Порівняння Sapphire Radeon RX 5600 XT PULSE vs MSI Radeon RX 5600 XT MECH OC

Частота роботи графічного процесора відеокарти. За загальним правилом, чим більше частота роботи GPU — тим вище продуктивність відеокарти, однак цей варіант є не єдиним — багато чого також залежить і від конструктивних особливостей відеокарти, зокрема типу і об'єму відеопам'яті (див. відповідні пункти глосарію). Внаслідок цього не є незвичайною ситуація, коли з двох відеокарт більш продуктивною може виявитися модель з нижчою частотою процесора. Крім цього варто відзначити, що високочастотні процесори мають також високе тепловиділення, що потребує застосування потужних систем охолодження.

Швидкість, з якою відеокарта може обробляти дані, що зберігаються у відеопам'яті. Фактично показник визначає максимальну кількість операцій із прийому чи передачі даних модулем пам'яті за одиницю часу. Виражається така частота в мегагерцях (МГц) – мільйонах операцій за секунду. Висока частота роботи відеопам'яті сприяє покращенню продуктивності при виконанні ресурсомістких завдань на кшталт обробки текстур, рендерингу графіки та інших графічних операцій. Однак параметр є аж ніяк не єдиним фактором, що впливає на загальну продуктивність відеокарти – важливо враховувати архітектуру GPU, кількість ядер, частоту ядер та інші характеристики.

Максимальна роздільна здатність, підтримуване відеокартою — тобто найбільший розмір зображення (у пікселях), яке вона може виводити на зовнішній екран.

Чим вище роздільна здатність, тим більше чіткої та якісної виходить картинка. З іншого боку, з підвищенням числа пікселів зростають вимоги до обчислювальної потужності і, відповідно, вартість відеокарти. Крім того, не варто забувати, що оцінити всі переваги високих роздільних здатностей можна тільки на моніторах з відповідними характеристиками. З іншого боку, в налаштуваннях графіки можна виставити і більш низькі роздільній здатності, ніж максимальна; а хороший запас по вирішенню означає і хороший запас по загальній продуктивності.

Що стосується конкретних значень, то фактичним мінімумом для сучасних відеокарт є 1600х1200, однак набагато частіше зустрічаються більш високі показники — аж до Ultra HD 4K і Ultra HD 8K.

Версія інтерфейсу HDMI, підтримувана відеокартою. Детальніше про сам HDMI див. вище, а його версії можуть бути такими:

— v.1.4. Найбільш ранній стандарт HDMI, що зустрічається у відеокартах; був представлений в 2009 році. Незважаючи на «поважний вік», має непогані можливості: підтримує 4K відео (4096х2160) на частоті кадрів 24 к/с, Full HD (1920x1080) на частоті кадрів до 120 к/с, а також підходить для передачі 3D-відео.

— v.1.4b. Друге за рахунком удосконалення описаної вище v.1.4. Перше оновлення v.1.4a, представило підтримку двох додаткових форматів 3D-відео; а в HDMI v.1.4b були реалізовані переважно дрібні покращення і доповнення до специфікацій v 1.4a, практично непомітні для рядового користувача.

— v.2.0. Стандарт, представлений в 2013 році на зміну HDMI v.1.4. Завдяки повноцінній підтримці 4K (до 60 к/с) відомий також як HDMI UHD. Крім того, пропускної здатності вистачає на одночасну передачу до 32 звукових доріжок і до 4 окремих аудіопотоків, а список підтримуваних форматів кадру поповнився надшироким 21:9.

— v.2.0 b. Друге оновлення описаного вище стандарту HDMI 2.0, що відрізняється насамперед підтримкою HDR. Втім, сама по собі сумісність з HDR з'явилася ще в першому оновленні, v.2.0 a; а у версії 2.0 b додалася можливість роботи зі стандартами HDR10 і HLG.

— v.2.1. Найновіший з поширених стандартів HDMI, випущений в 2017 році. Здатний забезпечувати частоту кадрів 120 к/с у відеосигналі ультрависоких...роздільних здатностей — від 4K до 8K включно; також були передбачені деякі удосконалення, пов'язані із застосуванням HDR. Відзначимо, що всі можливості HDMI v.2.1 доступні тільки при використанні кабелів з маркуванням Ultra High Speed, хоча базові функції працюють і через звичайні кабелі.

Максимальна потужність живлення, споживана відеокартою під час роботи. Цей параметр має значення для розрахунку загальної потужності, споживаної всією системою, і підбору блока живлення, що забезпечує відповідну потужність.

Кількість слотів, що займає відеокарта на задній стінці системного блока.

Даний показник дає змогу оцінити кількість місця, необхідного для встановлення відеоадаптера. Він актуальний у світлі того, що сучасні відеокарти можуть мати досить широкий набір роз'ємів, і для цього набору вже давно мало стандартної ланки на 1 слот. Особливо це характерно для потужних продуктивних моделей. У світлі цього багато рішень, особливо середнього і топового рівня, займають відразу два, а то і три слоти.

Окремо варто торкнутися моделей, для яких в характеристиках зазначено дробове число слотів — зазвичай 2.5 або 2.7. Ця подробиця наводиться виробником в рекламних цілях — як підтвердження того, що відеокарта має менші розміри, ніж повноцінне рішення на 3 слота. Однак на практиці різниці між цими варіантами немає: адаптери на 2.5 або 2.7 слотів все одно перекривають третій слот (хоча і частково), роблячи його непридатним до використання.

Загальна довжина відеокарти.

Під довжиною в даному випадку мають на увазі розмір пристрою від пластини з роз'ємами (яка кріпиться до задньої стінки системного блоку) до протилежної сторони. Сама пластина і виступаючі назовні роз'єми при цьому, як правило, не враховуються.

Дані про довжину відеокарти необхідні насамперед для того, щоб оцінити, чи вистачить під неї місця в окремому корпусі. Крім того, більш довгі плати, як правило, мають і більш прогресивні характеристики (хоча жорсткої залежності тут немає, і схожі по класу відеоадаптери можуть мати різну довжину). Що стосується конкретних значень, то найбільш компактні рішення у наш час мають розмір 150 – 200 мм і менше; показник у 200 – 250 мм можна ще вважати відносно невеликим, 250 – 290 мм — середнім, а чимало моделей (переважно прогресивного рівня) мають довжину і понад 290 мм.