Порівняння ETE GAME BASE vs Berloga PC Darth Vader

Кодова назва процесора, яким укомплектований ПК.

Цей параметр характеризує перш за все покоління, до якого належить процесор, і мікроархітектуру, що використовується в ньому. При цьому до однієї і тієї ж мікроархітектури/покоління можуть належати чипи з різними кодовими назвами; в таких ситуаціях вони розрізняються за іншими параметрами — загальному позиціонуванню, приналежності до певних серій (див. вище), наявності/відсутності певних специфічних функцій тощо.

У наш час серед процесорів Intel актуальні чипи з такими кодовими назвами: Coffee Lake (8 покоління), Coffee Lake (9 покоління)< /a>, Comet Lake (10 покоління), Rocket Lake ( 11 покоління), Alder Lake (12 покоління), Raptor Lake (13 покоління), Raptor Lake-S (14 покоління). Для AMD цей список виглядає так: Zen + Picasso (3 покоління), Zen2 Matisse (3 покоління), Zen2 Renoir (4 покоління), Zen 3 Cezanne (5 покоління), Zen 3 Vermeer (5 покоління), Zen 4 Raphael (6 покоління).

Результат, показаний процесором ПК в тесті (бенчмарку) Passmark CPU Mark.

Passmark CPU Mark — комплексний тест, що дозволяє оцінити продуктивність CPU в різних режимах і з різною кількістю потоків. Результати виводяться у балах; чим більше балів — тим вище загальна продуктивність процесора. Для порівняння: станом на 2020 рік в бюджетних рішеннях результати вимірюються сотнями балів, в моделях середнього рівня вони варіюються від 800 – 900 до більше ніж 6 000 балів, а окремі топові чипи здатні показати 40 000 балів і більше.

Результат, показаний процесором ПК в тесті (бенчмарку) Geekbench 4.

Geekbench 4 представляє собою комплексний кросплатформенний тест, що дозволяє, крім іншого, визначати ефективність роботи процесора в різних режимах. При цьому, за заявою розробників, режими перевірки максимально наближені до різних реальних завдань, які доводиться вирішувати процесору. Результат наводиться в балах: чим більше балів — тим потужніше CPU, при цьому різниця в числах відповідає фактичній відмінності в продуктивності («удвічі більше результат — удвічі вище потужність»).

Зазначимо, що за еталон у Geekbench 4 взято процесор Intel Core i7-6600U з тактовою частотою 2,6 ГГц. Його потужність оцінена в 4000 балів, і вже з нею порівнюються показники інших тестованих CPU.

Результат, показаний процесором ПК в тесті (бенчмарку) Cinebench R15.

Cinebench — тест, розроблений для перевірки можливостей процесора і відеокарти. Творець цього бенчмарку, компанія Maxon, відома також як розробник 3D-редактора Cinema 4D; це й визначило особливості тестування. Так, крім суто математичних задач, при використанні Cinebench R15 процесор навантажується обробленням високоякісної тривимірної графіки. Ще одна цікава особливість полягає у великій підтримці багатопоточності — тест дозволяє повноцінно перевіряти потужність чипів, що оброблюють до 256 потоків одночасно.

Традиційно для процесорних бенчмарків результати перевірки зазначаються в балах (точніше, очках — PTS). Чим більше окулярів набрав CPU — тим вище його продуктивність.

Об'єм оперативної пам'яті (ОЗП або RAM), що постачається у комплекті з комп'ютером.

Від цього параметра залежить загальна продуктивність ПК: за інших рівних умов більшу кількість ОЗП прискорює роботу, дозволяє справлятися з більш ресурсоємними завданнями і полегшує одночасне виконання великої кількості процесів. Що стосується конкретних цифр, то мінімальним об'ємом, необхідне для стабільної роботи ПК загального призначення, в наш час вважається 4 ГБ. Микрокомпьютерам і тонким клієнтам вистачає і меншої кількості, а в геймерські системи, навпаки, встановлюється не менше 8 ГБ. 16 ГБ і тим більше 32 ГБ — це вже досить солідні обсяги, а в найбільш потужних і продуктивних системах зустрічаються значення в 64 ГБ і навіть більше. Також у продажу можна зустріти конфігурації взагалі без ОЗП — для такого пристрою користувач може вибрати кількість пам'яті на свій розсуд; з низки причин така конфігурація особливо популярна в неттопах.

Відзначимо, що зазвичай сучасні ПК допускають збільшення кількості RAM, так що не завжди має сенс купувати дорогий пристрій з великим об'ємом «оперативки» — іноді розумніше почати з більш простої моделі та розширити її, якщо виникне необхідність. Можливість апгрейда в таких випадках варто уточнити окремо.

Основними виробниками відеокарт у наш час є AMD, NVIDIA та Intel, причому кожен має свою специфіку. NVIDIA випускає переважно дискретні рішення; серед найпоширеніших – серії GeForce MX1xx, GeForce MX3xx, GeForce GTX 10xx (зокрема GTX 1050, GTX 1050 Ti та GTX 1060), GeForce RTX 20xx , GeForce RTX 20xx, GeForce RTX 20xx 060 Ti, GeForce GeForce RTX 3070 Ti, GeForce RTX 3080 Ti , GeForce RTX 4060 Ti, GeForce RTX 4060 Ti , GeForce RTX 4060 Ti ,, GeForce RTX 4080, GeForce RTX 4080 SUPER, GeForce RTX 4090 та окрема серія Quadro. AMD пропонує як дискретну, так і вбудовану графіку – зокрема в рамках популярних серій Radeon RX 500, Radeon RX 5000, Radeon RX 6000, Radeon RX 7000 та AMD Radeon Pro. А Intel займається виключно модулями, інтегрованими в процесори свого виробництва – це може бути HD Graphics, UHD Graphics і Iris.

Зазначимо, що багато конфігурацій з дискретною графікою мають також інтегрований графічний модуль; у таких випадках вказується назва дискретної відеокарти, як більш прогресивної.

Тип накопичувача, штатно встановленого в комп'ютері.

Відзначимо, що багато ПК дають змогу доповнити комплектний накопичувач або навіть повністю замінити його, проте зручніше купити потрібну конфігурацію одразу і не возитися з переоснащенням. Що стосується типів, то традиційні жорсткі диски (HDD) у наш час все більше поступаються твердотільним модулям SSD. Крім того, досить популярні поєднання HDD+SSD (у тому числі з використанням сучасних технологій Intel Optane і Fusion Drive) та новинки SSD+SSD. А ось такі рішення, як SSHD і eMMC, практично вийшли з ужитку. Розглянемо ці варіанти докладніше:

— HDD. Класичний жорсткий магнітний диск. Основною перевагою таких накопичувачів є невисока вартість в перерахунку на одиницю об'єму — це дає змогу створювати місткі і водночас недорогі сховища. З іншого боку, HDD помітно поступаються SSD по швидкості роботи, а також погано переносять удари і струси. У світлі цього даний тип носіїв все рідше використовується в чистому вигляді — набагато частіше можна зустріти поєднання жорсткого диска з SSD-модулем (див. нижче).

— SSD. Твердотільні накопичувачі на основі флеш-пам'яті. При тому ж обсязі SSD обходиться помітно дорожче HDD, проте це виправдовується рядом переваг. По-перше, такі накопичувач...і працюють значно швидше жорстких дисків; конкретна швидкодія може бути різною (залежно від типу пам'яті, інтерфейсу підключення тощо), однак навіть недорогі SSD перевершують за цим показником прогресивні HDD. По-друге, твердотільна пам'ять не має рухомих частин, що дає відразу декілька переваг: легкість, компактність, нечутливість до ударів і низьке енергоспоживання. А вартість подібної пам'яті постійно знижується по мірі розвитку технологій. Так що все більше сучасних ПК оснащуються саме подібними накопичувачами, причому це можуть бути конфігурації будь-якого рівня — від бюджетних до топових.

— HDD+SSD. Наявність в одній системі відразу двох накопичувачів — HDD і SSD. Детальніше кожен з цих різновидів описаний вище; а їх поєднання в одній системі дає змогу об'єднати переваги і частково компенсувати недоліки. Приміром, на SSD (що зазвичай має досить невеликий об'єм) можна зберігати системні файли і інші дані, для яких важлива швидкість доступу (наприклад, робочі додатки); а HDD добре підходить для великих обсягів інформації, які не потребують особливо високої швидкості (характерний випадок — відеофайли та інший мультимедійний контент). Крім цього, твердотільний модуль можна застосовувати не як окреме сховище, а як проміжний кеш для прискорення роботи жорсткого диска; втім, для цього потрібні спеціальні програмні налаштування (тоді як режим «два окремих накопичувача» найчастіше доступний за замовчуванням).
Також підкреслимо, що в даному випадку мова йде про «звичайні» SSD-модулі, що не належать до серій Optane і Fusion Drive; особливості цих серій докладно описані нижче.

— HDD+Optane. Поєднання традиційного жорсткого диска з твердотільним SSD-модулем з серії Intel Optane. Детальніше про загальні особливості такого поєднання див. «HDD+SSD» вище. Тут же відзначимо, що «оптейни» відрізняються від інших SSD-накопичувачів особливою тривимірною структурою комірок пам'яті (технологія 3D Xpoint). Це дає змогу звертатися до даних на рівні окремих комірок і обходитися без деяких додаткових операцій, що прискорює швидкість роботи і знижує затримки, а також позитивно позначається на терміні служби пам'яті. Друга відмінність полягає в тому, що Optane зазвичай використовується не як окремий накопичувач, а як допоміжний буфер (кеш) для основного жорсткого диска, покликаний підвищити швидкість роботи. Обидва накопичувача при цьому сприймаються системою як єдиний пристрій. Недолік даного типу SSD традиційний — досить висока вартість; також варто відзначити, що його перевага найбільш помітна на порівняно невисоких навантаженнях (хоча і при зростанні навантаження вона не зникає повністю).

— HDD+Fusion Drive. Різновид зв'язки «HDD+SSD» (див. вище), що застосовується винятково в комп'ютерах Apple і оптимізований під фірмову «операційку» macOS. Втім, правильніше буде порівнювати даний варіант зі сполученням «HDD+Optane» (також описане вище): так, обидва накопичувача сприймаються системою як єдине ціле, а модуль Fusion Drive використовується у тому числі як швидкісний кеш для жорсткого диска. Однак є і суттєві відмінності. По-перше, Fusion Drive має значні об'єми і застосовується не тільки як службовий буфер, але і як частина повноцінного накопичувача — для постійного зберігання даних. По-друге, загальний об'єм всієї зв'язки приблизно відповідає сумі об'ємів обох накопичувачів (за винятком пари «службових» гігабайт). Даний тип накопичувача обходиться недешево, проте ефективність і зручність цілком відповідають цій ціні.

— SSHD. Так званий гібридний накопичувач: пристрій, що об'єднує в одному корпусі жорсткий диск і невеликий SSD-кеш. Деякий час тому це рішення було досить популярним, однак зараз воно майже не зустрічається, будучи витісненим більше практичним варіантом — різними різновидами HDD+SSD.

— eMMC. Різновид твердотільної пам'яті, першопочатково розроблений для портативних гаджетів на зразок смартфонів і планшетів. Від SSD відрізняється, з одного боку, меншою вартістю і низьким енергоспоживанням, з іншого — порівняно невисокою швидкістю і надійністю. Через це даний тип накопичувачів використовується вкрай рідко — зокрема, у поодиноких моделях мікрокомп'ютерів і тонких клієнтів (див. «Тип»).

— HDD+eMMC. Поєднання жорсткого диска (HDD) і твердотільного модуля eMMC. Ці види накопичувачів докладно описані вище; тут же зауважимо, що даний варіант зустрічається вкрай рідко, причому в досить специфічних пристроях — моноблоках (див. «Тип») з функцією трансформера, де екран являє собою знімний планшет, який можна використовувати автономно. У такому планшеті зазвичай встановлюється модуль eMMC, а в стаціонарній частині розміщується жорсткий диск. Втім, можливий і інший варіант — зв'язка, аналогічна HDD+SSD (див. вище), де eMMC застосовується для зниження вартості та/або енергоспоживання.

— SSD+eMMC. Ще одне поєднання двох описаних вище видів накопичувачів. Застосовувалося в одиничних моноблоках і неттопах — переважно з метою зниження вартості; на сьогодні цей варіант практично не зустрічається.

Об'єм основного накопичувача, що поставляється в комплекті з ПК. Для моделей з комбінованими сховищами (наприклад, HDD+SSD, див. «Тип накопичувача») основним в даному випадку вважається більш ємний жорсткий диск; а якщо в комплекті два HDD, то вони зазвичай мають однакову ємність.

З чисто практичного боку, чим більше даних вміщує накопичувач — тим краще. Так що вибір за даним показником впирається переважно в ціну: велика ємність неминуче означає і більш високу вартість. Крім того, нагадаємо, що SSD-модулі в перерахунку на гігабайт місткості коштують помітно дорожче жорстких дисків; так що порівнювати по поєднанню обсягу та вартості можна тільки носії одного типу.

Що стосується конкретної місткості, то обсяг до 250 ГБ і менше в сучасних ПК можна зустріти основному серед SSD. Жорсткі диски такого об'єму практично не зустрічаються, для них ємність від 250 до 500 ГБ все ще вважається досить скромною. 501 – 750 ГБ є досить непоганим значенням для SSD і серед них переважно і використовується. 751 ГБ – 1 ТБ — значний показник для SSD і середній рівень для жорстких дисків, 1,5 – 2 ТБ є досить солідною ємністю навіть для HDD. А дуже висока ємність — більше ніж 2 ТБ — як ні парадоксально, зустрічається навіть серед чистих SSD: такі накопичувачі встанов...люються в висококласні робочі станції, де швидкість роботи не менш важлива, ніж ємність.

Ємність додаткового накопичувача, встановленого в ПК.

Цей параметр актуальне насамперед для конфігурацій з різнотипними носіями. Так, у зв'язках HDD+SSD і HDD+eMMC основним накопичувачем вважається жорсткий диск, а в даному пункті вказується ємність твердотільного модуля. В конфігураціях SSD+eMMC другим накопичувачем вважається eMMC — менш ємний і виконує допоміжну функцію. Зустрічаються моделі ПК з двома жорсткими дисками, але в таких випадках диски зазвичай мають однаковий об'єм, і для них неважливо, який вважати основним.

Якщо говорити про конкретні цифри, то обсяг до 128 ГБ можна вважати відносно невеликим, а 128 ГБ і більш солідною. Детальніше ж про об'ємах загалом див. «Ємність накопичувача» вище.