Порівняння Samsung HW-Q60R vs Samsung HW-N650

Штатний спосіб встановлення звукового проєктора.

— Поличний. Саме по собі встановлення на поличку максимально просте і потребує мінімуму зусиль. Однак за відсутності полички у відповідному місці доведеться або повісити її там (для чого, швидше за все, знадобиться свердлити стіни), або встановити проєктор «де вийде» і спробувати налаштувати звучання потрібним чином (причому успіх такого встановлення не гарантований).

— Настінний. Проєктори, оснащені кріпленнями для підвішування на стіну — зазвичай у вигляді кронштейнів або виїмок на корпусі під цвяхи, саморізи або інші закріплені в стіні монтажні пристосування. Цей варіант хороший тим, що місце встановлення проєктора можна вибрати на свій розсуд, не обмежуючись наявністю поличок — головне, щоб була вільна стіна.

Поличний/настінний. Проєктори, що допускають як установку на поличку, так і підвішування на стіну. Обидва ці варіанти описані вище. Тут же відзначимо, що спосіб встановлення визначає не тільки конструкцію корпуса, але і деякі особливості звуку, що видається проєктором. На практиці це означає, що «чисто настінний» проєктор при встановленні на поличку не зможе видати звук належної якості, навіть якщо з самим встановленням проблем не виникне. Іншими словами, якщо Вам потрібен пристрій, придатний і для полиці, і для підвішування на стіну — варто вибирати з моделей, для яких така можливість...прямо заявлена.

— Підставка під телевізор. Фактично подібні моделі являються собою різновид описаних вище поличних проєкторів, що має плоский корпус, завдяки чому зверху на такий пристрій можна встановити телевізор. При цьому звуковий проєктор не буде закривати органи управління і датчик пульта ДУ, розташовані під екраном (тоді як зі звичайними поличними моделями такі проблеми часто виникають при розміщенні на одній полиці з телевізором). Недоліком «підставок» можна назвати досить великі розміри в глибину.

Можливість видачі проєктором на вихід відеосигналу у форматі 3D — то пак «об'ємного» зображення, що має три повноцінних вимірювання (включаючи глибину). Оскільки для 3D використовується поділ «картинки» зображення на дві частини для лівого і правого ока), то і формат такого сигналу відрізняється від звичайного, двовимірного, і далеко не кожна модель здатна працювати з ним. Також потрібно враховувати, що для перегляду тривимірного контенту потрібна не тільки проєктор, але і телевізор (або інший пристрій відтворення) з відповідними можливостями екрану.

Дана функція припускає наявність у проєктора хоча б одного виходу HDMI (див. нижче). При цьому джерелом відеосигналу може бути як зовнішній пристрій, так і сам проєктор, який працює у форматі медіацентру (наприклад, модель з можливістю прямого відтворення з USB-носіїв).

Діаметр динаміка у сабвуфері, що використовується звуковим проєктором.

Вважається, що чим більший динамік — тим голосніше «саб» і тим глибше і насиченіше звучання він може забезпечити. Моделі розміром до 200 мм належать до початкового рівня; саме такий розмір зазвичай мають вбудовані сабвуфери (див. вище). А ось в окремостоячих басових колонках можуть застосовуватися більші динаміки, аж до 254 мм (10").

— AirPlay. Бездротова технологія для підключення до проєктора зовнішнього джерела сигналу. Розроблена компанією Apple, використовується переважно для з'єднання з її пристроями (наприклад, планшетами iPad або ноутбуками MacBook), хоча використовується й іншими виробниками. AirPlay дозволяє передавати не тільки звук, але також текстову і графічну інформацію, і навіть відео, що може стати в нагоді при підключення проєктора до телевізора. Дана технологія за визначенням означає підтримку Wi-Fi (див. нижче), оскільки вона заснована на цьому інтерфейсі.

— AirPlay 2. Друге покоління описаної вище технології AirPlay, представлене в 2018 році. Серед основних нововведень цієї версії — підтримка формату «мультирум», тобто одночасній трансляції кількох аудіосигналів на різні сумісні пристрої, встановлені в різних місцях. Таким чином можна, наприклад, включити у вітальні онлайн-трансляцію програми новин, у спальні — розслаблюючу музику, і т. ін. Крім того, AirPlay 2 отримала ряд інших поліпшень — удосконалення буферизації, можливість потокової трансляції на стереоакустику, а також підтримку голосового управління через Siri.

— Chromecast. Оригінальна назва — Google Cast. Технологія трансляції контенту на зовнішні пристрої, розроблена Google. Дозволяє передавати на саундбар звуковий сигнал з ПК або мобільного пристрою, трансляція стандартно здійснюється по Wi-Fi,...при цьому приймач і джерело сигналу повинні знаходитися в одній Wi-Fi мережі (виняток становлять медіаплеєри Chromecast). Відзначимо, що в джерелах сигналу (смартфонах, планшетах, ПК тощо) Chromecast реалізується на рівні окремих додатків. Наприклад, на момент створення ця функція була доступна, зокрема, у додатках YouTube і Netflix для Android і iOS, а також у веб-версії цих додатків для Chrome. Завдяки такому формату дана технологія в наш час надзвичайно широко поширена, а можливість підключення того чи іншого гаджета до аудіосистеми з Chromecast зазвичай обмежується можливістю установки на цей гаджет відповідних додатків.

— Wi-Fi. Бездротова технологія, що має декілька варіантів застосування. Один з них — підключення до комп'ютерної мережі; у звукових проєкторах він застосовується переважно для роботи з локальними ресурсами (див. DLNA нижче) або технологію AirPlay (див. вище), а також для управління проєктором через мережу. Інший варіант — пряме з'єднання з іншими пристроями. Можливості такого підключення в різних моделях теж можуть бути різними; один з найпопулярніших варіантів — дистанційне керування проєктором зі смартфона, планшета і т. ін.

— Bluetooth. Бездротова технологія, призначена для прямого підключення різних електронних пристроїв один до одного. У звукових проєкторах застосовується переважно для трансляції аудіосигналу по бездротовому каналу з іншого Bluetooth-пристрою, такого як смартфон або ноутбук. Однак можуть зустрічатися і інші варіанти — наприклад, підключення бездротових навушників до самого проєктора або дистанційне керування з того ж смартфона. Тут варто зазначити, що якість звуку при передачі через Bluetooth трохи нижче, ніж при дротове підключення; з іншого боку, це компенсується зручністю, а деякі моделі звукових проєкторів можуть мати навіть систему «відновлення звуку».

— NFC-чип. NFC — технологія бездротового зв'язку на малих дистанціях, до 10 см. В звукових проєкторах вона використовується переважно як допоміжна, для полегшення з'єднання по Wi-Fi або Bluetooth. Виглядає це так: замість того, щоб вручну копатися в настройках, досить піднести до чипу проєктора підключається NFC-сумісний пристрій і підтвердити з'єднання.

— FM-радіо. Наявність у проєкторі вбудованого FM-тюнера. Ця функція фактично перетворює пристрій в повноцінний радіоприймач, даючи змогу приймати трансляції FM-діапазону (в якому мовить більшість музичних радіостанцій). Зазначимо, що в деяких моделях з тюнером можуть підтримуватися та інші діапазони — наприклад, AM або цифровий DAB.

— LAN. Стандартний роз'єм для дротового підключення до комп'ютерної мережі, відомий також як Ethernet або RJ-45. Як і Wi-Fi (див. вище), в звукових проєкторах застосовується переважно для роботи в локальній мережі; при цьому можливості LAN можуть включати як відтворення мережевого контента по DLNA (див. нижче), та й управління налаштуваннями проєктора через мережу з комп'ютера. Дротове підключення не так зручно, як Wi-Fi, через необхідності прокладати кабель, проте воно більш надійно і може стати в нагоді при завантаженому ефірі» (великій кількості Wi-Fi пристроїв поблизу).

— DLNA. Технологія, застосовувана для об'єднання різних електронних пристроїв в єдину цифрову мережу з можливістю безпосереднього обміну контентом. Пристрої, для яких заявлена підтримка цього стандарту, здатні ефективно взаємодіяти незалежно від фірми-виробника. А сама мережа працює на базі звичайної комп'ютерної «локалки», підключення до неї здійснюється по LAN або Wi-Fi (див. вище). У звукових проєкторах DLNA може застосовуватися, наприклад, для програвання музики з жорсткого диска комп'ютера.

— RS-232. Службовий інтерфейс, використовуваний для підключення звукового проєктора до комп'ютера і керування налаштуваннями звуку з ПК через спеціальну програму. У деяких моделях може також використовуватися для оновлення прошивки.

— Підключення iPod. Спеціальний інтерфейс для підключення плеєрів Apple iPod. Найчастіше заснований на звичайному роз'ємі USB, до якого плеєр підключається через кабель-перехідник; однак може мати вид доку — підставки з фірмовим роз'ємом, куди безпосередньо ставиться гаджет. У будь-якому разі підключення таким способом забезпечує не тільки програвання музики з плеєра, але і інші можливості, наприклад, перемикання треків з пульта ДУ проєктора, зарядку батареї і т. ін.

— Бездротове підключення до TV. Можливість підключення звукового проєктора до телевізора бездротовим способом. Перевага цього варіанта очевидно: він рятує від метушні з додатковими кабелями. З іншого боку, бездротове підключення зазвичай ґрунтується на певній фірмової технології (LG Sound Sync, TV SoundConnect тощо), і для його роботи необхідний телевізор з підтримкою відповідної технології. Це обмежує застосування цієї можливості. Крім того, таке з'єднання більш схильне перешкод, ніж проводове, та й стоять «бездротові» проєктори дорожче дротових. Тому спеціально шукати модель з такою функцією варто в тому випадку, якщо у Вас є телевізор з підтримкою бездротових технологій і при цьому відсутність зайвих дротів є принциповим.

Версія інтерфейсу HDMI, підтримувана саундбаром.

Про інтерфейсі докладніше див. вище (HDMI-вхід, HDMI-вихід»), а його версії різняться, насамперед, по пропускній здатності. Ось варіанти, актуальні в наш час:

— v 1.4. Найраніша з широко поширених версій, має, тим не менш, цілком гідні можливості: зокрема, підтримує відео 4096х2160 на 24 к/с, а в Full HD частота кадрів може досягати 120 к/с, що дозволяє працювати з 3D. Має дві модифікації — v.1.4 a і v.1.4 b — відрізняються від оригіналу переважно дещо розширеними можливостями по роботі з тривимірним контентом.

— v 2.0. Версія, представлена ще в 2013 році. Збільшена пропускна здатність дозволила забезпечити підтримку 4K-відео з частотою кадрів до 60 к/с, а також до 32 каналів аудіо і до 4 потоків аудіо одночасно. Ця версія також має два розширення: в оновленні v.2.0 a була додана підтримка HDR, в v.2.0 b ця функція була покращена і розширена.

— v 2.1. Оновлення стандарту HDMI, випущене в 2017 році. З основних нововведень — додана підтримка 8K і 10K відео на швидкості до 120 к/с, поліпшені можливості роботи з HDR. Правда, варто врахувати, що всі ці можливості доступні тільки при використанні спеціальних кабелів HDMI Ultra High Speed.

Наявність власного дисплея в конструкції саундбара.

В якості дисплеїв, зазвичай, використовуються невеликі екрани з найпростішими РК-матрицями. На такий екран може виводитися різна службова інформація: рівень гучності, режим роботи, активні входи і виходи, налаштування еквалайзера і т. ін. Це робить управління більш простим і наочним.

Загальна споживана потужність всієї системи — як самого звукового проєктора, так і зовнішнього сабвуфера (за його наявності). Зазвичай цей показник вказується за середнім енергоспоживанням на максимальній гучності. Зазначимо, що на окремих перегонах сигналу фактичне енергоспоживання може перевищувати заявлене; в деяких випадках (наприклад, при підключенні через стабілізатор напруги) потрібно це враховувати.