Порівняння Nikon Coolpix B500 vs Nikon Coolpix L820

— ПЗЗ (CCD). Абревіатура від «прилад із зарядовим зв'язком» (Charge-Coupled Device). У таких сенсорах інформація зчитується зі світлочутливого елемента за принципом «рядок за раз» — електронний сигнал видається на процесор обробки зображення у вигляді окремих рядків (зустрічається також варіант «кадр за раз»). Загалом такі матриці мають непогані характеристики, але коштують дорожче CMOS. До того ж слабо придатні для деяких специфічних умов — наприклад, зйомки з точковими джерелами світла в кадрі — через що доводиться використовувати в камері різні додаткові технології, які також впливають на вартість.

— КМОП (CMOS). Головними перевагами CMOS-матриць є простота у виробництві, невисока вартість і енергоспоживання, більш компактні розміри ніж у CCD, а також можливість перенести ряд функцій (фокусування, експонометрію тощо) безпосередньо на сенсор, зменшивши таким чином габарити фотоапарата. Крім того, процесор камери може зчитувати з такої матриці зображення відразу (а не по рядках, як CCD); це дає змогу уникнути деформацій при зйомці об'єктів, які швидко рухаються. Головним недоліком CMOS є підвищена ймовірність появи шумів, особливо при високих значеннях ISO.

— КМОП (CMOS) BSI. BSI - абревіатура від англійського словосполучення «Backside Illumination». Так називають «перевернуті» CMOS-датчики, світло на які проникає не з боку фотодіодів, а зі зворотної частини матриці (з боку підкладки). При подібній реалізації фотодіоди отримують більше світла, оскільки...його не блокують інші елементи сенсора зображення. Як результат, матриці зі зворотним засвіченням можуть похвалитися високими показниками світлочутливості, що дає змогу створювати зображення кращої якості з меншою кількістю шумів при зйомці в умовах недостатньої освітленості кадру. Сенсорам BSI CMOS потрібно менше світла для отримання правильного експонування фото. У виробництві датчики зі зворотним засвіченням обходяться дорожче традиційних CMOS-матриць.

— LiveMOS. Різновид матриць, виконаних за технологією металооксидних напівпровідників (МОН, MOS — Metal-Oxide Semiconductor). Порівняно з CMOS-сенсорами має спрощену конструкцію, що забезпечує меншу схильність до перегрівання і, як наслідок, низький рівень шумів. Добре підходить для режиму «живого» перегляду (перегляду в режимі реального часу) зображення з матриці на екрані або у видошукачі камери, завдяки чому і отримала слово «Live» у назві. Також характеризуються високою швидкістю передачі даних.

Загальна кількість окремих світлочутливих точок (пікселів) передбачена в матриці камери. Позначається у мегапікселях – мільйонах пікселів.

Повне кількість МП, зазвичай, більше кількості мегапікселів, у тому числі безпосередньо будується кадр (докладніше див. «Ефективне кількість МП»). Це з присутністю на матриці службових областей. В цілому ж цей параметр є довідковим, ніж практично значущим: більша повна кількість МП при тому ж розмірі та ефективному дозволі означає трохи менший розмір кожного пікселя, і, відповідно, підвищену ймовірність виникнення шумів (особливо на високих значеннях ISO).

Діапазон світлочутливості матриці цифрової камери. У цифровій фотографії світлочутливість виражається в тих же одиницях ISO, що і в плівковою; однак, на відміну від плівки, світлочутливість матриці цифрової камери можна змінювати, що дає розширені можливості налаштування параметрів зйомки. Висока максимальна світлочутливість важлива в тому випадку, якщо разом з камерою доводиться використовувати об'єктив зі слабкою світлосилою (див. Світлосила), а також під час зйомки слабоосвещенних сцен і бистродвіжущихся об'єктив; в останньому випадку висока ISO дозволяє використовувати невеликі значення витримки, що зводить розмиття зображення до мінімуму. Варто, однак, враховувати, що з підвищенням значення застосовуваного ISO зростає і рівень шумів на отриманих зображеннях.

Світлосила об'єктива, встановленого в камері або поставляється з нею в комплекті (для моделей з додатковою оптикою).

Спрощено цей параметр можна описати як здатність об'єктива пропускати світло — іншими словами, наскільки слабшає світловий потік при проходженні через оптику. Вважається, що на характеристики світлопропускання впливають два основних показники: діаметр відносного отвору об'єктива і його фокусна відстань. Світлосила ж — це відношення першого показника до другого; при цьому діаметр чинного отвору приймається за одиницю і при записі взагалі опускається, в результаті такий запис виглядає, наприклад, так: f/2.0. Відповідно чим більше число після знака дробу — тим нижче світлосила, тим менше світла пропускає об'єктив.

Об'єктиви із змінною фокусною відстанню (варіооб'єктиви), зазвичай, мають різні значення світлосили для різних фокусних відстаней. Для такої оптики в характеристиках вказується два значення цього параметра, для мінімальної і максимальної фокусної відстані, наприклад f/2.8–4.5. Існують також варіооб'єктиви, що зберігають незмінну світлосилу на всьому діапазоні фокусних відстаней, проте вони коштують помітно дорожче аналогів з змінною світлосилою.

Висока світлопроникність об'єктива важлива, якщо планується застосовувати камеру для зйомки в умовах недостатньої освітленості або для зйомки швидко рухомих об'єктив: світлосильна оптика дозволяє знімати при невисокій чутливості матриці (...що знижує ймовірність появи шумів) і на малих витримках (на яких рухомі об'єкти виходять менш розмитими). Також цей параметр визначає глибину різкості зображуваного простору: чим вище світлосила, тим менша глибина різкості. Тому для зйомки з художнім розмиттям фону («боке») рекомендується використовувати світлосильні об'єктиви.

Фокусна відстань об'єктива камери.

Фокусною відстанню називають відстань між матрицею фотокамери і оптичним центром об'єктива, сфокусованим на нескінченність, при якому на матриці виходить чітке і різке зображення. Для моделей зі змінною оптикою (бездзеркальних камер і MILC, див. «Тип фотокамери») даний параметр вказується в тому випадку, якщо камера поставляється з об'єктивом (комплектація «kit»); нагадаємо, що при бажанні на таку камеру можна встановити оптику з іншими характеристиками.

Чим більше фокусна відстань, тим менше кут огляду об'єктива, тим вище ступінь наближення і більш видимі в кадрі предмети. Тому даний параметр є одним з ключових для будь-якого об'єктива і багато в чому визначає його застосування (конкретні приклади наведено нижче).

Найчастіше в сучасних цифрових камерах застосовуються об'єктиви із змінною фокусною відстанню: такі об'єктиви здатні збільшувати і зменшувати зображення (докладніше див. «Оптичне збільшення»). Для «дзеркалок» і MILC випускається спеціалізована оптика з незмінним фокусною відстанню (фікс-об'єктиви). А ось в цифрових компактах «фікси» використовуються вкрай рідко, зазвичай такий об'єктив є ознакою висококласної моделі зі специфічними характеристиками.

Варто враховувати, що в характеристиках камери зазвичай наводиться фактична фокусна відстань об'єктива. А кути огляду і загальне призначен...ня оптики визначаються не тільки цим параметром, але ще й розміром матриці, з якою використовується оптика. Залежність виглядає так: при тих же кутах огляду об'єктив під більш велику матрицю буде мати більшу фокусну відстань, ніж об'єктив для невеликого сенсора. Відповідно, порівнювати між собою по фокусній відстані об'єктивів можна тільки камери з однаковим розміром матриці. Втім, для полегшення порівнянь в характеристиках може приводитися т. зв. ЕФВ — фокусна відстань в еквіваленті 35 мм: це фокусна відстань, яку мав би об'єктив для full frame матриці, що має ті ж кути огляду. Порівнювати за ЕФВ можна об'єктиви під будь-який розмір матриці. Існують формули, які дозволяють самостійно обчислити еквівалент 35 мм, їх можна знайти в спеціальних джерелах.

Якщо ж говорити про конкретну спеціалізацію, то ЕФВ до 18 мм відповідає надширококутним об'єктивам типу «fisheye». Ширококутною вважається «фіксована» оптика з ЕФВ до 28 мм, а також варіооб'єктиви з мінімальним ЕФВ до 35 мм. Показник до 60 мм відповідає оптиці «загального призначення», 50 – 135 мм вважаються оптимальним показником для зйомки портретів, а більш високі фокусні відстані зустрічаються в телеоб'єктивах. Детальніші дані про специфіку різних фокусних відстаней можна знайти в спеціальних джерелах.

Кратність збільшення, забезпечувана фотоапаратом за рахунок використання можливостей об'єктива (а саме за рахунок зміни його фокусної відстані). В моделях зі змінною оптикою (див. «Тип фотокамери») вказується для комплектного об'єктива, якщо такий є в наявності.

Варто враховувати, що в даному випадку кратність не вказується щодо зображення видимого неозброєним оком, а щодо зображення, що видається об'єктивом на мінімальному збільшенні. Приміром, якщо в характеристиках зазначено оптичне збільшення 3х — це означає, що на максимальному збільшенні предмети в кадрі будуть втричі більше, ніж на мінімальному.

Ступінь оптичного збільшення безпосередньо пов'язана з діапазоном фокусних відстаней (див. вище). Визначити цей ступінь можна, поділивши максимальна фокусна відстань об'єктива на мінімальне, наприклад 360мм/36мм=10х збільшення.

На сьогоднішній день оптичне збільшення дає найкращу якість «наближеного» зображення і вважається краще цифрового (див. нижче). Це пов'язано з тим, що при такому форматі роботи постійно задіється вся площа матриці, що дозволяє на повну використовувати її можливості. Тому навіть серед бюджетних моделей апарати без оптичного збільшення є великою рідкістю.

Можливість ручного фокусування оптики камери. З одного боку, таке фокусування складніше, ніж автоматичне, тому що вимагає від користувача зайвих дій, витрат часу та підвищує ризик зіпсувати кадр або згаяти момент. З іншого боку, дана функція дає змогу фотографу самостійно навести різкість на бажаному об'єкті, не покладаючись на автофокус (який, при всій надійності сучасних технологій, цілком може спрацювати не наприклад, як хотілося б).

Серед цифрових компактних камер (див. «Тип фотокамери») ручна фокусування зазвичай зустрічається в моделях середнього та вищого класу, які призначені для людей, знайомих з основами фотографії. В апаратах зі змінною оптикою (дзеркальних та «бездзеркальних», див. там же) тип фокусування по суті залежить від характеристик об'єктиву, а не самої камери. Але оскільки об'єктивів без ручного фокусування існує дуже небагато (частіше трапляються «тільки ручні» моделі, без автофокусу) — прийнято вважати, що камери зі змінними об'єктивами за визначенням підтримують цю функцію.

Спосіб стабілізації зображення, передбачений камерою. Зазначимо, що системи оптичного типу та зі зсувом матриці іноді об'єднують під терміном «true» стабілізація завдяки їхній ефективності. Докладніше про це див. нижче.

Сама по собі стабілізація (незалежно від принципу роботи) дає змогу компенсувати ефект "ворушки" при нестабільному розташуванні камери - насамперед при зйомці з рук. Це особливо актуально при зйомці зі значним збільшенням чи великих витримках. Однак у будь-якому випадку ця функція знижує ризик зіпсувати кадр, тому фотоапарати зі стабілізацією є надзвичайно поширеними. Принципи роботи можуть бути такими:

- Електронна. Стабілізація, що здійснюється за рахунок своєрідного "резерву" - ділянки по краях матриці, яка спочатку не бере участі у формуванні остаточного зображення. Однак, якщо електроніка камери виявляє коливання, вона компенсує їх, відбираючи потрібні фрагменти зображення з резерву. Електронні системи гранично прості, компактні, надійні та водночас недорогі. Проте для їхньої роботи доводиться виділяти досить значну частину матриці — а зниження корисної площі сенсора підвищує рівень шумів та погіршує якість зображення. А в деяких моделях електронна стабілізація включається лише на знижених роздільних здатнах і недоступна при повному розмірі кадру. Тому в чистому вигляді даний варіант зустрічається переважно порівняно недорогих камерах з незмінною оптикою.
...
- Оптична. Стабілізація, здійснювана під час проходження світла через об'єктив — з допомогою системи рухомих лінз і гіроскопів. В результаті зображення потрапляє на матрицю вже стабілізованим, і під нього можна використовувати всю площу сенсора. Тому оптичні системи, незважаючи на складність і досить високу вартість, вважаються кращими для високоякісної зйомки, ніж електронні. Окремо відзначимо, що у дзеркальних та MILC-камерах (див. «Тип фотокамери») наявність цієї функції залежить від встановленого об'єктиву; тому для таких моделей оптична стабілізація у нашому каталозі не вказується в принципі (навіть якщо комплектний об'єктив оснащений стабілізатором).

— Зі зсувом матриці. Стабілізація, що здійснюється за рахунок зміщення матриці «вслід» за зображенням, що зрушилося. Як і описана вище оптична, вважається досить просунутим варіантом, хоча загалом дещо менш ефективна. З іншого боку, системи зі зсувом матриці мають серйозні переваги — передусім те, що така стабілізація працюватиме незалежно від характеристик об'єктиву. Для камер з незмінною оптикою це означає, що в об'єктиві можна обійтися без оптичного стабілізатора і зробити оптику простішою, дешевшою і надійнішою. У дзеркальних і MILC-камерах зсув матриці дає змогу зручно застосовувати навіть «не-стабілізовані» об'єктиви, а при встановленні «стабілізованої» оптики обидві системи працюють спільно, і їх ефективність виходить дуже високою. Крім того, зсув матриці дещо простіше і дешевше, ніж традиційні оптичні стабілізатори.

- Оптична та електронна. Стабілізація, що поєднує обидва описані вище варіанти: спочатку вона діє за оптичним принципом, а коли можливостей об'єктиву не вистачає - підключається електронна система. Це дає змогу підвищити загальну ефективність проти чисто оптичними чи суто електронними стабілізаторами. З іншого боку, недоліки обох варіантів у таких системах також поєднуються: оптика виходить порівняно складною та дорогою, а матриця задіюється не вся. Тому подібне поєднання зустрічається рідко, переважно в окремих просунутих цифрокомпактах.

— Зі зсувом матриці та електронна. Ще один різновид комбінованих систем стабілізації. Як і «оптична+електронна», покращує загальну ефективність стабілізації, проте водночас поєднує й недоліки двох способів (вони також аналогічні: ускладнення та подорожчання камери плюс зменшення корисної площі матриці). Тому цей варіант застосовується вкрай рідко - в одиничних моделях цифрових ультразумов і компактних компактних компакт-дисків.

Мінімальна відстань від об'єктива фотоапарата до знімається об'єкта, на якому об'єктив здатний навестися на різкість при штатному режимі зйомки (не при макрозйомці, про неї див. «Макрозйомка, від»).