Порівняння Aquaphor DWM-101S Morion vs Aquaphor OSMO Crystal 50-4

Наявність у фільтра системи очищення води на основі зворотного осмосу.

Осмосом називають процес переходу молекул води через т. зв. напівпроникну мембрану — перегородку, яка вільно пропускає молекули води, однак затримує розчинені в ній речовини. Зазвичай це рух відбувається від розчину з меншою концентрацією домішок до розчину з більшою концентрацією, проте є способи запустити осмос у зворотному напрямку. На цьому і заснована очищення: чиста вода проходить через мембрану, а розчинені в ній домішки залишаються за перегородкою.

Оскільки поділ здійснюється на молекулярному рівні, ступінь очищення при зворотному осмосі дуже висока (наприклад, солона вода стає прісною, не кажучи вже про те, що мембрана не пропускає бактерії). Ще одна перевага осмотичних мембран — тривалий термін роботи (див. «Ресурс») порівняно зі звичайними фільтруючими елементами: порядку декількох років, зазвичай від 1 до 4. Водночас системи зворотного осмосу не позбавлені недоліків. Приміром, для їх нормальної роботи потрібна досить високий тиск, а продуктивність їх нижче, ніж при більшості інших способів фільтрації — аж до того, що доводиться встановлювати бак накопичувальний, що відповідним чином позначається на габаритах. Крім того, на відміну від інших типів фільтрації, при зворотному осмосі очищається лише близько 40% води, що надходить, решта ж зливається у каналізацію разом з відфільтрованими домішками. Як наслідок, ця функція зустрічається пе...реважно у фільтрах під мийку і пурифайерах (див. «Тип»), де якість очищення має вирішальне значення, а великих об'ємів не потрібно.

Речовини, від яких фільтр здатний очистити воду. У деяких моделях може зазначатись також конкретний ступінь очищення у відсотках за кожним пунктом; чим вищий цей показник — тим ефективніше фільтр здатний впоратися зі своїми функціями. Цей список буде особливо корисний, якщо ви знаєте, чим саме найбільше забруднена вода у вашому регіоні — він дасть змогу вибрати модель, яка найбільше підходить для конкретних умов. Крім того, у випадку систем пом'якшення (див. «Тип») ці дані допомагають визначити конкретний різновид пристрою — пом'якшувач або знезалізнювач.

Найпоширеніші забруднювачі на сьогоднішній день такі:

— Механічні домішки. Частинки невеликого розміру, які не розчинні у воді й знаходяться в стані суспензії. Як приклад таких домішок можна навести дрібний пісок.

— Органічні домішки. Домішки різних речовин органічного походження — бензолу, хлоретанів, хлоретиленів і т. ін. Багато з таких речовин шкідливі для людини. На відміну від описаних вище механічних домішок, «органіка» належить до хімічних забруднень — такі речовини розчиняються у воді, і фільтрувати їх доводиться на молекулярному рівні. Це вимагає застосування досить прогресивних фільтрів. Також варто сказати, що деякі види органічних речовин — зокрема, фенол, пестициди й нафтопродукти — виділяються в окремі категорії, можливість їх фільтрації особливо виділяється в характеристиках філ...ьтрів. Це пов'язано насамперед із їх поширеністю і популярністю: термін «органічні домішки» зрозумілий не всім, а ось небезпека пестицидів або нафтопродуктів загальновідома. Детальніше про окремі види органічних забруднень див. нижче.

— Активний хлор. Хлорування досі використовується в деяких водопровідних системах як засіб дезінфекції. Як наслідок, у воді, яка надходить до споживачів, часто міститься розчинений хлор, який шкідливий для здоров'я. Деякі фільтри з цією функцією, крім хлору, здатні видаляти також сірководень та інші розчинені в ній гази, що погіршують якість води й надають їй неприємний запах. Однак ці можливості варто уточнювати окремо.

— Залізо. Залізо відоме багатьом як важливий мікроелемент, необхідний для функціонування організму; проте людині його потрібно вкрай небагато, а залізні домішки в питній воді завдають організму лише шкоду. Варто враховувати, що такі домішки можуть бути присутніми в різній формі, відповідно для їх фільтрації потрібні різні типи фільтрів. Так, один з найвідоміших варіантів — колоїдне залізо: нерозчинені частинки дуже маленького розміру, що додають воді характерний «іржавий» колір, а також металевий присмак і запах. Цей вид домішок ефективно фільтрується осмотичними мембранами (див. «Зворотний осмос»). Також такі мембрани добре справляються з бактеріальним залізом — воно, також у вигляді нерозчинних частинок мікроскопічного розміру, накопичується специфічним видом бактерій, що мешкають в трубах водопроводів. А ось для розчинних форм (гідроксид двовалентного заліза, хлорид і сульфат заліза) необхідно використовувати спеціалізовані системи очищення і пом'якшення — знезалізнювачі; детальніше про них див. «Тип». Підсумовуючи, можна сказати, що під час вибору пристрою з таким типом фільтрації потрібно обов'язково враховувати конкретну форму заліза, з якою доведеться мати справу. Водночас у воді можуть міститися одночасно декілька видів таких домішок, що може потребувати комплексної фільтрації.

— Іони важких металів. У цьому разі також можна говорити про солі важких металів: іони утворюються під час розчинення будь-яких солей у воді. Більшість важких металів — і, відповідно, їх поєднання — отруйні для людини.

— Фенол. Речовина, яка широко використовується в хімічній промисловості. Отруйна для людини, до того ж забруднені стічні води погано піддаються біологічному очищенню.

— Пестициди. Різні хімічні речовини, які застосовуються для боротьби з шкідливими мікроорганізмами, грибками, бур'янами, різними шкідниками сільського господарства (комахами, гризунами) і т. ін. Більшість пестицидів належить до отрутохімікатам і токсична для людини.

— Нітрати. Солі азотної кислоти, які є, зокрема, поширеним компонентом мінеральних добрив (селітр). Велика частина нітратів у процесі використання переробляється в безпечні сполуки, проте надлишки добрив можуть потрапляти в питну воду.

— Кадмій. Метал, який використовується, зокрема, в антикорозійних покриттях, елементах живлення і неорганічних барвниках. Отруйний як сам собою, так і в різних сполуках.

— Нафтопродукти. Нафта й різні речовини, які отримують з неї (бензин, гас, солярка, мазут тощо). Отруйні при прийомі всередину.

— Солі жорсткості. Сполуки, що надають воді підвищеної жорсткості — насамперед солі кальцію і магнію. Очищення води від таких солей здійснюється системами очищення і пом'якшення за принципом іонного обміну. Детальніше про такі пристрої див. «Тип», а тут відзначимо, що якщо в характеристиках системи очищення і пом'якшення вказана фільтрація солей жорсткості — то перед нами класичний пом'якшувач, якщо ж ні — знезалізнювач.

Наведенй список не є вичерпним, сучасні фільтри можуть спеціалізуватися і на інших видах забруднень. Наприклад, для багатьох магістральних моделей (див. «Тип») окремо заявлена фільтрація від піску й глини. У нашому каталозі такі моменти описані в пункті «Доп. очищення».

Наявність мінералізатора води в конструкції фільтра. Мінералізатор зазвичай являє собою контейнер, заповнений спеціальною сумішшю, яка повлільно розчиняється. Завдяки їй фільтрована вода насичується різними мікроелементи: кальцій, калій, фтор, залізо (зрозуміло, не шкідливим колоїдним залізом, а інший, легко засвоюваною формою) та іншими. Вони позитивно впливають на організм людини і покращує смак самої води порівняно з повністю очищеної.

Мінералізатори зустрічаються переважно у фільтрах, оснащених системами зворотного осмосу (див. вище): річ у тім, що під час роботи таких систем з води віддаляються не тільки шкідливі домішки, але і згадані мікроелементи, що потрапили туди природним шляхом.

Найменший тиск води на вході, при якому фільтр здатний повною мірою виконувати свої функції. Вказується для моделей з підключенням до водопроводу безпосередньо або через кран (див. «Підключення»).

Конструкція деяких фільтрів вимагає для нормальної роботи певного рівня тиску на вході; при недостатньому тиску страждають і пропускна спроможність, загальна ефективність фільтра, а деякі функції виявляються взагалі недоступні. Останнє особливо актуально для зворотного осмосу (див. вище). Тому, якщо в характеристиках фільтра прямо вказано мінімальний робочий тиск, перед придбанням варто переконатися у відповідності Вашого водопроводу цьому параметру.

Зазначимо, що для фільтрів, що мають підвищувальний насос, у цій графі вказується найменший тиск, при якому фільтру ще не вимагається використання насоса; докладніше див. «Насос (помпа)».

Найбільший тиск води на вході, при якому фільтр з підключенням до крана або водопроводу здатний пропрацювати необмежено довго (як мінімум до вичерпання ресурсу, див. вище) без поломок, збоїв тощо, Іншими словами — це межа міцності фільтра. Тому даний параметр має велике значення, і при виборі фільтра потрібно обов'язково переконатися в його відповідності характеристик місця підключення. При цьому краще всього вибирати модель з запасом: хоча від короткочасних стрибків тиску понад робочого пристрій і не зламається, однак це створить нерозраховані навантаження і може привести до передчасного виходу з ладу.

При купівлі фільтра для звичайного побутового використання можна виходити з того, що максимальний тиск у водопроводі, передбачене нормами ЖКГ більшості пострадянських країн, становить 6 атм, однак фактичне його значення зазвичай нижче. Тому фільтри на 6 атм цілком підходять під визначення «модель з запасом» для квартир з середнім і, тим більше, слабким напором води.

Найбільша температура води на вході, при якій фільтр здатний нормально функціонувати. Сучасні фільтри умовно діляться на моделі для холодної і гарячої води: робоча температура в першому випадку не перевищує 40 °С, а в другому може досягати 95 °С. Детальніше про важливість відповідності температури води і характеристик фільтра див. «Призначення».

Розмір картриджа вказує як на загальні габарити пристрою, так і на сумісність з нерідними аксесуарами інших виробників. Так картриджі відрізняються за шириною та висотою, вимірюваними в дюймах. Серед найпоширеніших варіантів зустрічаються 5SL (5"x2.5"), 10SL (10"x2.5"), 20SL (20"x2.5"), 10BB (10"x4.5"), 20BB (20"x4.5").

Стандартні типорозміри також мають лінійні картриджі у вигляді модулів з білого або прозорого пластику. Вони являють собою герметичний циліндр з уже встановленими вхідними та вихідними штуцерами. Підключення лінійних картриджів відбувається через різьбові з'єднання або фітинги, що спрощує процес заміни. Їм не потрібен окремий корпус для монтажу, оскільки їх конструкція передбачає пряме підключення до трубопроводу або системи фільтрації. Ще вони тонші класичних фільтрів, що дозволяє зробити фільтр з лінійними картриджами досить презентабельним зовні.

Під деякі системи водоочищення випускаються картриджі у фірмових типорозмірах і підходять вони тільки під конкретні фільтри. Такі картриджі ідеально підходять для цих систем, забезпечуючи високу ефективність очищення. Вони часто об'єднують кілька етапів фільтрації в одному елементі (наприклад, механічне очищення, видалення хлору, мінераліз...ація). Це спрощує обслуговування системи та покращує якість води. Фірмові вироби проходять строгий контроль якості та тестуються на сумісність з певними фільтруючими системами, що гарантує стабільну продуктивність. Втім, є і недоліки — фірмові картриджі дорожчі і їх асортимент значно менший універсальних.

Моделі змінних картриджів, під які розрахований фільтр. Знаючи назви моделей, Вам буде значно простіше знайти заміну вичерпав ресурс картриджу. Крім того, прямо названі виробником варіанти повністю сумісні з фільтром і відповідають офіційним характеристиками, тоді як для «нерідних» картриджів такої гарантії немає.

Кілька назв в цьому пункті зазвичай вказується для фільтрів з багатоступеневою фільтрацією (див. «Ступенів очищення») — свій картридж на кожну сходинку.

Об'єм бака для зворотного осмосу. Чим більше значення, тим більша кількість води можна відфільтрувати про запас. серед популярних розмірів вважаються бак на 12 літрів та бак на 15 літрів. Тільки при цьому габарити для встановлення фільтра стануть більше. Відповідно не завжди більше, то краще. Та й це позначається на ціні.