Порівняння Vodolej BCPE 0.5-50 vs Pedrollo 4SR2m/10

Сам по собі напір — це максимальна висота, на яку насос під час роботи може підняти воду (найбільша висота водяного стовпа, який він здатний підтримувати). Цей параметр описує тиск, створюваний під час роботи, але оскільки робота свердловинних насосів безпосередньо пов'язана переважно з підйомом рідини на велику висоту, використовувати дані про напір в метрах простіше, ніж про тиск. Втім, при необхідності одне можна легко перевести в інше — 10 м напору відповідають тиску в 1 бар.

При виборі насоса за цим параметром не обов'язково гнатися за великим напором, а необхідно врахувати цілий ряд чинників.

Перший з них — це власне висота, на яку потрібно піднімати воду; її можна визначити, склавши глибину занурення насоса і висоту найбільш високої точки водорозбору над поверхнею землі. Глибина занурення виводиться з урахуванням т. зв. динамічного рівня води в свердловині, тобто відстані від поверхні землі до дзеркала води під час безперервної роботи насоса (цей показник більше статичного рівня, оскільки при викачування води її рівень знижується). Динамічний рівень зазвичай вказується в паспорті свердловини; насос повинен перебувати на глибині щонайменше метр під водою, плюс запас в 2 – 3 м варто взяти як поправку на сезонні коливання рівня. Відповідно, для свердловини з динамічною глибиною 40 м, яка постачає будинок з верхньою точкою водорозбору 6 м над землею, загальна різниця висот складе не менше 40 + 6 + 4 = 50 м. ...>
Другий момент — гідравлічний опір системи. Навіть при горизонтальному розташуванні труб для руху по них рідини потрібен тиск; зазвичай при підрахунках виходять з того, що на кожні 10 м трубопроводу потрібно 0,1 бар, або 1 м напору. А для системи водопостачання в межах середнього будинку втрати на опір становлять близько 5 м напору (0,5 бар). Відповідно, якщо в нашому прикладі будинок розташований в 10 м від свердловини, то запас на подолання опору повинен становити не менше 1 + 5 = 6 м напору.

І третій момент — напір в точках водорозбору, адже насос повинен не просто «доштовхати» воду до крана, але і забезпечити тиск на виході. Тут оптимальні показники можуть бути різними залежно від ситуації. Для прикладу візьмемо не менше 1 атм (1 бар), що відповідає 10 м напору.

Таким чином, у нашому прикладі напір насоса повинен становити не менше 50 м (різниця висот) + 6 м (опір) + 10 м (напір на виході) = 66 м. Зрозуміло, це розрахунок для найбільш загального випадку; в особливих ситуаціях і формули можуть відрізнятися, за ними має сенс звертатися до спеціальних джерел.

Найбільша глибина під водою, на якій насос здатний нормально працювати.

Оптимальне розташування для свердловинного насоса — максимально близько до дна (не ближче 1 м, але цей запас в даному випадку можна не враховувати). Вибирати по максимальній глибині варто з урахуванням глибини свердловини і статичного рівня води в ній (відстані, на якій знаходиться дзеркало води від поверхні землі при вимкненому насосі). Наприклад, є свердловина глибиною 50 м зі статичним рівнем в 20 м; таким чином, глибина до дна становить 50 – 20 = 30 м, і якщо Ви хочете опустити насос до самого дна, максимальна глибина занурення повинна бути не менше 30 м — інакше занадто високий тиск води може призвести до пошкодження агрегата.

Найбільша кількість механічних домішок в перекачується воді, з якими здатний нормально впоратися насос. При застосуванні з брудною водою (наприклад, на свіжій свердловині) на цей параметр варто звертати увагу поряд з максимальним розміром частинок (див. вище): при занадто високому вмісті домішок насос може вийти з ладу навіть у тому випадку, якщо розмір окремих частинок не перевищує норми.

Розмір вихідного отвору насоса, точніше — розмір кріплення для шланга, передбаченого на цьому отворі. У сантехніці для таких розмірів традиційно використовують позначення в дюймах і частках дюйма (наприклад, 2" або 3/4").

Зазвичай, чим вище продуктивність насоса (див. відповідний пункт) — тим більший отвір передбачається в конструкції (щоб через нього могло безперешкодно проходити велику кількість води). В ідеалі розміри вихідного отвору повинні збігатися з розмірами кріплення шлангу; при розбіжності ситуацію, звичайно, можна виправити застосуванням перехідників, однак цей варіант має свої нюанси і не завжди застосуємо. В свердловинних насосах такими вважаються наступні значення: 3/4", 1'", 1 1/4", 2", 2 1/2" і 3". Зустрічаються і більш ексклюзивні, як-от 1 1/2", 4 і 5".

Потужність, споживана двигуном насоса під час роботи у штатному режимі. Більш потужний двигун здатний забезпечити більший натиск і продуктивність, однак ці параметри не пов'язані безпосередньо: дві моделі подібної потужності можуть помітно різнитися за практичним характеристиками. Тому в цьому сенсі цей параметр є другорядним, і більш-менш однозначно він описує лише клас агрегата загалом — потужні двигуни характерні для висококласних продуктивних моделей. А ось на що ця характеристика впливає безпосередньо — так це власне на енергоспоживання; а з них, зі свого боку, пов'язані не тільки рахунки за електрику, але і вимоги до підключення.

Довжина штатного кабелю живлення, передбаченого в конструкції насоса.

В ідеалі довжина даного кабелю повинна бути не менше максимальної глибини занурення — це забезпечить максимальну простоту підключення: точка з'єднання кабелю з мережею буде перебувати над водою (в самому вдалому випадку — взагалі поза свердловини), і Вам не доведеться піклуватися про ізоляції. Водночас з низки причин багато насоси оснащуються досить короткими шнурами — близько 1.5 – 2 м, а не довгими кабелями; у таких випадках необхідно використовувати спеціальне водостійке обладнання.

Щоб уникнути перегрівання двигуна свердловинні насоси оснащують спеціальним термореле (захистом від перегрівання). При виявленні температури нагрівання понад норму воно автоматично відключає мотор, не даючи йому вийти з ладу.

Захист від перевантаження — система безпеки на випадок перевантаження свердловинного насоса, коли його двигун працює понад межі своїх можливостей. Це може привести до виходу мотора з ладу або навіть загоряння. Перевантаженню зазвичай запобігають теплові струмові реле, що впроваджуються в схему насосного обладнання.

В даному випадку під країною-виробником мається на увазі країна, з якої походить бренд товару. А бренд, зі свого боку — це загальне позначення, під яким товари певної компанії відомі на ринку. Країна його походження далеко не завжди збігається з фактичним місцем випуску продукту: для здешевлення виробництва зазвичай сучасні компанії переносять його в інші країни. Цілком нормальною є ситуація, коли продукція, наприклад, американського або німецького бренду проводиться на Тайвані або в Туреччині. Незважаючи на поширену думку, саме по собі це не веде до зниження якості товару — все залежить від того, наскільки ретельно власник бренду контролює виробництво. А багато компаній, особливо великі та «імениті», стежать за якістю вельми ревно — адже від цього залежить їхня репутація. Однак асортимент на ринку не настільки великий. Крім вітчизняних насосів зустрічаються моделі з Італії та Китаю.