Порівняння Garmin Striker Plus 4cv vs Garmin Striker 4

Кількість окремих частот випромінювання, на яких може працювати прилад з функцією ехолота (див. «Тип»).

Особливості самих частот докладно описані нижче, тут же відзначимо, що в різних моделях можуть передбачатися різні варіанти розподілу частот по окремих променів (див. «Кількість променів випромінювання»). Так, в одних пристроях кожен промінь має свою частоту, в інших окремі випромінювачі можна перемикати, підбираючи оптимальний варіант у залежності від особливостей обстановки. Загалом більшу кількість частот свідчить про більшої універсальності, однак помітно позначається на ціні.

Частота (частоти) випромінювання, на яких здатний працювати прилад з функцією ехолота (див. «Тип»).

Чим вище частота, тим краще роздільна здатність і стійкість приладу, тим краще він підходить для роботи на великих швидкостях, проте дальність і ширина охоплення при цьому страждають. Низькочастотні (до 200 кГц) датчики, навпаки, «дістають» глибоко і охоплюють широкий кут, але чутливі до перешкод і погано працюють з дрібними деталями рельєфу і невеликими об'єктами. Відповідно, перший варіант вважається оптимальним для невеликих глибин і високоточних топографічних вимірів, другий — для глибоких водойм, а також для пошуку риби і інших задач, що вимагають широкого охоплення.

У моделях з кількома променями випромінювання (див. «Кількість променів випромінювання») для окремих променів часто передбачаються різні частоти, що дозволяє поєднати в одному приладі переваги різних варіантів і компенсувати їх недоліки.

Потужність, що видається під час роботи випромінювачем ехолота (або ехолота-картплоттера, див. «Тип»).

Чим могутніше випромінювач — тим «дальнобойнее» виходить прилад, тим більше глибина, на якій він може нормально працювати (див. вище). Однак не варто забувати, що практичні можливості ехолота залежать від цілого ряду інших параметрів, починаючи від робочих частот і кутів (див. вище) і закінчуючи якістю приймача і особливостями алгоритмів обробки сигналу. Крім того, різні виробники можуть вказувати в характеристиках різні види потужностей: в одних випадках це пікова (максимальна потужність у момент окремого імпульсу), в інших — RMS (середньоквадратична потужність, обчислена за певний проміжок часу і виходить нижче пікового). Тому можна сказати, що роль даного параметра зазвичай чисто довідкова, і орієнтуватися при виборі стоїть на більш наближені до практики моменти (наприклад, ту ж глибину сканування).

Підтримка ехолотом спеціальних технологій нижнього сканування.

«Перегляд» простору під днищем човна є класичним режимом ехолота і підтримується всіма моделями за визначенням. Однак у звичайному режимі звуковий промінь поширюється у вигляді конуса, а ділянка дна, що потрапляє під промінь, має форму кола. Це погіршує точність і не дозволяє добитися деталізованого зображення. У світлі цього багато виробників ехолотів розробили спеціальні технології для поліпшення роботи приладу; у Lowrance це DSI, в Hummingbird — DI, у Garmin — DownVü. Нюанси цих технологій можуть різнитися, проте базовий принцип роботи однаковий: промінь ехолота звужується і йде не конусом, а смугою. За рахунок цього роздільна здатність приладу значно підвищується, на невеликих глибинах такий ехолот може «промальовувати» навіть окремі стебла водоростей, даючи змогу відрізняти підводні зарості від стаек риби. У деяких моделях вузький промінь поєднується з класичним конусом, що ще більше розширює можливості виявлення. Однак і коштують подібні прилади недешево.

Наявність системи цифрової обробки даних (DSP) в конструкції ехолота.

Цифрова обробка дозволяє розділити отриманий сигнал на сторонні шуми і корисні дані. Зрозуміло, такий розподіл не є на 100% достовірним; однак рівень шумів у відфільтрованому сигналі все одно значно знижується, і на екран надходить максимум корисної інформації і мінімум сторонньої. Недолік даної функції традиційний: ехолоти з DSP коштують трохи дорожче звичайних.

— Діагональ екрану. Розмір екрану по діагоналі в дюймах. Чим більший екран , тим більше інформації на нього можна вивести і тим докладніше може бути ця інформація. З іншого боку, цей параметр помітно позначається на габаритах приладу, та й стоять великі екрани дорого — тим більше, що для нормальної якості зображення потрібно відповідний роздільна здатність (див. нижче).

— Сенсорний. Наявність сенсора в конструкції дисплея. Ця особливість дозволяє керувати пристроєм за рахунок дотиків до піктограм на екрані — аналогічно тому, як це робиться в смартфонах і планшетах. Сенсорне управління дає більше можливостей, ніж класичне, за допомогою кнопок і перемикачів, до того ж воно наочніше — однак і коштують такі прилади дорожче.

— Роздільна здатність дисплея. Розмір дисплея точок (пікселів) по горизонталі і вертикалі. Чим більше роздільна здатність, тим більш деталізоване зображення здатний видати екран, тим більш дрібні об'єкти можуть на ньому чітко відображатися і тим комфортніше перегляд. Водночас специфіка ехолотів така, що занадто високої роздільної здатності не потрібно навіть для висококласних моделей: приміром, скромні за мірками смартфонів або планшетів 640х480 при екрані в 5" вважаються цілком достатньо навіть для прогресивного пристрою.

— Кольоровість. Здатність екрана відображати кольори. В даному випадку використовується просте ділення:

Монохромний. Дисплеї, які виводять інформацію лише у відтінках одного кольору. Теоретично основний колір може бути будь-яким, проте в даному випадку абсолютна більшість монохромних екранів — чорно-білі. Їх перевагами є невисока вартість і енергоспоживання, а також хороша видимість на сонці; при цьому подібне зображення дозволяє працювати з досить різноманітними видами даних, чого достатньо навіть для дуже прогресивних ехолотів (див. «Тип»). Тим не менш, це розмаїття не настільки широко, як у кольорових дисплеїв, в результаті для картплотерів (див. там само) подібне зображення підходить погано — при неможливості відображення різних кольорів втрачається частина важливої інформації на картах.

Кольоровий. Екрани, здатні працювати з декількома квітами. Різноманітність кольорів може бути досить невеликим, проте зображення все одно виходить більш інформативним, ніж чорно-біле: різні кольори можуть позначати різну глибину на карті, перепади температур води і т. ін. Завдяки цьому дана різновид дисплеїв зустрічається у всіх типах навігаційних приладів (див. вище). Її головним недоліком можна назвати більш високу вартість, ніж у монохромних екранів.

— Підсвічування. Наявність у екрану власної системи підсвічування. Ця особливість робить дисплей незалежним від зовнішнього освітлення і дозволяє бачити інформацію на ньому навіть у повній темряві. Водночас підсвічування підвищує енергоспоживання, що важливо при тривалій роботі від автономного джерела (наприклад, акумулятора човни). Тому вона може робитися отключаемой.

Можливість завантаження в картплоттер нових навігаційних карт.

Дана можливість є надзвичайно важливою у світлі двох моментів. По-перше, базова карта (див. вище) рідко забезпечує необхідний для ефективного використання рівень деталізації — доводиться завантажувати більш деталізовані карти окремих районів. По-друге, навіть вже завантажені карти дуже бажано періодично оновлювати, оскільки гідрографічна інформація (глибини, течії, мілини, розташування фарватеру тощо) постійно змінюється.