Порівняння Lenovo Ideapad 330 15 [330-15IKB 81DE02VJRA] vs HP 15-db0000 [15-DB0113UR 4KA72EA]

Технологія, за якою виготовлена матриця ноутбука.

Найбільшого поширення в наш час отримали матриці типу TN+film, IPS і *VA; рідше зустрічаються екрани типу OLED, AMOLED, QLED, miniLED, а також більш специфічні рішення на зразок LTPS або IGZO. Ось детальніший опис всіх цих варіантів:

— TN-film. Найстаріша, найпростіша і найбільш недорога із застосовуваних у наш час технологій. Ключовими перевагами дисплеїв цього типу є невисока вартість і відмінний час відгуку. З іншого боку, подібні матриці не характеризуються високою якістю зображення: яскравість, достовірність передачі кольору і кути огляду у екранів TN-film знаходяться на середньому рівні. Цих показників цілком достатньо для роботи з документами, вебсерфінгу, більшості ігор тощо однак для серйозніших задач, що потребують якісної і достовірної картинки (наприклад, дизайну або кольорокорекції фото/відео) такі екрани практично непридатні. У світлі цього матриці TN-film в наш час зустрічаються порівняно нечасто, в основному серед бюджетних ноутбуків; більш прогресивні пристрої оснащуються якіснішими екранами, найчастіше IPS.

— IPS (In-Plane Switching). Найпопулярніший тип матриці для ноутбуків середнього і топового цінового діапазону; втім,...все частіше зустрічається в бюджетних моделях, а для трансформерів і пристроїв «2-в-1» (див. «Тип») і взагалі є практично стандартним варіантом. Екрани цього типу помітно перевершують TN-film за якістю «картинки»: вони дають яскраве, достовірне і насичене зображення, яке майже не змінюється при зміні кута огляду. Крім того, дана технологія дає змогу передбачити широке колірне охоплення за різними спеціальними стандартами (див. нижче) і підходить для створення дисплеїв з прогресивними особливостями — на зразок підтримки HDR або сертифікації Pantone / CalMAN (також див. нижче). Першопочатково матриці IPS відрізнялися високою вартістю і мали низьку швидкість відгуку; однак у наш час використовуються різні модифікації цієї технології, в яких ці недоліки повністю або частково компенсовані. При цьому різні модифікації можуть розрізнятися за практичними характеристиками: наприклад, одні створені в розрахунку на максимальну достовірність картинки, інші характеризуються доступною вартістю тощо. Так що фактичні характеристики IPS-екрану перед покупкою не завадить уточнити окремо — особливо якщо ноутбук планується використовувати для специфічних задач, де якість зображення є критичною.

— *VA. Різні модифікації матриць типу «Vertical Alignment»: MVA, PVA, Super PVA, ASVA тощо. Відмінності між цими технологіями полягають переважно у назві і фірмі-виробнику. Першопочатково матриці цього типу були розроблені як компромісний варіант між IPS (високоякісною, але дорогою і повільною) і TN-film (швидкою, недорогою, але скромною за якістю зображення). У результаті екрани *VA вийшли доступнішими, ніж IPS, і більш прогресивними, ніж TN-film — вони мають непогану кольоропередачу, глибокий чорний колір і великі кути огляду. Водночас варто відзначити, що колірний баланс зображення на такому дисплеї дещо змінюється при зміні кута огляду. Це ускладнює застосування матриць *VA при професійній роботі з кольором. В цілому даний варіант розрахований в основному на тих, кому не потрібно ідеальної точності кольоропередачі і водночас хочеться бачити яскраве і барвисте зображення.

— OLED. Матриці на основі так званих органічних світлодіодів. Ключовою особливістю подібних дисплеїв є те, що в них кожен піксель сам по собі є джерелом світла (на відміну від класичних РК-екранів, в яких підсвічування виконане окремо). Подібний принцип конструкції, у поєднанні з низкою інших рішень, забезпечує відмінну яскравість, контрастність і кольоропередачу, насичений чорний колір, максимально широкі кути огляду і невелику товщину самих екранів. З іншого боку, ноутбучні OLED-матриці в більшості своїй виходять досить дорогими і «ненажерливими» в плані споживання енергії, а зношуються вони нерівномірно: чим частіше і яскравіше світиться піксель — тим швидше він втрачає свої робочі властивості (втім, це явище стає помітним лише після кількох років інтенсивної експлуатації). Крім того, з низки причин подібні екрани вважаються такими, що слабо придатні для ігрового застосування. У світлі всього цього матриці даного типу в наш час зустрічаються рідко, переважно в окремих висококласних ноутбуках, що призначені для професійної роботи з кольором і мають відповідні особливості на зразок підтримки HDR, широкого колірного охоплення та/або сертифікації Pantone / CalMAN (див. нижче).

– AMOLED. Різновид матриць на органічних світлодіодах, створений компанією Samsung (втім, застосовується і іншими виробниками). З основних особливостей схожий з іншими видами OLED-матриць (див. вище): з одного боку, дає змогу досягти відмінної якості зображення, з іншого — обходиться недешево і зношується нерівномірно. Водночас AMOLED-екрани мають ще прогресивніші показники кольоропередачі у поєднанні з кращою оптимізацією енергоспоживання. А слабка поширеність даної технології зумовлена в основному тим, що першопочатково вона була створена для смартфонів і в ноутбуках стала використовуватися лише нещодавно (з 2020 року).

– MiniLED. Система підсвічування екрану на підкладці із мініатюрних світлодіодів розміром близько 100-200 мікрон (мкм). На одній і тій же площині дисплея вдалося збільшити кількість світлодіодів у кілька разів, а їх масив розміщується безпосередньо за самою матрицею. Головною перевагою технології miniLED можна назвати велику кількість локальних зон затемнення, що у сумі дає покращену яскравість, контрастність та більш насичені кольори з глибоким чорним. Екрани miniLED розкривають потенціал технології розширеного динамічного діапазону зображення (HDR), підходять графічним дизайнерам та розробникам цифрового контенту.

— QLED. Матриці на «квантових точках» з переробленою системою LED-підсвічування. Зокрема, вона передбачає заміну багатошарових кольорофільтрів на особливе тонкоплівкове покриття з наночастинок. Замість традиційних білих світлодіодів в QLED-панелях використовуються сині. Як результат, комплекс конструктивних нововведень дає змогу досягти більш високого порогу яскравості, насиченості кольорів, поліпшення якості передачі кольору в цілому одночасно зі зменшенням товщини екрану і зниженням енергоспоживання. Зворотний бік медалі QLED-матриць – недешева вартість.

— PLS. Тип матриці, розроблений як альтернатива описаним вище IPS і, за деякими даними, є однією з її модифікацій. Такі матриці також характеризуються високою якістю кольоропередачі і хорошою яскравістю; крім того, з переваг PLS можна відзначити хорошу придатність для екранів високої роздільної здатності (завдяки високій щільності пікселів), а також меншу вартість, ніж у більшості модифікацій IPS, і низьке енергоспоживання. Водночас швидкість відгуку у таких екранів не дуже висока.

— LTPS. Прогресивний різновид TFT-матриць, створений на основі так званого. низькотемпературного полікристалічного кремнію. Такі матриці мають високу якість кольоропередачі, до того ж добре підходять для екранів з високою щільністю пікселів — іншими словами, на їх основі можна створювати невеликі дисплеї з дуже високою роздільною здатністю. Ще одна перевага полягає в тому, що частину управляючої електроніки можна вбудувати прямо в матрицю, зменшивши загальну товщину екрану. З іншого боку, матриці LTPS складні у виробництві і дорогі, а тому зустрічаються в основному в ноутбуках преміумкласу.

— IGZO. Технологія побудови РК-дисплеїв, що використовує напівпровідниковий матеріал на основі оксиду індію, галію і цинку (на відміну від більш традиційних варіантів, заснованих на аморфному кремнії). Подібна технологія забезпечує малий час відгуку, низьке енергоспоживання і дуже високу якість кольоропередачі; крім того, вона дає змогу досягати високої щільності пікселів, завдяки чому добре підходить для екранів надвисокої роздільної здатності. Втім, поки що подібні дисплеї в ноутбуках зустрічаються вкрай рідко. Це пояснюється як високою вартістю, так і тим, що у виробництві матриць IGZO використовуються досить рідкісні метали, що ускладнює великомасштабне виробництво.

Роздільна здатність екрану, встановленого в ноутбуці — тобто розмір екрану в пікселях по горизонталі і вертикалі.

Більш висока роздільної здатності, з одного боку, дає більш чітке, деталізоване зображення; з іншого — збільшує вартість лептопа. Останнє пов'язано не тільки з вартістю самих дисплеїв, але і з тим, що для ефективної роботи на високих роздільних здатностях потрібна відповідна начинка (насамперед — відеокарта). Це особливо актуально в іграх; так що якщо ви шукаєте ноутбук з екраном високої роздільної здатності, здатний ефективно «тягнути» сучасні ігри — варто звернути увагу не тільки на характеристики дисплея, але і на інші дані (тип і параметри відеокарти, результати тестів, здатність роботи з тими чи іншими іграми — про все див. нижче). З іншого боку, якщо пристрій планується використовувати для нескладних завдань на зразок роботи з документами, Інтернет-серфінгу та перегляду відео — на параметри «начинки» можна не звертати особливої уваги: вони в будь-якому випадку підбираються так, щоб ноутбук гарантовано міг впоратися з такими завданнями на повній роздільній здатності «рідного» екрану.

Що стосується конкретних цифр, то актуальні на сьогодні варіанти роздільної здатності можна умовно розділити на 4 групи: HD (720), Full HD (1080), Quad HD і UltraHD 4K. Ось їх більш детальний опис:

— HD...(720). У дану категорію відносять всі дисплеї, що мають по вертикалі розмір менше 1080 пікселів. Найбільш популярний варіант HD-роздільной здатності в сучасних ноутбуках — 1366х768; в пристроях крупніше 15,6" нерідко зустрічається також 1600х900. Інші значення досить екзотичні і використовуються рідко. Загалом екрани даного стандарту в наш час характерні переважно для лептопів початкового рівня.

— Full HD (1080). Першопочатково стандарт Full HD передбачає розмір кадру 1920х1080, і саме така роздільна здатність найчастіше використовується в ноутбучних екранах з цієї категорії. Однак, крім цього, до даного формату відносять також інші варіанти роздільних здатностей, де розмір по вертикалі становить не менш 1080 пікселів, проте не дотягує до 1440 пікселів. В якості прикладів можна навести 1920х1200 і 2560х1080. Загалом Full HD дисплеї забезпечують непогане співвідношення між вартістю, якістю зображення і вимогами до апаратної частини лептопа. Завдяки цьому в наш час вони надзвичайно широко поширені; матриці цього стандарту можна зустріти навіть в бюджетних пристроях, хоча переважно вони застосовуються в більш прогресивній техніці.

— Quad HD. Перехідний варіант між популярним Full HD 1080 (див. вище) і висококласним і дорогим UltraHD 4K. Розмір таких екранів по вертикалі починається від 1440 пікселів і може досягати 2000 пікселів. Зазначимо, що роздільні здатності QuadHD особливо популярні в ноутбуках Apple; найчастіше такі пристрої мають екрани 2560х1600, хоча зустрічаються й інші варіанти.

— UltraHD 4K. Найбільш прогресивний стандарт із застосовуваних у сучасних ноутбуках. Розмір таких екранів по вертикалі становить не менш 2160 точок (до 2400 в окремих конфігураціях); класична роздільна здатність сучасної UltraHD-матриці — 3840х2160, але зустрічаються і інші значення. У будь-якому разі 4K-дисплей дає змогу забезпечити високу якість зображення, але і коштує відповідно — в тому числі через відповідні вимоги до графічного адаптера; крім того, для роботи з високими роздільними здатностями буває зручніше підключити до ноутбука зовнішній монітор. У світлі цього подібні екрани використовуються відносно рідко, причому переважно серед лептопів преміумкласу.

Максимальна яскравість, яку здатен забезпечити екран ноутбука.

Чим яскравіше навколишнє освітлення — тим яскравіше повинен бути і екран ноутбука, інакше зображення на ньому може виявитися складним для читання. І навпаки: при поганому зовнішньому освітленні висока яскравість зайва — вона сильно навантажує очі (втім, на цей випадок сучасні ноутбуки передбачають регулюванням яскравості). У світлі цього чим вище цей показник — тим більше універсальним є екран, тим ширше діапазон умов, в якому його можна ефективно застосовувати. Зворотною стороною цих переваг є збільшення ціни і енергоспоживання.

Що стосується конкретних значень, то чимало сучасних ноутбуків мають яскравість 250 – 300 ніт і навіть нижче. Цього цілком достатньо для роботи під штучним освітленням середньої інтенсивності, але от при яскравому природному світлі з видимістю вже можуть виникнути проблеми. Для використання в сонячну погоду (особливо поза приміщеннями) бажано мати запас по яскравості хоча б в межах 300 – 350 ніт. А в найбільш прогресивних моделях цей параметр може становити 350 – 400 ніт, 401 – 500 ніт< /a> і навіть більше 500 ніт.

Кожна серія поєднує чипи, схожі за загальним рівнем, призначенням, а нерідко також окремим специфічним особливостям. При цьому більшість серій включає процесори одразу кількох поколінь, які можуть помітно відрізнятися за фактичними характеристиками. Варто зазначити, що донедавна в ноутбуки встановлювалися майже виключно процесори від AMD або Intel – поки в 2020 році компанія Apple не представила власний чип Apple M1 (з оновленими версіями Apple M1 Pro і Apple M1 Max), Apple M2(2022 рік) продуктивними чипами M2 Pro, M2 Max та Apple M3, M3 Pro, M3 Max (2023 рік). Потім на арену підтягнулася компанія Qualcomm зі своїми процесорами Snapdragon.

На даний момент у ноутбуках актуальні переважно такі серії:

– AMD Ryzen 3. Найдешевша серія чипів AMD у сімействі Ryzen (Ryzen 3, Ryzen 5, Ryzen 7, Ryzen 9 і Ryzen AI), що використовують мікроархітектуру Zen. За загальною будовою Ryzen 3 аналогічні старшим побратимам, проте в них деактивована половина обчислювальних ядер. Тим не менш, є досить прогресивною і зустрічається навіть в ультрабуках.

– Ryzen 5. Друга за рахунком серія на архітектурі Zen – доступніша альтернатива чипам Ryzen 7. Чипи Ryzen 5 мають дещо скромніші робочі характеристики (зокрема, меншу тактову частоту і, в деяких моделях, об'єм кешу L3). В іншому вони повністю аналогічні «сімкам» і також позиціонуються як високопродуктивні чипи для ігрових та робочих станцій. Докладніше див. «Ryzen 7» нижче.

– Ryzen 7. Перша серія процесорів від AMD, побудована на мікроархітектурі Zen. Була представлена у березні 2017 року. Загалом чипи Ryzen (всіх серій) просуваються як висококласні рішення для геймерів, розробників, графічних дизайнерів та відеоредакторів. Однією з головних відмінностей Zen від попередніх мікроархітектур стало використання одночасної багатопотоковості, за рахунок чого було значно збільшено кількість операцій за такт за тієї ж тактової частоти. Крім цього, кожне ядро отримало власний блок обчислень з плаваючою точкою, збільшилася швидкість роботи кеш-пам'яті першого рівня, а об'єм кешу L3 в чипах Ryzen 7 штатно становить 16 МБ.

– Ryzen 9. Процесори AMD Ryzen 9 на мікроархітектурі Zen дебютували у 2019 році. Серія стала топовою серед усіх «райзенів», потіснивши з цієї позиції Ryzen 7. Насамперед, CPU лінійки прийнято використовувати для професійних задач (дизайну, монтажу відео, 3D-рендерінгу), ігор, стримінгу та інших високонавантажених додатків. Перші моделі Ryzen 9 мали 12 ядер і 24 потоки, у пізніших ця кількість наростили до 16 і 32 відповідно.

– Ryzen AI. Запуск серії процесорів Ryzen зі штучним інтелектом відбувся у 2024 році. Першим у модельному ряду стала підродина AMD Ryzen AI 300. Вона представляє нову архітектуру обчислювальних ядер Zen 5, має вбудовану графіку RDNA 3.5 і потужний нейропроцесор XDNA 2 з продуктивністю до 50 TOPS (трильйонів операцій на секунду). Чипи лінійки Ryzen AI відмінно підійдуть для широкого спектру задач – від повсякденної роботи до складних обчислень з використанням алгоритмів ШІ.

– Atom. Процесори, спеціально розроблені Intel для мобільних пристроїв (аж до смартфонів). Застосовуються переважно в ультракомпактних лептопах.

— Core M. Процесори, що створені з розрахунку на портативну техніку (зокрема, ультракомпактні ноутбуки) і відрізняються надзвичайно низьким тепловиділенням, що дає змогу застосовувати пасивні системи охолодження. Були представлені у 2014 році як перші серійні чипи на техпроцесі 14 нм.

– Celeron.... Найбільш бюджетна серія у сучасній лінійці настільних процесорів від Intel. Проте останні покоління оснащуються вбудованою графікою.

– Pentium. Бюджетні настільні процесори від Intel, які дещо перевершують за характеристиками Celeron, проте не дотягують до Core i3. Також несуть вбудовану графіку.

– Processor. Лінійка процесорів базового рівня, що передує сімейству Core i3 у сучасній ієрархії Intel. Зустрічаються такі чипсети в ноутбуках початкового класу з розрахунком на звичайне побутове або офісне використання, а також невибагливі ігри.

– Intel Core i3 / Core 3. Серія процесорів початкового та середнього рівня, найбільш бюджетна у сімействі Core. Тим не менш, за характеристиками та обчислювальної потужності процесори лінійки перевершують серії Pentium та Celeron (див. вище).

– Intel Core i5 / Core 5. Лінійка процесорів середнього класу — як загалом, і за мірками сімейства Core зокрема. Найчастіше процесори серії містять від 4 до 10 ядер, а в плані продуктивності вони знаходяться між порівняно недорогими i3 (Core 3) та потужними i7 (Core 7).

– Intel Core i7 / Core 7. Серія продуктивних процесорів Intel. До появи i9 була найпрогресивнішою в сімействі Core, потім вона поступилася пальмою першості «дев'ятці». Чипи Core 7 мають не менше 4 ядер та вбудовану графіку.

– Core i9. Процесори топового рівня, випущені у 2017 році; найпотужніша лінійка ноутбучних процесорів споживчого рівня на момент появи, що потіснила з цієї позиції чипи Core i7. Мають від 6 ядер та об'ємний кеш 3 рівня.

– Core Ultra 5. Трансформація популярної серії мобільних процесорів міцного середнього рівня Intel Core i5, що отримала приставку Ultra з кінця 2023 року, коли відбувся дебют покоління чипсетів Meteor Lake. Головною особливістю процесорів Core Ultra 5 є окремий NPU, що дає переваги під час роботи з моделями ШІ.

– Core Ultra 7. Передтопова серія продуктивних мобільних процесорів від Intel, що прийшла на зміну сімейству Core i7 під завісу 2023 (з появою нового покоління чипсетів Meteor Lake). Обов'язковим атрибутом моделей Ultra став нейронний співпроцесор, який відповідає за прискорення роботи алгоритмів штучного інтелекту.

– Core Ultra 9. Лінійка найпотужніших ноутбучних процесорів від Intel, випущена для заміщення сімейства Core i9 наприкінці 2023 року. Прем'єра моделей із припискою Ultra відбулася у поколінні чипсетів Meteor Lake. Відмінною рисою Intel Core Ultra 9 можна назвати наявність окремого NPU підвищення ефективності використання моделей штучного інтелекту.

– Apple. Серія процесорів від компанії Apple, дебют якої відбувся у листопаді 2020 року разом із виходом чергових поколінь MacBook, MacBook Air та MacBook Pro. У початкових конфігураціях оснащуються 8 ядрами – 4 продуктивних і 4 економічних; останні, за заявою творців, споживають удесятеро менше енергії, ніж перші. Це, у поєднанні з техпроцесом 5 нм, дало змогу досягти дуже високої енергоефективності і водночас продуктивності. Також варто відзначити, що процесори цієї серії виконані за схемою system-on-chip: єдиний модуль поєднує в собі CPU, графічний адаптер, оперативну пам'ять (у перших моделях – 8 або 16 ГБ), твердотільний NVMe-накопичувач та деякі інші компоненти (зокрема, контролери Thunderbolt 4).

– Snapdragon. За своєю суттю процесори Snapdragon є мобільними рішеннями – традиційно вони встановлюються у смартфони та планшети. Спеціально для лептопів випущені окремі лінійки чипів Snapdragon (наприклад X Elite на архітектурі ARM). Багато ноутбуків на базі таких процесорів оснащені вбудованими модулями LTE або 5G. Також їх перевагою є висока енергоефективність.

Конкретна модель процесора, встановленого в ноутбуці, а точніше – Індекс процесора в межах своєї серії (див. вище). Знаючи повну назву процесора (серію і модель), можна знайти докладні дані по ньому (аж до практичних оглядів) і уточнити його можливості.

Тактова частота процесора, встановленого в ноутбуці (для багатоядерних процесорів — частота кожного окремого ядра).

Теоретично більш висока тактова частота позитивно впливає на продуктивність, оскільки дає змогу процесору здійснювати більше операцій за одиницю часу. Однак на практиці можливості CPU залежать від цілого ряду інших характеристик — насамперед від серії, до якої він належить (див. вище). Буває навіть так, що з двох чипів більш продуктивним в загальному підсумку виявляється більш «повільний». З урахуванням цього, порівнювати за тактовою частотою має сенс тільки процесори однієї серії, а в ідеалі — ще й одного покоління; а ноутбук загалом варто оцінювати за комплексними характеристиками системи, а також за результатами тестів (див. нижче).

Тактова частота процесора, що досягається в режимі «розгону» TurboBoost або TurboCore.

Технології Turbo Boost і Turbo Core використовуються різними виробниками (Intel і AMD відповідно), однак принцип дії у них один: розподіл навантаження з більш завантажених ядер процесора на менш завантажені для поліпшення продуктивності. Режим «розгону» характеризується підвищеною тактовою частотою, вона і вказується в даному разі.

Детальніше про тактову частоту загалом див. відповідний пункт вище.

Результат, показаний процесором ноутбука в тесті 3DMark06.

Цей тест орієнтований насамперед на перевірку продуктивності в іграх, зокрема, здатності процесора обробляти прогресивну графіку і елементи штучного інтелекту. Результати тесту вказуються у вигляді кількості балів; чим більше це число – тим вища продуктивність перевіреного чипа. Високі результати 3DMark06 особливо важливі для ігрових ноутбуків.

Результат, показаний процесором ноутбука в тесті Passmark CPU Mark.

Passmark CPU Mark — комплексний тест, більш детальний і достовірний, ніж популярний 3DMark06 (див. вище). Він перевіряє не тільки ігрові можливості CPU, але і його продуктивність в інших режимах, на підставі чого і виводить загальний бал; за цим балом можна досить достовірно оцінити процесор загалом (чим більше балів - тим вища продуктивність).