Порівняння MSI Prestige 15 A10SC [P15 A10SC-226UA] vs Asus ZenBook 15 UX534FTC [UX534FTC-AA074T]

— Глянцеве. Глянцева поверхня покращує загальну якість зображення: за інших рівних умов картинка на такому екрані виглядає більше яскравою і барвистою, ніж на матовому. З іншого боку, на подібній поверхні сильно помітні забруднення, а при яскравому зовнішньому освітленні на ній виникає безліч відблисків, здатних сильно перешкодити перегляду. Тому замість класичного глянцю в ноутбуках все частіше застосовується антивідблисковий різновид такого покриття (див. нижче). Тим не менш, цей варіант все ще не втрачає популярності: він обходиться трохи дешевше «антивідблиску», а при м'якому, відносно неяскравому освітленні — навіть може забезпечити більше приємне оку зображення.

— Матове. Матове покриття обходиться недорого і не утворює відблисків навіть від досить яскравого освітлення. З іншого боку, картинка на такому екрані виходить помітно тьмяніше, ніж на аналогічному глянцевому дисплеї. Втім, цей момент можна компенсувати різними конструктивними рішеннями (насамперед хорошим запасом яскравості); так що цей варіант можна зустріти у всіх категоріях сучасних ноутбуків — від бюджетних моделей для роботи з документами до топових ігрових конфігурацій.

— Глянцеве (антивідблискове). Різновид описаного вище глянцевого покриття, розроблений з таким розрахунком, щоб знизити кількість відблисків від зовнішніх джерел освітлення. Такі екрани дійсно відблискують помі...тно менше традиційних глянцевих (а то і зовсім не дають відблисків); при цьому за якістю зображення вони як мінімум перевершують матові. Так що саме цей тип покриття в наш час користується найбільшою популярністю.

Роздільна здатність екрану, встановленого в ноутбуці — тобто розмір екрану в пікселях по горизонталі і вертикалі.

Більш висока роздільної здатності, з одного боку, дає більш чітке, деталізоване зображення; з іншого — збільшує вартість лептопа. Останнє пов'язано не тільки з вартістю самих дисплеїв, але і з тим, що для ефективної роботи на високих роздільних здатностях потрібна відповідна начинка (насамперед — відеокарта). Це особливо актуально в іграх; так що якщо ви шукаєте ноутбук з екраном високої роздільної здатності, здатний ефективно «тягнути» сучасні ігри — варто звернути увагу не тільки на характеристики дисплея, але і на інші дані (тип і параметри відеокарти, результати тестів, здатність роботи з тими чи іншими іграми — про все див. нижче). З іншого боку, якщо пристрій планується використовувати для нескладних завдань на зразок роботи з документами, Інтернет-серфінгу та перегляду відео — на параметри «начинки» можна не звертати особливої уваги: вони в будь-якому випадку підбираються так, щоб ноутбук гарантовано міг впоратися з такими завданнями на повній роздільній здатності «рідного» екрану.

Що стосується конкретних цифр, то актуальні на сьогодні варіанти роздільної здатності можна умовно розділити на 4 групи: HD (720), Full HD (1080), Quad HD і UltraHD 4K. Ось їх більш детальний опис:

— HD...(720). У дану категорію відносять всі дисплеї, що мають по вертикалі розмір менше 1080 пікселів. Найбільш популярний варіант HD-роздільной здатності в сучасних ноутбуках — 1366х768; в пристроях крупніше 15,6" нерідко зустрічається також 1600х900. Інші значення досить екзотичні і використовуються рідко. Загалом екрани даного стандарту в наш час характерні переважно для лептопів початкового рівня.

— Full HD (1080). Першопочатково стандарт Full HD передбачає розмір кадру 1920х1080, і саме така роздільна здатність найчастіше використовується в ноутбучних екранах з цієї категорії. Однак, крім цього, до даного формату відносять також інші варіанти роздільних здатностей, де розмір по вертикалі становить не менш 1080 пікселів, проте не дотягує до 1440 пікселів. В якості прикладів можна навести 1920х1200 і 2560х1080. Загалом Full HD дисплеї забезпечують непогане співвідношення між вартістю, якістю зображення і вимогами до апаратної частини лептопа. Завдяки цьому в наш час вони надзвичайно широко поширені; матриці цього стандарту можна зустріти навіть в бюджетних пристроях, хоча переважно вони застосовуються в більш прогресивній техніці.

— Quad HD. Перехідний варіант між популярним Full HD 1080 (див. вище) і висококласним і дорогим UltraHD 4K. Розмір таких екранів по вертикалі починається від 1440 пікселів і може досягати 2000 пікселів. Зазначимо, що роздільні здатності QuadHD особливо популярні в ноутбуках Apple; найчастіше такі пристрої мають екрани 2560х1600, хоча зустрічаються й інші варіанти.

— UltraHD 4K. Найбільш прогресивний стандарт із застосовуваних у сучасних ноутбуках. Розмір таких екранів по вертикалі становить не менш 2160 точок (до 2400 в окремих конфігураціях); класична роздільна здатність сучасної UltraHD-матриці — 3840х2160, але зустрічаються і інші значення. У будь-якому разі 4K-дисплей дає змогу забезпечити високу якість зображення, але і коштує відповідно — в тому числі через відповідні вимоги до графічного адаптера; крім того, для роботи з високими роздільними здатностями буває зручніше підключити до ноутбука зовнішній монітор. У світлі цього подібні екрани використовуються відносно рідко, причому переважно серед лептопів преміумкласу.

Колірне охоплення матриці ноутбука за колірною моделлю NTSC.

Колірне охоплення описує діапазон кольорів, що може відображатися на екрані. Він вказується у відсотках, однак не щодо всього різноманіття видимих кольорів, а щодо умовного колірного простору (колірної моделі). Це пов'язано з тим, що жоден сучасний екран не здатний відобразити всі видимі людиною кольори. Тим не менш, чим більше колірне охоплення — тим ширше можливості екрана, тим якісніше виходить його кольоропередача.

Конкретно ж NTSC являє собою одну з перших колірних моделей, створених ще в 1953 році для кольорового телебачення. Вона не застосовується при виробництві сучасних РК-матриць, однак використовується для їх опису та порівняння. NTSC охоплює більший діапазон кольорів, ніж стандартно застосовувана в комп'ютерній техніці sRGB; тому навіть невелике число відсотків у цьому разі відповідає досить широкому охопленню. Наприклад, значення в 72% і більше за NTSC вже вважається хорошим показником для використання в дизайні і графіці. Водночас одні і ті ж цифри за NTSC в різних екранах можуть відповідати різним показникам по sRGB; так що якщо точна передача кольоропередача є для вас вирішальною — ці подробиці варто уточнити перед покупкою.

Також відзначимо, що серед окремих моніторів простіше знайти екран з великим колірним охопленням; при цьому він ще й обійдеться дешевше, ніж ноутбук зі схожими характеристиками дисплея. Так що вибирати саме...лептоп з висококласним екраном має сенс переважно тоді, коли мобільність має для вас не менш важливе значення, ніж якісна кольоропередача.

Результат, показаний процесором ноутбука в тесті Passmark CPU Mark.

Passmark CPU Mark — комплексний тест, більш детальний і достовірний, ніж популярний 3DMark06 (див. вище). Він перевіряє не тільки ігрові можливості CPU, але і його продуктивність в інших режимах, на підставі чого і виводить загальний бал; за цим балом можна досить достовірно оцінити процесор загалом (чим більше балів - тим вища продуктивність).

Максимальна кількість оперативної пам'яті, яку можна встановити на ноутбук. Залежить, зокрема, від типу використовуваних модулів пам'яті, а також від кількості слотів під них. Звертати увагу на цей параметр має сенс перш за все в тому разі, якщо ноутбук купується з розрахунком на апгрейд RAM і об'єм фактично встановленої пам'яті в ньому помітно менше максимально доступного. Так ноутбуки можна поліпшити за оперативною пам'яттю до 16 ГБ, 24 ГБ, 32 ГБ, 48 ГБ, 64 ГБ і навіть більше – 128 ГБ.

У ноутбуках використовуються переважно різні варіанти DDR (так звана пам'ять з подвоєною передачею даних). Ось список видів такої пам'яті, що зустрічаються:

— DDR3. Третє покоління оперативної пам'яті DDR. Перевершує застарілий DDR2 за швидкістю роботи та енергоефективністю. Однак теж є застарілим на тлі четвертої версії і новинки – DDR5.

– DDR3L. Модифікація пам'яті DDR3, що підтримує роботу на зниженій напрузі — 1,35 В замість 1,5 В (Low Voltage — звідси і індекс L). Знижена напруга сприяє як зниженню енергоспоживання, так і поліпшенню продуктивності. Відзначимо, що звичайну пам'ять DDR3 не можна встановити в такий слот, тоді як зворотний варіант цілком можливий.

— DDR4. Стандарт пам'яті, випущений в 2014 році. Представив подальші поліпшення швидкості роботи (в перспективі до 25,6 ГБ/с) і енергоефективності. Найбільш популярний серед ноутбуків останніх років випуску.

— DDR5. Хода п'ятого покоління стандарту DDR почалася на рубежі 2020-2021 рр. У ньому передбачається приблизно дворазовий приріст продуктивності підсистеми пам'яті і нарощування пропускної здатності в порівнянні з DDR4. Замість одного 64-бітного каналу даних DDR5 використовує пару незалежних 32-бітних каналів, які працюють з 16-байтними пакетами і дають змогу доставляти 64 байти інформації за такт по кожному каналу. Нові модулі пам'яті потребують напруги 1.1 В, а максимальний об'єм однієї планки...DDR5 може досягати значних 128 ГБ.

Варто зазначити, що різні типи оперативної пам'яті не є взаємозамінними.

У деяких ноутбуках зустрічається оперативна пам'ять LPDDR4, LPDDR4X, LPDDR5, LPDDR5X. Розроблена вона фахівцем для мобільних пристроїв і є нерозширюваною, оскільки відповідні модулі пам'яті вбудовані безпосередньо в материнську плату. Застосування «оперативки» стандартів LPDDR обумовлюється досягненням оптимального балансу між продуктивністю ноутбука, його габаритами та часом автономної роботи.

Тактова частота оперативної пам'яті, встановленої в ноутбуці.

Чим вище частота (при тому ж типі та об'ємі пам'яті) — тим вище продуктивність RAM в цілому і тим швидше лептоп буде справлятися з ресурсоємними задачами. Правда, модулі з однаковою частотою можуть дещо відрізнятися за фактичній швидкодії через різницю в інших характеристиках; але ця різниця стає значущою лише в дуже специфічних ситуаціях, для рядового користувача вона не є критичною. Що ж стосується конкретних значень, то найбільшою популярністю на сучасному ринку користуються модулі на 2400 МГц, 2666 МГц, 2933 МГц і 3200 МГц. Пам'ять на 2133 МГц і менше зустрічається переважно в застарілих і бюджетних пристроях, а в високопродуктивних конфігураціях даний параметр становить 3733 МГц, 4266 МГц, 4800 МГц, 5200 МГц, 5500 МГц, 5600 і більше.

Загальна кількість слотів під модулі оперативної пам'яті, яка передбачена в ноутбуці; фактично — максимальна кількість планок, яку можна одночасно встановити в дану модель.

Від цього показника безпосередньо залежать можливості з апгрейду RAM. Так, у бюджетних моделях нерідко є всього 1 слот, і єдиним варіантом апгрейда є заміна «рідної» планки. У більш прогресивних пристроях може передбачатися два або навіть чотири слота, при цьому деякі з них у вихідній конфігурації можуть бути вільні.

Особливий випадок являє собою вбудована RAM; вона компактніша й дешевша за знімні модулі, проте взагалі не передбачає заміни. При цьому в деяких ноутбуках «ОЗП» тільки вбудована, а в інших вона може доповнюватися одним або навіть двома слотами під змінні планки.

Інтерфейс підключення, що використовується встановленим в ноутбуці SSD-модулем з роз'ємом M.2 (див. «Тип накопичувача»).

Однією з особливостей роз'єма M.2 і накопичувачів під нього є те, що вони можуть використовувати два різних інтерфейси підключення: PCI-E (в тому чи іншому різновиді) або SATA. Підкреслимо, що в даному пункті зазначаються дані SSD-модуля; в самому роз'ємі можуть передбачатися й інші варіанти інтерфейсу, у тому числі більш прогресивні — див. «Інтерфейс роз'єма M.2» (наприклад, накопичувач з підключенням PCI-E 3.0 може бути розміщений в роз'ємі, що підтримує також більш швидкий PCI-E 4.0). Однак у будь-якому разі роз'єм підключення зазвичай дає можливість реалізувати всі можливості встановленого накопичувача; так що даний пункт дає змогу цілком достовірно оцінити можливості штатного модуля M.2.

Що стосується конкретних інтерфейсів, то в наш час можна зустріти переважно такі варіанти:

— SATA 3. Інтерфейс SATA першопочатково був створений для традиційних жорстких дисків. Третя версія цього інтерфейсу є останньою; вона забезпечує швидкість передачі даних 600 МБ/с. Це значно менше, ніж у PCI-E, і в цілому дуже небагато за мірками SSD-накопичувачів. Тому M.2-підключення з використанням SATA характерне переважно для недорогих модулів початкового рівня. Тим не менше, навіть такі носії в цілому працюють швидше більшості HDD.

— PCI-E. Універсальний інт...ерфейс для підключення внутрішньої периферії. Забезпечує в цілому вищі швидкості, ніж SATA, завдяки чому краще підходить для SSD-модулів: теоретично PCI-E дає змогу реалізувати весь потенціал твердотільних накопичувачів, навіть найшвидших. На практиці ж підтримувана швидкість передачі даних може бути різною — залежно від версії інтерфейсу і числа ліній (каналів передачі даних). Ось варіанти, найактуальніші для сучасних ноутбуків:

• PCI-E 3.0 2x. Підключення з використанням 2 ліній PCI-E версії 3.0. Ця версія забезпечує швидкість близько 1 ГБ/с на лінію; відповідно, дві лінії дають максимум трохи менше ніж в 2 ГБ/с.
• PCI-E 3.0 4x. Підключення з використанням 4 ліній PCI-E версії 3.0. Забезпечує максимальну швидкість близько 4 ГБ/с.
• PCI-E 4.0 4x. Підключення з використанням 4 ліній PCI-E версії 4.0. У цій версії пропускна здатність, в порівнянні з PCI-E 3.0, була збільшена вдвічі — таким чином, 4 лінії дають максимальну швидкість близько 8 МБ/с.

Зазначимо, що у разі роз'ємів M.2 різні варіації PCI-E зазвичай цілком сумісні між собою — хіба що швидкість підключення при роботі з «нерідним» роз'ємом буде обмежуватися можливостями найповільнішого компонента. Наприклад, при підключенні SSD-модуля PCI-E 3.0 4x в слот PCI-E 3.0 2x ця швидкість буде відповідати можливостям роз'єма, а при підключенні до PCI-E 4.0 4x — можливостям накопичувача.