Порівняння Vinga 046 vs Geotex GTX-R10I 4/32

Bluetooth - технологія, яка використовується для прямого з'єднання різних пристроїв бездротовим способом. У медіацентрах і ТВ-ресиверах може застосовуватися для трансляції звуку на бездротові навушники і акустику, для роботи з бездротовими мишками і клавіатурами, для використання смартфона/планшета в ролі пульта ДУ тощо; конкретний функціонал варто уточнювати окремо. Також відзначимо, що тут може уточнюватися підтримувана версія Bluetooth. Найбільш новою і досконалою є Bluetooth 5.0, а ось більш детальний опис різних версій:

• Bluetooth v 4.0. Версія, в якій вперше був представлений формат «Bluetooth з низьким енергоспоживанням» (LE) – на додаток до звичайного Bluetooth (функціонал версії 2.1) і швидкісного стандарту HE для передачі великих об'ємів інформації (представлений у версії 3.0). Bluetooth LE дає змогу значно скоротити енергоспоживання при передачі невеликих пакетів даних – наприклад, запитів-відповідей про активність з'єднання в режимі очікування. Для самих медіацентрів і ТВ-ресиверів це не особливо принципово, але ось для портативної техніки (особливо мініатюрної, де ємність батарей сильно обмежена) такий функціонал буде незайвим.
• Bluetooth v 4.1. Розвиток і вдосконалення Bluetooth 4.0. Одним з ключових поліпшень стала оптимізація спільної роботи з модулями зв'язку 4G LTE — щоб Bluetooth і LTE не створювали перешкод один одному. Крім того, в цій версії з'явилася можливість одночасног...о використання Bluetooth-пристрою в декількох ролях — наприклад, для дистанційного управління зовнішнім пристроєм з одночасною трансляцією музики на навушники.
• Bluetooth v 4.2. Подальший, після 4.1, розвиток стандарту Bluetooth. Принципових оновлень не представило, проте отримало ряд поліпшень, що стосуються надійності і захищеності від перешкод, а також поліпшену сумісність з «Інтернетом речей» (Internet Of Things).
• Bluetooth v 5.0. Версія, представлена в 2016 році. Одним з найпомітніших оновлень стало введення двох нових режимів роботи Bluetooth LE – з підвищенням швидкості за рахунок зменшення дальності і зі збільшенням дальності за рахунок зниження швидкості. Крім того, був введений ряд поліпшень, що стосуються одночасної роботи з великою кількістю підключених пристроїв, а також роботи з компонентами «Інтернету речей».

— Wi-Fi - технологія, що застосовується для бездротового підключення до комп'ютерних мереж і для прямого з'єднання між пристроями. У медіаплеєрах, тюнерах і пристроях відеозахвату може використовуватися як для доступу до Інтернету або «локалці» через бездротовий роутер, так і для зв'язку зі смартфоном, планшетом тощо. також на цій технології засновані функції AirPlay, Chromecast і Miracast. Конкретний же набір можливостей Wi-Fi варто уточнити окремо; тут же відзначимо, що в даному пункті може уточнюватися ще й конкретна підтримувана версія такого зв'язку. Ось основні актуальні варіанти:

• Wi-Fi 5 (802.11ac). Один з найновіших (на 2020 рік) стандартів. Використовує діапазон 5 ГГц (менш завантажений, ніж використовуваний в більш ранніх версіях 2,4 ГГц), що сприяє надійності і зниженню затримок; а швидкість може досягати 6,77 Гбіт/с при декількох антенах і 1,69 Гбіт/с на одну антену.
• Wi-Fi 4 (802.11n). Попередник вищеописаного Wi-Fi 5, перший стандарт, в якому був впроваджений діапазон 5 ГГц — тут він використовується поряд з традиційним 2,4 ГГц і не підтримується деякими пристроями з Wi-Fi 4. Швидкість передачі даних - до 600 Мбіт/с.

Відзначимо, що, крім прямо заявленого стандарту Wi-Fi, в медіацентрах, цифрових ресіверах і пристроях видеозахвату зазвичай передбачається підтримка і більш ранніх версій – для максимальної сумісності з різними пристроями.

Технологія трансляції аудіо - та відеосигналу через Wi-Fi з'єднання. Широко застосовується в електроніці компанії Apple, медіацентр з AirPlay дозволить з легкістю продублювати на телевізор «картинку», наприклад, з iPhone або iPad. Головним недоліком даної технології в порівнянні з аналогічною Miracast, є необхідність наявності локальної мережі з бездротовим роутером.

HDMI є найбільш поширеним сучасним інтерфейсом для роботи з HD-контентом і багатоканальним звуком. Відео- і аудіосигнал при такому підключенні передаються по одному кабелю, а пропускної здатності в останніх версіях (HDMI 2.0 і HDMI 2.1) вистачає для роботи з роздільною здатністю UltraHD і навіть вище. Практично будь-який сучасний екран (телевізор, монітор тощо) з підтримкою HD має як мінімум один вхід HDMI, тому і більшість медіаплеєрів і ТВ-ресиверів мають виходи цього типу. Однак зустрічаються і моделі без HDMI – це переважно застарілі або найбільш недорогі рішення, що використовують тільки аналогові відеоінтерфейси. Також бувають моделі на кілька HDMI і в більшості варіантів один з таких портів призначений для вхідного сигналу, при цьому порти HDMI розрізняються за версіями.

— v 1.4. Версія, представлена ще в 2009 році, проте не втрачає популярності і донині. Підтримує відео 4K (4096х2160) з частотою кадрів 24 к/с і Full HD — з частотою 120 к/с; останнє, крім іншого, дає змогу передавати по такому інтерфейсу ще й 3D-відео. Крім оригінальної v 1.4, існують також поліпшені версії v 1.4a і v 1.4b, де можливості по роботі з 3D були ще більше розширені.

— v 2.0. Версія, випущена в 2013 році. Крім іншого, представила можливість роботи з 4K-відео на швидкості до 60 к/с, сумісність з надшироким форматом 21:9, а також підтримку до 32 каналів і 4 потокі...в аудіо одночасно. Підтримка HDR в даній версії першопочатково не передбачалася, проте вона була введена в оновленні v 2.0a і ще більше розширена в v 2.0b; медіаплеєри з даної категорії можуть підтримувати як оригінальну версію 2.0, так і одну з поліпшених.

— v 2.1. Версія зразка 2017 року, також відома як HDMI Ultra High Speed. Дійсно забезпечує досить солідну пропускну здатність, що дає змогу працювати навіть з 10K-відео на швидкості в 120 к/с; крім того, ряд поліпшень торкнувся підтримки HDR. Відзначимо, що повноцінне використання HDMI v 2.1 можливе тільки зі спеціальним кабелем, проте функції більш ранніх версій залишаються доступними і при використанні звичайних дротів.

Модель процесора (CPU), встановленого в медіаплеєрі.

Ця інформація має переважно довідковий значення: процесор підбирається з таким розрахунком, щоб забезпечити ті чи інші практичні характеристики (максимальна роздільна здатність, підтримку певних стандартів, роботу вбудованих додатків тощо). Так що при виборі варто орієнтуватися насамперед на ці характеристики. Втім, при бажанні, знаючи модель процесора, можна знайти детальні дані по ньому і оцінити можливості медіацентру роботи з ресурсоємними додатками. Це може стати в нагоді, зокрема, якщо ви вибираєте модель під Android (див. вище) і плануєте інтенсивно використовувати додаткове ПО — набір програм під цю ОС досить великий, а деякі з них досить вимогливі до ресурсів системи.

Також відзначимо, що дані щодо CPU нерідко уточнюються в рекламних цілях — для акценту на тому, що в пристрої встановлений досить прогресивний чип відомого бренду. Серед найбільш поширених марок таких процесорів — Allwinner, Amlogic, Rockchip, Realtek.

Під ядром мається на увазі частина процесора, яка виконує потік команд. Відповідно, наявність декількох ядер дає змогу працювати з кількома потоками одночасно, що позитивно позначається на продуктивності. Теоретично більше ядер ( 4 ядра і навіть 6 ядер і більше) дає змогу підвищити ефективність процесора. Однак на практиці продуктивність CPU залежить від такої кількості додаткових факторів, що кількість ядер на цьому фоні є довідковим параметром. Наприклад, висококласний двоядерний процесор цілком може виявитися продуктивнішим, ніж недорогий чотириядерний.

Тактова частота процесора, встановленого в медіацентрі.

З технічної сторони чим вище цей показник — тим швидший процесор, і тим більша, відповідно, загальну швидкодію системи. Водночас продуктивність чипу залежить, крім власне частоти, від цілого ряду факторів — архітектури, кількості ядер, спеціальних особливостей конструкції і т. ін.; а на фактичну швидкість роботи всієї системи впливають показники інших компонентів, крім процесора. Крім того, виробники зазвичай підбирають процесори з таким розрахунком, щоб їх обчислювальної потужності гарантовано вистачило на всі функції, заявлені для медіацентру. Тому в даному випадку частота процесора є скоріше довідковим параметром (і почасти рекламним показником, що демонструє прогресивні характеристики пристрою), ніж практично значущим при виборі.

Об'єм власного накопичувача, встановленого в медіаплеєрі.

Під власним накопичувачем в даному разі мається на увазі постійна пам'ять, доступна для користувача — тобто сховище, яке можна на свій розсуд заповнювати фільмами, музикою, додатками тощо. Чим більше об'єм такого сховища — тим зручніше вона для користувача; з іншого боку, цей параметр помітно впливає на вартість усього пристрою. Крім того, варто враховувати, що для фільмів і іншого мультимедійного контенту цілком підходять і зовнішні носії — флешки, переносні HDD, накопичувачі з встановленням в слот (див. нижче), оптичні диски тощо. Так що спеціально шукати модель з великим накопичувачем має сенс переважно у двох випадках. Перший — це якщо ви хочете тримати велику колекцію контенту прямо в медіаплеєрі, щоб не морочитися зайвий раз з підключенням флешок, завантаженням дисків тощо. Другий — якщо ви купуєте модель під Android і плануєте встановити на неї велику кількість додаткового ПЗ (додатки найкраще ставити у внутрішню пам'ять, а нерідко це єдиний можливий варіант).

Що стосується конкретних об'ємів, то ємність до 4 ГБ включно в наш час вважається вельми скромною; такого накопичувача не вистачить навіть на фільм в HD 720p, його призначенням є переважно зберігання невеликого набору додатків. 8 ГБ і 16 ГБ — теж відносно небагато, але це вже дає змогу пр...ацювати з досить великим набором і зберігати окремі фільми в роздільних здатностях HD. А якщо ви першопочатково маєте намір зберігати на пристрої велику кількість контенту — однозначно варто звернути увагу на моделі з ємністю до 32 ГБ або більше.

Наявність пульта ДУ в комплекті з медиацентром або ТВ-тюнером. Крім класичного пульта дистанційного управління з базовими органами управління зустрічаються маніпулятори з додатковими фішками.

— QWERTY-клавиатура. Такі пульти, крім стандартного набору клавіш для управління плеєром (див. вище), мають літерну клавіатуру на кшталт комп'ютерної. Це актуально насамперед для медіацентрів із підтримкою соціальних мереж та фотосервісів — клавіатура з літерами потрібна як мінімум для введення логіну/паролю.

— Сенсорний. Різновид пультів, що використовує сенсори замість класичних кнопок. Коштує таке оснащення дещо дорожче, з іншого боку, сенсори надають пульту стильного зовнішнього вигляду, та й в деяких ситуаціях виявляються зручніше кнопок.

— З голосовим управлінням. Пульт, оснащений вбудованим мікрофоном і здатний розпізнавати певний набір голосових команд. Такий формат управління нерідко виявляється зручніше, ніж використання кнопок/сенсорів. При цьому набір підтримуваних команд може бути різним — іноді він досить обмежений у порівнянні з традиційними пультами, іноді навпаки (наприклад, може передбачатися можливість набору тексту за допомогою голосового введення); ці нюанси варто уточнювати окремо. Також не завадить з'ясувати список підтримуваних мов; зазначимо, що англійська у цьому списку є майже гарантовано, а от російська — далеко не завжди.

– Програмований. Універсальний пульт ДК, що налаштовує...ться під роботу спільно з медіаплеєрами, ТВ-тюнерами та іншими представниками гвардії домашньої електроніки. За замовчуванням у такі пульти завантажено базу кодів сигналів для різних типів техніки. Для активації конкретного пристрою зазвичай використовується певна комбінація натискання кнопок. Нерідко програмовані пульти мають у своєму розпорядженні клавіші, що навчаються, вбудований гіроскоп, функцію аеромишки та інші подібні опції. Програмовані кнопки в цих моделях часто призначаються для управління телевізором, що позбавляє необхідності використовувати кілька пультів ДУ. У сервісному посібнику до них міститься докладна інструкція з програмування від виробника.

– Програмований з голосовим управлінням. Прогресивний різновид програмованих пультів ДУ (див. відповідний пункт) з вбудованим мікрофоном для подачі голосових команд. Управління голосом повноцінно підтримується на приставках під управлінням Android, спільно зі звичайними медіаплеєрами та ТВ-тюнерами можна здійснювати голосові запити, промовляючи фразу у пульт. Конкретна реалізація голосового управління відрізняється залежно від моделі пульта ДУ та приймаючого пристрою.

— Відсутній. Відсутність пульта управління характерна для мережевих медіаплеєрів, що управляються з інших пристроїв — зазвичай з комп'ютера або з мобільного гаджета через спеціальний додаток.