Темна версія
Польща
Каталог   /   Дім і ремонт   /   Автономне живлення та енергозабезпечення   /   Стабілізатори напруги

Порівняння Maxxter MX-AVR-D5000-01 5 кВА / 3000 Вт vs Luxeon EDR-3000 3 кВА / 2100 Вт

Додати до порівняння
Maxxter MX-AVR-D5000-01 5 кВА / 3000 Вт
Luxeon EDR-3000 3 кВА / 2100 Вт
Maxxter MX-AVR-D5000-01 5 кВА / 3000 ВтLuxeon EDR-3000 3 кВА / 2100 Вт
від 486 zł
Товар застарів
від 450 zł
Товар застарів
ТОП продавці
Тип стабілізаторасимісторнийсимісторний
Вхідна напруга230 B (1 фаза)230 B (1 фаза)
Потужність3000 Вт2100 Вт
Потужність5 кВА3 кВА
Характеристики
Діапазон вхідної напруги100 – 270 В90-270 В
Точність вихідної напруги (±)8 %7 %
Вольтметрцифровийцифровий
Розетки
Розеток із заземленням1 шт
Клемне з'єднання
Рівні захисту
Захист
від перегріву
від короткого замикання
від перевантаження
від підвищеної / зниженої напруги
 
від короткого замикання
від перевантаження
від підвищеної / зниженої напруги
Інше
Розміщення
підлоговий
підлоговий
Охолодженняактивнепасивне
Ступінь захисту IP20
Ручка для транспортування
Габарити220x260x300 мм245x220x330 мм
Вага12.9 кг12 кг
Дата додавання на E-Katalogтравень 2019березень 2014

Потужність

Максимальна активна потужність навантаження, допустима для даної моделі.

Активної називають потужність, яка в приладах змінного струму витрачається на корисну роботу або на виділення тепла. Крім неї, такі прилади споживають також реактивну потужність — вона йде на роботу специфічних компонентів, насамперед конденсаторів і котушок індуктивності. Повна потужність, що позначається в вольт-амперах (кіловольт-амперах), є сумою активної і реактивної, про неї див. нижче. Тут же відзначимо, що в нескладних побутових ситуаціях для розрахунків вистачає даних про активної потужності, яка вказується у ватах. Зокрема, саме цей параметр вважається ключовим при виборі стабілізаторів для пральних машин і для посудомийних машин: у першому випадку оптимальною вважається потужність від 2 до 5 кВт, у другому — від 1,8 до 2,5 кВт.

В будь-якому випадку, загальна активна потужність підключеного навантаження не повинна перевищувати цифр, зазначених у характеристиках стабілізатора. Для повної гарантії не завадить взяти певний запас, однак цей запас не повинен бути занадто великим — збільшення допустимої потужності помітно впливає на габарити, вагу та ціну пристрою. Також зазначимо, що існують формули, які дозволяють перевести активну споживану потужність в повну з урахуванням типу підключеного електроприладу; ці формули можна знайти в спеціальних джерелах.

Потужність

Максимальна повна потужність навантаження, допустима для даної моделі

Повною в електротехніці називають потужність, яка враховує як активну, так і реактивну потужність; перший тип потужності розглянуто вище, а другий можна описати як вплив обмоток, котушок індуктивності і конденсаторів на роботу мереж змінного струму. Повна потужність є основним параметром для розрахунку навантажень на обладнання в професійній електротехніки; її прийнято позначати у вольт-амперах (ВА), у разі стабілізаторів — в кіловольт-амперах (кВА). Зазначимо, що для зручності різні види потужностей в електротехніці позначаються одиницями з різним назвою. Саме тому зазначена в характеристиках стабілізатора потужність в Вт зазвичай не дорівнює його потужності ВА.

При виборі стабілізатора для деяких побутових приладів буває цілком достатньо даних про активної потужності, але по можливості краще все-таки використовувати повну. Зокрема, саме цей параметр є ключовим при пошуку стабілізатора для холодильника або стабілізатора для котла: у першому випадку оптимальним значенням вважається 0,4 – 1 кВА, у другому — від 0,1 до 0,7 кВА. Втім, у будь-якому разі вибирати конкретну модель необхідно з таким розрахунком, щоб її повна потужність була не нижче повної потужності всієї підключеного навантаження — а краще мати ще й запас (на випадок непередбачених обставин або підключення додаткового обладнання). Водночас варто врахову...вати, що потужні моделі відрізняються великими габаритами і вагою, а головне — високою вартістю; тому далеко не завжди має сенс гнатися за максимальними цифрами.

Також зазначимо, що існують формули, які дозволяють вивести оптимальну повну потужність стабілізатора на основі даних про активної потужності і типу навантаження; з ними можна ознайомитися в спеціальних джерелах.

Діапазон вхідної напруги

Діапазон напруги на вході стабілізатора, при якому він здатний працювати в штатному режимі і видавати на навантаження незмінне напруга в 230 або 400 В (залежно від кількості фаз, див. вище). Чим ширше цей діапазон, тим універсальніше пристрій, тим більш серйозні перепади напруги воно здатне погасити без виходу за штатні параметри роботи. Однак потрібно враховувати, що цей параметр є не єдиним і навіть не далеко не основним показником якості роботи: багато що залежить також від точності вихідної напруги і швидкості спрацьовування (обидва пункти див. нижче).

Також відзначимо, що деякі моделі можуть мати кілька режимів роботи (наприклад, з подачею на вихід 230 В, 230 або 240 В). У цьому випадку в характеристиках вказується загальний діапазон вхідної напруги, від найменшого мінімального до найбільшого максимального; фактичні ж діапазони для кожного конкретного режиму будуть відрізнятися.

Крім того, зустрічаються стабілізатори, здатні працювати і поза штатного діапазону вхідної напруги: при невеликому відхиленні за його межі пристрій забезпечує відносно безпечні показники на виході (також з деякими відхиленнями від номінальних 230 або 400 В), якщо ж падіння або зростання стають критичними — спрацьовує відповідний захист (см нижче).

Точність вихідної напруги (±)

Найбільше відхилення від номінальної напруги на виході (230 В або 400 В, залежно від кількості фаз), яке стабілізатор допускає під час роботи у штатному діапазоні вхідних напруг (див. вище). Чим менше це відхилення — тим більш якісно працює пристрій, тим точніше вона підлаштовується під «зміни обстановки» і тим меншим коливанням напруги піддається підключена навантаження.

При виборі за цим параметром варто враховувати насамперед те, наскільки підключаються прилади вимогливі до стабільності напруги. З одного боку, висока стабільність хороша для будь-якого пристрою, з іншого — вона зазвичай означає і високу ціну. Відповідно, купувати прогресивний " стабілізатор для невибагливої навантаження на зразок лампочок і обігрівачів зазвичай не має сенсу, однак для чутливих пристроїв на зразок аудіосистем або комп'ютерів він може виявитися вельми до речі.

Розеток із заземленням

Кількість розеток під 230 В із заземленням, передбачене в конструкції стабілізатора.

Деякі електроприлади — зокрема, холодильники і пральні/посудомийні машини — при підключенні обов'язково вимагають заземлення. Ігнорувати цей момент не слід — виникає ризик серйозного удару струмом. Відповідно, кількість розеток із заземленням відповідає максимальній кількості таких приладів, яку можна одночасно підключити до стабілізатора без застосування розгалужувачів. При цьому до таких розеток цілком можливо підключати і пристрої, що не заземляються.

Клемне з'єднання

Наявність в конструкції стабілізатора як мінімум двох пар клем — на вході і на виході. На відміну від розеток, які розраховані на часті підключення-відключення, клемні з'єднання призначене для постійного закріплення дротів — грубо кажучи, «прикріпив – затис – забув». Воно не передбачає прямого підключення електроприладів, зазвичай живлення з клем надходить далі в електромережу і вже через неї розподіляється за окремими розеток в приміщенні. Відповідно, даний варіант характерний для потужних моделей (в середньому від 3 кВА і вище, див. «Потужність»), які розраховані на установку в одному місці в якості постійно діючого елементу електромережі. Часто такі стабілізатори взагалі не мають власних розеток — тільки клеми.

Захист

Від перегрівання. Захист, що запобігає критичному підвищенню температури окремих компонентів стабілізатора — наприклад, при перевантаженні, короткому замиканні або збої в системі охолодження. При перевищенні певного значення температури він відключає пристрій, щоб уникнути поломок і загорянь. Особливо подібні системи важливі для напівпровідникових типів стабілізаторів — тиристорних і симісторних (див. вище). А в деяких моделях дана функція може доповнюватися сигналом про збільшення температури — він спрацьовує за температури, близькій до критичної.

Від високочастотних перешкод. Цей захист гасить перешкоди високої частоти, що надходять на вхід, не даючи їм змогу вплинути на роботу підключених до стабілізатора пристроїв. Подібні перешкоди можуть виникати, наприклад, від електродвигунів, зварювальних апаратів тощо. Так, в аудіосистемах високочастотні спотворення викликають неприємний фон з динаміків. Захист від високочастотних перешкод відфільтровує ці спотворення, забезпечуючи на виході гладку синусоїду.

Від короткого замикання. Система, що захищає стабілізатор при виникненні коротких замикань в підключеному навантаженні. Коротким замиканням називають ситуацію, коли опір в ланцюзі стає близьким до нуля; це призводить до різкого підвищення сили струму, перенавантажує електромережу і сам стабілізатор, а т...акож створює ризик поломки або навіть пожежі. Щоб уникнути неприємних наслідків і передбачається відповідний захист: він відключає навантаження у разі значного перевищення сили струму в ньому. Дана функція є практично обов'язковою в сучасних стабілізаторах.

Від перевантаження. Система безпеки на випадок перевантаження стабілізатора — тобто ситуації, коли повна потужність підключеного навантаження стає більше відповідних показників самого пристрою (див. «Потужність»). Причиною такої ситуації може стати, наприклад, вмикання додаткового споживача або зміна режиму роботи одного з діючих. На відміну від описаного вище короткого замикання, при перевантаженні всі електроприлади працюють штатно, нештатним є режим роботи самого стабілізатора — що може призвести до виходу його з ладу або навіть пожежі. Щоб уникнути цього і застосовується захист від перевантаження. Її конкретна реалізація може бути різною. В одних моделях навантаження відключається одразу, в інших — через деякий час після попереджувального сигналу, що дає користувачеві можливість знизити споживану потужність і уникнути спрацьовування системи.

Від підвищеної / зниженої напруги. Система, що захищає пристрій від занадто низької або дуже високої напруги на вході. Значний вихід за межі діапазону вхідної напруги (див. вище) небезпечний не тільки ризиком пошкодження самого стабілізатора: при таких умовах можливостей пристрою не вистачає для повноцінного захисту підключеного навантаження, що може вилитися в неприємності і для нього. А ця функція запобігає подібним наслідкам: у разі виходу вхідної напруги за межі допустимих значень (вони можуть бути ширше робочих значень, див. «Діапазон вхідної напруги») стабілізатор відключається від мережі. При цьому деякі функції можуть залишатися робочими — наприклад, вольтметр, який дає змогу оцінити «стан справ» у мережі на вході. А в окремих моделях є функція автоматичного вмикання при поверненні напруги в робочі межі.

Охолодження

Спосіб відведення тепла від нагрітих елементів стабілізатора.

— Пасивне. Пасивним називають будь-який тип охолодження, який не передбачає примусового відводу тепла і здійснюється лише за рахунок природної теплопередачі і конвекції. У малопотужних стабілізатори цього типу система охолодження як така може взагалі бути відсутнім — кількість тепла, що виробляється відносно невелика, і для його розсіювання в навколишнє середовище буває цілком достатньо природної теплопровідності корпусу і самих деталей. У більш прогресивних моделях можуть встановлюватися радіатори. Головною перевагою будь-якого пасивного охолодження є повна відсутність шуму. Крім того, такі системи коштують недорого, не споживають енергії, що займають відносно небагато місця і дуже надійні — ламатися там, здебільшого, просто нема чому. З іншого боку, вони значно програють активного охолодження в ефективності, а тому слабо підходять для потужних пристроїв, особливо тиристорних і симісторних (див. «Тип»).

— Активне. Активне охолодження передбачає примусовий відвід тепла від компонентів устройтва. Зазвичай воно здійснюється за рахунок поєднання радіаторів з вентиляторами, які «здувають» надлишки тепла за межі корпусу. Такі системи характеризуються надзвичайно високою ефективністю, їх можна застосовувати в стабілізаторах будь-якої потужності, а для напівпровідникових моделей (див. «Тип») активне охолодження просто незамінне. Однак ціною цієї ефективності є високий рівень шуму, а також значні габари...ти і вагу, які відповідним чином позначаються на всьому пристрої. Вентилятори схильні затягувати пил всередину корпусу, тому за ними потрібно стежити і періодично чистити «начинку» стабілізатора; а при поломці вентилятора все охолодження, по суті, виходить з ладу. Крім того, і вартість подібних систем відчутно вище, ніж у пасивних.

Ступінь захисту IP

Ступінь захищеності внутрішніх компонентів стабілізатора від різних небажаних впливів зовні — насамперед, від попадання вологи і сторонніх предметів. Для опису захисту, забезпечуваного корпусом, використовується стандарт IP(«ingress protection», тобто захист від проникнення).

У маркуванні за цим стандартом зазвичай використовується дві цифри — наприклад, IP54. Перша цифра описує ступінь захисту від різних твердих предметів (до піску і пилу включно). Конкретні її значення можуть бути такими:

1 — захист від предметів розміром 50 мм і більше (для порівняння: середній чоловічий кулак уже не пройде навіть через найбільша отвір в такому корпусі).
2 — від предметів розміром від 12,5 мм (порівнянно з товщиною пальця на руці).
3 — від предметів розміром від 2,5 мм (можна говорити про захист від випадкового попадання здебільшого стандартних інструментів).
4 — від предметів розміром від 1 мм (наприклад, більшості дротів).
5 — середня ступінь захисту від пилу (допускається попадання всередину деякої кількості пилу, не надає вплив на роботу пристрою).
6 — максимальна ступінь захисту від пилу (її потрапляння всередину практично виключено).

Друга цифра, відповідно, описує стійкість до вологи:

1 — мінімальна ступінь захисту — пристрій, розміщене в робочому положенні, стійко до окремих крапель, що падають на нього вертикально.
2 — допускається попадання вертикальних крапель при відхиленні пристрою від робочого положен...ня не більше ніж на 15°.
3 — допускається попадання бризок, що летять під кутом до 60° від вертикалі; захист від дощу.
4 — стійкість до бризок з будь-якого напрямку; захист від дощу з вітром.
5 — стійкість до водяних струменів; захист від сильних злив, буревіїв.
6 — допускається короткочасне потрапляння великих обсягів води — наприклад, при ударі хвилі.
7 — можливість короткочасного занурення під воду на невелику глибину (до 1 м).
8 — можливість роботи на глибині 1 м і більш тривалий час.

Одна з цифр може замінюватися буквою X — це зазвичай означає, що пристрій не має офіційної сертифікації за відповідним напрямом захисту. У деяких випадках це говорить про те, що такий захист взагалі відсутня — наприклад, корпус IP2X, швидше за все, взагалі не розрахований на яке-небудь попадання води. Проте може бути і навпаки — наприклад, IPX7: корпус з можливістю занурення під воду напевно буде добре захищений і від пилу, навіть якщо цього офіційно і не заявлено.

Зрозуміло, вибирати варіант за цим параметром варто насамперед з урахуванням передбачуваних умов експлуатації: наприклад, для сухої підсобки вологозахист ні до чого (тільки зайвих грошей буде коштувати), а ось в сирому підвалі подібний корпус може виявитися дуже до місця. Однак потрібно враховувати, що ніякий захист не дає абсолютних гарантій і не позбавляє від необхідності дотримуватися правил безпеки.