Порівняння Remo Hobby Smax Brushed 1:16 vs Xiaomi R-Racing RCSB-001 1:18

Масштаб дозволяє оцінити загальні розміри моделі — він описує співвідношення її габаритів з габаритами повнорозмірною машини аналогічного типу (див. нижче). Наприклад, довжина і ширина повнорозмірного багі складають в середньому близько 4 м і 2 м відповідно; значить, для радіокерованої моделі в масштабі 1:10 ці параметри будуть становити в 10 разів менше — близько 40 см і 20 см (плюс-мінус).

Мініатюрними вважається масштаб 1:24 і менше (1:28 і 1:32), а в найбільш великих він досягає 1:6 (1:5) — такі моделі не набагато менше дитячих автомобілів (проте не призначені для їх заміни). Невеликий розмір вважається оптимальним для використання в житлових приміщеннях, великий — на відкритій місцевості. Більшість шосейних моделей (див. «Тип») випускається в масштабі 1:10, позашляховиків — 1:8, а більш великі масштаби характерні для прогресивних моделей з двигунами внутрішнього згоряння (див. «Двигун»). Найбільш поширеними варіантами масштабів є 1:14, 1:16 і 1:18, які зустрічаються як у бюджетній, так і в топовому сегменті.

— Трюкові. Машинки цього класу призначені для їзди з виконанням різних трюків, переважно пов'язаних з акробатичними номерами, стрибками й подоланням перешкод. Для них характерна приналежність до позашляхового типу (зазвичай «монстр» або трагі, див. нижче), потужний двигун, високий дорожній просвіт, великі колеса й посилена підвіска.

— Шорт-корс. Моделі шорт-корс являють собою апарати позашляхового типу (багі, трагі, «монстри», див. нижче), спеціалізовані під перегони на швидкість на пересіченій місцевості. Вони відрізняються високим ступенем захисту від зіткнень і ударів під час стрибків, мають конструкцію підвищеної міцності, жорсткий корпус, що закриває більшу частину чутливих деталей, а також амортизатори, розраховані на високі навантаження.

— Дрифтові. Змагання з дрифту на радіокерованих моделях передбачають проходження асфальтованої траси на максимальній швидкості з постійним використанням керованого заносу. Виходячи з цього дрифтові машинки обов'язково повинні мати задній привод, блокування заднього диференціала, а також жорсткіші, ніж у більшості інших моделей, покришки з неглибоким малюнком. Варто відзначити, що їх зовнішній вигляд може набагато точніше повторювати реальні авто, ніж у випадку з кільцевими моделями.

— Кільцеві. Різновид моделей шосейного типу (див. нижче), який призначени...й для проходження рівних трас з твердим покриттям (на зразок асфальту) на час. Відмінною особливістю більшості таких машинок є гладка, «зализана» форма кузова для забезпечення аеродинамічності (або для її імітації, якщо максимальна швидкість невелика).

Зазначимо, що якусь спеціалізацію з вищеперелічених зазвичай мають професійні моделі, призначені для змагань і серйозних занять автомодельним спортом. Якщо ж клас не вказаний — машинка, швидше за все, належить до початкового рівня і має суто розважальне призначення (хоча такі моделі також можуть мати досить прогресивні характеристики).

— Шосейні. Також відомі як «турінг». Це машинки, які ззовні копіюють легкові авто — як звичайні серійні, так і тюнінговані й навіть спеціальні на зразок болідів NASCAR. Можуть мати кільцеве чи дрифтове призначення (див. вище), загалом характеризуються високою швидкістю і хорошою керованістю.

— Багі. Повнорозмірна техніка типу «багі» — це легкі повноприводні машини для їзди бездоріжжям, насамперед піском, з характерною конструкцією кузова (кутасті панелі, відкриті елементи каркаса, дуги безпеки) і підвіски (колеса найчастіше помітно винесені вбік на важелях підвіски). Аналогічну конструкцію мають і радіокеровані багі. Кузов, щоправда, часто буває стилізований під гоночні авто, проте спеціалізація у цього типу насамперед позашляхова — так, багато моделей шорт-корс (див. «Призначення») належать саме до багі.

— Трагі. Цей клас багато в чому аналогічний до вищеописаних багі, однак відрізняється від них великим діаметром коліс, довшими важелями підвіски й збільшеним кліренсом (див. нижче). Це може трохи знизити швидкість, однак підвищує прохідність; трагі використовуються як для шорт-корса, так і для трюкової їзди (див. «Призначення/клас»).

— Позашляховик (монстр). Як випливає з назви, такі моделі копіюють монстр-траки — стилізовані під пікапи авто, найяскравішою рисою яких є величезні колеса, потужні...двигуни й відповідні особливості ходової (великий хід підвіски, високий дорожній просвіт). Як і повнорозмірні оригінали, радіокеровані монстр-траки багато в чому аналогічні до багі (див. вище), і відрізняються від них лише описаними особливостями. «Монстри» відносно слабо підходять для швидкісної їзди, однак відрізняються високою прохідністю, завдяки чому в цьому типі зустрічаються моделі для трюків і для шорт-корс (див. «Призначення (клас)»).

— Ралі. Такі машинки являють собою щось середнє між «турингами» й повноцінними позашляховиками. Зовні вони схожі на шосейні моделі, однак мають значно більший хід підвіски, потужніші двигуни й поліпшений захист від бруду. Водночас ралійні машинки не призначені для повноцінної позашляхової їзди, подолання значних нерівностей тощо; їх максимум — щільне покриття на зразок злежаного піску чи дрібного гравію.

— Краулер. Спеціалізований різновид радіокерованих машинок, який призначений для подолання перешкод. Зовні краулери якоюсь мірою схожі на описані вище «монстри», проте відрізняються від них більшою висотою підвіски, яка забезпечує характерний силует: корпус, високо піднятий на довгих «ногах». Така конструкція дає змогу краулерам справлятися з перешкодами високої складності — на зразок кам'яних осипів з крутими схилами. Зазначимо, що швидкісні характеристики у цієї категорії машинок досить скромні, оскільки наголос у них робиться насамперед на високу прохідність.

—Перевертень. Моделі машин, які навіть перевернувшись зможуть продовжувати рух. Водночас з різних боків корпус машини може виглядати по-іншому. Такі моделі володіють хорошою прохідністю і вважаються трюковими (див. «Призначення (клас)»).

Мінімальний вік, для якого підходить дана радіокерована модель. Ці рекомендації є досить умовними, однак відступати від них все одно не рекомендується. «Дорослі» моделі 14+ з безліччю регулювань, рухомих деталей і потужністю просто будуть не під силу освоїти юному гонщикові дошкільного і може навіть шкільного віку. Водночас, моделі для молодшої вікової категорії (3+, 4+, 5+) можуть виявитися не цікавими і нудними для старших дітей (діти 6 років і 8+). Варто також відзначити, що радіокеровані машини не завжди дитячі іграшки і зустрічаються моделі для моделювання, гонок — професійного використання.

Назва двигуна, встановленого в машинці. Зазвичай, знаючи це назва, можна без проблем знайти інформацію про особливості двигуна — причому як офіційні дані виробника, так і відгуки від користувачів і визначити, наскільки його характеристики Вас влаштовують. Це може бути дуже важливо при виборі моделі для професійних занять автоспортом.

Крім назви, у цьому пункті також може уточнюватися тип електромотора (див. «Двигун»), встановленого в машині — колекторний або безколекторний.

Колекторну конструкцію електродвигуна можна назвати класичною. Вона дозволяє створювати досить легкі, компактні, недорогі мотори, які до того ж легко ремонтуються. Недоліками цього варіанта є відносно невисокий ККД, схильність до іскріння (особливо при перегріві), а також менша довговічність, ніж у безколекторних моделей. Крім того, з колекторним двигуном важче забезпечити високу швидкість. Як наслідок, цей варіант характерний для моделей початкового і середнього рівня (щодо повільних).

Безколекторні двигуни вважаються більш прогресивними, ніж колекторні: вони могутніше, економічніше, довговічніше, краще захищені від забруднень і добре підходять для розгону до великих швидкостей. З іншого боку, стоять такі двигуни помітно дорожче, а складність конструкції не дозволяє ремонтувати мотор своїми силами. У світлі всього цього безколекторні двигуни використовуються переважно в прогресивних швидкісних машинках; наявність такого мотора є показ...ником досить високого класу моделі.

Деякі моделі радіокерованих машинок можуть випускатися в двох версіях, що розрізняються тільки типом електродвигуна.

Найбільша швидкість, яку може розвинути машинка. Зазвичай, цей параметр вказується для певних «ідеальних умов»: рівною траси, високоякісного палива або повного заряду акумулятора (залежно від типу двигуна, див. вище) і т. ін. Реальні показники, зазвичай, виявляються трохи нижче; однак різні моделі цілком можна порівнювати між собою за цією характеристикою.

Висока максимальна швидкість важлива насамперед для машин «гоночного» призначення (кільцевих і шорт-корс, див. вище); в моделях для трюків і дрифту вона не відіграє вирішальної ролі. Також на значення максимальної швидкості варто звертати увагу при покупці аматорської моделі для розваг — тут потрібно враховувати особливості її застосування. Наприклад, якщо машинка призначається для 3-4 річну дитину в якості іграшки в квартирі, висока швидкість буде не перевагою, а вадою (тим більше, що і вартість «апарата» прямо залежить від його швидкості).

— Захист від вологи. Наявність у конструкції машинки захисту, який запобігає потраплянню вологи в чутливі елементи конструкції і появі відповідних неприємних наслідків (замикання, корозія, гідроудари тощо). Ця функція є практично обов'язковою для моделей, розрахованих на використання поза приміщеннями, насамперед позашляхових типів з двигунами внутрішнього згоряння (див. вище). Однак конкретний ступінь такого захисту в різних випадках відчутно різниться: одна модель може бути розрахована, наприклад, максимум на бризки з вологого асфальту чи невеликий дощ, а інша спокійно переживе проїзд через калюжу завглибшки «по капот». Тому цей момент варто уточнювати за офіційними даними виробника.

— Захист від бруду. Захист, що запобігає потраплянню пилу й бруду на деталі, які потребують чистоти. Багато в чому схожий з описаним вище захистом від вологи — зокрема, дуже важливий для використання поза приміщеннями й може відчутно відрізнятися залежно від моделі.

— Міжосьовий диференціал. Наявність у конструкції машинки диференціала, який розташований між передньою і задньою парою коліс і розподіляє крутний момент від двигуна між передньою і задньою віссю. За визначенням зустрічається тільки в моделях з повним приводом (див. вище). Головне призначення цього механізму аналогічне до міжколісних диференціалів — він дає змогу колесам, у цьому разі переднім і задн...ім, обертатися з різною швидкістю, щоб ходова частина й шини не відчували підвищених навантажень. Така необхідність виникає, зокрема, під час поворотів на низькій швидкості. Крім того, міжосьовий диференціал підвищує прохідність: під час пробуксовки однієї з пар коліс він розподіляє крутний момент так, щоб більша його частина припадала на колеса, які зберегли зчеплення.

— Металева головна пара. Головною парою називають дві шестерні, що відповідають за передачу крутного моменту від двигуна на трансмісію: одна з них розташована на валу двигуна, друга — на валу трансмісії. Це один з найважливіших елементів конструкції машинки, який піддається в процесі використання значним навантаженням. Головні пари, виготовлені з металу, значно міцніші й надійніші за пластикові; якщо ви купуєте модель для їзди у важких умовах (наприклад, шорт-корс або трюки, див. «Призначення (клас)»), наявність подібного оснащення буде дуже бажаною. Водночас для розважальних цілей це швидше надмірність — адже й коштують металеві шестерні дорожче за пластикові.

— Стабілізатори поперечної стійкості. Наявність у конструкції машинки спеціальних пристосувань, що запобігають перекиданню конструкції набік, зокрема на крутих поворотах: під час проходження повороту стабілізатор розподіляє навантаження на колеса таким чином, щоб зменшити крен шасі. Однак це не єдине призначення цих деталей — стабілізатори різної жорсткості також є інструментом розподілу балансу зчеплення між передньою і задньою віссю. Наприклад, якщо передній стабілізатор м'якший за задній — зчеплення передньої осі буде вище, що забезпечує хорошу поворотність, однак знижує чутливість управління; якщо задній стабілізатор м'якший — навпаки. Детальніше ці моменти описані в спеціальних джерелах. Варто відзначити, що стабілізатори не є стовідсотковою гарантією від перевороту — проте ймовірність такої події за їх наявності відчутно знижується.

— Металева дека шасі. Дека — це основа шасі машинки, каркас, на якому розміщується двигун, трансмісія і корпус. Висока міцність деки важлива для моделей, що піддаються в процесі їзди значним навантаженням, наприклад, за умови використання для шорт-корса (див. «Призначення (клас)»). В ролі матеріалу для металевих дек у сучасних машинках часто застосовуються алюмінієві сплави — вони поєднують високу міцність і невелику вага. Щоправда, і на вартість моделі такі матеріали впливають відповідно.

— Двері, що відкриваються. Двері, що відкриваються, посилюють схожість радіокерованих машинок зі справжніми автомобілями. За кермо таких авто в мініатюрі можна посадити іграшкового водія, а салон — пасажирів. Також через дверцята забезпечується доступ до внутрішнього оздоблення салону машини на радіокеруванні.

– Світлові ефекти. Наявність у моделі різних світлових ефектів: фар, габаритних вогнів, проблискових маячків (мигалок), підсвічування днища тощо. Таке оснащення не тільки надає машинці подібності до справжнього автомобіля, але й робить її помітнішою для оточуючих і знижує ймовірність неприємних подій. Водночас для прогресивних моделей ці моменти не відіграють ключової ролі, тому світлові ефекти зустрічаються переважно в недорогих машинках розважального призначення.

– Звукові ефекти. Наявність в моделі різних звукових ефектів — наприклад, клаксона, сирени, звуку потужного двигуна тощо; іноді є навіть вбудовані мелодії. Для відтворення звуків зазвичай передбачається невеликий динамік. Ця функція має суто розважальне призначення і зустрічається лише у простих і недорогих моделях, розрахованих на молодшу вікову групу.

– Водій. Іграшковий пілот, посаджений за кермо радіокерованої машинки. Наявність пілота дає можливість дати волю фантазії – керуючи машинкою на відстані, можна припустити, що її водить маленька людина.

Тип джерела живлення, що використовується в машинці з електродвигуном (див. «Двигун»).

— AA. Змінні елементи стандартного типорозміру, відомі в народі як «пальчикові батарейки». Головною перевагою машинок на батарейках перед машинками на акумуляторі є можливість швидкої заміни батарейок, що сіли. З іншого боку, потужність такого живлення досить скромна, тому зустрічаються вони переважно в моделях для молодшого віку.

— AAA. Такі елементи практично повністю аналогічні вищеописаним АА і зовні відрізняються від них тільки зменшеними розмірами (що відбилося на їх побутовій назві — «мізинчикові»).

— Ni-Mh. Спеціалізовані акумулятори, виконані за нікель-метал-гідридною технологією як і інші акумулятори (Li-Pol, Li-Ion, Ni-Cd, LiFePO4, фірмові) перевершують змінні батарейки за ємністю і компактністю і краще підходять для потужних електромоторів. Самі Ni-MH акумулятори примітні насамперед здатністю без наслідків переносити високі струми заряду і розряду — перше важливо з урахуванням «ненажерливості» електродвигунів, друге позитивно позначається на швидкості зарядки. Крім того, такі акумулятори стійкі до низьких температур, не мають «ефекту пам'яті», а коштуют...ь відносно недорого. Водночас вони поступаються Li-Pol елементам за ємністю (при однакових габаритах).

— Li-Pol. Спеціалізовані акумулятори, виконані за літій-полімерною технологією. Про спеціалізовані батареї в цілому докладніше див. вище (Ni-MH). Сама ж Li-Pol технологія дає змогу створювати акумулятори з високою ємністю, невеликими розмірами і вагою і без «ефекту пам'яті», однак і обходиться вона досить дорого.

— Ni-Cd. Порівняно стара технологія виготовлення акумуляторів, попередниця описаної вище Ni-MH. Спільними рисами цих технологій є стійкість до високих струмів заряду і розряду, низьких температур, а також невисока вартість. Правда, нікель-кадмієві батареї схильні до «ефекту пам'яті» – зниження ємності при зарядці не в повному обсязі розрядженої батареї; однак це можна виправити застосуванням прогресивних зарядних пристроїв і дотриманням правил експлуатації. А ось однозначним недоліком даного варіанту вважається екологічна небезпека при виробництві та утилізації; це характерно для всіх батарей, однак для Ni-Cd елементів найбільш актуально, тому вони використовуються все рідше.

— Li-Ion. Акумулятори, виконані за літій-іонною технологією і не належать ні до одного з універсальних типорозмірів (на кшталт AA). Літій-іонні акумулятори практично не схильні до «ефекту пам'яті», прості у використанні і заряджаються досить швидко. Їх недоліками можна назвати більш високу ціну і меншу стійкість до високих і низьких температур.

— LiFePO4. Літій-залізо-фосфатні батареї фактично є модифікацією літій-іонних (див. відповідний пункт), розробленою для усунення деяких недоліків оригінальної технології. Примітні насамперед високою надійністю і безпекою: ймовірність «вибуху» батареї при перевантаженні зведена практично до нуля, та й в цілому LiFePO4 без проблем справляються з високими піковими навантаженнями. Крім того, вони досить стійкі до холоду і тримають робочу напругу майже до самого розряду. Головним недоліком даного типу є дещо менша ємність.

– Фірмовий акумулятор. До цієї категорії віднесені всі спеціалізовані акумулятори (див. підпункт «Ni-MH» вище), для яких виробник не вказав технології виготовлення. Відзначимо також, що якщо «звичайні» спеціалізовані батареї можуть бути стандартними і допускати застосування в різних моделях радіокерованої техніки, то фірмові акумулятори частіше мають оригінальну конструкцію і розраховані тільки на машинки одного виробника.

Максимальний час, який машина зможе працювати на повному заряді акумулятора. Даний пункт носить досить умовний характер, оскільки вимірюється при використанні моделі не на максимальній потужності. Але в загальних рисах про автономність машинки може розповісти.