Порівняння Ganzo G104 vs Ganzo G302H

Кількість додаткових можливостей, передбачених у конструкції ножа — крім власне леза, яке в даному випадку не враховується. Також зазначимо, що в нашому каталозі це кількість вважається не за фактичною кількістю інструментів, а за кількістю типів інструментів: наприклад, три плоских викрутки різного розміру враховуються як одна функція. Детальніше про додаткове оснащення див. «Функції і можливості».

Тип замку — пристосування для фіксації основного леза — використовується в складаному ножі (див. «Конструкція»). Теоретично таке пристосування повинно забезпечити додаткову безпеку, запобігаючи несанкціонованому закриттю (а іноді — і відкриттю) ножа; проте на практиці багато чого залежить від типу замка: різні типи можуть помітно відрізнятися по надійності, до того ж є рішення, які взагалі не передбачають жорсткої фіксацію леза.

Серед найбільш популярних сучасних замків — liner lock, frame lock, back lock, axis lock, button lock та tri-ad lock, проте, крім них, зустрічаються й інші варіанти, серед яких double auto, compression lock, viroblock і slip-joint. Розглянемо ті й інші детальніше:

— Liner lock. Один з найбільш простих, недорогих і водночас досить надійних замків. Замикаючим елементом є пружна плоска пластина («лайнер»), прихована всередині рукоятки; при відкритті ножа ця пластина зсувається вбік і підпирає задню частину клинка, на якій передбачається спеціальна виїмка під лайнер. Щоб відключити замок і закрити ніж, пластину потрібно зрушити пальцем в інший бік, у вихідне положення....

— Frame lock. Фактично — модифікація описаного вище liner lock, в якій роль замикаючої пластини грає не встановлений всередині рукоятки лайнер, а частина самої рукоятки. Такий замок вважається більш надійним, і загалом цілком заслужено: частина рукоятки, що підпирає клинок, значно товща ніж «лайнер» і має меншу ймовірність зсуву з відкриттям замку. Також до переваг фрейм-лока можна віднести досить цікавий і стильний зовнішній вигляд: ножі з такими замками переважно суцільнометалеві, без накладок на рукоятку; а моделі з накладками зовні відрізняються від ножів з іншими видами замків.

Back — lock. Замок з використанням замикаючої пластини, яка має вигляд своєрідного підпружиненого «коромисла», встановленого вздовж рукоятки ножа і здатного гойдатися навколо поперечної осі. Коли ніж відкритий, ця пластина переднім краєм впирається в зачеп на задній частині клинка, не даючи змогу йому закриватися; а щоб закрити ніж, потрібно натиснути на виступаючу з рукоятки частину «коромисла», вивільнивши пластину з зачепа. Зусилля натискання зазвичай досить велике, що зводить до мінімуму ймовірність відключити замок навіть при самому щільному хваті. Загалом подібні замки виходять досить надійними, однак закрити ніж з «беклоком» однією рукою дуже важко, а в багатьох моделях взагалі неможливо.

— Ахіѕ lock. Винахід фірми Benchmade: замок, керований за допомогою спеціального рухомого штифта в передній частині рукоятки. При зрушуванні вперед штифт входить в паз на задній частині клинка, фіксуючи його, при зрушуванні назад — замок відключається і ніж можна закрити. Штифт нерідко робиться пружним, а лезо, на відміну від багатьох більш простих рішень, фіксується не тільки у відкритому, але і в закритому положенні. Завдяки цьому Axis Lock вважається одним із найнадійніших сучасних замків. З іншого боку, подібний механізм чутливий до забруднень і для надійної роботи вимагає певного догляду (втім, нескладного).

— Button lock. Ще один замок, заснований на використанні штифта. Проте в даному випадку штифт не рухається у поздовжньому пазі, а управляється натисканням кнопки: таким натисканням звільняється замок, даючи змогу відкрити або закрити лезо (частіше за все воно фіксується в обох положеннях — і відкритому, і закритому). Також відзначимо, що багато ножів з «кнопковим» замком мають автоматичний механізм розкриття — підпружинене лезо, яке розкривається в робоче положення без зусиль з боку користувача.

— Virobloc. Ножовий замок, який розроблений компанією Opinel і досі є «візитною карткою» ножів цієї марки. Ключовим елементом замку є поворотне кільце з поздовжним прорізом, встановлене в передній частині рукоятки, в місці її з'єднання з клинком. Щоб відкрити або закрити ніж (а він фіксується і в закритому, і у відкритому положенні), потрібно повернути кільце так, щоб проріз виявився навпроти клинка — тоді клинок зможе пройти через кільце в потрібне положення. Якщо ж проріз не знаходиться навпроти клинка — останній при спробі відкриття або закриття впирається в кільце і не може зрушитися з місця.

— Slip-joint. Різновид ножових замків, які не передбачають жорстку фіксацію леза. У відкритому положенні клинок в такому ножі фіксується так званим спейсером — пружним елементом, який певною мірою схожий на «коромисло» back lock, проте не входить в жорсткий зачіп з клинком (а також відіграє роль своєрідного доводчика для леза, що відкрите не до кінця ). Для закриття такого ножа досить прикласти деяке зусилля до обуха. «Сліп-джойнти» застосовуються переважно в невеликих швейцарських ножах (див. «Тип»), не розрахованих на високі навантаження.

— Сompression lock. Модифікація описаного вище замку Liner Lock, створена компанією Spyderco і застосовувана в деяких моделях цієї фірми. Одна з ключових відмінностей від оригіналу полягає в тому, що замикаюча пластина знаходиться не з нижньої, а з верхньої сторони рукояті. За рахунок цього, а також деяких специфічних конструктивних рішень всередині самого механізму, compression lock виходить значно більш надійним, ніж оригінальний «лайнер», однак і коштує такий замок недешево.

— Levitator lock. Фірмова модифікація замку Frame Lock (див. вище), розроблена компанією Benchmade. Як і оригінальний «фрейм лок», використовується в ножах без накладок. Відмінною особливістю «левітаторів» є специфічний візерунок з прорізів у середній частині рукоятки — цей візерунок і утворює пружну пластину. До цієї пластини зсередини прикріплений штифт, який, входячи в отвір на задній частині клинка, фіксує його зазвичай і в закритому, і в відкритому положенні). Відкривається замок натисканням на характерну частину візерунка, що відіграє роль кнопки.

— Arc lock. Фірмова розробка компанії SOG Specialty Knives, застосовувана в її ножах; з технічної точки зору являє собою дещо допрацьовану версію описаного вище axis lock. Керуючим елементом також є штифт; а ключова відмінність від звичайного «аксису» полягає в тому, що штифт з'єднаний з особливим коромислом і рухається не по прямій, а по дузі. Це дає додаткову надійність, однак такі недоліки оригіналу, як дорожнеча і чутливість до забруднень, для такого замку також характерні.

— Double auto. Система Double auto являє собою не стільки тип замку, скільки різновид механізму відкривання, що зустрічається в ножах-«фронталках» (див. «Конструкція»). Управляється такий механізм ковзаючим перемикачем, здатним рухатися в двох напрямках — на розкладання (вперед) та складання (назад). Вся система працює таким чином: при русі перемикача вперед або назад зводиться одна з пружин, а при досягненні крайньої точки лезо вивільняється і рухається у відповідному напрямку під дією зведеної пружини. Загалом це дуже зручний і практичний, а тому дуже популярний серед «фронталок» тип замку.

— Safe lock. Повна назва — Ram Safe Lock. Розробка компанії Cold Steel, специфічна варіація на тему back lock (див. вище): також використовує коромисло для жорсткої фіксації клинка, тільки в даному випадку коромисло не хитається, а рухається взад-вперед. Клинок фіксується у відкритому і у закритому положенні; для відкриття замку потрібно потягнути коромисло за задню частину, яка виступає з рукоятки. Подібна конструкція відрізняється високою надійністю і стійкістю до навантажень; головним її недоліком можна назвати неможливість розкладання та складання ножа однією рукою.

— Сogwheel lock. «Шестерневий замок», також відомий як ratchet lock — «храповий замок».Форму шестерні таких ножах має задня частина клинка, а замикання відбувається за рахунок пластини з вирізом під один із зубів шестерні. Щоб відкрити замок, потрібно підняти пластину; для цього в конструкції може передбачається характерне кільце. Цікавою (хоча і малокорисною на практиці) особливістю храпових замків є можливість фіксації леза не тільки у відкритому і закритому, але і в декількох проміжних положеннях. Водночас надійність таких пристосувань порівняно невисока, тому вони використовуються рідко – зокрема, в моделях, які копіюють деякі види традиційних ножів (такі, наприклад, як іспанська наваха).

— Slide lock. Порівняно рідкісна різновид замку, зустрічається в окремих моделях швейцарських ножів — зазвичай невеликих, але прогресивних і багатофункціональних, де додатковий механізм не особливо впливає на габарити. Управляється такий замок слайдером на бічній стороні рукоятки: клинок фіксується у відкритому положенні, а для складання потрібно потягнути назад слайдер, відключаючи таким чином замок. Слайдер підпружинений, що не дозволяє йому самостійно «зїхати» назад (наприклад, під власною вагою); крім того, пружина грає ще й роль доводчика для відкритого не до кінця леза. Надійність у «слайд-локів» не надто висока, проте цього і не потрібно з урахуванням специфіки застосування.

— Tri-ad lock. Винахід компанії Cold Steel є варіацією на тему механізму Back Lock. Тут також використовується замикаюча пластина у вигляді характерного пружного «коромисла», проте воно закріплюється по центру плаваючим штифтом (овальної, а не круглої форми). Поряд із переднім закінченням «коромисла» розміщується ще один осьовий штифт — у комплексі ці модифікації суттєво покращили надійність замикаючого механізму. Завдяки таким доробкам клинки ножів з Tri-ad lock позбавлені будь-яких люфтів.

Наявність у леза ножа матового покриття. Найпопулярніший колір таких лез — чорний, але є й інші варіанти, включаючи навіть білий. Головне призначення матового покриття — запобігти появі відблисків від леза, які можуть видати власника ножа або створити незручності під час роботи. Особливо це важливо під час полювання та інших подібних занять, тому ця функція часто зустрічається в мисливських і рибальських моделях (див. «Тип»), а також «ножі для виживання» (survival). Водночас цим справа не обмежується. Приміром, матове покриття також застосовується в мультитули, і тут мова йде насамперед про зручність під час роботи. А в деяких ножах подібні леза грають скоріше естетичну роль, надаючи виробу стильний зовнішній вигляд або схожість з армійської моделлю.

Марка сталі, з якої виготовлено основне лезо ножа. Знаючи цю назва, можна знайти детальні дані про сталь, що використовується, і оцінити, наскільки якісним є ніж, чи підійде він для запланованого застосування і чи коштує своїх грошей. Ось деякі найбільш популярні в наш час марки:

— 440А, 440B, 440C. Категорія «вище середньої». Порівняно недорогі сорти з відмінним співвідношенням ціни і якості. Вміст вуглецю становить відповідно 0,75 %, 0,9 % і 1,2 %; найбільш прогресивною вважається сталь 440C, проте всі різновиди стійкі до корозії, непогано тримають заточування і водночас досить легко заточуються.

— AUS-8. Японський аналог «440-й» лінійки — точніше, стали 440B (аналоги 440 A і 440C маркуються AUS-6 і AUS-10). Відрізняється наявністю у складі ванадію, що позитивно позначається на зносостійкості.

— 8Cr13MoV, 8Cr14MoV, 5Cr15MoV тощо. Китайські марки сталі з додаванням хрому, молібдену та ванадію. Найпопулярнішим і найпрогресивнішим варіантом заслужено вважається «вісім-хром-тринадцять». За властивостями вона схожа з AUS-8, але відрізняється більш високим вмістом вуглецю; коштує така сталь порівняно недорого, проте має дуже хороші експлуатаційні характеристики, завдяки чому зустрічається і в порівняно недорогих ножах, і в моделях преміумкласу.

— 420. Матеріал бюджетної категорії, що відрізняється, тим не менш, відмінною корозійною стійкістю. Така сталь швидко зношується, але і дуже легко заточується; вона непогано підходить для бюд...жетних ножів, розраховані на щоденне використання.

— 420HC. Дещо більш прогресивна версія описаної вище стали 420, що має більш високий вміст вуглецю. Завдяки цьому 420HC помітно твердіше і довше тримає заточку; по стійкості до корозії вона практично не поступається оригіналу, а коштує лише трохи дорожче. Також вважається відмінним варіантом для бюджетних ножів масового виробництва.

— D2. Категорія «значно вище середньої». Відмінною особливістю цієї сталі є високий вміст хрому, завдяки чому за корозійною стійкістю вона наближається до повноцінних «нержавійок» (хоча все ж таки не дотягує до них). Крім того, D2 помітно твердіше більшості матеріалів аналогічної цінової категорії, за рахунок чого вона досить складна в заточуванні, зате довго зберігає робочі властивості.

— CPM. Сімейство сталей від компанії Crucible, що включає марки класу «преміум» і «суперпреміум». Виробляються за фірмовою технологією «Crucible Particle Metallurgy», яка, за твердженням виробника, забезпечує більш високу якість, ніж традиційні способи виробництва; однак і коштують подібні матеріали відповідно. Конкретні характеристики різних марок, зрозуміло, дещо різняться, але всі вони характеризуються хорошою твердістю і стійкістю до корозії. Правда, варто врахувати, що окремі види CPM (особливо найдорожчі) можуть бути дуже складні в заточуванні; з іншого боку, і зберігається таке заточування помітно довше, ніж у більш дешевих матеріалах.

— 65X13. Мабуть, найпопулярніша марка сталі російського виробництва. Має високий вміст хрому, що сприяє стійкості до корозії, при цьому досить легко заточується, але не відрізняється твердістю. Коштує недорого і застосовується переважно в масовому виробництві недорогих ножів.

Твердість матеріалу, використовуваного для леза ножа. Цей параметр є однією з ключових характеристик леза. З одного боку, висока твердість означає, що ріжуча кромка не буде деформуватися, м'ятися і тупитися раніше часу, а саме лезо — гнутися під поперечними навантаженнями; з іншого — твердий матеріал погано піддається заточуванні і найчастіше досить крихкий.

Для ножових лез застосовується вимірювання твердості за методом Роквелла і позначення за відповідною шкалою (HRC). Більшість сталевих ножів хорошої якості мають твердість близько 52 – 58 HRC — вважається, що цей діапазон відповідає оптимальному співвідношенню характеристик. Для інших матеріалів цифри можуть бути відчутно менше без помітного збитку для надійності; докладніше див. «Матеріал леза». А твердість вище 60 HRC зустрічається вкрай рідко — переважно в сталях преміумкласу і вище. У таких сталях крихкість, характерна для твердих матеріалів, усувається за рахунок застосування різних висококласних добавок, а складність заточенню компенсується тривалістю служби леза.

Варто пам'ятати, що твердість — не єдина характеристика, визначальна якість леза: багато що залежить від складу сплаву, технології виготовлення і т. ін. Однак це досить наочний показник, що характеризує особливості того чи іншого матеріалу; особливо це актуально для сталі.

Матеріал, з якого виготовлена рукоятка ножа. Для моделей, що мають ручки з накладками, в даному випадку зазвичай вказується саме матеріал накладок.

Список найпопулярніших сучасних матеріалів включає пластик, мікарту, гуму, скловолокно, вуглепластик, дерево, метал, зокрема, алюміній, сталь, титан, латунь . Зустрічаються й інші, більш специфічні варіанти, наприклад кістку або ріг тварини. Ось основні особливості різних матеріалів:

— Пластик. Пластик часто асоціюється з дешевими виробами, однак у випадку ножів все далеко не так однозначно. Річ у тім, що на ринку представлено безліч сортів і різновидів цього матеріалу, в т. ч. досить високої якості, і реальні властивості пластикової рукояті залежать насамперед від цінової категорії ножа. Водночас деякі риси є спільними для всіх варіантів. З одного боку, пластик загалом досить недорогий, при цьому простий в обробці, може з легкістю приймати складні форми і практично будь-який відтінок. Крім того, він відносно легкий, стійкий до вологи і досить міцний. З недоліків: більш...ість видів пластику поступаються металів в надійності і можуть тріснути від сильного удару, та й дряпається цей матеріал відчутно легше.

— Скловолокно. Найчастіше під цим терміном мається на увазі не чисте скловолокно (воно не підходить для виготовлення рукоятей), а склопластик — композитний матеріал, що поєднує скляне волокно і сполучний полімер. Цей матеріал має невелику вагу, стійкий до вологи і перепадів температур і досить міцний — найбільш прогресивні його різновиди не поступаються сталі. Як і звичайний пластик, він добре підходить для створення складних форм. Ще однією перевагою склопластику є низька теплопровідність — простіше кажучи, така рукоять не сильно «холодить» руку на морозі. Правда, і ціна всіх цих переваг досить висока.

— Дерево. Цей матеріал застосовувався для ножових рукояток з давніх пір, проте не втрачає популярності і в наші дні. Багато цінують дерево за приємний і стильний зовнішній вигляд, проте цим його плюси не вичерпуються: дерев'яні рукоятки важать відносно небагато, приємні на дотик, в т. ч. і в холодну погоду, а також не вислизають з рук. З іншого боку дерево, що не має спеціальної обробки, схильне накопичувати вологу, що веде до втрати «товарного вигляду» і навіть пошкоджень; крім того, цей матеріал досить чутливий до тріщин і подряпин. Варто сказати, в ножових рукоятях можуть застосовуватися різні породи дерева, в т. ч. і позбавлені наведених вище вад — але вони зазвичай важать багато і коштують досить дорого. Та й відносно прості варіанти можуть обійтися «в копієчку».

— Гума. Класична гума непогано підходить для кухонних ножів, однак мало придатна для похідних та інших аналогічних моделей через м'якість, а тому зустрічається рідко. Частіше використовуються специфічні різновиди гуми; їх властивості, зазвичай, багато в чому аналогічні описаному вище пластику.

— Сталь. Один з найпопулярніших матеріалів для мультитула, де рукоятки піддаються значним навантаженням; однак зустрічається і в ножах. Ключовими перевагами сталі є висока міцність і надійність. Вона має досить велику вагу, але масивність нерідко виявляється перевагою — зокрема, вона створює додаткове враження міцності і надійності. Серед однозначних недоліків сталі можна відзначити схильність «холодити» пальці і вислизати з вологих рук; однак перший момент помітний лише в холодну погоду без рукавичок, а другий нерідко компенсується рельєфною насічкою, яка забезпечує додаткову надійність в утриманні. Також варто врахувати, що різні марки сталі можуть мати різну стійкість до корозії, для деяких різновидів може знадобитися додатковий догляд.

— Алюміній. Ще один матеріал, досить популярний серед мультитулів, однак застосовується і в ножах. Багато в чому схожий зі сталлю, однак, з одного боку, важить менше і більш стійкий до корозії, з іншого — коштує дорожче.

— Мікарта. Матеріал з сімейства текстолітів; «листковий» композит, що поєднує волокнистий матеріал (зразок паперу, тканини або скловолокна) з полімерним наповнювачем. Конкретний склад мікарти може бути різним, проте обов'язковою особливістю виробництва є спікання під високим тиском. Завдяки цьому матеріал виходить дуже щільним, міцним і надійним, він придатний навіть для ножів топового класу, а невисока вартість дозволяє застосовувати мікарту і в бюджетних моделях. З практичної сторони мікарта досить приємна на дотик, абсолютно нечутлива до вологи і перепадів температур, не холодить руку і не проводить електрику. Крім того, ручки з мікарти ще й непогано виглядають: приміром, багато з них мають характерні візерунки, що імітують текстуру дерева.

— Титан. Сплави на основі титану можна віднести до матеріалів преміумкласу. Крім солідного зовнішнього вигляду, вони відрізняються невеликою вагою в поєднанні з високими показниками міцності. Крім того, титанові рукояті добре підходять і для використання за низьких температур, завдяки невисокій теплопровідності. Головним недоліком, традиційно для подібних матеріалів є висока вартість.

— Вуглепластик. Композитний матеріал, що поєднує нитки вуглецевого волокна (карбону) та пластикову основу. Головною перевагою даного матеріалу є висока міцність, порівняно з показниками сталі — притому що важить значно менше, до того ж абсолютно не схильний до корозії. З іншого боку, вуглепластик погано переносить точкові удари — від цього можуть з'явитися тріщини; та й вартість таких рукоятей досить висока.

— Ріг тварини. Натуральний ріг (наприклад, оленя або бика) належить до традиційних матеріалів, здавна застосовуються для рукоятей ножів. Головними перевагами цього матеріалу є естетичний зовнішній вигляд з характерним візерунком, а також рельєфна фактура, що полегшує утримання ножа в руці. Крім того, зручності триманню сприяє низька теплопровідність, завдяки якій рукоять не холодить руку. З іншого боку, ріг менш міцний, ніж та сама сталь або скловолокно. Тому в наш час цей матеріал використовується переважно з естетичних міркувань — для додання ножу характерного стилю.

— Кістка. Ще один «традиційний» матеріал, багато в чому аналогічний описаному вище рогу — зокрема, кістка приємна на дотик і стильно виглядає в ножах «мисливського» оформлення, але по міцності вона дещо поступається більш сучасним матеріалам. Основна відмінність від рогу полягає в тому, що кістяні ручки мають більше варіантів по текстурі і забарвленням, а їх поверхні зазвичай гладкі; останнє може бути як недоліком, та й перевагою, залежно від уподобань користувача.

— Шкіра. Шкіряні накладки на рукоять не тільки надають ножу стильний зовнішній вигляд, але і дають цілком практичні переваги: така поверхня надійна при утриманні як голими руками, та й у рукавичках, вона не холодить рук і приємна на дотик. З іншого боку, подібне оформлення обходиться досить дорого і не має явно виражених переваг перед більш простими матеріалами. Тому шкіра застосовується переважно як елемент зовнішнього оформлення, а не з практичних міркувань.

— Бронза. Сплав на основі міді з оловом, має своєрідний колір (червоний або золотий). За основними властивостями аналогічний сталі (див. вище), з практичної сторони відрізняється лише оригінальним зовнішнім виглядом і більш високою вартістю. Тому використовується бронза рідко, переважно для додання ножу оригінального зовнішнього вигляду.

— Латунь. Сплав на основі міді та цинку, характерного золотистого кольору. За характеристиками і застосуванням аналогічний описаній вище бронзі, використовується більше з естетичних, а не практичних міркувань.

— Метал. Даний варіант вказується для моделей, у яких виробник з тих чи інших причин не став уточнювати конкретний склад металу, що ввикористовується для рукояті (сталь, алюміній, бронза тощо), а також для рукоятей, що складаються з незвичайних сплавів, що не належать ні до одного з описаних вище варіантів. Конкретні властивості «металу» можуть бути різними, найпростіше їх оцінювати по ціновій категорії ножа.

Загальна вага ножа. Оцінювати цей показник коштує залежно від типу (див. вище) і призначення: наприклад, для компактної похідної моделі невелика вага зазвичай є перевагою, серед мисливських і рибальських все залежить від спеціалізації, а мачете за визначенням повинні бути важкими — інакше рубати таким лезом буде просто незручно.

– Без вістря. Моделі, у яких переважно клинку відсутнє явно виражене вістря. Така конструкція не дає змогу клинку робити проколи, що в деяких ситуаціях може бути перевагою. Наприклад, такі моделі відмінно підходять на роль «першого ножа для юного туриста»: відсутність вістря знижує ймовірність травм, що важливо для дітей, які не мають чіткої навички з безпечного поводження з ножем. У «дорослих» ситуаціях відсутність вістря може стати в нагоді, наприклад, при знятті шкури зі здобутого звіра (щоб не проколоти нутрощі) або розрізанні сітки, що щільно прилягає до борту гумового човна. Крім того, наявність вістря може бути одним з критеріїв приналежності до холодної зброї; у багатьох країнах ніж без вістря автоматично не є такою зброєю, незалежно від інших особливостей конструкції.

— Блокування леза. Наявність в складаному ножі спеціального замка, який запобігає випадковому складанню леза. Таке складання і незручно, і вельми травмонебезпечно, оскільки на шляху руху леза зазвичай виявляються пальці власника; блокування запобігає подібним неприємностям. Відзначимо, що блокування може не встановлюватися в компактні швейцарські ножі, лезо яких не представляє небезпеки через невеликий розмір, а серед метеликів ця функція не зустрічається в принципі – сама конструкція рукояті не дає змогу ножу скластися під час утримання в руці.

— Відкриття однією рукою. Можливість відкриття складаного ножа...(див. «Конструкція») за допомогою однієї руки. Серед ножів з такою особливістю можна виділити два різновиди – з ручним і автоматичним відкриттям. В «ручних» моделях для відкриття однією рукою на клинку передбачається виступ (шпеньок) або виріз, який грає роль упору для великого пальця; в «автоматах» лезо розкладається (а в багатьох ножах-фронталках — і складається) під дією пружини, керованою кнопкою або слайдером. В будь-якому разі, дана функція забезпечує додаткову зручність; однак варто враховувати, що в деяких країнах відкриття однією рукою вважається однією з ознак холодної зброї.
Окремо відзначимо, що ножі-метелики в нашому каталозі також вважаються «одноручними», причому за визначенням: будь-який такий ніж можна «розкрутити» з закритого положення у відкрите за допомогою порівняно нескладного прийому.

— Гак Емерсона. Пристосування, призначене для відкриття складного ножа прямо при витягуванні з кишені. Ніж з таким пристосуванням, на відміну від більш традиційних моделей, носиться на кліпсі вістрям вгору, а не вниз; а сам гак розташовується на обуху біля основи клинка і сконструйований таким чином, що при витяганні ножа можна зачепитися гаком за край кишені і розкрити лезо повністю або майже повністю. Дана функція може виявитися вельми корисною в критичних ситуаціях, де, що називається, все вирішують частки секунди. З іншого боку, варто мати на увазі, що для її ефективного використання потрібен певний навик; а з тканинами гак Емерсона «не дружить», він може пошкодити матеріал кишені, так що найкраще застосовувати такий спосіб розкриття з джинсами або іншим одягом з щільної міцної матерії.

— Підпальцева виїмка. Наявність в конструкції ножа спеціального поглиблення, розташованого на рукоятці, там, де при прямому хваті поміщається вказівний палець. Ця функція забезпечує додаткову зручність при утриманні ножа, однак робить його менш універсальним – при використанні інших варіантів хвата, крім прямого, виїмка може створити труднощі (тому, наприклад, в мисливських моделях вона зустрічається досить рідко). Відзначимо, що наявність підпальцевої виїмки і її глибина може служити одним з критеріїв при визначенні приналежності до холодної зброї.

– Кріплення для ремінця. Наявність в конструкції рукоятки ножа спеціального кріплення для темляка – особливого ремінця. Темляк забезпечує додаткову зручність при витяганні ножа з чохла, може використовуватися для додаткової фіксації рукоятки в руці, для встановлення противаги, що полегшує рубаючі удари (для мачете і аналогічних моделей, див. «Тип») тозо. Традиційне кріплення для ремінця являє собою просто отвір в рукояті. Однак в деяких типах ножів (зокрема, швейцарських) цю роль може грати кільце, яке також застосовується для кріплення самого ножа на карабін, зв'язку ключів тощо.

— Чохол. Класичний чохол-аксесуар, що забезпечує зручність, а іноді і додаткову безпеку при зберіганні і транспортуванні інструменту. При цьому відмінність такого аксесуара від піхов (які виконують аналогічну функцію) полягає в тому, що в чохол, як правило, ніж поміщається цілком, тоді як піхви прикривають тільки клинок, залишаючи рукоятку зовні. Відповідно, саме чохлами зазвичай комплектуються складані ножі і мультитули, та й серед нескладаних моделей подібні приналежності досить популярні. А ось основні варіанти за матеріалами:

• Тканинний чохол. Найбільш популярний в наш час різновид. В якості «тканини» зазвичай використовується міцний і надійний матеріал, стійкий до стирання, перепадів температур, ультрафіолету тощо; характерний приклад — щільне нейлонове («кордура») або поліуретанове волокно. У будь-якому разі тканинні чохли дешевше шкіряних і не такі вимогливі до догляду, при цьому вони надійні, практичні, та й виглядають непогано, завдяки чому і набули широкого поширення.
• Шкіряний чохол. Шкіряні чохли характеризються насамперед характерним зовнішнім виглядом. Нерідко такий виріб – це не просто утилітарне доповнення до ножа, а повноцінний іміджевий аксесуар, що додатково підкреслює стиль і характер власника. Та й за ступенем захисту шкіряні чохли дещо перевершують тканинні. З іншого боку, натуральна шкіра обходиться досить дорого, потребує дотримання спеціальних правил догляду і в деяких ситуаціях може втрачати зовнішній вигляд і робочі властивості (наприклад, при намоканні і швидкому висушуванні матеріал може потріскатися). А різні шкірозамінники (які теж можуть матися на увазі в даному разі) можуть мати різні характеристики — як правило, вони напряму залежать від ціни.
• Чохол для перенесення. Даний варіант в нашому каталозі вказується в двох варіантах: або якщо виробник прямо не уточнив конкретний матеріал, або якщо ніж може постачатися з різними видами чохлів (на вибір користувача або залежно від партії/регіону постачання — цей момент варто уточнювати окремо). Втім, в будь-якому разі матеріал нерідко можна уточнити по фотографіях – адже чохли найчастіше виконуються зі шкіри або з тканини, а розрізнити ці варіанти нескладно.

— Піхви. Даний аксесуар, як і чохол, використовується для зручного і безпечного зберігання і перенесення ножа. Відмінність же полягає в тому, що піхви приховують лише клинок, залишаючи рукоятку відкритою. Відповідно, подібними виробами має сенс доповнювати тільки нескладані ножі. Відзначимо також, що піхви зазвичай розраховані на можливість швидкого вилучення ножа (ще одна відмінність від тих же чохлів). А ось найбільш популярні матеріали, що застосовуються для таких приналежностей:

• Пластикові піхви. Пластик-недорогий і водночас досить практичний матеріал. У наш час на ринку представлена велика різноманітність сортів пластика, що розрізняються за характеристиками; це дає змогу підібрати варіант практично під будь-яке призначення і цінову категорію ножа. Завдяки цьому пластикові піхви вельми популярні. Відзначимо тільки, що вироби з кайдекса (який теж формально є пластиком) в нашому каталозі винесені окремо.
• Піхви з кайдекса. Першопочатково «Кайдекс» («Kydex») — це торгова марка компанії Sekisui SPI, проте в наш час під цією назвою об'єднують також аналогічні матеріали інших виробників. Кайдекс фактично є особливим прогресивним різновидом пластика, який характеризується високою міцністю, стійкістю до подряпин (таку поверхню складно подряпати навіть спеціально) і загальною надійністю. Для ілюстрації можна відзначити, що з такого матеріалу в наш час виготовляються навіть авіаційні обтічники і морські глибоководні роботи. У світлі цього піхви з кайдекса і винесені в окрему категорію. Само собою, обходяться такі вироби дорожче пластикових – однак різниця в ціні не така серйозна, як можна було б уявити. Так що подібні піхви можна зустріти навіть в порівняно простих моделях ножів.
• Шкіряні піхви. Для шкіряних піхов характерні ті ж особливості, що і для чохлів з цього матеріалу. Такі вироби відмінно виглядають; нерідко вони, на додаток до практичних функцій, грають ще й роль іміджевих аксесуарів. Особливо добре даний матеріал поєднується з мисливськими і туристичними ножами в традиційному оформленні; власне, такі моделі найчастіше і доповнюються шкіряними піхвами. А з практичного боку шкіра характеризується відмінною міцністю. Водночас цей матеріал потребує дотримання деяких спеціальних правил використання та догляду. Наприклад, шкіряне виріб, який намок, повинен сохнути повільно, при невисокій температурі — інакше він може втратити блиск і деформуватися. А для повної гарантії поверхню таких піхов бажано періодично обробляти спеціальними засобами. Також відзначимо, що натуральна шкіра коштує досить дорого, а різні шкірозамінники (які теж можуть застосовуватися в даному разі) можуть мати різні характеристики — як правило, вони напряму залежать від ціни.
• Тканинні піхви. Піхви з щільної і міцної тканини – як правило, на основі синтетичного волокна (наприклад, нейлонової «кордури»). Для захисту від контакту тканини з лезом у таких виробах нерідко передбачається додаткова вставка з пластику або іншого щільного матеріалу. Проте загалом цей варіант, з низки причин, використовується досить рідко — переважно у порівняно недорогих ножах.

Додаткові функції, передбачені в конструкції ножа крім основного леза. Для мультитула (див. «Тип») в даному випадку основним інструментом також вважається ножове лезо, а в цьому пункті перераховуються інші можливості виробу.

— Консервний ніж. Пристосування, що відоме у народі як «відкривачка» і призначений для розкриття консервних банок. Зазвичай являє собою коротке і товсте лезо, досить тверде для розрізання бляхи.

— Ніж для чищення риби. Спеціалізоване лезо, призначене насамперед для оброблення здобичі на риболовлі. Зазначимо, що можливості цього леза зазвичай не обмежуються тільки чищенням і зняттям філе з кісток — у багатьох моделях воно також оснащується пристроєм для вилучення гачка, провідником для волосіні та іншими пристосуваннями для зручності рибалки. Дана функція може зустрічатися як у власне рибальських, та й в інших різновидах ножів (див. «Тип»).

— Відкривачка для пляшок. Пристосування для відкривання скляних пляшок з металевими кришечками, які не мають різьби: кришечка піддіваєтся з одного боку і з легкістю знімається. Зрозуміло, при певній вправності відкрити пляшку можна навіть найпростішим руків'ям ножа, не маючи відкривачки; проте користуватися спеціалізованим пристроєм простіше і безпечніше.

— Штопор. Класичний штопор для відкри...вання винних пляшок — пристосування у вигляді спіралі з товстого металевого дроту із загостреним кінчиком. Така спіраль закручується прямо в пробку і дозволяє з легкістю вийняти її.

— Додаткове лезо. Ще одне ножове лезо, крім основного. Зазвичай, воно має менші розміри, а також може відрізнятися за формою, призначенням і типом заточування (див. «Тип леза»). Наприклад, основне лезо може робитися гладким, а додаткове — серейторним; а в грибному ножі (див. «Тип») вигнуту форму, зручну при зрізанні грибів, може мати саме додаткове лезо, що сполучається з основним клинком більш традиційної форми. У будь-якому разі друге лезо робить ніж більш універсальним; крім того, воно може стати в нагоді при затупленні основного. Деякі моделі з цією функцією можуть мати більше ніж одне додаткове лезо.

— Ліхтарик. Власний вбудований ліхтарик може стати в нагоді при недостатньому зовнішньому освітленні, коли повноцінного ліхтаря поблизу немає або використовувати його неможливо, наприклад, при раптовому відключенні електрики в будинку або під час роботи у важкодоступних і слабоосвітлених місцях. Зазвичай, світло такого ліхтарика направлене туди ж, куди «вказує» клинок.

— Хрестова викрутка. Викрутка для гвинтів і шурупів, що має хрестоподібний проріз на голівці. Це може бути як власне викрутка з хрестоподібним жалом, та й особливий різновид плоских викруток, спеціально створений для хрестових болтів і шурупів та відрізняється від класичних шліцьових інструментів формою жала. Зазначимо, що в даному випадку мається на увазі саме незнімна, вбудована головка викрутки (або кілька головок); можливість установки змінних насадок (біт) вказується окремо, див. «Перехідник під біту» нижче. Так що при покупці інструменту з хрестовою викруткою не завадить уточнити конкретні розміри жала (жал).

— Шліцьова викрутка. Викрутка, що має плоске жало і призначена для болтів і шурупів з прямим прорізом. При необхідності може використовуватися і з хрестовими головками, однак при сильних навантаженнях може пошкодити проріз, тому проводити такі роботи треба обережно. Як і у випадку з описаними вище хрестовими викрутками, дана функція передбачає незнімну викруткову головку, розмір якої варто уточнювати окремо.

— Ножиці. У ножах класичної конструкції ножиці, зазвичай, мають невеликий розмір. За рахунок цього вони не підходять для робіт, які передбачають великі об'єми або вимагають значних зусиль, проте можуть стати в нагоді для дрібних побутових завдань: обрізати нитку або клейку стрічку, відрізати частину паперового аркуша, зістригти задирку на нігті і т. ін. А ось серед мультитулів (див. «Тип») зустрічається, нарівні з цим, і інший варіант — коли ножиці є основним робочим інструментом; у деяких моделях вони можуть застосовуватися навіть для різання металу. Тому при покупці мультитула з ножицями варто уточнити, який з форматів в ньому використовується — мініатюрне пристосування в рукояті або повнорозмірні леза.

— Пилка. Застосовується в ножах, зазвичай виглядає як додаткове лезо, оснащене характерними зубцями замість звичайної ріжучої кромки. Такий інструмент навряд чи стане в нагоді при заготівлі дров, але може виявитися до речі при деяких нескладних роботах — обробці невеликих дощок (наприклад, від ящиків), відпилюванні гілок невеликої товщини і т. ін. Деякі пилки також можна використовувати для матеріалів, з якими звичайне лезо справляється погано: пластику, гуми, товстих канатів і т. ін. Зустрічаються і інструменти по металу. Зазначимо, що серейторна заточка (див. «Тип леза») пилкою не вважається.

— Гайковий ключ. Окреме пристосування для відкручування та закручування гайок, болтів з гранованими головками і т. ін. Гайкові ключі, що встановлюються в ножах, звичайно мають фіксований розмір — регульована конструкція була б занадто громіздкою. З іншого боку, особлива форма ключа дозволяє працювати з декількома розмірами гайок.

— Плоскогубці. Плоскогубці використовуються для затискання та утримування різних предметів. Особливо вони корисні для тих випадків, коли зусилля пальців для цього недостатньо або торкатися до деталі руками взагалі не можна (наприклад, якщо вона нагріта до високої температури). У традиційних ножах плоскогубці зустрічаються досить рідко, а ось в мультитулах (див. «Тип») часто є основним інструментом. Зазначимо, що класичні плоскогубці з рівними губками на сьогоднішній день майже не використовуються, зазвичай їх роль грають пасатижі — універсальний інструмент, що поєднує плоскі губки, виїмки для захоплення круглих деталей, кусачки-бокорізи, пристосування для рубання дроту, а в деяких моделях — ще й гострогубці (див. нижче).

— Кусачки. Інструмент, що використовується для перерізання (перекушування) твердих матеріалів, насамперед металевого дроту; крім того, може застосовуватися і для інших цілей, зокрема для зачищення дротів. В сучасні вироби (насамперед мультитули) зазвичай встановлюються т. зв. бокорізи — різновид кусачок, в яких різальні кромки розташовані паралельно ручкам. Бокорізи найчастіше є не окремим інструментом, а складовою частиною пасатижів; докладніше див. «Плоскогубці» вище. Також відзначимо, що у деяких моделях передбачається кілька видів кусачок — наприклад, окремо для тонкого і товстого дроту.

— Гострогубці. Фактично — різновид описаних вище плоскогубців, оснащений тонкими, звуженими до кінців губками. Такий інструмент буде корисний при точних роботах, для яких звичайні плоскогубці занадто великі, а пінцет не забезпечує належної сили затиску. Гострогубці практично не зустрічаються у вигляді окремого пристосування, найчастіше вони виконуються у вигляді подовжених губок на штатних пассатижах (докладніше див. «Плоскогубці» вище).

— Стрипер (видалення ізоляції). Спеціальний інструмент для зачищення дротів. Його конструкція може бути різною, але в будь-якому разі вона першопочатково розрахована на те, щоб розрізати тільки ізоляцію, не пошкоджуючи металеву жилу. Цим стрипери вигідно відрізняються від інших інструментів, які застосовуються при електротехнічних роботах з тими ж цілями, зокрема, від кусачок.

— Напилок. Традиційний напилок — інструмент, робоча частина якого має вигляд поверхні з насічкою. В сучасних ножах напилки звичайно мають невеликі розміри, дрібну насічку і, як і багато інших аналогів повнорозмірних інструментів, не розраховані на масштабні і грубі роботи. Таке пристосування може стати в нагоді, наприклад, для зняття задирок або вирівнювання невеликих поверхонь. Відзначимо, що не варто плутати напилок з пилочкою для нігтів (див. нижче).

— Пінцет. Пінцет полегшує роботу з невеликими деталями, які важко утримувати в пальцях: його тонкі губки дають змогу надійно утримувати навіть дуже дрібні предмети. Для ще більшого спрощення тонких робіт (у яких навіть відносно невелика рукоятка ножа може створити незручності) пінцет часто робиться знімним.

— Шило-швайка. Класичне шило — це товста голка на рукояті, проте в ножах конструкція цього інструменту дещо відрізняється. Найчастіше шило чотиригранне, дещо розширюється до основи, віддалено нагадує дуже вузьке і товсте лезо без заточування. Тим не менш, його призначення нічим не відрізняється від традиційного: проколювання отворів в твердих матеріалах на кшталт картону, шкіри, тонкого пластику або фанери і т. ін.

— Перехідник під біту. Пристосування для установки біт — змінних робочих насадок, які фактично являють собою різні варіанти викруток. По суті, наявність цієї функції перетворює ніж/мультитул в універсальну викрутку: біти можуть мати різні розміри, робитися плоскими, хрестоподібними, трьох - або шестикутними і т. ін. Деякі моделі ножів/мультитулів комплектуються власним набором біт і можуть працювати тільки з ними; інші сумісні зі стандартними насадками для дамських сумочок.

— Зубочистка. Гігієнічне пристосування для видалення дрібних частинок їжі, що застрягли між зубами. Зазвичай має вигляд тонкої загостреної палички і робиться знімним — колупатися в зубах, тримаючи в руках рукоять ножа, не тільки не дуже естетично, але й просто незручно. При регулярному використанні зубочистку варто періодично дезінфікувати — адже кишені, сумки та інші місця зберігання ножів зазвичай далекі від стерильності.

— Пилка для нігтів. Незважаючи на назву, цей інструмент по суті є не пилою, а напилком з дуже дрібною насічкою, призначеним для обробки нігтів під час манікюру. Використання пилки може включати як корекцію нігтів після стрижки, та й регулярне підпилювання, рятує від необхідності користуватися ножицями або щипчиками.

— Стропоріз. В сучасних ножах під цим терміном найчастіше мається на увазі так званий «безпечний» стропоріз. Він має вигляд характерного гака — розкладного, знімного або вбудованого (утвореного щілиною в рукоятці); таким пристосуванням можна надійно захопити стропу, шнурок або ремінь, а всередині гака розташовується заточена кромка, яка і забезпечує розрізання. Таким чином, для використання не потрібно розкривати основне лезо, а ймовірність порізатися практично зводиться до нуля. Згідно з назвою, основне призначення стропорізів — швидке і безпечне зрізання парашутних строп (наприклад, при їх сплутуванні в повітрі або посадці на дерево). Крім того, таким пристосуванням зручно розрізати ремені безпеки, що може виявитися справжнім порятунком при ДТП.

— Гак. Пристосування у вигляді гака може мати різну конструкцію і, відповідно, варіанти застосування. Так, в мисливських і рибальських ножах (див. «Тип») він виконується у вигляді характерного «ікла» на обуху леза; це ікло може згодитися на деяких етапах оброблення здобичі. Зі свого боку, в швейцарських моделях (див. там само) гак являє собою один із розкладаних інструментів, і тут його сфера застосування досить широка: таким пристосуванням можна, наприклад, затягнути вузол, зняти гарячий казанок з багаття і навіть полегшити перенесення важкого предмета, зачепивши його на гак і використовуючи ніж як рукоятку.

— Лінійка. Власна лінійка може стати в нагоді для вимірювання невеликих відрізків і креслення прямих ліній — наприклад, при прокладці маршруту по карті або розмітки заготовок для розрізання. Розкладані лінійки, що встановлюються в ножі, часто робляться прозорими, для додаткової зручності. Ще один варіант — лінійка у вигляді розмітки на рукояті — можна зустріти в мультитулах.

— Склобій. Пристосування для безпечного розбивання шибок. Зазвичай виглядає як невеликий штир на рукоятці — навіть не дуже сильний удар таким штирем практично гарантовано розбиває скло. Основною сферою використання склобою вважаються рятувальні роботи — зокрема, при автомобільних аваріях, коли двері автомобіля може заклинити і єдиним виходом з нього буде вікно. Втім, є й менш «екстремальні» варіанти застосування цього інструменту — наприклад, розколювання шматків льоду або злежаних грудок солі.

— Стамеска. Столярний і теслярський інструмент, що являє собою досить товсте лезо, ріжуча кромка якого розташовується в передній частині, по ширині (а не по довжині, як у звичайних ножах). Таке пристосування призначене для вибірки і зачистки заглиблень в деревині, зняття фасок і т. ін. Зустрічається переважно в швейцарських моделях і мультитулах. Розміри «ножових» стамесок невеликі, вони призначені для невеликих обсягів робіт.

— Лупа. Невелике збільшувальне скло, яке можна застосовувати для різних цілей. Класичний варіант — це допомога при розгляданні невеликих деталей: мініатюрних предметів, дрібного шрифту на картах, кресленнях і т. ін. Така можливість може виявитися особливо корисною для людей з проблемами зору. Крім того, лупу можна використовувати як джерело вогню, фокусуючи сонячне світло в ясний день. Термін «скло» в даному випадку є умовним, оскільки в ножах дані пристосування зазвичай виконуються з прозорого пластику — він не такий крихкий, та й важить менше.

— Голка (булавка). Голка, що включається в набір інструментів ножа, зазвичай робиться знімною, а не розкладною. Зазвичай, вона не має вушка і не призначена для класичного шиття, але довжина і товщина таких голок часто дозволяє використовувати їх не тільки для проколювання різних матеріалів, але і для нанесення ліній на поверхні (нацарапування).

Зазначимо, що це далеко не весь перелік додаткового обладнання, що зустрічається в сучасних ножах і мультитулах. Виробники можуть оснащувати свої вироби й іншими пристроями — наприклад, обжимкою для дротів, карабіном для кріплення на туристичне спорядження, розкладними ложками та виделками, і навіть зовсім екзотичними функціями — на кшталт спеціалізованих інструментів для гравців у гольф.