Порівняння Tamron 18-400mm f/3.5-6.3 VC Di II HLD vs Tamron 18-270mm f/3.5-6.3 VC PZD Di II

Загальний тип об'єктива. Варто враховувати, що даний параметр багато в чому визначається еквівалентною (не фактичною) фокусною відстанню, а ось в характеристиках оптики найчастіше зазначається саме фактичне значення; докладніше про це див. «Фокусна відстань».

Тип вказується не для всієї оптики, а лише для моделей, які мають явно виражену спеціалізацію і чітко вписуються в певну категорію. Крім них, існують так звані універсальні об'єктиви — про них див. нижче. А спеціалізовані моделі можуть належати до таких типів:

— Фікс. У дану категорію на нашому сайті віднесені практично всі об'єктиви, в яких не передбачено можливості змінювати фокусну відстань. Це можуть бути і ширококутні моделі, і оптика з великою фокусною відстанню, що забезпечує високий ступінь збільшення, і моделі з середніми значеннями; єдиним винятком є надширококутне «риб'яче око», його виділяють в окремий тип (див. нижче). Завдяки простій конструкції фікси зазвичай дешевші і надійніші аналогічних моделей-трансфокаторів. Головним їхнім недоліком є власне незмінна фокусна відстань. Через це під час роботи з фіксами для кожного виду зйомки доводиться мати свій об'єктив, та й збільшення/зменшення зображення здійснюється виключно за рахунок переміщення камери ближче/далі щодо об'єкта який знімається (на професійному жаргоні — «зум ногами»).

— Ширококутний.... Об'єктиви із змінною фокусною відстанню, мінімальне значення якої становить до 18 мм включно, максимальне — до 40 мм включно (і те, і інше — в еквіваленті 35 мм). За рахунок цього забезпечується широкий кут огляду практично без видимих деформацій (на відміну від надширококутних моделей, див. нижче). «Ширококутні» часто застосовуються для зйомки пейзажів, великих об'єктив тощо; також такий об'єктив може стати в нагоді в тісних умовах, де треба захопити якомога більш широку сцену (наприклад, велику групу людей), а обстановка не дозволяє відійти на велику відстань.

— Надширококутний. Також цей тип об'єктивів називають fisheye, або «риб'яче око». Їхня еквівалентна фокусна відстань становить до 17 мм включно, а кути огляду можуть досягати 180° і навіть більше, що дозволяє зафіксувати на одному знімку досить велику область навколишнього простору (наприклад, небосхил по всій окружності горизонту). Для таких об'єктивів характерні помітні деформації в отриманому зображенні: центр кадру виглядає більш наближеним, ніж краї, а прямі лінії, які не проходять через центр кадру, стають кривими. Через це оптика типу «риб'яче око» і отримала свою назву: вид через неї схожий на те, як бачить землю риба з-під води. Найчастіше fisheye мають фіксовану фокусну відстань, проте зустрічаються і трансфокатори. Застосовуються такі об'єктиви, зокрема, для створення панорам, зйомки в обмежених просторах, а також для забезпечення художніх ефектів.

— Теле. Об'єктиви з великою фокусною відстанню і, відповідно, високим ступенем збільшення, призначені переважно для зйомки на великих відстанях. Якщо говорити про конкретні цифри, то в нашому каталозі до телеоб'єктивів належать моделі зі змінною фокусною відстанню, у яких нижня межа фокусної відстані становить не менше 50 мм, а верхня — не менше 200 мм. Подібна оптика буває зручна, зокрема, під час зйомки природи, спортивних змагань та масових заходів.

Крім описаних вище, випускається чимало об'єктивів, які відповідають критеріям відразу декількох типів або не вписуються ні в один з них. В якості прикладу можна навести, зокрема, проміжний варіант між ширококутними і телеоб'єктивами з фокусною відстанню від 24 до 55 мм, або модель з великим діапазоном регулювання наприклад 28 – 200 мм, що охоплює обидва цих типу. Такі об'єктиви без спеціалізації називають універсальними. Загалом область застосування у них досить широка, а до згаданого «проміжного варіанту» належить більшість оптик, що поставляються в комплекті (kit) з дзеркальними камерами. Правда, за якістю знімків універсальні моделі часто поступаються спеціалізованій оптиці з аналогічною ціною; з іншого боку, набір з декількох спеціалізованих об'єктивів нерідко обходиться дорожче висококласного «універсалу» з тими ж можливостями.

Тип кріплення, що використовується для з'єднання об'єктива з фотоапаратом. Назва походить від англійського «bayonet», що означає «багнет» і з'єднання багнетного типу. Байонетні кріплення використовуються в абсолютній більшості сучасних цифрових камер завдяки надійності й легкості у використанні.

Повна сумісність об'єктива з камерою гарантована тільки в тому разі, якщо їх типи кріплень співпадають. Деякі байонети сумісні один з одним через перехідники, однак таке з'єднання може обмежити можливості об'єктива (наприклад, зробить неможливим використання автофокуса) і в цілому не вважається оптимальним. Варто враховувати, що в рамках однієї системи (див. вище) часто використовуються різні байонети, також не сумісні один з одним.

Так, у виробника Canon існують байонети EF-M, EF-S, EF, RF, RF-S. У Leica — Leica M, Leica SL, Leica TL. Nikon у своєму арсеналі має Nikon 1, Nikon F, Nikon Z. В оптику Pentax встановлюються Pentax 645, Pentax K, Pentax Q. Samsung вик...ористовує кріплення NX-M і NX. В моделях Sony зустрічаються Sony A і Sony E. Крім цього, на ринку представлені й інші типи байонетов — як фірмові (Fujifilm G, Fujifilm X, Hasselblad H, Sigma SA), так і універсальні (Four Thirds (4/3), Micro 4/3).

Зазначимо, що існують об'єктиви, для яких заявлена сумісність відразу з декількома байонетами. Така «всеїдність» може бути реалізована різними способами. Приміром, одні моделі мають нестандартне кріплення на корпусі об'єктива, а сумісність з різними байонетами забезпечується за рахунок використання перехідників; ці перехідники можуть як входити в комплект, так і купуватися окремо. Інший варіант — об'єктив випускається в декількох модифікаціях, кожна під свій байонет. Ці подробиці варто уточнити перед покупкою.

Цей параметр визначає розміри ділянки знімається сцени, що потрапляє в кадр. Чим ширше кути огляду — тим більший ділянку може відобразити об'єктив за один знімок. Вони безпосередньо пов'язані з фокусною відстанню об'єктива (див. «Фокусна відстань»), а також залежать від розміру конкретної матриці, з якої застосовується оптика: для одного і того ж об'єктива чим менше матриця, тим менше кути огляду, і навпаки. На нашому сайті у характеристиках оптики зазвичай вказуються кути огляду при використанні з тією матрицею, на яку об'єктив розрахований першопочатково (докладніше див. «Розмір матриці»).

Діафрагма — конструкція з декількох пелюсток-шторок, що дозволяє при необхідності зменшувати діаметр діючого отвору об'єктива, фактично зменшуючи його світлосилу (докладніше див. «Світлосила»). Крім ослаблення світлового потоку (що може бути актуально, наприклад, на яскравому сонячному світлі), закриття діафрагми має ще один ефект — воно збільшує глибину різкості. Іншими словами — «у фокусі» виявляється більший об'єм простору, ніж при відкритій діафрагмі.

Значення на шкалі діафрагм зазвичай вибирають зі стандартного ряду. Цифри в ньому фактично позначають, яку світлосилу об'єктив буде мати при закритій до даного значення діафрагми: наприклад, значення діафрагми 5.6 буде відповідати світлосилі f/5.6. Чим більше число, що означає мінімальне значення діафрагми — тим більше у фотографа варіантів вибору і, відповідно, можливостей з налаштування режиму зйомки (за інших рівних умов).

Мінімальна дистанція фокусування (м) – найменша відстань, з якого можна сфокусуватися на об'єкті і проводити фотозйомку. Зазвичай вона коливається в діапазоні від 20см для ширококутних об'єктивів до декількох метрів для тілі. В макро режимі фотоапарата або за допомогою макро об'єктивів це відстань може бути і менше 1го сантиметри.

Ступінь збільшення знімається предмета при застосуванні об'єктива для макрозйомки (тобто зйомки дрібних об'єктив на максимально можливому наближенні, коли відстань до предмета зйомки вимірюється в міліметрах). Під ступенем збільшення в даному випадку мається на увазі співвідношення розміру зображення об'єкта, що одержується на матриці фотоапарата, до реальних розмірів знімається об'єкта. Наприклад, при розмірі обьекта 15 мм і коефіцієнт збільшення 0,3 зображення цього об'єкта на матриці буде мати розмір 15х0,3=4,5 мм. При одному і тому ж розмірі матриці чим більше коефіцієнт збільшення — тим більше розмір зображення об'єкта на матриці, тим більше пікселів припадає на цей об'єкт, відповідно — чим чіткіше отримується зображення, тим більше деталей вдається на ньому передати і тим краще об'єктив підходить для макрозйомки. Вважається, що для отримання макроснимков щодо прийнятної якості коефіцієнт збільшення повинен становити не менше 0,25 – 0,3.

Розмір матриці, на яку розрахований об'єктив.

Формати (розміри) сучасних матриць можуть вказуватися по діагоналі у дюймах (1/1.8", 1/2.3" — при цьому береться умовний «визиконовский» дюйм, що становить близько 17 мм), з фактичним габаритами (13.2х8.8 мм) або по умовному позначенню (APS-C, full frame). Загалом чим більший сенсор, тим більш прогресивним і дорогим він є.

Серед сучасних об'єктивів найбільш популярні рішення під такі формати матриць, в порядку зростання розміру: 4/3 (17,3х13 мм, застосовується в камерах стандарту Four Thirds і Micro Four Thirds), APS-C (23х15 мм з невеликими варіаціями, дзеркальні і MILC камери середнього класу), full frame (36х24 мм, розмір стандартного кадру фотоплівки — прогресивні дзеркалки), big frame (усе, що більше full frame — висококласні професійні камери). Оптика під інші формати зустрічається дещо рідше.

Зазначимо, що технічно допускається застосування і з «нерідними» сенсорами, однак у таких випадках робочі характеристики оптики будуть відрізнятися від заявлених. Так, при установці на меншу матрицю (наприклад, об'єктива full frame на камеру APS-C) на такий сенсор буде потрапляти тільки частину створюваного об'єктивом зображення. У підсумку потрапило в кадр простір буде вже, а деталі в кадрі — більше, наче б фокусна відстань об'єктива збільшилася (хоча воно залишил...ося незмінним, змінилася лише матриця). А при установці на більш великий сенсор охоплюється простір збільшиться, деталізація — зменшиться; в окремих випадках розміру «картинки», забезпечуваною об'єктивом, може просто не вистачити на всю площу матриці, і знімки будуть виходити з чорним простором по краях.

Число елементів (по суті — кількість лінз), що входять в конструкцію об'єктива, а також кількість груп, в яких об'єднані ці елементи. Зазвичай, чим більше елементів передбачене в конструкції — тим краще об'єктив справляється з спотвореннями (абераціями) при проходженні через нього світла. З іншого боку, велика кількість лінз збільшує габарити та вагу оптики, знижує світлопропускання (докладніше див. «Світлосила») а також висуває підвищені вимоги до якості обробки, що позначається на вартості об'єктива.

Об'єктиви з захистом від попадання всередину пилу і вологи. «Захищена» оптика стане в нагоді насамперед тим, кому доводиться багато знімати поза приміщеннями: вона набагато більш стійкий до негоди, ніж звичайна, багато такі об'єктиви спокійно працюють під дощем, морськими бризками і т. ін. Однак конкретна ступінь захисту у різних моделей може відчутно відрізнятися, цей момент стоїть окремо уточнювати в офіційній документації виробника. Відзначимо також, що якщо ви маєте намір постійно знімати в складних зовнішніх умовах, пило-вологозахисту повинен володіти не лише об'єктив, а й сам фотоапарат.