Порівняння Logitech Wireless Keyboard K270 vs A4Tech KV-300H

— Дротова. Підключення за допомогою кабелю з тим чи іншим видом роз'єму — найчастіше USB, рідше PS/2 або фірмовим штекером (див. «Інтерфейс підключення»). Провідні клавіатури відрізняються невисокою вартістю і загальним зручністю — в тому плані, що їм не потрібні батарейки і час роботи виходить необмеженим. Правда, дріт обмежує рухливість; однак враховуючи, що найчастіше клавіатура використовується в безпосередній близькості від комп'ютера, цей недолік не можна назвати критичним.

— Радіо. Бездротове з'єднання по радіоканалу, зазвичай — через бездротовий адаптер, що підключається до комп'ютера через порт USB. Головною перевагою даного варіанта можна назвати власне відсутність дроту; при цьому дальність зв'язку зазвичай становить кілька метрів, що дає свободу пересування і навіть дозволяє використовувати клавіатуру в ролі «пульта ДУ для комп'ютера». З іншого боку, бездротові моделі коштують помітно дорожче дротових, а для їх роботи потрібно окреме живлення від батарейки або акумулятора, заряд яких обмежений відповідно, і час безперервної роботи виходить обмеженим. Окремо відзначимо, що даний варіант розрахований переважно на стаціонарні ПК; якщо ж бездротова клавіатура потрібна для ноутбука, краще звернути увагу на Bluetooth-моделі (див. нижче).

— Bluetooth. Ще один спосіб бездротов...ого підключення клавіатур. Технічно Bluetooth заснована на радіохвилях, проте дана технологія має свої особливості, тому її вказують окремо від звичайного підключення по радіоканалу (див. вище). Головна з цих особливостей полягає в тому, що багато моделей сучасної електроніки (майже всі ноутбуки та планшети, ПК та ін) оснащуються вбудованими модулями Bluetooth, що дозволяє підключати подібні клавіатури без використання додаткових адаптерів. Крім того, дальність дії такого підключення офіційно становить не менше 10 м (на практиці, зрозуміло, вона залежить від перешкод, перешкод тощо). Саме цей варіант буде оптимальним, якщо необхідна бездротова клавіатура для пристрою з підтримкою Bluetooth.

— Bluetooth / радіо. Бездротові клавіатури, здатні підключатися і по Bluetooth, і по радіоканалу. Докладніше про кожен з цих варіантів див. вище. Тут же відзначимо, що з Bluetooth-пристроєм (наприклад, ноутбуком) така клавіатура зазвичай з'єднується безпосередньо, а якщо комп'ютер не підтримує Bluetooth — можна підключити до нього USB-адаптер і використовувати з'єднання по радіоканалу. Таким чином, клавіатура виходить максимально універсальною в підключенні. Однак подібна універсальність помітно позначається на вартості, а потрібно не так вже й часто, тому даний варіант не отримала особливого поширення.

— Bluetooth/радіо/дротова. Клавіатури, підтримують всі три описаних вище способу підключення. Це максимально універсальний варіант, що дає користувачеві свободу вибору для різних ситуацій. Наприклад, під час гри або перегляду фільму можна сісти в зручному кріслі на відстані від екрану, підключивши пристрій бездротовим способом, а при наборі тексту або серфінгу в Інтернеті — переміститися за стіл і використовувати дріт, заощаджуючи заряд батареї. Водночас подібна універсальність потрібно не так часто і обходиться недешево, тому і моделі з цим типом підключення популярністю не користуються.

Довжина кабелю, яким оснащена клавіатура з можливістю дротового підключення (див. «Тип підключення»).

При виборі за цим параметром варто враховувати насамперед відстань від пристрою до порту підключення: занадто короткий кабель може просто не дотягнутися до роз'єму, а занадто довгий може плутатися під рукою та створювати незручності. Що стосується конкретних значень, то еталонною довжиною вважається 1.8 м. Втім, зустрічаються кабелі як коротше, так і довше.

Радіус дії бездротового з'єднання, передбаченого в клавіатурі (див. «Тип підключення»).

Практично всі сучасні бездротові моделі впевнено працюють на відстані щонайменше 2 – 3 метри. Так що звертати увагу на цей параметр потрібно переважно тоді, коли клавіатура планується використовувати на більшій відстані від комп'ютера. При цьому, оцінюючи радіус дії, варто враховувати, що він вказується для ідеальних умов: відсутність перешкод та перешкод на шляху сигналу, повний заряд батареї тощо. На практиці дальність зв'язку може бути дещо меншою, тому при виборі варто брати певний запас. Тим не менш, за заявленим радіусом дії цілком можна оцінювати практичні можливості різних моделей і порівнювати їх між собою.

— Класичного типу. Клавіатура з клавішами звичайної квадратної та прямокутної форми, з малим проміжком між ними. Такі клавіші зазвичай розширюються донизу, щоб щілини між ними були як можна меншими.

— Острівного типу. Також відома як «паряща» або chiclet. Це клавіатура, в якій кожна клавіша встановлена в окремому отворі на невеликій відстані від інших. Острівні моделі зручніші класичних тим, що в них нижча ймовірність випадкового натискання сусідньої клавіші. З іншого боку, їх складніше чистити: сміття, яке забилося в щілину між клавішею та самою «дошкою», вичистити доволі складно, при цьому забруднення може створити проблеми в роботі.

З практичної точки зору вибір конкретного типу клавіш залежить передусім від особистих уподобань користувача.

— Мембранна. Назва цього типу зумовлене тим, що контакти під кожною клавішею виконані у вигляді двох мембран — дисків на гнучкій плівці. Повернення клавіш у вихідне положення після натискання забезпечується за рахунок пружності мембран. Подібна конструкція відрізняється невисокою вартістю і невеликим рівнем шуму; крім того, такі клавіатури досить стійкі до рідини (хоча робити цього все одно не рекомендується). З недоліків варто відзначити відносно невисоку довговічність — в 3-4 рази нижче, ніж у механічних. Крім того, по мірі зносу в клавішах даного типу зменшується зусилля, необхідне для натискання, вони починають «провалюватися» під пальцями («ефект втоми»).

— Механічна. У даній конструкції для повернення клавіші у вихідне положення після натискання використовуються пружини. Механічні клавіатури вважаються більш прогресивними, ніж мембранні: вони більш надійні і довговічні, майже не втрачають властивостей у міру зносу і дають чітку тактильну віддачу. Загальний рівень шуму нерідко виходить вище, ніж у мембранних, однак характерне клацання при кожному натисканні багато відносять до переваг подібних моделей; крім того, випускаються і повністю безшумні механічні перемикачі. А ось з однозначних недоліків можна назвати високу вартість і чутливість до пролитої рідини (хоча механічну клавіатуру теж можна зробити вологозахищеній).

— Оптико-механічна....Різновид описаних вище механічних клавіатур, в яких кожна клавіша оснащена не традиційної парою контактів, а оптичним перемикачем у вигляді датчика, на який потрапляє інфрачервоний промінь; при натисканні на клавішу цей промінь блокується, що і служить сигналом до спрацьовування. Одне з ключових переваг подібних перемикачів — дуже висока швидкість спрацьовування (мілісекунди); цей момент не критичний при побутовому використанні, проте він може виявитися принциповим для геймерів-ентузіастів і кіберспортсменів. Крім того, відсутність електричних контактів, схильних стиратися і окислюватися, позитивно позначається на довговічності. І хоча першопочатково «оптика» складніше, ніж класичні системи з контактами, проте в ігрових клавіатурах оптико-механічні перемикачі нерідко обходяться навіть дешевше, ніж чиста «механіка». І те, що даний варіант зустрічається порівняно рідко, обумовлено насамперед тим, що оптична технологія з'явилася не так давно і лише набирає популярність.

— Мембранна + механічна. Компонування, при якій більшість клавіш має мембранну конструкцію, а окремі, найбільш «відповідальні» — механічну. Про особливості обох варіантів див. вище, а таке їх поєднання зустрічається переважно в ігрових клавіатурах. При цьому «механіка», зазвичай, використовується на традиційній комбінації WASD плюс на оточуючих клавіші Q, E, R і F.

— Механічно-мембранна. Гібридна конструкція, що поєднує в собі елементи механічної та мембранної клавіатур (про тієї та іншої докладніше див. вище). У даному разі ці особливості поєднуються в кожної окремої клавіші. Зазвичай, під кожною кнопкою в таких клавіатурах є мембрана, проте всередині цієї мембрани знаходиться не просто пара контактів, а механічна пружинна система. Таким чином, подібна конструкція поєднує переваги обох варіантів. Водночас механічно-мембранні системи коштують дуже недешево. Тому основною сферою їх застосування є висококласні ігрові клавіатури, і навіть серед таких пристроїв даний варіант зустрічається досить рідко.

— Ножичний. Кілька модифікована різновид мембранних клавіатур (див. відповідний пункт), в якій гнучка мембрана на кожній клавіші доповнено механізмом з двох деталей, скріплених у вигляді ножиць. Одна з головних особливостей ножичних клавіатур — невисокий хід клавіш (помітно нижче, ніж у мембранних). Також така конструкція менш вимоглива до точності, вона дає змогу досягти чіткого натискання незалежно від того, куди потрапив палець — в центр або на край клавіші. Термін служби «ножиць» виходить великим; вони складніше у очищенню, однак і забруднюються помітно повільніше, ніж «мембрани». З недоліків даного варіанта можна відзначити кілька збільшений рівень шуму під час роботи — через клацання ножичних механізмів.

Кількість додаткових клавіш, передбачених у конструкції клавіатури.

Такі клавіші не належать до стандартної розкладки і призначені для швидкого доступу до специфічних функцій або окремих додатків — наприклад, для керування медіаплеєром або відкриття пошти одним натисненням кнопки. Ця функція зручна тим, що команди з додаткових клавіш зазвичай розпізнаються системою незалежно від того, що знаходиться на екрані — завдяки цьому, приміром вам не доведеться закривати текстовий редактор для перемикання треку в плеєрі.

Зазначимо, що в даному випадку мова йде саме про окремих клавішах, мають строго визначене призначення і відповідне маркування. Програмовані кнопки, клавіша Fn (див. нижче) і функції основних клавіш, які реалізуються через Fn, в даному пункті не враховуються.

Спосіб регулювання гучності, передбачений в клавіатурі (якщо така можливість взагалі не передбачена).

— Через Fn. Регулювання з використанням клавіші Fn (див. вище): збільшення і зменшення гучності здійснюється шляхом одночасного натискання Fn і однією з основних клавіш клавіатури (зазвичай з ряду F1 – F12), Головна перевага такого управління полягає в тому, що воно дозволяє не перевантажувати клавіатуру додатковими органами управління — це, зі свого боку, позитивно позначається на габаритах і вартості. Недолік — необхідність одночасно натискати дві клавіші, що не завжди зручно.

— Дод. клавіші. Управління за допомогою додаткових клавіш, спеціально призначених для роботи з гучністю. Дуже зручний і практичний варіант: додаткові клавіші зазвичай мають цілком однозначну маркування, при цьому вони займають менше місця і обходяться дешевше, ніж колесо або сенсорний повзунок (див. нижче).

— Колесом. Управління за допомогою механічного коліщатка, обертанням якого вгору-вниз, вліво-вправо забезпечується зміна гучності. Досить зручний з точки зору користувача варіант — наочний, інтуїтивно зрозумілий і доступний навіть наосліп. Водночас колесо може займати досить багато місця, та й на вартості клавіатури воно помітно позначається.

— Сенсорний повзунок. Управління за допомогою сенсорної поверхні, рухом...пальця в ту або іншу сторону. Сенсор займає мінімум місця, виглядає акуратно і загалом зазвичай непогано вписується в загальний дизайн клавіатури, однак обходиться недешево. Тому даний варіант зустрічається вкрай рідко, переважно у висококласних клавіатурах геймерської або мультимедійної спрямованості.

Кількість USB-портів в конструкції клавіатури.

Наявність цих портів фактично дозволяє застосовувати клавіатуру як USB-хаба — для підключення до комп'ютера різної периферії. Таке підключення зручно тим, що роз'єми знаходяться в буквальному сенсі, під рукою, не потрібно тягнутися до системнику. Кількість портів відповідає числу USB-пристроїв, яке можна одночасно підключити до клавіатури без використання пристроїв та іншого додаткового обладнання.

Тип живлення, що застосовується в бездротових клавіатурах. Це може бути змінний елемент живлення або власний вбудований акумулятор.

В якості змінних елементів живлення в сучасних клавіатурах можуть застосовуватися батарейки або акумулятори формату AA («пальчикові») або AAA («мініпальчикові). Головною перевагою такого живлення є можливість швидкої заміни батарейок, що розрядилися, на нові — за наявності таких у запасі достатньо кількох секунд, і клавіатура знову готова до роботи. Однак батарейки часто не входять в комплект постачання, і їх треба купувати окремо. Крім того, в будь-якому разі доводиться докуповувати нові батарейки в міру того, як зношуються старі — або розщедрюватися на досить недешеві акумулятори і, можливо, зарядний пристрій.

Вбудований акумулятор, зі свого боку, позбавляє користувача від необхідності купувати елементи живлення. З іншого боку, у разі розряджання такий акумулятор неможливо швидко замінити, і єдиним варіантом для продовження роботи є його зарядка, яка може займати досить значний час.