Порівняння Bayer Contour Plus vs Accu-Chek Active

Тип визначає загальний принцип роботи глюкометра. Зустрічаються фотометричні, електрохімічні, .

— Фотометричний. Прилади, що аналізують склад крові за зміною забарвлення тестової смужки. Іншими словами, такий глюкометр визначає колір тестової смужки з нанесеною на неї краплею крові, порівнює його із занесеним у пам'ять еталоном і на підставі різниці «робить висновок» про склад крові, насамперед про рівень глюкози. Ця технологія вважається застарілою і в наш час зустрічається рідко: вона не дуже точна, до того ж оптичні системи досить крихкі й делікатні, через що такі прилади потребують обережного поводження.

— Електрохімічний. Прилади цього типу використовують тест-смужки з реагентами, які під час реакції з глюкозою виробляють електричний струм; за силою цього струму й визначається вміст цукру в крові. Такі прилади достатньо прості й надійні, водночас дуже точні. Саме за електрохімічним принципом працює переважна більшість сучасних глюкометрів.

— Біосенсорний. Терміном «біосенсорний» можуть позначатися різні принципи роботи залежно від моделі. В одних приладах мова йде фактично про покращений електрохімічний метод, що використовує крім амперометрії (вимірювання сили струму) ще й кулонометрію (вимірювання електричного заряду). В інших використовуються специфічні технології на зразок поверхневого плазмового резонансу. Деякі...глюкометри цього типу мають датчик, який постійно перебуває на шкірі й відбирає кров для аналізу через занурену в тіло голку; замір проводиться простим піднесенням глюкометра до датчика. Розробляються біосенсорні технології, які не потребують забору крові й дають змогу визначити вміст у крові цукру через аналіз слини, поту й інших біологічних рідин; є вірогідність, що такі технології будуть впроваджені вже в найближчому майбутньому.

Найбільшу кількість результатів вимірювань, яке можна одночасно зберігати у пам'яті приладу. Фіксація результатів дозволяє відслідковувати динаміку змін складу крові; а використовувати для цього вбудовану пам'ять глюкометра дуже зручно — дані, зазвичай, зберігаються автоматично, без «зайвих рухів» з боку користувача. Багато прилади також здатні доповнювати результати вимірів допоміжною інформацією — датою і часом, позначкою про їжу (див. «Функції/можливості») і т. ін.

Знаючи періодичність замірів і об'єм пам'яті, можна визначити, на скільки часу вистачить цієї пам'яті до переповнення. Наприклад, якщо пристрій розрахований на 500 результатів, а виміри здійснюються 4 рази на добу, то під вбудованої пам'яті можна зберігати виміри за 500/4 — 125 днів, тобто близько 4 місяців.

Варіанти усереднення результатів, передбачені в глюкометрі.

Усереднення — це виведення середнього результату вимірювань (насамперед середнього рівня глюкози) за певний період. Необхідність у таких обчисленнях обумовлена тим, що при окремих вимірах показники піддаються впливу сьогохвилинних факторів, загальну ж тенденцію треба визначати за середнім числом. В сучасних глюкометри може передбачатися усереднення за різні періоди, починаючи від 1 дня і закінчуючи кварталом.

Діапазон вимірювання, забезпечуваний глюкометром. Вказується за рівнем глюкози в крові, який здатний виявити прилад — від мінімального до максимального.

У більшості приладів діапазон вимірювання передбачається з запасом — з таким розрахунком, щоб гарантовано перекрити значення, актуальні для людини. Так, нижня межа діапазону вимірювання зазвичай знаходиться не вище 1,6 ммоль/л — це відповідає серйозної гіпоглікемії з яскраво вираженими симптомами, при якій потрібно вже не побутовий глюкометр, а професійна медична допомога. Аналогічно верхня межа в більшості моделей складає близько 27 ммоль/л і вище — це набагато більше, ніж критично високі показники. Грубо кажучи, пацієнт швидше впаде в кому, ніж показники його крові вийдуть за межі діапазону вимірювання.

Мінімальна кількість крові, необхідний для проведення аналізу. Середній об'єм краплі крові, що виділяється при уколі ланцетом, становить 1 мкл; тобто якщо об'єм зразка більше — потрібно буде видавити трохи більше крові.

Зазначимо, що на практиці об'єм цілком можна брати з запасом — більшість глюкометрів нормально працюють і при більшому, ніж потрібно, кількості крові. А от надто малу кількість матеріалу призводить до серйозних неточності в показаннях, так що нехтувати цим параметром не слід.

Показники гематокриту, на які розрахований прилад.

Гематокритом називають загальна кількість червоних кров'яних тілець в крові. Від цього показника залежить в'язкість крові та її електрохімічні властивості, тому глюкометри калібрують під певний діапазон значень гематокриту. При виході за межі цього діапазону виникають неточності: занадто низький гематокрит завищує показання приладу, і навпаки, надто високий — занижує.

Найвужчий діапазон гематокриту, що зустрічається в сучасних глюкометри — 30 – 50 %. Навіть такий діапазон цілком перекриває нормальні значення в'язкості крові дорослої людини (36 – 48 %), проблеми можуть виникнути лише при значних відхиленнях від норми. Зустрічаються прилади і з більш широким робочим діапазоном.

Спосіб кодування, передбачений в приладі.

Кодування являє собою налаштування приладу на певний комплект тест-смужок. Необхідність такого налаштування пов'язана з тим, що навіть однотипні тест-смужки в різних упаковках можуть мати різний зміст реагенту. Тому для отримання максимально точних результатів прилад потрібно налаштовувати на певну партію смужок (хоча і не завжди — докладніше див. нижче).

— Безкодовий. Глюкометри, не передбачають ніякої кодування. Найбільш зручний і недорогий у використанні, проте найменш точний варіант: поправка на особливості тест-смужок в конструкції не враховується, тому результати вимірів можуть давати певну похибку. З іншого боку, ця похибка нерідко виявляється некритичною, а відсутність зайвих налаштувань буває важливо для деяких категорій користувачів, зокрема, для літніх людей.

— Чип. Кодування з використанням змінного чипу. Такий чип поставляється в комплекті з кожною упаковкою тест-смужок і перед використанням упаковки встановлюється в глюкометр. Зміна чипу помітно простіше і зручніше, ніж введення коду вручну (див. «Код»), цей варіант досить популярний в сучасних глюкометри.

— Автоматична. Кодування, що здійснюється автоматично, без будь-яких додаткових дій з боку користувача. Для цього на кожну тест-смужку наноситься код; при використанні прилад зчитує код і підлаштовує...ться під особливості конкретної смужки. Найбільш зручний і водночас точний варіант, однак витратні матеріали для таких приладів можуть коштувати досить дорого. — Код. Кодування, яка здійснюється вручну: перед використанням нової упаковки тест-смужок потрібно ввести в прилад код, зазначений на упаковці. Даний спосіб обходиться недорого і забезпечує досить пристойну точність. Водночас він незручний для деяких користувачів — наприклад, літніх людей; а сучасні технології дають змогу застосовувати більш сучасні та зручні способи кодування. Тому прилади з ручним введенням коду зустрічаються нечасто.

— Відмітка про їжу. Можливість маркувати результати замірів відмітками про те, коли саме був зроблений аналіз — до чи після їжі. Зазвичай такі прилади здатні не тільки додавати позначки до результатів замірів, але й збирати статистику (наприклад, усереднення — див. відповідний пункт) окремо за кожним типом результатів. Такий спосіб збору даних вважається найбільш оптимальним, оскільки рівень глюкози до й після їжі — це два різних параметри, кожен зі своєю специфікою.

— Дата й час. Наявність у глюкометрі вбудованих годинника й календаря. Ця функція призначена переважно для того, щоб фіксувати час і дату кожного заміру — незамінна функція для збору статистики. Утім, інформація про час і дату може стати в нагоді й у чисто побутових цілях.

— Будильник. Класичний будильник — звуковий сигнал, що подається пристроєм у заданий час. У глюкометрах ця функція призначена не стільки для ранкового підйому (хоча й з цією метою може застосовуватися), скільки для нагадування про те, що настав час робити черговий замір.

— Голосове сповіщення. Можливість озвучити певні дані голосом через вбудований динамік приладу. Глюкометри з голосовим сповіщенням здатні як мінімум «проговорювати вголос» результати замірів; можуть передбачатися й інші додаткові функції. У будь-якому разі,...така можливість може виявитися справжнім порятунком для людей, які мають проблеми із зором і відчувають труднощі з читанням показів дисплея.

— Синхронізація з ПК. Можливість синхронізації пристрою з комп'ютером. Для цього глюкометр підключається до ПК, зазвичай через USB, і передає на нього дані, зібрані з моменту останньої синхронізації. Ці дані обробляються в спеціальному додатку, який нерідко забезпечує більш широкі функції, ніж сам прилад — наприклад, побудова графіків по днях, визначення мінімальних і максимальних значень, усереднення (див. відповідний пункт) за той або інший період, якщо такої можливості немає в самому приладі, передача даних лікарю і т. ін.

— Підсвічування. Наявність підсвічування в дисплея приладу дає змогу зчитувати з нього покази в умовах недостатньої освітленості — аж до повної темряви. Підсвічування може вмикатися автоматично чи за допомогою натискання спеціальної кнопки.

— Сигнал тривоги. Звуковий сигнал, який попереджає користувача про критичне значення тих чи інших показників крові. Передбачається здебільшого на той випадок, якщо користувач через самопочуття не може прочитати покази на дисплеї (умовно кажучи, «так погано, що цифри розпливаються перед очима»). Поріг спрацьовування тривоги зазвичай може налаштовуватися вручну; цей показник для кожного випадку індивідуальний, він визначається на консультації у лікаря.

— Автовимкнення. Функція автоматичного вимкнення після певного періоду бездіяльності. Забезпечує економію заряду батареї і звільняє користувача від необхідності вручну відключати прилад; деякі моделі взагалі не передбачають ручного вимикання — тільки автоматичне. Час автовимкнення зазвичай складає декілька хвилин — з таким розрахунком, щоб користувач міг без метушні ознайомитися з результатами замірів.

— Автовикидання тест-смужки. Автоматичне викидання тест-смужки: закінчивши заміри й отримавши результат, прилад відкриває кріплення, даючи змогу смужці вільно випасти. У моделях без автовикидання для зняття смужки зазвичай потрібно натиснути відповідну кнопку.

Кількість тест-смужок, що входить в комплект поставки приладу.

Тест-смужки — основний витратний матеріал глюкометрів. У комплекті поставки таких матеріалів зазвичай небагато — близько 10 – 20 шт, вкрай рідко до 50 шт. Враховуючи, що на один аналіз йде одна смужка, а виміри при діабеті потрібно проводити від 2 до 8 разів на день, можна сказати, що комплектні смужки призначені в основному для перевірки працездатності та первісної оцінки якості роботи приладу; для постійного використання витратні матеріали в будь-якому разі доведеться докуповувати додатково.