Порівняння Konica Minolta KIP 770 vs HP DesignJet T2300 (CN727A)

Тип плотера вказується за технологією, що використовується для друку. В наш час найбільшого поширення набули лазерні та струменеві моделі, однак можна зустріти й інші, більш специфічні різновиди — сольвентні, сублімаційні, ультрафіолетові, текстильні, латексні і твердочорнильні плотери. Ось основні особливості кожного з цих типів:

— Струменевий. В струменевих плотерах зображення будується з найдрібніших крапель чорнила, які «випльовуються» друкуючою головкою на папір. Подібні пристрої відносно недорогі, при цьому вони забезпечують хорошу якість друку і можуть працювати зі звичайним папером, а сама по собі струменева технологія підходить для повнокольорових зображень. Одним з її ключових недоліків можна назвати слабку придатність до отримання великої кількості відбитків за короткий час: друк йде порівняно повільно, а відбитки виходять дорожчими, ніж, наприклад, лазерні. Крім того, чорнило, яке застосовується для класичного струменевого друку, чутливі до вологи, перепадів температур і, здебільшого, ультрафіолету. Тому матеріали, роздруковані на такому плотері, підходять тільки для застосування всередині приміщень; для зовнішнього встановлення потрібно або застосовувати захисні покриття, або користуватися більш стійкою технологією — наприклад, УФ а...бо сольвентною (див. нижче).

— Лазерний. Лазерний друк здійснюється за допомогою порошкоподібного тонера: промінь лазера «позначає» окремі ділянки на спеціальному світлочутливому барабані, на ці ділянки налипає тонер, який потім переноситься на папір. Подібні пристрої дуже зручні для роботи з великою кількістю матеріалів: друк здійснюється швидко, а вартість одного відбитка виходить невисокою. З іншого боку, переважна більшість подібних плотерів — монохромні, для креслень і інших подібних матеріалів. Для кольорового друку лазерна технологія підходить слабо. Та й коштують лазерні плотери недешево. Втім, відносно недавно з'явився специфічний різновид — LED-плотери. Вони схожі за принципом роботи, через що їх прийнято також відносити до лазерних; однак замість одиничного випромінювача в таких пристроях використовується система світлодіодів. Це дало змогу спростити конструкцію і знизити її вартість.

— Сольвентний. Дана технологія друку загалом схожа зі струменевою, однак вона використовує спеціальні чорнила на основі сольвенту — розчинника, який отримують з нафтопродуктів. Перевагою таких чорнил є те, що сольвент глибоко «в'їдається» в поверхню матеріалу. За рахунок цього забезпечується надійність, стійкість до несприятливих умов, а також можливість друку на великій різноманітності матеріалів — банерах, вінілових стрічках, тканинах і т. ін. При цьому, на відміну від УФ-друку, матеріали не вимагають спеціальної обробки — досить дочекатися висихання сольвенту. Завдяки всьому цьому, а також можливості створювати барвисте повнокольорове зображення, сольвентні плотери вельми популярні, зокрема, у виробництві зовнішньої реклами. Втім, у цієї технології є і недоліки — насамперед різкий запах, що ускладнює друк матеріалів для внутрішнього використання.

— Сублімаційний. Плотери, дія яких базується на явищі сублімації — випаровування твердого барвника і осідання його часток на носії (часто — під поверхнею носія). Виділяють два різновиди сублімаційного друку: прямий, коли зображення наноситься прямо на кінцевий носій, і трансферний, коли зображення роздруковується на проміжний носій і з нього переноситься на запечатувану поверхню за допомогою термопресу. В сучасних плотерах найчастіше зустрічається другий варіант — він дозволяє друкувати на великій різноманітності матеріалів, включаючи об'ємні предмети, які просто не помістилися б в плотер для прямого друку. Саме моделі з таким способом роботи маються на увазі в даному випадку під терміном «сублімаційні», а пристрої з можливістю прямого друку виділені в окрему категорію — текстильні; детальніше про них див. нижче. У будь-якому разі сублімаційна технологія забезпечує більш високу якість «картинки», ніж струменева (та її аналоги), однак чорнила чутливі до ультрафіолету, що може вимагати застосування захисних покриттів.

— Ультрафіолетовий. Різновид струменевого друку (див. вище), що використовує т. зв. УФ-твердіючі чорнила — фарба, застигає під дією УФ-випромінювання. Такі чорнила утворюють на поверхні задрукованого матеріалу плівку, що захищає нанесене зображення від несприятливих впливів (пилу, вологи); при цьому, завдяки хорошим адгезивним властивостям чорнил, для друку можуть застосовуватися різноманітні матеріали, що робить дану технологію підходящою для зовнішньої реклами. Порівняно з іншою аналогічною технологією — сольвентною — УФ-чорнила коштують дорожче, однак з низки причин відбитки виходять дещо дешевше. З інших переваг варто згадати миттєве застигання і не настільки виражений запах, завдяки чому УФ-друк придатний і для матеріалів, які встановлюються всередині приміщень.

— Текстильний. Плотери, які мають можливість друку на тканинах. Зазвичай, є різновидом сублімаційних моделей (див. вище), що підтримують можливість прямого друку. Зазначимо, що довговічне і стійке зображення при такому друку можна отримати тільки на синтетиці — з бавовняних та інших натуральних тканин чорнило поступово змивається при пранні. Крім того, даний спосіб не підходить для матеріалів, чутливих до нагріву.

— Твердочорнильний. Згідно з назвою, для друку в даному різновиді плотерів використовуються барвники, які перебувають у твердому стані. При друку потрібні порції чорнила розплавляються і наносяться на барабан, який і вдруковує їх в матеріал. Твердочорнильні пристрої сумісні з великою різноманітністю матеріалів (папір, плівка, картон), вони дають змогу отримувати яскраве, насичене кольорове зображення з відмінною роздільною здатністю, забезпечують хорошу швидкість, а вартість відбитків при тривалій експлуатації виходить досить невисокою. З недоліків даної технології можна відзначити необхідність постійно тримати плотер увімкненим — інакше при кожному включенні частина чорнила буде скидатися в контейнер для відходів.

— Латексний. Плотери, які використовують чорнило на водній основі з додаванням штучного латексу. У процесі роботи окремі точки наносяться аналогічно струменевому друку (див. вище), після чого прогріваються пічкою для випаровування води і закріплення латексу. Однією з ключових переваг плотерів подібного типу називають екологічність: вони безпечні і можуть встановлюватися в будь-якому приміщенні. Крім того, латексні плотери сумісні з великим набором матеріалів (включаючи навіть текстиль), забезпечують хорошу яскравість і перенесення кольорів, а відбитки не мають запаху і виходять стійкими до вологи.

Формат паперу, на який розрахований плоттер. У більшості моделей використовуються формати, відповідні стандарту ISO 216 і позначаються буквою А з цифрою. До таких форматів відноситься і популярний А4, але плоттери звичайно працюють з більш великою папером:

• A0+. Таке маркування означає, що плоттер здатний працювати з листами більш великого формату, ніж А0 (див. нижче). Власне формат А0+ передбачає ширину аркуша 914 мм, проте в даному випадку зазвичай передбачається підтримка і більш широких носіїв — близько 1100 мм (1050 – 1150 мм) у найбільш скромних моделях даного форматуА0+ 44") і 1500 мм і більше в найбільш великих (А0+ ≥ 60")
• A0. Папір даного формату має розмір 1189х841 мм.
• A1. Папір розміром 841х594 мм — іншими словами, половина формату А0.
• A2. Аркуш формату має розміри приблизно з газетний розворот — 420х594 мм, вдвічі менше А1. Вважається відносно невеликим, за мірками плотерів.
• A3. Найбільш мініатюрний формат, що зустрічається в сучасних плоттерах: 297х420 мм, тобто всього вдвічі більше стандартного А4 (іншими словами — з журнальний розворот). Використовується в окремих моделях настільного формату (див. «Установка») — зокрема, текстильних пристроях (див. «Тип») для друку на футболках та іншому одязі схожого розміру.

Також варто відзначити, щ...о багато моделі здатні працювати і з іншими форматами. Причому мова йде не тільки про зменшених, але і про більш великих варіантах: максимальна ширина носія (див. нижче) часто перевищує показники штатного формату паперу.

Кольоровість плоттера — діапазон кольорів, відтворений агрегатом при друку.

— Кольоровий. Пристрої, що використовують всю колірну гамму. Така печатка обходиться дорожче чорно-білою, зате вона дозволяє отримувати яскраві і максимально достовірні зображення; зрозуміло, при необхідності на такому плоттері можна відтворити і монохромне зображення. Так що саме цей варіант користується в наш час найбільшою популярністю. Технічно кольорових пристроях може застосовуватися практично будь-яка технологія друку (див. «Тип») — хіба що лазерна кольорова печатка занадто складна і дорога, а тому в плоттерах практично не зустрічається.

— Монохромний. Популярну назву таких пристроїв — «чорно-білі», оскільки монохромні плоттери друкують саме чорним кольором (точніше, у різних градаціях сірого). Очевидно, що можливості такої печатки сильно обмежені в порівнянні з кольоровою. Однак вона має і ряд переваг, зокрема дозволяє використовувати лазерну технологію, забезпечуючи таким чином дуже невисоку вартість в перерахунку на відбиток і високу швидкість. Крім того, для деяких завдань — наприклад, роздруківки креслень — кольоровість першопочатково не вимагається. Власне, плоттери з даної категорії якраз і використовуються переважно для роботи з великоформатними кресленнями.

Найбільшу роздільну здатність зображення, яке плоттер здатний будувати на папері. Позначається кількістю точок на дюйм (dpi — dots per inch) по горизонталі та вертикалі, наприклад, 1440х720.

Чим вище роздільна здатність, тим більш згладженим вийде зображення на відбитку, тим менше будуть помітні на ньому окремі точки (аж до того, що їх взагалі не можна буде побачити неозброєним оком). З іншого боку, можливість друку у таких роздільних здатностях відповідним чином позначається на ціні плоттера. До того ж не варто забувати, що для високоякісного друку потрібні відповідні вихідні матеріали — якість відбитку не може виявитися вище якості вихідного зображення.

Зазначимо, що в даному випадку мова йде саме про максимальній роздільній здатності; зазвичай у налаштуваннях передбачається можливість виставити більш скромні параметри.

Швидкість друку, забезпечувана плоттером.

Подібні пристрої призначаються для великоформатних матеріалів, тому даний параметр в них прийнято позначати в м2 за годину. Варто враховувати, що в характеристиках зазвичай наводиться максимальна швидкість друку, яка досягається при зниженому роздільній здатності і загальному якості; в стандартному режимі плоттер може працювати значно повільніше. Так що при виборі за цим параметром варто брати певний запас. З іншого боку, за вказаними в характеристиками цифр цілком можна оцінювати різні моделі і порівнювати їх між собою: різниця в заявленої продуктивності, зазвичай, пропорційно відповідати і різниці в реальній швидкості роботи.

Що стосується конкретних значень, то швидкість до 20 м2/год для сучасних плотерів вважається невисокою, 21 – 50 м2/год — середньої, а в найбільш потужною і продуктивної техніки цей показник може і перевищувати 50 м2/год.

Приблизний час, що витрачається плоттером на друк одного аркуша.

Даний параметр наводиться для формату, на який розраховано пристрій (див. «Формат паперу»). А приблизними він є тому, що зазвичай наводиться для оптимальних або майже оптимальних умов друку: невисокої якості та роздільної здатності, порівняно нескладних зображень і т. п. Так що фактичний час друку аркуша може відрізнятися від заявленого в ту чи іншу сторону залежно від параметрів роботи — починаючи від згаданого якості та роздільної здатності і закінчуючи типом носія Тим не менш, за вказаними в характеристиками цифр цілком можна оцінювати різні моделі і порівнювати їх між собою: відмінність у заявленому часу, зазвичай, пропорційно відповідати і різниці в реальній швидкості роботи.

Також варто мати на увазі, що цей час зазвичай вказується по тривалості безпосередньо процесу друку — від захоплення листа подаючим механізмом до виходу готового відбитка з пристрою. Між печаткою окремих аркушів неминуче виникають перерви, так що загальний час друку виходить більшим, ніж час друку аркуша, помножене на число аркушів. Приміром, пристрій з витратами часу 36 с на аркуш в теорії мало б друкувати близько 100 листів за годину (1 год = 3600 с, 3600/36 = 100), однак на практиці такий плоттер зазвичай видає за цей час близько 70 – 75 аркушів.

Найменший обсяг краплі чорнила, який здатна видати друкуюча голівка струминного або аналогічного за технологією друку плоттера (див. «Тип»).

Цей параметр безпосередньо пов'язаний з роздільною здатністю друку (див. «Макс. роздільна здатність»): чим більше точок на дюйм — тим дрібніше повинні бути окремі точки і, відповідно, краплі. Водночас моделі з однаковим числом dpi можуть і дещо відрізнятися за цим параметром. У таких випадках варто виходити з того, що менший об'єм краплі потенційно забезпечує кращу якість друку, з більш точною передачею тонких ліній і границь між окремими областями зображення, проте подібні можливості відповідно впливають на ціну пристрою.

Найбільша ширина паперу або іншого носія, з якою здатен працювати плоттер. Чим більше цей параметр, тим крупніше матеріали, які можна друкувати на пристрої; однак габарити, вага і вартість плоттера за рахунок цього також помітно збільшуються.

Найменша щільність паперу, на якій плотер здатний нормально друкувати. Щільність виражається в грамах на квадратний метр; відповідно, чим щільніший папір — тим він товщий, а чим більше різниця між мінімальною і максимальною щільністю паперу — тим з більшим діапазоном матеріалів може працювати плотер.

Використання занадто тонких матеріалів може призвести до цілого ряду неприємностей: захоплення декількох аркушів, зминання, «зажовуванню» і т. ін. Тому якщо Ви плануєте використовувати папір невеликої щільності — варто звернути особливу увагу на дану характеристику.