелах.

Розміщення вала електродвигуна при штатному робочому положенні насоса.

Від цього параметра залежить насамперед загальна компонування агрегата і придатність його для визначених умов. Так, при найбільш популярному соосном розташування отворів (див. нижче) вал електродвигуна, зазвичай, розташовується перпендикулярно напрямку руху води. Це означає, що для врізки у вертикальну трубу підійде тільки насос з горизонтальним розміщенням вала. А ось для горизонтальної магістралі вибір пов'язаний з тим, в яку сторону зручніше розгорнути корпус насоса — вгору (при установці в вузькою витягнутою вгору ніші) або убік (коли над трубою знаходяться інші предмети, що заважають вертикальній установці агрегата).

Зазначимо, що існують універсальні моделі, що допускають обидва варіанти розміщення.

Матеріал, з якого виготовлений вал електродвигуна в насосі.

— Металокераміка. Матеріал, що поєднує метали та їх сплави з неметалічними компонентами. В сучасних насосах можуть використовуватися різні різновиди металокераміки, що розрізняються за ціною і якістю; зазвичай, характеристики у кожному конкретному випадку безпосередньо залежить від цінової категорії агрегата. Однак загалом вважається, що даний варіант непогано підходить для побутових моделей з відносно невеликою продуктивністю, проте слабо придатний для професійного застосування. Тому в насосах більш ніж на 15 000 літрів в годину вали з металокераміки практично не використовуються.

— Нержавіюча сталь. Цей матеріал відрізняється високою міцністю і надійністю, завдяки чому він зустрічається практично у всіх категоріях насосів — від відносно простих до професійних, продуктивність яких обчислюється десятками тисяч літрів в годину. Правда, він обходиться дещо дорожче металокераміки.

Матеріал, з якого виконана зовнішня частина корпуса насоса.

— Нержавіюча сталь. Як випливає з назви, нержавіюча сталь практично не схильна до корозії. Однак це не єдина її перевага — даний матеріал дуже міцний і надійний, завдяки чому застосовується навіть у потужних високопродуктивних моделях.

— Чавун. Цей матеріал багато в чому схожий зі сталлю — зокрема, він вважається досить надійним — проте має дещо більшу вагу. З іншого боку, здебільшого це не є помітним недоліком, а коштує чавун дещо дешевше «нержавійки».

— Латунь. Сплав на основі міді та цинку, що має характерний золотистий колір. Різновиди, що застосовуються в циркуляційних насосах, характеризуються високою стійкістю до корозії і перевершують навіть нержавіючу сталь. Тому цей варіант добре підходить для води з високим вмістом кисню. Недоліком латуні можна назвати більш високу вартість, ніж у тієї ж сталі.

— Бронза. Ще один сплав на основі міді — найчастіше з оловом, але можуть застосовуватися і інші метали. За основним особливостям даний матеріал схожий з описаною вище латунню.

— Пластик. Агрегати з пластиковими корпусами мають малу вагу, є інертними по відношенню до води, зовсім не схильні до корозійних впливів. Більше того, полімерні матеріали допускають практично будь-яку конфігурацію корпуса обладнання, що ви...значається прес-формою на етапі лиття заготівлі. Вада пластику – низька механічна міцність. Пластиковий корпус може бути пошкоджений зсередини великими абразивними частинками у воді або зовні через будь-які удари.