Порівняння Sony WH-CH500 vs Sony MDR-XB650BT

Конкретний інтерфейс підключення, передбачений в навушниках. При цьому в деяких моделях можуть передбачатися відразу кілька варіантів — це або комбіновані пристрої (див. «Тип підключення»), або дротові навушники, укомплектовані додатковими перехідниками або змінними кабелями.

— micro-Jack (2.5 мм). Дротовий роз'єм, що схожий з популярним mini-Jack 3.5 мм (див. нижче), однак має менші розміри. Техніка з таким підключенням зустрічається нечасто — переважно це мініатюрні пристрої, де просто немає місця для роз'єму на 3.5 мм, Відповідно, і серед навушників даний інтерфейс поширення не отримав: у чистому вигляді майже не зустрічається, моделі з таким штекером зазвичай доповнюються перехідником або кабелем для mini-Jack.

— mini-Jack (3.5 мм). Ледь не найпопулярніший сучасний тип аудіороз'єму; якщо в якомусь пристрої заявлений вихід під навушники — швидше за все, мова йде саме про гніздо 3.5 мм. Відповідно, і більшість навушників з дротовим підключенням використовують саме цей тип роз'єму. Варто відзначити, що навушники з мікрофоном, розраховані на подібне з'єднання, оснащуються спеціальним штекером під комбінований аудіороз'єм «навушники+мікрофон» (подібні роз'єми популярні в портативних гаджетах і ноутбуках). А ось з гніздом, призначеним тільки для «вух» без мікрофона, такий штекер може працювати некоректно. Альтернативою можуть стати навушники, оснащені двома окремими штекерами mini-jack; докладніше про це варіанті див. н...ижче.

— mini-Jack (2 x 3.5 мм). Моделі, які мають два штекера mini-jack 3.5 мм. Даний варіант гарантовано означає, що мова йде не про класичні навушники, а про гарнітуру з мікрофоном: один штекер використовується для навушників, другий — для мікрофона. Подібні моделі зручні при використанні з технікою, що має окремі роз'єми: 3.5 мм для «вух» і мікрофона — наприклад, для ПК.

— Pentaconn (4.4 мм). Являє собою 5-контактний балансний вихід. Pentaconn використовує збільшений в порівнянні з mini-Jack штекер, його діаметр становить 4,4 мм, він міцніше і надійніше 3,5-міліметрового з'єднання. Балансне підключення Pentaconn дає можливість працювати з аудіосигналами підвищеної потужності. Завдяки цьому з'єднанню можна передавати сигнал на досить велику відстань. Відповідно подібний роз'єм актуальний для навушників вищої категорії.

— Jack (6.35 мм). Найбільший різновид аудіороз'єму типу Jack, що зустрічається в сучасній техніці. Виходи цього типу зустрічаються переважно в стаціонарній аудіотехніці — для портативних пристроїв вони занадто громіздкі, там простіше використовувати 3.5 мм mini-jack. Водночас роз'єм 6.35 мм вважається більш підходящим інтерфейсом для техніки професійного та аудіофільского класу: він забезпечує більш надійне з'єднання, велику щільність контакту і, відповідно, меншу ймовірність перешкод. Тому, хоча власним роз'ємом типу Jack оснащується порівняно небагато навушників (переважно рішення преміумкласу), чимало моделей зі штекером 3.5 мм mini-Jack комплектуються перехідником на 6,35 мм.

— XLR. Характерний круглий роз'єм з замком-фіксатором і 3 контактами (є й інші варіанти за кількістю). Як правило, він використовується для передачі аналогового сигналу через балансне підключення. Таке підключення забезпечує високу стійкість до перешкод, характерну для професійного застосування; водночас сам роз'єм має досить великі габарити. Зважаючи на все це наявність XLR актуальна переважно для навушників, розрахованих на застосування з прогресивною стаціонарною апаратурою.

— Bluetooth. Найпопулярніший варіант бездротового підключення в сучасних навушниках. Пов'язано це з тим, що вбудовані модулі Bluetooth є практично в кожному сучасному смартфоні, планшеті або ноутбуці, а для пристроїв без цього модуля (наприклад, ПК) можуть випускатися відповідні адаптери. Правда, якість звуку при традиційному Bluetooth-з'єднанні виходить порівняно невисокою, але для виправлення ситуації все частіше застосовуються спеціальні технології на зразок aptX і aptxHD (див. «Підтримка кодеків»).
Також варто відзначити, що модулі Bluetooth можуть відповідати різним версіям (останні на 2021 рік це Bluetooth 5.0, Bluetooth 5.1, Bluetooth 5.2, Bluetooth 5.3, Bluetooth 5.4); цей момент на якість звуку не впливає, проте визначає ряд додаткових нюансів — дальність і надійність зв'язку, можливість роботи крізь стіни та інші перешкоди, стійкість до перешкод тощо. В сучасних «вухах» можна зустріти такі версії Bluetooth:

• Bluetooth v 4.0. Оновлення, в якому можливості версії 3.0 (класичний+високошвидкісний Bluetooth) були доповнені третім форматом — Bluetooth LE (з низьким енергоспоживанням). Цей стандарт зв'язку призначений переважно для передачі невеликих об'ємів інформації — зокрема, службових пакетів даних для підтримки з'єднання. При цьому творцям вдалося поєднати економне споживання енергії і велику дальність зв'язку — вона може досягати 100 м. Це позитивно позначається на стабільності підключення.
• Bluetooth v 4.1. Розвиток і удосконалення Bluetooth 4.0. Якщо говорити конкретно про навушники, то для них ключовим нововведенням даної версії стала покращена захищеність від перешкод під час роботи поряд з пристроями пристроями мобільного зв'язку формату 4G (LTE) (в попередніх стандартах сигнали Bluetooth і LTE могли перекриватися, що призводило до збоїв). Так що для використання разом з 4G-смартфоном однозначно рекомендуються навушники з підтримкою Bluetooth не нижче v 4.1.
• Bluetooth v 4.2. Подальший, після 4.1, розвиток стандарту Bluetooth, що представив переважно ряд загальних поліпшень надійності і захисту.
• Bluetooth v 5.0. Масштабне оновлення Bluetooth, випущене в 2016 році. Одним з найпомітніших нововведень стало введення двох додаткових режимів роботи Bluetooth LE: режиму підвищеної швидкості (за рахунок зменшення дальності) і режиму збільшеної дальності (за рахунок зниження швидкості). У разі навушників основне значення цих нововведень полягає в поліпшенні загальної надійності зв'язку, збільшення його дальності та зменшенні кількості розривів.
• Bluetooth v 5.1. Оновлення версії v 5.0, у якому, крім загальних поліпшень якості та надійності зв'язку, з'явилася така цікава можливість, як визначення напряму, з якого надходить Bluetooth-сигнал. Завдяки цьому смартфон або інший гаджет з підтримкою цього стандарту здатний визначати місце розташування підключених пристроїв з точністю до сантиметра; це може знадобитися, наприклад, для пошуку зниклих з виду, але все ще працюючих навушників.
• Bluetooth v5.2. Наступне, після 5.1, оновлення Bluetooth 5 покоління. Основними нововведеннями в даній версії стали ряд поліпшень безпеки, додаткова оптимізація енергоспоживання в режимі LE і новий формат аудіосигналу для синхронізації паралельного відтворення на декількох пристроях.
• Bluetooth v5.3 був введений у вжиток на зорі 2022 року. З нововведень у ньому прискорили процес узгодження каналу зв'язку між контролером та пристроєм, реалізували функцію швидкого перемикання між станом роботи в малому робочому циклі та високошвидкісному режимі, покращили пропускну здатність та стабільність з'єднання за рахунок зниження сприйнятливості до перешкод. При несподіваному виникненні перешкод у режимі роботи з низьким енергоспоживанням Low Energy прискорено процедуру вибору каналу зв'язку для перемикання.
• Bluetooth v5.4. представили на початку 2023 року, збільшили радіус дії та швидкість обміну даними. Також у Bluetooth v 5.4 удосконалили енергозберігаючий режим BLE. Ця версія протоколу використовує нові функції безпеки для захисту даних від несанкціонованого доступу, має підвищену надійність з'єднання за рахунок вибору найкращого каналу для зв'язку та запобігає втратам з'єднань через перешкоди.

— Радіоканал. Бездротове з'єднання по радіоканалу, що не використовує технології Bluetooth (див. вище). Подібні навушники зазвичай комплектуються адаптером, який підключається до джерела сигналу дротовим способом — наприклад, через USB або mini-Jack 3.5. Такий спосіб підключення більш універсальний, ніж Bluetooth, він може застосовуватися навіть з пристроями, що не мають бездротових модулів. Крім того, радіоканал забезпечує більшу дальність (нерідко — до декількох десятків метрів), а якість звуку виходить досить високою навіть без використання спеціальних технологій. Недоліком даного варіанта можна назвати власне наявність адаптера, який не завжди доречний: наприклад, з планшетом або смартфоном зручніше використовувати Bluetooth-навушники.

— ІЧ-канал. Ще один спосіб бездротового підключення, особливістю якого є те, що він використовує не радіохвилі, а інфрачервоне випромінювання. Теоретично перевагою такого з'єднання є стійкість до електромагнітних перешкод, недоліком — те, що працює він тільки в зоні прямої видимості. На практиці ж ситуація така, що здебільшого для бездротового з'єднання простіше використовувати Bluetooth або радіоканал. Так що цей варіант зустрічається виключно у спеціалізованих пристроях для техніки, оснащеної власними ІЧ-виходами — зокрема, серед навушників під автомобільні монітори.

— USB-A. Дротове підключення до стандартного (повнорозмірного) роз'єму USB. Цей варіант зустрічається виключно серед навушників, розрахованих на комп'ютери/ноутбуки, ігрові консолі. Одна з переваг полягає в тому, що звук через USB передається в цифровому вигляді і обробляється не аудіокартою комп'ютера, а вбудованим перетворювачем навушників; такий перетворювач нерідко забезпечує кращу якість звуку, ніж згадана аудіокарта. Крім того, через USB-підключення можна передавати багатоканальний звук — цей момент особливо оцінять геймери. Ще однією перевагою можна назвати те, що при використанні USB-навушників спеціалізовані аудіовиходи залишаються вільними, і до них можна приєднати іншу апаратуру — наприклад, комп'ютерні колонки або вібронакидку.

— USB-C. Відносно новий тип USB-роз'єму, що застосовується і в стаціонарних комп'ютерах, і в портативних пристроях – як спадкоємець microUSB. Не сильно відрізняється за розмірами, однак має більш досконалу конструкцію — зокрема, зроблений двостороннім, що полегшує підключення. Найчастіше доповнюється іншими варіантами підключення (вони можуть бути як дротовими, так і бездротовими).

— Lightning. Універсальний роз'єм, застосовуваний в портативній техніці Apple — смартфонах iPhone і планшетах iPad — починаючи з 2012 року. Іншими виробниками не використовується. Відповідно, моделі з таким інтерфейсом розраховані саме на «яблучну» техніку (насамперед iPhone і плеєри iPod touch). Цей тип підключення особливо актуальний з урахуванням того, що в останніх «айфонах» виробник взагалі відмовився від окремого аудіовиходу, і єдиною можливістю для підключення навушників є саме порт Lightning.

— Фірмовий роз'єм. Роз'єм підключення, що не належить до загальноприйнятих стандартів і застосовується обмежено, в техніці одного або декількох виробників. Такі роз'єми зустрічаються переважно серед навушників для мобільних телефонів. Втім, у зв'язку із загальною стандартизацією даний варіант практично зійшов зі сцени. Теоретично фірмовим роз'ємом є також описаний вище Lightning, однак він виділений в окрему категорію через популярність техніки Apple.

Імпедансом називають номінальний опір навушників змінному струму — такого, як аудіосигнал.

За інших рівних умов більш високий імпеданс знижує рівень спотворень, проте потребує більш потужного підсилювача — інакше навушники просто не зможуть видати достатню гучність. У світлі цього вибір по опору залежить насамперед від того, до якого джерела сигналу планується підключати «вуха». Так, для портативного гаджета (смартфона, кишенькового плеєра) оптимальним вважається показник у 16 Ом і менше, непоганим — 17 – 32 Ом. Більш високі значення — 33 – 64 Му і 65 – 96 Ом — зажадають вже досить потужних підсилювачів, на зразок тих, що застосовуються в комп'ютерах і телевізорах. А моделі з опором 96 – 250 Ом і вище розраховані переважно на аудіотехніку Hi-End класу і професійне застосування; для таких випадків детальні рекомендації по вибору можна знайти в спеціальних джерелах.

Номінальна чутливість навушників. Технічно це гучність, на якій вони звучать при підведенні до них певного стандартного сигналу з підсилювача. Таким чином, чутливість є одним з параметрів, які визначають загальну гучність звучання навушників: чим вона вища — тим голосніше буде звук при тому ж рівні вхідного сигналу та інших рівних умов. Втім, не потрібно забувати, що рівень гучності залежить також від опору (імпедансу, див. вище); мало того, підбирати «вуха» під конкретний пристрій варто спершу за імпедансом, а вже потім — за чутливістю. При цьому один параметр можна компенсувати іншим: наприклад, модель з високим опором і високою чутливістю зможе працювати навіть на порівняно слабкому підсилювачі.

Що стосується конкретних цифр, то навушники з показниками в 100 дБ і менше розраховані переважно для використання в тихій обстановці (в деяких подібних моделях чутливість не перевищує 90 дБ). Для застосування на вулиці, у транспорті та інших аналогічних умовах бажано мати більш чутливі навушники — близько 101 – 105 дБ, а то і 110 дБ. А в деяких моделях цей показник може досягати 116 – 120 дБ і навіть більше.

Також зазначимо, що цей параметр актуальний виключно при дротовому підключенні за аналоговим стандартом — наприклад, через mini-jack 3.5 mm. При використанні цифрових інтерфе...йсів на зразок USB і бездротових каналів на зразок Bluetooth звук проходить оброблення у вбудованому перетворювачі навушників, і якщо планується переважно подібне застосування — на чутливість можна не звертати особливої уваги.

Діапазон звукових частот, які може нормально «почути» власний мікрофон навушників.

Теоретично чим ширше цей діапазон, тим більш прогресивним і якісним є мікрофон, тим ближче звук, переданий їм, до реального. На практиці ж великий охоплення по частотам потрібна далеко не завжди. Так, робочий діапазон людського вуха становить близько 16 – 22 000 Гц, та й то верхню його частину чують далеко не всі. А людська мова зазвичай охоплює частоти від 500 Гц до 2 кГц, принаймні цього діапазону вважається цілком достатньо для її передачі. Так що якщо мікрофон потрібен вам для нескладних завдань на зразок спілкування по Скайпу або в ігровому чаті на діапазон частот можна не звертати особливої уваги: навіть у найскромніших моделях він більш ніж достатній для нормальної передачі мови.

Технологія, використовувана в Bluetooth-моделях (див. «Підключення») і дозволяє навушникам підключатися одночасно до декількох пристроїв. Завдяки цьому можна, наприклад, слухати музику з ноутбука, а при надходженні дзвінка на мобільний телефон перемикати навушники на розмову. У різних виробників дана технологія має свої особливості, а тому, якщо функція multipoint для вас критична, стоїть окремо уточнити подробиці її роботи в обраній моделі.

Кодеки і додаткові технології обробки звуку, підтримувані навушниками з підключенням по Bluetooth (див. «Підключення»). Першопочатково передача звуку по Bluetooth передбачає досить сильне стиснення сигналу; це некритично при передачі мови, однак може сильно зіпсувати враження при прослуховуванні музики. Для усунення цього недоліку і використовуються різні технології, зокрема aptX, aptX HD, aptX Low Latency, aptX Adaptive, AAC, LDAC і LHDC. Зрозуміло, для використання будь-якої з технологій її повинні підтримувати не тільки «вуха», але і Bluetooth-пристрій, з яким вони використовуються. А ось основні особливості кожного з варіантів:

— aptX. Bluetooth-кодек, створений для значного підвищення якості звуку, що передається по Bluetooth. Згідно із заявами творців, дає змогу досягти якості, порівнянної з Audio CD (16-bit/44.1 kHz). Переваги aptX найбільш помітні при прослуховуванні високоякісного контенту (наприклад, форматів lossless), проте навіть на звичайному MP3 він може дати помітне покращення звучання.

— aptX HD. Розвиток і удосконалення оригінального aptX, що дає змогу досягти чистоти звуку, порівнянної з аудіо формату Hi-Res (24-bit/48kHz). Як і в оригіналі, переваги aptX HD помітні переважно на...аудіо високої якості, хоча цей кодек не буде зайвим і для MP3.

— aptX Low Latency. Специфічний різновид описаного вище aptX, розроблений в розрахунку не стільки на покращення якості звуку, скільки на зниження затримок у передачі сигналу. Такі затримки неминуче виникають під час роботи через Bluetooth; вони не критичні для прослуховування музики, однак при перегляді відео або в іграх може виникнути значна асинхронність між зображенням і звуком. Кодек aptX LL усуває це явище, зменшуючи затримку до 32 мс — така різниця непомітна для сприйняття людиною (хоча для серйозних завдань на зразок студійної роботи зі звуком вона все одно занадто велика). Підтримка aptX LL зустрічається переважно в ігрових навушниках.

— aptX Adaptive. Подальший розвиток aptX; фактично об'єднує в собі можливості aptX HD і aptX Low Latency, проте не обмежується цим. Однією з головних особливостей даного стандарту є так званий адаптивний бітрейт: кодек автоматично регулює фактичну швидкість передачі даних, виходячи з особливостей трансльованого контенту (музика, ігрове аудіо, голосовий зв'язок тощо) і завантаженості використовуваних частот. Це, зокрема, сприяє зниженню енергоспоживання і підвищенню надійності зв'язку; а спеціальні алгоритми дають змогу транслювати звук, за якістю порівнянний з aptX HD (24 біт/48 кГц), використовуючи в рази меншу кількість даних, що передаються. А мінімальна затримка передачі даних (на рівні aptX LL) робить цей кодек таким, що відмінно підходить в тому числі для ігор і фільмів.

— aptX Lossless. Наступний ступінь розвитку технології aptX, що передбачає передачу звуку CD-якості по бездротовій Bluetooth-мережі без втрат і використання компресії. Трансляція звуку з параметрами дискретизації 16 біт / 44.1 кГц здійснюється з бітрейтом порядку 1.4 Мбіт/с – це приблизно втричі швидше, ніж було в редакції aptX Adaptive (див. вище). Підтримку aptX Lossless почали впроваджувати з кінця 2021 року у рамках ініціативи Snapdragon Sound від Qualcomm.

— AAC. Bluetooth-кодек, що застосовується переважно в портативних гаджетах фірми Apple. За можливостями помітно поступається більш прогресивним стандартам на зразок aptX або LDAC: якість звуку при використанні AAC можна порівняти з середнім MP3-файлом. Втім, для прослуховування тих же MP3 цього цілком вистачає, різниця стає помітною лише на більш прогресивних форматах. А вимоги AAC до апаратної частини невисокі, і його підтримка в навушниках обходиться недорого.

— LDAC. Фірмовий Bluetooth-кодек компанії Sony. За пропускною здатністю і потенційною якістю звучання перевершує навіть aptX HD, забезпечуючи показники на рівні Hi-Res звуку 24-bit/96kHz; існує навіть думка, що це максимальна якість, яку має сенс передбачати в бездротових навушниках — подальше покращення буде просто непомітним для людського вуха. З іншого боку, підтримка цього стандарту обходиться недешево, а гаджетів з такою підтримкою поки існує досить мало — це, зокрема, смартфони Sony, а також апарати середнього і топового класу під управлінням Android 8.0 Oreo і більш пізніх версій.

— LHDC. LHDC (Low latency High-Definition audio Codec) — це кодек високої роздільної здатності з низькими затримками, розроблений спілкою Hi-Res Wireless Audio та компанією Savitech. У переважній більшості випадків його підтримка реалізована на апаратному рівні у смартфонах Huawei та Xiaomi. Також кодек відомий під назвою HWA (Hi-Res Wireless Audio). При використанні LHDC передача сигналу телефону на навушники здійснюється з бітрейтом до 900 кбіт/с, бітовою глибиною до 24 біт і частотою дискретизації до 96 кГц. При цьому забезпечується стабільне та надійне з'єднання зі зниженим рівнем затримки. Кодек оптимально підходить для висококласних бездротових навушників та оперування прогресивними форматами цифрового звуку.

Час, необхідний для повної зарядки акумулятора в навушниках з відповідним живленням (див. вище).

У даному випадку мається на увазі час зарядки батареї від 0 до 100 % при використанні штатного зарядного пристрою (або стороннього зарядника з ідентичними характеристиками). Відповідно, на практиці цей показник може відрізнятися від заявленого — залежно від особливостей ситуації. Проте в цілому по ньому цілком можна оцінювати різні моделі і порівнювати їх між собою: навушники з меншим заявленим часом зарядки і за фактом будуть заряджатися швидше (за інших рівних умов).

Також відзначимо, що підвищення ємності акумулятора (та автономності навушників) неминуче передбачає і збільшення часу зарядки. Для компенсації цього моменту можуть застосовуватися спеціальні технології швидкої зарядки — однак вони позначаються на вартості і вимагають застосування спеціалізованих ЗП.

Час роботи навушників з автономним живленням (див. вище) на одному заряді акумулятора або комплекті батарейок.

Зазвичай, в характеристиках вказується певний середній час роботи, для стандартних умов; на практиці ж він буде залежати від інтенсивності використання, рівня гучності та інших параметрів роботи, а в моделях зі змінними батарейками — ще й від якості конкретних батарейок. Тим не менш, за заявленим часу можна досить достовірно оцінити автономність вибраних навушників і порівняти їх з іншими моделями. Що стосується конкретних значень, порівняно «короткоживучі» пристрої мають автономність до 8 год, показник у 8 – 12 год можна назвати непоганим, 12 – 20 год — дуже хорошим, а в найбільш «довгограючих» навушниках час роботи може перевищувати 20 год.

Для TWS моделей із зарядним кейсом вказується саме час роботи навушників від вбудованого в них акумулятора - ємність кейса і його додаткова зарядка подовжують можливість роботи з навушниками, але лише після "дозаправки". Також відзначимо, що для моделей з активним шумозаглушенням (див. вище) в даному пункті зазвичай вказується автономність з увімкненим шумозаглушувачем; час роботи без використання цієї функції може уточнюватися окремо.

Загальна вага навушників; для моделей true wireless (див. «Тип кабелю») вказується вага кожного окремого навушника.

Цей параметр напряму пов'язаний з конструкцією (див. вище) і деякими особливостями функціоналу. Так, згадані true wireless пристрої виходять дуже легкими, їх вага не перевищує 25 г. Традиційніші внутрішньоканальні навушники та вкладиші можуть бути помітно важче — до 50 г для вкладишів і до до 100 г для більшості внутрішньоканальних. Накладні ж моделі в більшості своїй досить масивні: серед них чимало моделей вагою в 200 – 250 г, 250 – 300 г і навіть більше 300 г. Зазначимо, що значна вага для накладних вух нерідко є не недоліком, а перевагою: вона дає їм можливість надійніше триматися на голові, створює враження солідності і надійності, при цьому найчастіше не створює значних незручностей.