Порівняння Mecool KM9 Pro Classic vs Mecool KM8 8 Gb

— Власна система. Операційна система пристрою представлена фірмовою програмною оболонкою виробника. Як правило, подібні ОС мають привабливе і зрозуміле меню. Фірмова операційна система розробляється безпосередньо виробником під апаратні ресурси конкретно взятої моделі або цілої лінійки, але має суттєві обмеження.

— Android (AOSP). Операційна система цього типу є модифікацією популярної ОС Android, яка головним чином примітна відкритим кодом. Це універсальна операційна система, яка надає користувачеві набагато більше свободи дій для створення змін і налаштувань всередині самої системи. Разом з тим, встановлення і стабільність роботи тих чи інших додатків на цій платформі не гарантуються, а загальне управління системою не було спеціально «заточене» під великі екрани, що може викликати деякі незручності. Насамперед такі рішення викличуть інтерес у користувачів, які розбираються в особливостях ОС Android, люблять все кастомізувати під себе і контролювати, і мають на це час.

— Android TV. Пристрої цього типу можуть похвалитися повноцінною програмної прошивкою Android TV, спеціально адаптованою для роботи на великих екранах. Згідно з назвою, вона являє собою різновид ОС Android, спеціально «заточений» під подібне обладнання. Крім загальних особливостей всіх «Андроїдів» (таких, як можливість встановлення додаткових додатків, включаючи навіть ігри)..., вона має ряд спеціальних можливостей: оптимізований інтерфейс, інтеграція зі смартфонами (включаючи можливість їх використання в якості пульта ДУ), голосовий пошук та ін. Завдяки цьому телевізори з цією особливістю значно перевершують по функціоналу моделі з «звичайним» Smart TV. Зрозуміло, для роботи багатофункціональної ОС передбачаються виділений процесор, графічна підсистема і пам'ять, а наявність подібних апаратних ресурсів позначається на загальній вартості.

— Google TV. Ребрендинг платформи Android TV для телевізорів і смартприставок, а точніше – нова оболонка поверх операційної системи під знаком «зеленого дроїда», яка впроваджується з 2021 року. З нововведень в ній реалізований перероблений дизайн інтерфейсу користувача, застосована вдосконалена база знань, яка більш ефективно розподіляє контент за жанрами і збирає пошукові відомості з усього переліку встановлених додатків і підписок. Голосовий помічник надалі краще розуміє запити глядацької аудиторії і видає розгорнутий перелік знайденого. Окремою вкладкою в інтерфейсі винесені прямі трансляції актуальних подій, будь то спортивні заходи або запуск ракети на Марс. З іншого в системі доопрацюванням піддалися аспекти, які передбачають використання ТВ як командного пункту управління єдиною екосистемою «розумного» дому.

— Wi-Fi - технологія, що застосовується для бездротового підключення до комп'ютерних мереж і для прямого з'єднання між пристроями. У медіаплеєрах, тюнерах і пристроях відеозахвату може використовуватися як для доступу до Інтернету або «локалці» через бездротовий роутер, так і для зв'язку зі смартфоном, планшетом тощо. також на цій технології засновані функції AirPlay, Chromecast і Miracast. Конкретний же набір можливостей Wi-Fi варто уточнити окремо; тут же відзначимо, що в даному пункті може уточнюватися ще й конкретна підтримувана версія такого зв'язку. Ось основні актуальні варіанти:

• Wi-Fi 5 (802.11ac). Один з найновіших (на 2020 рік) стандартів. Використовує діапазон 5 ГГц (менш завантажений, ніж використовуваний в більш ранніх версіях 2,4 ГГц), що сприяє надійності і зниженню затримок; а швидкість може досягати 6,77 Гбіт/с при декількох антенах і 1,69 Гбіт/с на одну антену.
• Wi-Fi 4 (802.11n). Попередник вищеописаного Wi-Fi 5, перший стандарт, в якому був впроваджений діапазон 5 ГГц — тут він використовується поряд з традиційним 2,4 ГГц і не підтримується деякими пристроями з Wi-Fi 4. Швидкість передачі даних - до 600 Мбіт/с.

Відзначимо, що, крім прямо заявленого стандарту Wi-Fi, в медіацентрах, цифрових ресіверах і пристроях видеозахвату зазвичай передбачається підтримка і більш ранніх версій – для максимальної сумісності з різними пристроями.

HDMI є найбільш поширеним сучасним інтерфейсом для роботи з HD-контентом і багатоканальним звуком. Відео- і аудіосигнал при такому підключенні передаються по одному кабелю, а пропускної здатності в останніх версіях (HDMI 2.0 і HDMI 2.1) вистачає для роботи з роздільною здатністю UltraHD і навіть вище. Практично будь-який сучасний екран (телевізор, монітор тощо) з підтримкою HD має як мінімум один вхід HDMI, тому і більшість медіаплеєрів і ТВ-ресиверів мають виходи цього типу. Однак зустрічаються і моделі без HDMI – це переважно застарілі або найбільш недорогі рішення, що використовують тільки аналогові відеоінтерфейси. Також бувають моделі на кілька HDMI і в більшості варіантів один з таких портів призначений для вхідного сигналу, при цьому порти HDMI розрізняються за версіями.

— v 1.4. Версія, представлена ще в 2009 році, проте не втрачає популярності і донині. Підтримує відео 4K (4096х2160) з частотою кадрів 24 к/с і Full HD — з частотою 120 к/с; останнє, крім іншого, дає змогу передавати по такому інтерфейсу ще й 3D-відео. Крім оригінальної v 1.4, існують також поліпшені версії v 1.4a і v 1.4b, де можливості по роботі з 3D були ще більше розширені.

— v 2.0. Версія, випущена в 2013 році. Крім іншого, представила можливість роботи з 4K-відео на швидкості до 60 к/с, сумісність з надшироким форматом 21:9, а також підтримку до 32 каналів і 4 потокі...в аудіо одночасно. Підтримка HDR в даній версії першопочатково не передбачалася, проте вона була введена в оновленні v 2.0a і ще більше розширена в v 2.0b; медіаплеєри з даної категорії можуть підтримувати як оригінальну версію 2.0, так і одну з поліпшених.

— v 2.1. Версія зразка 2017 року, також відома як HDMI Ultra High Speed. Дійсно забезпечує досить солідну пропускну здатність, що дає змогу працювати навіть з 10K-відео на швидкості в 120 к/с; крім того, ряд поліпшень торкнувся підтримки HDR. Відзначимо, що повноцінне використання HDMI v 2.1 можливе тільки зі спеціальним кабелем, проте функції більш ранніх версій залишаються доступними і при використанні звичайних дротів.

Модель процесора (CPU), встановленого в медіаплеєрі.

Ця інформація має переважно довідковий значення: процесор підбирається з таким розрахунком, щоб забезпечити ті чи інші практичні характеристики (максимальна роздільна здатність, підтримку певних стандартів, роботу вбудованих додатків тощо). Так що при виборі варто орієнтуватися насамперед на ці характеристики. Втім, при бажанні, знаючи модель процесора, можна знайти детальні дані по ньому і оцінити можливості медіацентру роботи з ресурсоємними додатками. Це може стати в нагоді, зокрема, якщо ви вибираєте модель під Android (див. вище) і плануєте інтенсивно використовувати додаткове ПО — набір програм під цю ОС досить великий, а деякі з них досить вимогливі до ресурсів системи.

Також відзначимо, що дані щодо CPU нерідко уточнюються в рекламних цілях — для акценту на тому, що в пристрої встановлений досить прогресивний чип відомого бренду. Серед найбільш поширених марок таких процесорів — Allwinner, Amlogic, Rockchip, Realtek.

Під ядром мається на увазі частина процесора, яка виконує потік команд. Відповідно, наявність декількох ядер дає змогу працювати з кількома потоками одночасно, що позитивно позначається на продуктивності. Теоретично більше ядер ( 4 ядра і навіть 6 ядер і більше) дає змогу підвищити ефективність процесора. Однак на практиці продуктивність CPU залежить від такої кількості додаткових факторів, що кількість ядер на цьому фоні є довідковим параметром. Наприклад, висококласний двоядерний процесор цілком може виявитися продуктивнішим, ніж недорогий чотириядерний.

Тактова частота процесора, встановленого в медіацентрі.

З технічної сторони чим вище цей показник — тим швидший процесор, і тим більша, відповідно, загальну швидкодію системи. Водночас продуктивність чипу залежить, крім власне частоти, від цілого ряду факторів — архітектури, кількості ядер, спеціальних особливостей конструкції і т. ін.; а на фактичну швидкість роботи всієї системи впливають показники інших компонентів, крім процесора. Крім того, виробники зазвичай підбирають процесори з таким розрахунком, щоб їх обчислювальної потужності гарантовано вистачило на всі функції, заявлені для медіацентру. Тому в даному випадку частота процесора є скоріше довідковим параметром (і почасти рекламним показником, що демонструє прогресивні характеристики пристрою), ніж практично значущим при виборі.

Стандарт HDR, який підтримується медіаплеєром.

Детальніше про HDR загалом див. вище, а стандарт визначає деякі особливості реалізації цієї функції. На сьогодні актуальними є такі формати HDR:

— HDR10. Історично перший зі споживчих HDR-форматів, менш досконалий, ніж описані нижче варіанти, проте дуже поширений. Зокрема, HDR10 підтримують практично всі стрімінгові сервіси, які взагалі надають HDR-контент, також він є загальноприйнятим для дисків Blu-ray. Дає змогу працювати з глибиною кольору 10 біт (звідси й назва). Водночас пристрої такого формату сумісні й з контентом у HDR10+, хоча його якість буде обмежуватися можливостями оригінального HDR10.

— HDR10+. Удосконалена версія HDR10. За тієї ж глибини кольору (10 біт) використовує так звані динамічні метадані, що дають змогу передавати інформацію про глибину кольору не тільки для груп з декількох кадрів, але й для окремо взятих кадрів. Завдяки цьому досягається додаткове поліпшення передачі кольору.

— Dolby Vision. Прогресивний стандарт, який використовується, зокрема, у професійному кінематографі. Дає змогу добиватися глибини кольору 12 біт, використовує описані вище динамічні метадані, до того ж дає можливість передавати в одному відеопотоці відразу два варіанти зображення — HDR і звичайне (SDR). Водночас Dolby Vision базується на тій же технології, що й HDR10, тому в сучасній відеотехніці цей формат зазв...ичай поєднується з HDR10 або HDR10+.

Набір відеокодеків, підтримуваний пристроєм.

Кодеком — від словосполучення «Кодер-ДЕКодер» — в даному разі називають формат, який використовується для кодування цифрового відео при зберіганні/передачі та розкодування при відтворенні (без кодування відео займали б невиправдано багато місця). Не варто плутати цей параметр з форматом відеофайлів: різні файли одного і того ж формату можуть бути закодовані різними кодеками, і якщо відповідний кодек плеєром не підтримується — відтворення відео буде неможливим, навіть якщо сам формат файлу відповідає можливостям пристрою. А в моделях з підтримкою онлайн-TV (див. «Функції і можливості») цей нюанс визначає ще й сумісність з конкретною трансляцією: загальний формат трансляції вказується саме за кодеком, що використовується для цього.

Загалом сучасні пристрої зазвичай мають досить широкі пакети кодеків (один з найпрогресивніших — H.265, також популярний кодек AV1), і з відтворенням відео зазвичай не виникає проблем; у крайньому ж разі можна скористатися спеціальними програмами для перекодування файлів. Що стосується конкретних кодеків, то дані по ним можна знайти в спеціальних джерелах, однак при штатному використанні медіаплеєрів такі подробиці не потрібні.

Наявність пульта ДУ в комплекті з медиацентром або ТВ-тюнером. Крім класичного пульта дистанційного управління з базовими органами управління зустрічаються маніпулятори з додатковими фішками.

— QWERTY-клавиатура. Такі пульти, крім стандартного набору клавіш для управління плеєром (див. вище), мають літерну клавіатуру на кшталт комп'ютерної. Це актуально насамперед для медіацентрів із підтримкою соціальних мереж та фотосервісів — клавіатура з літерами потрібна як мінімум для введення логіну/паролю.

— Сенсорний. Різновид пультів, що використовує сенсори замість класичних кнопок. Коштує таке оснащення дещо дорожче, з іншого боку, сенсори надають пульту стильного зовнішнього вигляду, та й в деяких ситуаціях виявляються зручніше кнопок.

— З голосовим управлінням. Пульт, оснащений вбудованим мікрофоном і здатний розпізнавати певний набір голосових команд. Такий формат управління нерідко виявляється зручніше, ніж використання кнопок/сенсорів. При цьому набір підтримуваних команд може бути різним — іноді він досить обмежений у порівнянні з традиційними пультами, іноді навпаки (наприклад, може передбачатися можливість набору тексту за допомогою голосового введення); ці нюанси варто уточнювати окремо. Також не завадить з'ясувати список підтримуваних мов; зазначимо, що англійська у цьому списку є майже гарантовано, а от російська — далеко не завжди.

– Програмований. Універсальний пульт ДК, що налаштовує...ться під роботу спільно з медіаплеєрами, ТВ-тюнерами та іншими представниками гвардії домашньої електроніки. За замовчуванням у такі пульти завантажено базу кодів сигналів для різних типів техніки. Для активації конкретного пристрою зазвичай використовується певна комбінація натискання кнопок. Нерідко програмовані пульти мають у своєму розпорядженні клавіші, що навчаються, вбудований гіроскоп, функцію аеромишки та інші подібні опції. Програмовані кнопки в цих моделях часто призначаються для управління телевізором, що позбавляє необхідності використовувати кілька пультів ДУ. У сервісному посібнику до них міститься докладна інструкція з програмування від виробника.

– Програмований з голосовим управлінням. Прогресивний різновид програмованих пультів ДУ (див. відповідний пункт) з вбудованим мікрофоном для подачі голосових команд. Управління голосом повноцінно підтримується на приставках під управлінням Android, спільно зі звичайними медіаплеєрами та ТВ-тюнерами можна здійснювати голосові запити, промовляючи фразу у пульт. Конкретна реалізація голосового управління відрізняється залежно від моделі пульта ДУ та приймаючого пристрою.

— Відсутній. Відсутність пульта управління характерна для мережевих медіаплеєрів, що управляються з інших пристроїв — зазвичай з комп'ютера або з мобільного гаджета через спеціальний додаток.