Споживана потужність
Електрична потужність, що споживається нагрівачем під час роботи.
Цей параметр має ключове значення для електричних моделей (див. «Джерело енергії»): у них споживана потужність фактично відповідає потужності нагрівального елемента і, відповідно, корисної теплової потужності всього пристрою. А від корисної потужності безпосередньо залежить загальна ефективність та продуктивність водонагрівача. Відповідно високопродуктивні моделі неминуче мають високе споживання. При цьому відзначимо, що потужність нагріву підбирається конструкторами з таким розрахунком, щоб забезпечити необхідну продуктивність і температуру води. Отже, вибираючи пристрій за робочими характеристиками, потрібно дивитися перш за все саме на продуктивність і температуру. Потужність потрібно враховувати при підключенні: наприклад, якщо модель на 220 В (див. «Живлення») споживає більше 3,5 кВт, її, як правило, не можна включати в звичайну розетку — потрібне підключення за особливими правилами. А найбільш продуктивні та «ненажерливі» моделі — на 10 кВт і більше — підключаються лише до трифазних мереж.
Аналогічне значення споживана потужність має і для комбінованих котлів - з поправкою на те, що в них електронагрівач є додатковим джерелом тепла. А для газових і непрямих моделей цей параметр визначає енергоспоживання схем керування та інших допоміжних елементів конструкції; це енергоспоживання зазвичай дуже невелике — близько кількох десятків ват, рідше до 1,5 кВт.
Продуктивність (Δt ~25 °C)
Продуктивність водонагрівача при нагріванні води приблизно на 25 °С понад вихідну температуру.
Продуктивність – це найбільша кількість гарячої води, яке агрегат може видати за хвилину. Вона залежить не тільки від потужності нагрівача як такого, але і від того, як сильно потрібно гріти воду: чим вище різниця температур (Δt — «дельта те») між холодною і нагрітою водою — тим більше енергії потрібно для нагрівання і тим менше об'єми води, з якими в такому режим може впоратися агрегат. Тому продуктивність водонагрівачів обов'язково вказується для конкретних варіантів Δt – а саме 25 °С, 40 °С і/або 50 °С. А вибирати за даним показником варто з урахуванням реальних потреб в гарячій воді: скільки саме і якої температури необхідно для тієї чи іншої ситуації. Методики подібних розрахунків можна знайти в спеціальних джерелах.
Нагадаємо, що вода починає відчуватися людиною як тепла десь з 40 °С, як гаряча – десь з 50 °С, а температура гарячої води в системах центрального водопостачання (за офіційними нормами) становить не нижче 60 °С.Таким чином, при Δt~25°С для нагрівання хоча б до тих же 40 °С вихідна температура води повинна становити не нижче 15 °С (15+25=40 °С). Це досить високе значення – наприклад, в централізованому водопроводі холодна вода досягає 15 °С хіба що влітку, коли труби водопостачання помітно прогріваються; те ж стосується води, що подається зі свердловин. Так що на практиці в режимі «Δt~25°С» сучасні водонагрівачі працюють досить рідко —...або якщо вихідна температура води досить висока, або ж якщо її не потрібно сильно гріти. Найчастіше ступінь нагрівання значно вище, а продуктивність — нижче. Проте, дані для даного ступеня нагрівання все одно часто наводять в характеристиках – в тому числі в рекламних цілях, оскільки при невисокій Δt цифри продуктивності виходять досить вражаючими. Крім того, ця інформація може стати в нагоді і на практиці — для згаданих вище ситуацій, коли нагрівання на 25 °С цілком достатньо.
Продуктивність (Δt ~40 °C)
Продуктивність водонагрівача при нагріванні води приблизно на 40 °С понад вихідну температуру.
Продуктивність – це найбільша кількість гарячої води, яку агрегат може видати за хвилину. Вона залежить не тільки від потужності нагрівача як такого, але і від того, як сильно потрібно гріти воду: чим вище різниця температур (Δt — «дельта те») між холодною і нагрітою водою — тим більше енергії потрібно для нагрівання і тим менше обсяги води, з якими в такому режимі може впоратися агрегат. Тому продуктивність водонагрівачів обов'язково вказується для конкретних варіантів Δt - а саме 25 °С, 40 °С і/або 50 °С. А вибирати за даним показником варто з урахуванням реальних потреб в гарячій воді: скільки саме і якої температури необхідно для тієї чи іншої ситуації. Методики подібних розрахунків можна знайти в спеціальних джерелах.
Нагадаємо, що вода починає відчуватися людиною як тепла десь з 40 °С, як гаряча – десь з 50 °С, а температура гарячої води в системах центрального водопостачання (за офіційними нормами) становить не нижче 60 °С.Таким чином, Δt~40 °С — це досить значний ступінь нагрівання: при вихідній температурі близько нуля він дає змогу прогріти воду до стану «тепла», а при вихідній температурі в 10 °С — до стану «гаряча» (10+40=50°С). Правда, для досягнення штатних робочих температур (60 °С і більше) нагрівачу найчастіше доводиться працювати все-таки з більш високою Δt — і, відповідно, з меншою продуктивністю. Проте, дані про продуктивність пристрою в...режимі «Δt~40 °С» хоч і не ідеально, проте досить достовірно описують його реальні можливості.
Безпека
Безпека водонагрівачів може здійснюватися такими функціями як
захист від перегрівання,
захист від замерзання,
захист від вмикання без води,
захист від перепаду напруги,
електрозахист (ПЗВ),
антилегіонела, газ-контроль і
датчик тяги. Детальніше про них:
Захист від перегрівання. Система безпеки водонагрівача, яка автоматично відключає електроживлення або подачу газу (залежно від типу) при досягненні нагрівальним елементом критичної температури. Це дає змогу уникнути перегрівання і пов'язаних з ним неприємностей, починаючи від поломки нагрівача і закінчуючи пожежею.
– Захист від замерзання. Функція, що запобігає замерзанню води в контурах, баку і/або теплообміннику водонагрівача. Буде корисна в тому разі, коли пристрій встановлений в приміщенні з низькою температурою і працює з тривалими перервами. Замерзла вода розширюється, що може призвести до пошкодження пристрою; щоб уникнути цього захист від замерзання відстежує температуру води в пристрої і вмикає нагрівання, коли ця температура знижується до критичного рівня.
– Захист від вмикання без води. Система безпеки, що запобігає вмиканню нагрівача «всуху», тобто без наявності в ньому води. Оскільки нагрівальний е
...лемент при такому вмиканні не передає тепло воді, він дуже швидко розігрівається сам і за короткий час досягає високої температури, здатної привести до поломки нагрівача і навіть до пожежі. Наявність захисту від вмикання без води дає змогу уникнути подібних неприємних наслідків.
– Захист від перепаду напруги. Система захисту нагрівача від стрибків напруги в електромережі. Таким захистом зазвичай оснащуються моделі з електронним управлінням (див. управління), оскільки саме управляюча електроніка найбільш чутлива до проблем з електроживленням. Варто враховувати, що можливості таких систем помітно скромніше, ніж у спеціалізованих стабілізаторів або захисних систем: «начинка» водонагрівача здатна згладити відносно слабкі скачки напруги, але при серйозних збоях вона, скоріш за все, просто вимкне пристрій, щоб уникнути пошкоджень. Втім, дана особливість в будь-якому разі буде не зайвою; хіба що в дуже нестабільних електромережах, схильних до частих флюктуацій, такому нагрівачу може знадобитися зовнішній стабілізатор.
— Електрозахист (ПЗВ). Вбудований прямо в нагрівач ПЗВ – пристрій захисного вимикання. Такий пристрій призначений перш за все для захисту людей від ураження електричним струмом – наприклад, при пошкодженні ізоляції і витоку електрики на корпус або в воду. Коли людина контактує з цією електрикою, виникає так званий струм витоку; ПЗВ реагує на нього і практично миттєво відключає живлення бойлера, запобігаючи удару струмом.
Відзначимо, що подібні захисні пристрої стандартно встановлюються прямо в розподільних щитках; однак наявність ПЗВ у водонагрівачі дає додаткову гарантію. Закономірно, що подібне оснащення зустрічається переважно в електричних моделях.
– Захист від надлишкового тиску. Система безпеки, що запобігає критичному підвищенню тиску води в нагрівачі. Як правило, в основі такого захисту лежить запобіжний клапан, який відкривається при досягненні певного рівня тиску і зливає надлишок води, даючи змогу уникнути пошкодження нагрівача.
– Газ-контроль. Система безпеки газових нагрівачів, що автоматично перекриває подачу газу в разі згасання полум'я пальника. Це дає можливість уникнути наповнення приміщення газом і можливих неприємних, а то і трагічних наслідків. Відновлювати подачу газу після спрацьовування захисту необхідно вручну.
— Датчик тяги. Датчик, який контролює наявність тяги в димарі газового водонагрівача. Ця функція особливо важлива для моделей з відкритими камерами згоряння: при відсутності тяги продукти згоряння будуть заповнювати приміщення, де знаходиться нагрівач. А це, зі свого боку, може привести до погіршення самопочуття людей, проблем зі здоров'ям і навіть смертельних випадків. Щоб уникнути подібних наслідків даний датчик при виявленні проблем з тягою відключає подачу газу і видає попередження про проблему. Втім, таке оснащення можна зустріти і в окремих моделях з закритими камерами згоряння – в них датчик тяги виконує переважно діагностичну функцію, даючи змогу визначити, що заважає нормальній роботі пальника.
– Антилегіонела. Функція, що запобігає розмноженню хвороботворних бактерій в бачку і контурах водонагрівача. Деякі види таких бактерій здатні жити і розмножуватися в досить гарячій воді — до 60 °С. щоб уникнути цього, система «Антилегіонела» відстежує температуру води в бачку і періодично підвищує її до рівня близько 65 °С. Конкретні способи роботи таких систем можуть бути різними: так, одні працюють строго за заданим графіком (наприклад, раз в два тижні), інші вмикають додаткове нагрівання, тільки якщо за якийсь період (наприклад, місяць) вода не нагрівалася до досить високих температур. Однак «антилегіонела» в будь-якому разі сприяє гігієнічності.Вага
Вага самого пристрою, без урахування набраної (проходить) в нього води.
