Порівняння Tramp Cave vs Terra Incognita Canyon 3

Класичні туристичні намети поділяються на три основні різновиди: експедиційні, трекінгові та кемпінгові. Крім цього, у продажу можна знайти намети для пляжу, для риболовлі(у тому числі і коропові намети) і для душу/туалету, моделі типу «парасолька», а також різновиди тентів: похідні та тенти-намети. Ось більш докладний опис кожного з цих різновидів:

- Експедиційна. Найбільш просунутий різновид похідних наметів. Експедиційні моделі допускають застосування у будь-який сезон, включаючи зиму, вони відрізняються високою міцністю, надійністю та максимальним ступенем захисту від холоду, снігу, вітру тощо, при цьому подібні властивості нерідко поєднуються з украй невеликою вагою. Як випливає з назви, такі намети розраховані переважно на далекі експедиції, зимові походи, високогірні сходження та інші аналогічні варіанти застосування. А ось набувати такої моделі для відносно простих завдань навряд чи має сенс: експедиційне спорядження відрізняється високою вартістю.

- Трекінгова. Намети, розраховані насамперед на зручність застосування у тривалих піших та велосипедних походах. Відповідно, ключові особливості...таких моделей - досить висока надійність і стійкість до несприятливих умов (хоча й менша, ніж у експедиційного спорядження), порівняно невисокий рівень комфорту, а також невелика вага, яка у більшості моделей не перевищує 6 кг. Більш важкі намети прийнято відносити до трекінгових у тому випадку, якщо вони мають максимально просту конструкцію, а вага обумовлена насамперед великою місткістю та/або підвищеною надійністю матеріалів. В цілому звертати увагу на цей різновид варто в тих випадках, якщо спорядження планується часто і довго переносити «на собі»; для постійного перебування на одному місці найкраще підходять кемпінгові намети (див. нижче).

- Кемпінгова. Намети, які розраховані насамперед на комфорт при постійному перебуванні на одному місці. Від трекінгових моделей відрізняються більш широкими додатковими можливостями (хоча конкретний набір таких можливостей може відрізнятися від виробу до виробу), сезонністю (переважно не розраховані на зиму), а також загалом більшою вагою. Так, до кемпінгових прийнято відносити намети, що важать понад 6 кг; більш легкі моделі також можуть включатися до цієї категорії, якщо вони мають характерні особливості кемпінгового спорядження: додаткові функції, покликані підвищити рівень комфорту, та/або відносно прості матеріали, не розраховані на особливо несприятливі умови. Загалом намети цього типу відмінно підійдуть для виїздів на пікніки з ночівлею, фестивалі на відкритому повітрі тощо.

- Намет для риболовлі. Вироби для зимової підлідної риболовлі; вони розраховані на одного, максимум двох чоловік у сидячому положенні і найчастіше або зовсім не мають дна, або мають у днищі спеціальні прорізи, щоб конструкцію можна було встановити прямо над лункою.

— Короповий намет. Моделі, призначені переважно для любителів коропового лову. Така рибалка (особливо на змаганнях) може тривати цілодобово без перерв, і для неї використовується спеціальне спорядження — у тому числі так звані коропові розкладачки, що є особливим різновидом туристичних меблів. У світлі цього тенти для коропової риболовлі мають великі розміри, що дозволяють без проблем встановлювати всередині одну або кілька розкладачок. А за конструкцією більшість таких виробів ближчі вже не до тентів, а до повноцінних туристичних наметів: вони можуть використовуватися не лише як навіси, а й як повноцінні закриті притулки, у тому числі для ночівлі.

— Для душу/туалету. Намети призначені виключно для обладнання похідних душових або туалетів; на інші цілі вони не розраховані. Зазвичай є вертикальні конструкції без дна — свого роду кабінки на одну людину. Висота такої кабінки зазвичай підбирається з таким розрахунком, щоб доросла людина могла стояти всередині без особливих труднощів (у деяких моделях розмір заввишки перевищує 2 м).

— Пляжний намет. Намети, призначені для захисту від сонячних променів на пляжах, під час пікніків і т. п. Більшість таких виробів є конструкції, відкриті з однієї, а то й з кількох сторін, і розраховані на сидяче або лежаче розміщення людини. Зустрічаються також моделі, оснащені клапаном, що дозволяє повністю закрити внутрішній об'єм; це може стати в нагоді, наприклад, для перевдягання на пляжі, або для захисту від короткочасного дощу. Однак навіть такі моделі розраховані переважно на використання у відкритому вигляді – причому клапан, будучи розстебнутим, укладається перед входом та відіграє роль доповнення до власного днища намету.

- Автомобільна. Переважна більшість намету, що встановлюються на дах транспортного засобу. Забезпечують автомобільних туристів спальними місцями на своєрідному піднесенні, завдяки чому гарантується практично повна відсутність під час ночівлі всілякої повзучої живності. Автонамети кріпляться до рейлінгів або поперечних дуг багажника на даху машини, вхід в них зазвичай реалізований за допомогою драбинки. Існують моделі якраз на всю площину даху транспортного засобу та екземпляри автонаметів збільшеної «квадратури» з жорстким каркасом для підлоги. Також є намети, які кріпляться до багажника машини або вхідних дверей автофургона, утворюючи так званий тамбурний простір. У "тамбурі" можна залишити речі або поставити стіл, спати ж при цьому передбачається безпосередньо в салоні транспортного засобу, склавши задній ряд сидінь. Автонамети дарують свободу вибору місця ночівлі, чи то галявина на лісовому узліссі, рівний майданчик у гористій місцевості чи паркування поблизу супермаркету.

- Намет-парасолька. Намети, конструкція яких нагадує парасольку збільшених розмірів. У розкладеному вигляді такий намет складається з бані, в який вбудований спеціальний каркас, і полога, що звисає з країв бані; при цьому компонування «парасольок» може бути різним. Так, в одних моделях купол розташовується на досить високій вертикальній ніжці-опорі, і в штатному положенні висота пологи з усіх боків виходить однаковою. По застосуванню такі моделі найближче до тентів-наметів (див. вище), а підібравши полог, можна перетворити виріб на класичну пляжну парасольку. В інших купол встановлюється похило і одним краєм спирається на землю, прикриваючи частину простору з боків, а простір, що залишився, закриває полог; такі конструкції більше схожі на традиційні намети. Як би там не було, основна перевага наметів-парасольок — простота в установці та згортанні: такі операції не набагато складніші щодо поводження зі звичайною парасолькою, і навіть новачок може впоратися з ними без особливих труднощів. З іншого боку, у зібраному вигляді такі вироби досить громіздкі, а складність конструкції позначається на вартості та загальній надійності. Тому подібних моделей у наш час випускається небагато.

- Тент-намет. Серед тентів-наметів можна виділити два основні різновиди. Перша — це збільшений і полегшений аналог традиційніших туристичних наметів. Висота такого виробу, як правило, дозволяє перебувати в ньому стоячи, дно в конструкції може зовсім бути відсутнім, стіни — одношарові, а більшу частину їхньої площі зазвичай займають «вікна» з москітної сітки (хоча в деяких моделях є можливість закрити ці вікна зовнішніми «фіранками» » із щільного матеріалу). Такий тент може стати в нагоді, наприклад, для короткочасних виїздів на природу, або як нічліг у теплу літню погоду
Інший різновид тентів-наметів можна умовно назвати «господарським». Такі конструкції призначені насамперед для організації того чи іншого робочого простору: торгових точок, виставкових та агітаційних стендів, польових кафе та їдалень, адміністративних зон на масових заходах, медпунктів тощо. Серед подібних тентів зустрічаються досить великі конструкції, здатні вмістити 10 – 20 осіб, а то й більше; такі моделі, як правило, мають суцільні стіни із вставками-«вікнами» із прозорого матеріалу. У свою чергу, відносно невеликі вироби господарського призначення стіни скоріше символічні — вони робляться з сітчастого матеріалу, при необхідності закривається на блискавку, а в деяких моделях зовсім відсутні.

- Похідний тент. Найпростіший різновид тентів - вироби у вигляді шматка щільної матерії, зазвичай прямокутної або близької до неї форми. Багато тентів похідні розраховані на закріплення між деревами, стовпами або іншими імпровізованими опорами. Така установка може виявитися досить скрутною, зате сам тент виходить максимально легким, компактним та зручним у транспортуванні. Випускаються і більш просунуті моделі, укомплектовані власними опорами та розтяжками та придатні до встановлення прямо на землі. У будь-якому разі самі по собі похідні тенти призначаються переважно для захисту від сонця і, значно меншою мірою, від дощу. Крім того, подібні вироби можна застосовувати як додатковий захист для наметів — під зливою тент може стати справжнім порятунком, особливо якщо сам намет одношаровий і не особливо вологостійкий.

Повна вага намету – з урахуванням каркаса та інших приналежностей.

Даний параметр залежить насамперед від призначення (див.вище), а після цього — від сезонності, місткості і додаткових функцій. Наприклад, в трекінгових і експедиційних моделях вага зазвичай не перевищує 5 – 7,5 кг, а найлегші з подібних виробів можуть важити 2 – 3 кг і навіть менше, будучи при цьому повноцінними наметами на 2 особи або навіть більше. Втім, для трекінгового намету подібна невелика вага при місткості більше 2 осіб зазвичай означає те, що дана модель розрахована виключно на літо. У більшості кемпінгових наметів вага починається з 6 кг, хоча серед них теж зустрічаються досить легкі вироби – на 4 – 5 кг, 3 – 4 кг, а то і менше (в таких випадках невелика вага теж може означати чисто літню спеціалізацію). А найбільш місткі і / або багатофункціональні моделі можуть мати вагу в 10 – 15 кг, 15 – 20 кг і навіть більше; у цій ваговій категорії можна зустріти переважно тенти-шатри, багатомісні кемпінгові намети і рибальські тенти для карпфішінга (див. «Призначення»).

Вибираючи намет за даним показником, варто враховувати, що не завжди має сенс гнатися за максимальним зниженням ваги. Так, легкий намет...виходить максимально зручним в перенесенні; з іншого боку, зниження ваги неминуче позначається на одній або відразу декількох інших характеристиках. Наприклад, найчастіше більш легкі моделі виходять або більш дорогими, або меншими за розмірами і менш місткими і функціональними, ніж їх важчі аналоги. А іноді зниження ваги негативно впливає ще й на захищеність (в тому числі стійкість до вологи) і загальну надійність виробу. Тому спеціально шукати максимально легкий намет має сенс в тих випадках, коли зниження ваги має ключове значення; характерний приклад — тривалі походи, в яких все спорядження доводиться довго нести «на собі». І навіть в таких варіантах варто пам'ятати про інші важливі характеристики. Наприклад, для використання пізньою осінню, коли ймовірні заморозки, краще вибрати більш важкий намет з сезонністю «зима», ніж легку модель, не розраховану на зимові умови.

Тамбур являє собою своєрідний «передпокій» перед входом в основне відділення намету.

Конкретна конструкція і призначення такого «передпокою» можуть бути різним. Наприклад, в невеликих двошарових наметах роль тамбура грає простір між внутрішнім і зовнішнім шаром перед входом (для цього зовнішній полог натягується під більшим кутом щодо вертикалі, ніж внутрішній). Розміри такого відділення невеликі, воно розраховане переважно на зберігання окремих предметів, таких як взуття. У більших моделях тамбур виконується у вигляді повноцінного відсіку, який відрізняється від основного відділення лише відсутністю днища (хоча бувають і винятки). Такий відсік може розташовуватися між двома спальними відділеннями; а в деяких наметах передбачається відразу два тамбура.

В будь-якому разі, подібне оснащення збільшує корисну площу намету і забезпечує додатковий комфорт при його використанні. Тамбур можна використовувати для зберігання спорядження, нерідко – досить громіздкого; при відкритому вході він забезпечує додатковий захист основного об'єму намету від опадів, сонця і вітру; а в великому тамбурі (довжиною в 150 см і більше) можна навіть організувати додаткові спальні місця (якщо погода дає змогу) або навіть допоміжне приміщення на зразок кухні, їдальні, адміністративної зони тощо. Детальніше про розміри цього елемента оснащення див. «Довжина тамбура» нижче.

Довжина тамбура, передбаченого в наметі.

Детальніше про тамбурі див. вище. Що стосується його розмірів, то довжина тамбура вимірюється по тій же стороні, по якій вимірюється довжина всього намету; а ширина цього відсіку зазвичай відповідає загальній ширині намету, і її немає потреби окремо уточнювати в характеристиках. При цьому відзначимо, що через подібні правила вимірювання довжина тамбура нерідко виявляється менше його ширини; це в даному разі цілком нормальна ситуація.

Конкретне співвідношення між габаритами цього відсіку в різних наметах може бути різним. Однак в цілому довший тамбур, як правило, більший і місткіший коротшого. При виборі ж варто враховувати, що об'ємний і просторий додатковий відсік підвищує загальний комфорт, проте помітно позначається на ціні і вазі намету (не кажучи вже про його загальні габарити). Так що при виборі за даним параметром варто враховувати реальні умови і особливості експлуатації намету. Відзначимо тільки, що для організації додаткових спальних місць варто звертати увагу на тамбури довжиною не менше 150 см – як правило, в них можна розмістити додаткові місця як мінімум поперек, а нерідко — і вздовж намету.

Матеріал, з якого виготовлений каркас намету (дуги). Основними вимогами до дуг є міцність, стійкість до деформацій (пружність) і невелика вага. В сучасних наметах використовується кілька матеріалів з різним співвідношенням цих параметрів.

— Алюміній. Досить поширений матеріал: має хороші характеристики міцності і невелику вагу, а коштує відносно недорого. Водночас алюміній схильний до деформацій при довгому впливі навантажень (хоча звичайно це не має вирішального значення навіть при стоянках в декілька днів).

— Склопластик. Композитний матеріал, заснований на поєднанні скловолокна та пластику. Головною перевагою склопластику є стійкість до деформації: навіть при тривалих навантаженнях дуги не втрачають форму. Крім того, цей матеріал дешевий і має невелику вагу (хоча і дещо важче алюмінію). Недолік склопластику — чутливість до низьких температур, що обмежує його використання в зимових умовах та на високогір'ї. Проте більшість людей використовує намети в теплу пору року, а тому склопластик придбав останнім часом значну популярність.

— Сталь. Сталь є найбільш міцним з описаних матеріалів, крім того, вона непогано тримає навантаження, майже не деформуючись. Водночас сталеві дуги мають значну вагу, а тому в наметах використовуються досить рідко.

— Дюрапол. Композитний матеріал, що з'явився відносно недавно і позиціонується як біл...ьш досконала альтернатива стеклопластику. Дюрапол має «шарову» конструкцію: зовнішній шар виконується з спеціальних полімерних смол, під ним розташовується металева фольга, під нею — синтетична сітка і, нарешті, шар склопластику. За заявою творців, дуги з цього матеріалу більш міцні і стійкі на злам, ніж склопластикові, краще переносять низькі і високі температури, а також ультрафіолетове випромінювання, менш схильні залишковим деформаціям і мають меншу вагу.

Показник, що відображає здатність тенту намету витримувати вплив вологи, не намокаючи. Виражається в міліметрах водяного стовпа — висоті водяного стовпа, яку може витримати тент (про площі впливу не йдеться, оскільки навантаження на одиницю площі під водою залежить тільки від висоти водяного стовпа і не пов'язана з площею його заснування). Значні цифри, зазначені в характеристиках (наприклад, 4000 мм вод. ст., — тобто 4 метри) пов'язані з тим, що дощові краплі можуть мати значну швидкість і при попаданні на тент створювати в точці впливу навантаження, порівнянну з тиском на глибині декількох метрів.

Загалом чим вище показник водонепроникності — тим краще тент буде справлятися з впливом дощу і снігу. Показники до 3000 мм вод. ст. вважаються достатніми для місць, де дощі бувають рідко, тенти на 3000 – 7000 мм вод. ст. дають змогу не боятися інтенсивних злив, а в експедиційних (див. «Призначення») наметах, розраховані на екстремальні умови, цей показник може досягати 10000 мм вод. ст. і навіть більше. Однак більш водостійкі тканини, зазвичай, і вагу мають значний, так що в кожному окремому випадку має сенс вибирати оптимальний по співвідношенню стійкості і ваги варіант.

— Поліестер. Синтетичний матеріал з хорошими характеристиками міцності і водонепроникності. Крім того, він стійкий до несприятливих впливів (не втрачає міцність при намоканні, дії кислотного і лужного середовища, перепадах температур).

— Нейлон. Загалом характеристики нейлону трохи нижче, ніж у поліестеру: він схильний тягнутися при намоканні і загалом менш стійкий до несприятливих впливів. Водночас з урахуванням того, що більшість власників використовують намети у відносно простих умовах, ці моменти не є критичними; крім того, деякі виробники використовують спеціальну обробку для підвищення стійкості нейлону.

— Поліетилен. Цей матеріал використовується переважно в недорогих моделях наметів для кемпінгу (див. «Призначення») — пов'язано це насамперед з його значною вагою. За іншими характеристиками він не має ключових відмінностей від інших матеріалів.

— Поліамід. Загальна назва для класу тканин, в який входять, зокрема, капрон і нейлон. Деякі виробники використовують цей термін з маркетинговими цілями: «поліамід» звучить солідніше, ніж «нейлон», хоча за характеристиками ці матеріали практично не відрізняються і використовуються однаково — переважно в недорогих моделях.

Показник, що відображає ступінь стійкості дна намету до вологи. Детальніше про особливості вимірювання цього показника див. «Водонепроникність тенту». Тут же відзначимо, що зі зрозумілих причин дно, на відміну від тенту, практично не піддається ударам дощових крапель — як наслідок, вимоги до водостійкості дна відчутно нижче. Так, тканини з водонепроникністю 3000 мм вод. ст. вважаються абсолютно водонепроникним (аж до можливості поставити намет у калюжу), а більш високі показники зазвичай говорять про підвищену товщині тканини і відповідної міцності і стійкості на знос. Так само, як і у випадку з тентом, більш водонепроникні тканини зазвичай мають значну вагу, тому не завжди має сенс шукати днище з максимальною водостійкістю.

Кути намету є одним з «критичних» місць: в розкладеному стані на них припадає чи не найбільша напруга, і тканина в цьому місці може порватися. Щоб уникнути цього багато намети оснащуються посиленими кутами. Міцність при цьому може підвищуватися за рахунок багатошарового пошивки, спеціальної тканини або додаткових прошивок.