Порівняння Fly FS408 Stratus 8 8 ГБ / 0.5 ГБ vs Fly FS458 Stratus 7 8 ГБ / 0.5 ГБ

Характеристики основного (а найчастіше — і єдиного дисплея, встановленого в апараті.

Крім основних властивостей, таких, як діагональ, роздільна здатність (за нею екрани умовно діляться на HD, Full HD, Quad HD і UltraHD), тип матриці (найчастіше IPS, OLED, AMOLED, Super AMOLED, Dynamic AMOLED), в цьому списку можуть вказуватися і специфічніші особливості. Серед них — форма поверхні (плоска або вигнута), наявність і версія покриття Gorilla Glass(включаючи топові v6 і Victus), підтримка HDR і частота розгортки (частота вище 60 Гц вважається високою, а саме частота 90 Гц, 120 Гц і 144 Гц). Ось детальніший опис характеристик, актуальних для сучасних дисплеїв:

— Діагональ. Традиційно діагональ екрану вказується у дюймах. Більший екран зручн...іше у використанні: на ньому міститься більше інформації, а саме зображення краще читається. Зворотною стороною збільшення діагоналі є збільшення габаритів пристрою. На сьогодні маленькими вважаються смартфони з екранами 5" та менше. 5.6 – 6" та до 6.5" — це вже середній формат, також чимало сучасних моделей має розмір 6.5". Класичним телефонам без сенсорних дисплеїв велика діагональ не потрібна – в них вона зазвичай не перевищує 3".

— Роздільна здатність. Роздільна здатність екрана вказується виходячи з його розмірів по вертикалі та горизонталі в точках (пікселях). Чим більші ці розміри (при тій же діагоналі) — тим більш деталізованою і згладженою виглядає картинка і тим менше на ній помітні окремі пікселі. З іншого ж боку, збільшення роздільної здатності підвищує вартість самого дисплея, та й вимоги до апаратної частини телефону. Також варто зазначити, що одна і та ж роздільна здатність на екранах різного розміру виглядає по-різному; так що при оцінюванні деталізації варто враховувати не тільки цей параметр, але і кількість PPI (див. нижче).

— PPI. Щільність точок (пікселів) на екрані апарата. Вказується за кількістю точок на дюйм (points per inch) — кількістю пікселів на кожен горизонтальний або вертикальний відрізок в 1". Цей показник залежить одночасно від діагоналі і роздільної здатності, однак у результаті саме кількість PPI визначає, наскільки згладженим і деталізованим виходить зображення на дисплеї. Для порівняння зазначимо, що на відстані близько 25 – 30 см від очей щільність 300 PPI і більше робить окремі пікселі практично непомітними для людини з нормальним зором, картинка сприймається як цілісна; на більших відстанях подібний ефект помітний і при меншій щільності точок.

— Тип матриці. Технологія, за якою виконана матриця екрану. Цей параметр вказується тільки для відносно прогресивних дисплеїв, що перевершують за характеристиками найпростіші РК-екрани кнопкових телефонів. Найбільшого поширення в наш час набули такі типи матриць:

• IPS. Найпопулярніша технологія для екранів сучасних смартфонів. Забезпечує досить високу якість зображення, кути огляду і швидкість відгуку, хоча і дещо поступається за цими параметрами багатьом більш прогресивним варіантами (див. нижче). З іншого боку, IPS має і важливі переваги: довговічність, рівномірний знос, а також досить невисоку вартість. Завдяки цьому такі екрани можна зустріти у всіх категоріях смартфонів — від бюджетних до топових.
• AMOLED. Технологія матриць на основі органічних світлодіодів (OLED), розроблена компанією Samsung. Однією з ключових відмінностей таких матриць від більш традиційних дисплеїв є те, що вони не потребують зовнішнього підсвічування: кожен піксель сам по собі є джерелом світла. Через це енергоспоживання такого екрану залежить від особливостей відображуваного зображення, однак в цілому воно виходить досить невисоким. Крім того, AMOLED-матриці характеризуються широкими кутами огляду, відмінними показниками яскравості і контрастності, високою якістю передачі кольору і невеликим часом відгуку. Завдяки цьому подібні екрани продовжують застосовуватися в сучасних смартфонах, незважаючи на появу прогресивніших технологій; їх можна зустріти навіть в моделях топового сегмента. Головним недоліком даної технології є відносно висока вартість і нерівномірний знос пікселів: точки, які довше і частіше працюють на високій яскравості, вигорають швидше. Втім, зазвичай цей ефект стає помітний лише через кілька років інтенсивного використання — термін, який можна порівняти з експлуатаційним ресурсом самого смартфона.
• AMOLED (LTPO). Прогресивний різновид AMOLED-панелей з можливістю динамічного підлаштування частоти оновлення залежно від завдань, що виконуються. Абревіатура LTPO (Low Temperature Polycrystalline Oxid) розшифровується як «низькотемпературний полікристалічний оксид». За цим терміном стоїть комбінація традиційної технології LTPS і тонкого шару TFT оксидної плівки з додаванням гібридно-оксидного полікристалічного кремнію для управління ланцюгами перемикання розгортки. Панелі AMOLED (LTPO) значно знижують рівень енергоспоживання гаджета. Так, під час активних дій екран пристрою використовує максимальну або високу частоту оновлення, а під час перегляду картинок або читання тексту дисплей знижує показник до мінімуму.
• Super AMOLED. Поліпшена версія описаної вище технології AMOLED Одним з ключових удосконалень стало те, що в екранах Super AMOLED немає прошарку повітря між сенсорним шаром і розташованим під ним дисплеєм. Це дало змогу ще більше підвищити яскравість і якість картинки, збільшити швидкість і надійність спрацьовування сенсора і одночасно знизити енергоспоживання. Недоліки у таких матриць ті ж, що і в оригінальних AMOLED. В цілому вони отримали досить широке розповсюдження; більшість смартфонів з подібними екранами належать до середньої та топової категорії, проте зустрічаються і бюджетні моделі.
• OLED. Різні типи матриць, засновані на використанні органічних світлодіодів; по суті — аналоги AMOLED і Super AMOLED, що випускаються не Samsung, а іншими компаніями. Конкретні особливості таких екранів можуть бути різними, однак в більшості своїй вони, з одного боку, дорожче популярних IPS, з іншого — забезпечують вищу якість зображення (включаючи яскравість, контрастність, кути огляду і достовірність передачі кольору), а також споживають менше енергії і мають невелику товщину. Головні недоліки OLED-екранів – висока ціна (яка, втім, постійно знижується в міру розвитку та вдосконалення технології), а також схильність органічних пікселів до вигоряння при тривалій трансляції статичних зображень або картинки зі статичними елементами (панель повідомлень, екранні кнопки тощо).
• OLED (полімерний). Екрани на органічних світлодіодах (OLED), в яких для основи використовується не скло, а прозорий полімерний матеріал. Підкреслимо, що мова йде саме про основу матриці; зверху вона прикривається таким же склом, як і в інших типах екранів. В будь-якому разі, подібна конструкція дає ряд переваг у порівнянні з традиційними «скляними» матрицями: вона забезпечує додаткову стійкість до ударів і відмінно підходить для створення вигнутих дисплеїв. З іншого боку, за оптичними властивостями пластик все ж таки не дотягує до скла; так що екрани даного типу за якістю зображення нерідко поступаються своїм «одноліткам», виконаним за традиційною OLED-технологією, а при подібній якості картинки – коштують помітно дорожче.
• OLED (LTPO). OLED-матриці з адаптивною частотою оновлення, що змінюється в широкому діапазоні виходячи з задач, що виконуються. В іграх екрани з LTPO-технологією автоматично піднімають частоту розгортки до максимальних значень, при перегляді статичних зображень знижують її аж до мінімуму (від 1 Гц). У основі технології лежить традиційна LTPS-підкладка з тонкою оксидною плівкою TFT поверх основи тонкоплівкових транзисторів. Можливість контролю потоків електронів забезпечує динамічне управління частотою оновлення. Конкурентною перевагою OLED (LTPO) можна назвати знижене споживання енергії.

Крім цього, екрани в сучасних смартфонах можуть виконуватися за такими технологіями:

• PLS. Варіація технології IPS, створена компанією Samsung. За деякими показниками, зокрема, яскравістю, контрастністю і кутами огляду — перевершує оригінал, при цьому обходиться дешевше у виробництві і дає змогу створювати гнучкі дисплеї. Втім, з низки причин особливою популярністю не користується.
• Super AMOLED Plus. Подальший розвиток описаної вище технології Super AMOLED. Дає змогу створювати ще яскравіші, контрастніші і водночас більш тонкі та енергоефективні екрани. Втім, найчастіше такі екрани в наш час позначаються просто як «Super AMOLED», без приставки «Plus».
• Dynamic AMOLED. Ще одне вдосконалення AMOLED, представлене в 2019 році. Основними особливостями таких матриць є збільшена яскравість без значного зростання енергоспоживання, а також 100 % охоплення колірного простору DCI-P3 і сумісність з HDR10+; останні два моменти, зокрема, дають змогу максимально якісно відтворювати на таких екранах сучасне високобюджетне кіно. Головний недолік Dynamic AMOLED традиційний — висока ціна; так що зустрічаються такі матриці переважно в топових моделях.
• Super Clear TFT. Спільна розробка Samsung і Sony, яка з'явилася як вимушена альтернатива Super AMOLED-матрицям (попит на них певний час значно перевищував можливості з виробництва). Правда, якість зображення у Super Clear TFT трохи нижче — зате і у виробництві такі матриці помітно простіші і дешевші, а за характеристиками вони все ж перевершують більшість IPS-екранів. Втім, у наш час дана технологія зустрічається рідко, поступаючись позиціями AMOLED в різних версіях.
• Super LCD. Ще одна альтернатива різним видам технології AMOLED; застосовується переважно в смартфонах HTC. Аналогічно Super AMOLED, в таких екранах немає зайвого повітряного прошарку, що позитивно позначається як на якості зображення, так і на чіткості спрацьовувань сенсора. Помітною перевагою Super LCD є хороша енергоефективність, особливо при відображенні яскравого білого кольору; а ось за загальною насиченістю кольорів (включаючи чорний) дана технологія помітно поступається AMOLED.
• LTPS. Прогресивний різновид TFT-матриць, створений на основі так званого низькотемпературного полікристалічного кремнію. Дає змогу без особливих труднощів створювати екрани з дуже високою щільністю пікселів (понад 500 PPI — див. вище), досягаючи високих роздільних здатностей навіть при невеликій діагоналі. Крім того, частину управляючої електроніки можна вбудувати прямо в матрицю, зменшивши загальну товщину дисплея. Головним недоліком LTPS є порівняно висока вартість, однак у наш час такі екрани можна зустріти навіть в бюджетних смартфонах.
• S-PureLED. Технологія, яка створена компанією Sharp і застосовується переважно в її смартфонах. Власне, технологія самих матриць в даному разі носить назву S-CG Silicon TFT, а S-PureLED — це назва спеціального шару, що застосовується для підвищення прозорості. S-CG Silicon TFT позиціонується творцями як модифікація описаної вище технології LTPS, що дає змогу ще більше збільшити роздільну здатність дисплея і водночас вбудувати в нього більше управляючої електроніки (аж до цілого «процесора на склі») без збільшення товщини. Зрозуміло, і коштують такі екрани недешево.
• E-Ink. Матриці на основі так званих «електронних чорнил» — технології, поширеної насамперед в електронних книгах. Головна особливість такого екрана полягає в тому, що при його роботі енергія витрачається тільки на зміну зображення; нерухома картинка живлення не потребує і може залишатися на дисплеї навіть при повній відсутності енергії. Крім того, за замовчуванням E-Ink матриці не світяться найбільш, а відображають зовнішній світ — так що власне підсвічування для них не обов'язкове (хоча воно може передбачатися для роботи в сутінках і темряві). Все це забезпечує солідну економію енергії; а для деяких користувачів такі екрани чисто суб'єктивно більш комфортні і менш втомлюючі, ніж традиційні матриці. З іншого боку, технологія E-Ink має і серйозні недоліки — це насамперед великий час відгуку, а також складність і дорожнеча кольорових дисплеїв в поєднанні з низькою якістю передачі кольору на них. У світлі цього в смартфонах такі матриці є дуже рідкісним і екзотичним варіантом.

— Частота розгортки. Максимальна частота оновлення дисплея, іншими словами — найбільша частота кадрів, яку він здатний ефективно відтворити. Чим вище цей показник — тим більш плавним і згладженим виходить зображення, тим менше помітні «ефект слайдшоу» і розмиття предметів при русі на екрані. Водночас варто враховувати, що частота оновлення 60 Гц, підтримувана практично будь-яким сучасним смартфоном, цілком достатня для більшості задач; навіть відеоролики високої чіткості у наш час майже не використовують більшу частоту кадрів. Тому частота розгортки в нашому каталозі спеціально уточнюється переважно для екранів, здатних видати понад 60 Гц (в деяких моделях — до 240 Гц). Така висока частота може стати в нагоді в іграх і деяких інших задачах, також вона поліпшує загальне враження від інтерфейсу ОС і додатків — рухомі елементи в таких інтерфейсах переміщуються максимально плавно і без змазування.

— HDR. Технологія, що дає змогу розширити динамічний діапазон екрану. У даному рази мається на увазі діапазон яскравості — простіше кажучи, наявність HDR дає змогу екрану відображати більш яскравий білий і більш темний чорний колір, ніж на дисплеях без підтримки цієї технології. На практиці це дає помітне підвищення якості картинки: поліпшується насиченість і достовірність передачі різних кольорів, а деталі на дуже світлих або темних ділянках кадру не «тонуть» в білому або чорному кольорі. Однак всі ці переваги стають помітні лише за умови, що відтворюваний контент першопочатково записаний в HDR. В наш час застосовується декілька різновидів цієї технології, ось їх особливості:

• HDR10. Історично перший зі споживчих HDR-форматів, надзвичайно популярний і в наші дні: зокрема, підтримується практично всіма стрімінговими сервісами з HDR-контентом і стандартно застосовується для такого контенту на дисках Blu-ray. Забезпечує глибину кольору в 10 біт (більше мільярда відтінків). При цьому на апаратах з цією технологією можна відтворювати контент формату HDR10+ (див. нижче) — хіба що його якість буде обмежуватися можливостями оригінального HDR10.
• HDR10+. Удосконалена версія HDR10. При тій же глибині кольору (10 біт) використовує так звані динамічні метадані, що дають змогу передавати інформацію про глибину кольору не тільки для груп з декількох кадрів, але і для окремо взятих кадрів. Завдяки цьому досягається додаткове покращення передачі кольору.
• Dolby Vision. Прогресивний стандарт, що використовується, зокрема, у професійному кінематографі. Дає змогу досягти глибини кольору в 12 біт (майже 69 млрд відтінків), використовує згадані вище динамічні метадані, до того ж дає змогу передавати в одному відеопотоці відразу два варіанти зображення – HDR і звичайне (SDR). При цьому Dolby Vision заснований на тій же технології, що і HDR10, тому в сучасній електроніці даний формат нерідко поєднується з HDR10 або HDR10+.

– Підтримка DC Dimming. Дослівно з англійської Direct Current Dimming перекладається як затемнення постійним струмом. Ця технологія покликана мінімізувати мерехтіння в OLED та AMOLED-екранах, що, зі свого боку, знижує навантаження на зоровий апарат користувача та береже зір. Ефект відсутності мерехтіння досягається за допомогою прямого управління яскравістю світлодіодів системи підсвічування шляхом зміни величини напруги, що подається на них. За рахунок цього забезпечується зменшення інтенсивності світіння екрану.

— Вигнутий екран. Екран, що має загнуті краї, на які заходить відображуване зображення. Іншими словами, вигнутим у даному випадку є не лише скло, але й частина активної матриці. Дисплеї, у яких вигин мають обидва краї, іноді позначають терміном «2.5 D-скло»; також зустрічаються апарати, де екран вигнутий тільки з одного боку. У будь-якому разі ця особливість надає смартфону цікавого зовнішнього вигляду і покращує видимість зображення з деяких ракурсів, однак помітно позначається на вартості і може створювати незручності при утриманні (особливо без чохла). Так що перед купівлею моделі з таким оснащенням в ідеалі варто потримати апарат в руці і переконатися, що він достатньо зручний.

— Скло Gorilla Glass Спеціальне високоміцне скло, яке використовується в якості покриття дисплея. Характеризується витривалістю та стійкістю до подряпин, у багато разів перевершує звичайне скло за цими показниками. Широко застосовується в смартфонах, де великі розміри екранів висувають підвищені вимоги до надійності покриття. В сучасних телефонах можуть зустрічатися різні версії цього скла, ось особливості різних варіантів:

• Gorilla Glass v3. Найстаріша з актуальних на сьогодні версій — випущена в 2013 році; зараз зустрічається переважно серед недорогих або застарілих пристроїв. Тим не менш, у цього покриття є й безперечні переваги: це перше покоління Gorilla Glass, де творці зробили помітний акцент на стійкості до подряпин від ключів, монет та інших предметів, з якими телефон може «зіткнутися» в кишені або сумці. За цим показником версія v3 залишалася неперевершеною аж до випуску Gorilla Glass Victus в 2020 році.
• Gorilla Glass v4. Версія, що вийшла в 2014 році. Ключовою особливістю стало те, що при розробленні цього покриття основну увагу було приділено стійкості до ударів (тоді як попередні покоління робили упор переважно на опір подряпинам). У результаті скло вийшло вдвічі міцніше, ніж у версії 3, притому що його товщина становить всього 0,4 мм. Але ось стійкість до подряпин, порівняно з попередником, дещо знизилася.
• Gorilla Glass v5. Удосконалення «горили» випущене в 2016 році і спрямоване на подальше підвищення стійкості до ударів. Згідно з даними розробників, скло версії v5 вийшло в 1,8 рази міцніше попередника, воно залишалося цілим у 80 % падінь з висоти до 1,6 м «обличчям вниз» на шорстку поверхню (а гарантована ударостійкість становить 1,2 м). Також дещо покращилася стійкість до подряпин, однак до показників v3 цей матеріал все одно не дотягує.
• Gorilla Glass v6. Версія, представлена в 2018 році. Для цього покриття заявлено підвищення міцності в 2 рази в порівнянні з попередниками, а також здатність переносити багатократні падіння на тверду поверхню (при випробуваннях скло v6 успішно перенесло 15 падінь з висоти 1 м). Максимальна висота падіння (однократного) з гарантованим збереженням цілісності заявлена на рівні 1,6 м. Стійкість до подряпин поліпшень практично не отримала.
• Gorilla Glass 7. Початкова назва для Gorilla Glass Victus — див. нижче.
• Gorilla Glass Victus. «Спадкоємець» Gorilla Glass 6, випущений влітку 2020 року. У цьому покритті творці приділили увагу не тільки підвищенню загальної міцності, але і поліпшенню стійкості до подряпин. За останнім показником Victus перевершує навіть версію v3, не кажучи вже про більш чутливі матеріали (а порівняно з v6 заявлено підвищення стійкості до подряпин в два рази). Що стосується міцності, то вона дає змогу гарантовано переносити однократні падіння з висоти до 2 м, а також до 20 послідовних падінь з висоти до 1 м.

Співвідношення між площею екрану і загальною площею передньої панелі телефону. Простіше кажучи, дана характеристика описує, яка частина передньої панелі зайнята екраном; решта припадає на рамку.

Даний показник наводиться виключно для смартфонів з сенсорними екранами — саме для них він найбільш актуальний. Чим більший відсоток корпуса займає екран — тим тонше рамка, тим акуратніше виглядає смартфон і тим зручніше працювати з ним однією рукою. Що стосується конкретних цифр, то середніми значеннями є 80 – 85 %, значення вище дають змогу говорити про тонку рамку, а понад 90 % — про «безрамочну»конструкцію.

Окремо відзначимо, що даний параметр ніяк не пов'язаний із співвідношенням сторін екрану. Співвідношення сторін описує тільки сам дисплей — а саме його пропорції, співвідношення між більшою і меншою стороною прямокутника.

Результати тестів вказуються або молодшій моделі в лінійці або конкретній моделі, зроблено це для більшого розуміння продуктивності моделей телефонів, якщо ви порівнюєте телефони за цими параметрами. Наприклад, у моделі 128 ГБ є результати тестування, а у моделі на 256 ГБ у мережі немає інформації, в обох моделях ви побачите однакове значення, яке дасть розуміння загальної продуктивності пристрою. Але якщо редакція має інформацію окремо по кожній моделі, то буде на кожну модель заповнені свої результати тестів, і модель з великим об'ємом ОЗП матиме більші значення.

Результат, показаний пристроєм під час проходження тесту продуктивності (бенчмарка) AnTuTu Benchmark.

AnTuTu Benchmark є комплексним тестом, розробленим спеціально для мобільних пристроїв, в першу чергу смартфонів і планшетів. Під час перевірки він враховує ефективність роботи процесора, пам'яті, графіки та систем введення-виведення, забезпечуючи таким чином досить наочне враження про можливості системи. Чим кращий результат — тим більша кількість балів видається за підсумками. І високопродуктивними за рейтингом AnTuTu вважаються смартфони, які набрали понад 900 балів.

Як і будь-який бенчмарк, цей тест не дає абсолютної точності: той самий апарат може показувати різні результати, зазвичай з відхиленнями в межах 5-7 %. Ці відхилення залежать від багатьох факторів, не пов'язаних безпосередньо з системою – починаючи від завантаженості пристрою сторонніми програмами і закінчуючи температурою повітря під час тестування. Так що говорити про істотну різницю між двома моделями можна лише в тому разі, якщо різниця в їх показниках виходить за межі згаданої похибки.

Характеристики основного об'єктиву тилової камери, встановлених у телефоні. У моделях з кількома об'єктивами (див. «Кількість об'єктивів») основним вважається «вічко», що відповідає за базові можливості зйомки і не має вираженої спеціалізації (ширококутний, телеоб'єктив тощо). Тут можуть вказуватися чотири основні параметри: роздільна здатність, світлосила (досить часто зустрічається оптика з високою світлосилою), фокусна відстань, додаткові дані матриці.

Дозвіл(у мегапікселях, МП)
Дозвіл матриці, яка використовується для основного об'єктиву. Бюджетні варіанти оснащуються модулем на 8 МП і нижче, багато моделей мають камеру 12 МП / 13 МП, також останнім часом популярна тенденція до нарощування мегапікселів. Часто в смартфонах можна зустріти основний фотомодуль на 48 МП, 50 МП, 64 МП та навіть 108 МП.

Від роздільної здатності сенсора безпосередньо залежить найбільша роздільна здатність одержуваного зображення; а висока роздільна здатність «картинки», у свою чергу, дає змогу краще відображати дрібні деталі. З іншого ж боку, саме собою збільшення числа мегапікселів може призвести до погіршення загальної якості зобра...ження — через менший розмір кожного конкретного пікселя зростає рівень шумів. У результаті безпосередньо роздільна здатність камери на якість зйомки впливає слабко - більше залежить від фізичного розміру матриці, особливостей оптики та різних конструктивних хитрощів, що застосовуються виробником.

Світлосила
Світлосила визначає здатність об'єктиву пропускати світло. Записується вона дрібним числом, наприклад f/1.9. При цьому чим більше кількість в знаменнику - тим нижче світлосила, тим менше світла проходить через оптику інших рівних. Тобто, наприклад, об'єктив f/2.6 буде «темнішим», ніж f/1.9.

Висока світлосила дає камері низку переваг. По-перше, вона покращує якість зйомки за низького освітлення. По-друге, з'являється можливість знімати на малих витримках, зводячи до мінімуму ефект «ворушки» і розмиття предметів, що рухаються в кадрі. По-третє, на світлосильній оптиці простіше добитися гарного розмиття фону (боке) — наприклад, при портретній зйомці.

Фокусна відстань(у міліметрах)
Фокусною відстанню називають таку відстань між матрицею та центром об'єктиву (сфокусованого на нескінченність), при якому на матриці виходить максимально чітке зображення. Втім, для смартфонів у характеристиках вказується не фактична, а наприклад звана еквівалентна фокусна відстань (ЕФР) – умовний показник, перерахований за особливими формулами; про нього і йтиметься. За цим показником можна оцінювати і порівнювати між собою камери з різним розміром матриць (фактична фокусна відстань для цього використовувати не можна, наприклад як при різному розмірі сенсора одна і та ж реальна фокусна відстань буде відповідати різним кутам огляду).

Як би там не було, від ЕФР безпосередньо залежить кут огляду та ступінь збільшення: більша фокусна відстань дає менший кут огляду і більший розмір окремих предметів, що потрапили в кадр, а зменшення цієї відстані, у свою чергу, дає змогу охоплювати більший простір. У більшості сучасних смартфонів фокусна відстань основної камери лежить у діапазоні від 13 до 35 мм; якщо порівнювати з оптикою традиційних фотоапаратів, то об'єктиви з ЕФР до 25 мм можна віднести до ширококутних, більше 25 мм до універсальних моделей «з ухилом у ширококутну зйомку». Подібні значення вибираються з урахуванням того, що смартфони нерідко використовуються для зйомки в стиснених умовах, коли при малій відстані в кадр потрібно вмістити досить простір. Збільшення картинки, за потреби, найчастіше здійснюється цифровим способом - за рахунок запасу мегапікселів на матриці; Проте трапляються й моделі з оптичним збільшенням (див. нижче) — їм наводиться не одне значення, а весь робочий діапазон ЕФР (нагадаємо, оптичний зум здійснюється зміною фокусної відстані).

Кут огляду(у градусах) Кут огляду характеризує розмір простору, що охоплюється об'єктивом, а також розмір окремих предметів, що «видимі» камерою. Чим більший цей кут — тим більша частина сцени потрапляє у кадр, проте тим дрібнішими виходять окремі предмети на зображенні. Кут огляду безпосередньо пов'язаний з фокусною відстанню (див. вище): збільшення цієї відстані звужує поле зору об'єктиву, і навпаки.

Зазначимо, що цей параметр загалом вважається важливим скоріше для професійного застосування камери, ніж для аматорської фотозйомки. Тому дані з кута огляду наводять переважно для смартфонів, оснащених просунутими камерами — у тому числі, щоб підкреслити таким чином високий клас камер. Що стосується конкретних значень, то для основного об'єктиву вони зазвичай лежать в діапазоні від 70 ° до 82 ° - це відповідає загальній специфіці такої оптики (універсальна зйомка з упором на загальні сцени і широке охоплення на невеликих відстанях).

Додаткові дані матриці
Додаткова інформація щодо матриці, встановленої переважно об'єктиві. У цьому пункті може вказуватися як розмір по діагоналі (у дюймах), наприклад і модель сенсора, а іноді обидва параметри відразу. У будь-якому разі подібні дані наводяться в тому випадку, якщо апарат оснащений висококласною матрицею, яка помітно вирізняється на загальному тлі. З моделлю все досить просто: знаючи назву сенсора, можна знайти докладні дані щодо нього. Розмір варто розглянути докладніше.

Діагональ матриці зазвичай вказується в дрібних частинах дюйма — відповідно, наприклад, сенсор на 1/2.3" буде більшим, ніж 1/2.6". Більші матриці вважаються більше просунутими, тому що при тому ж дозволі вони дають змогу досягти кращої якості зображення. Логіка тут проста - за рахунок великої площі сенсора кожен окремий піксель також має більші розміри і на нього потрапляє більше світла, що покращує чутливість та знижує шуми. Зрозуміло, фактична якість картинки залежатиме також від інших параметрів, але загалом більший розмір сенсора, зазвичай, означає більше просунуту камеру. У просунутих фотофлагманах можна зустріти матриці з фізичним розміром 1”, що можна порівняти з датчиками зображення, що застосовуються у топових компактних фотоапаратах із незмінною оптикою.

Наявність спалаху у основної камери телефону.

Спалах — лампа для підсвічування сцени, що фотографується — відчутно розширює можливості зйомки. Зокрема, вона дозволяє знімати при слабкому освітленні і проти яскравого світла. Крім того, спалах зазвичай можна використовувати також в ролі ліхтарика (див. «Додатково»), що позбавляє від необхідності встановлювати в телефон два джерела світла.

Роздільна здатність основного об'єктива фронтальної камери, встановленої в телефоні. Для моделей з кількома об'єктивами (див. «Фронтальна камера» — «Кількість об'єктивів») основним вважається «вічко», що відповідає за основну частину зйомки і не має яскраво вираженої спеціалізації (допоміжний, надширококутний тощо).

Першопочатково фронтальні камери призначалися для відеозв'язку, однак нині головною, а для багатьох користувачів — фактично єдиною їх функцією є все ж таки зйомка селфі. Тому хоча роздільна здатність таких камер загалом нижча ніж в основних, серед них теж зустрічаються доволі солідні показники — 8 МП, 13 МП, а в спеціалізованих «селфі-смартфонах» — 16 МП, 20 МП, 24 МП, 32 МП і вище. Більш низькі значення — 5 МП, а також 2 МП — характерні переважно для бюджетних і відверто застарілих апаратів.

Також варто нагадати, що роздільна здатність матриці сама по собі визначає тільки деталізацію знімків і не впливає на загальну якість зйомки; з іншого боку, більша кількість мегапікселів нерідко означає досконалішу камеру, з низкою технічних рішень, призначених для забезпечення високої якості знімків. Саме тому, з одного боку, прихильникам якісних селф є сенс шу...кати фронтальні модулі з вищою роздільною здатністю; з іншого боку, камери з однаковою роздільною здатністю можуть помітно відрізнятися за кінцевою якістю матеріалів. А тому, якщо можливості зйомки селфі мають для вас вирішальне значення — варто звертати увагу не лише на кількість мегапікселів, але й на фактичні приклади знімків з тієї чи іншої камери (наприклад, в оглядах).

Види комунікацій, підтримувані апаратом крім мобільних мереж.

Даний список включає два види характеристик. Перший — це безпосередньо технології зв'язку: Wi-Fi (включаючи прогресивні стандарти Wi-Fi 5 (802.11ac), Wi-Fi 6 (802.11ax), Wi-Fi 6E (802.11ax), Wi-Fi 7 (802.11be)), Bluetooth (зокрема нове покоління Bluetooth v 5 у вигляді версії 5.0, 5.1, 5.2, 5.3 та 5.4), NFC, супутниковий зв'язок. Другий різновид – додаткові функції, які реалізуються через той чи інший стандарт зв'язку: це насамперед підтримка aptX (в тому числі aptX HD і aptX Adaptive) і aptX Lossless) і навіть вбудована рація. Ось докладніший опис кожної з цих характеристик:

— Wi-Fi 4 (802.11 n). Першопочатково Wi-Fi — технологія бездротового зв'язку, яка в сучасних телефонах може застосовуватися як для виходу в Інтернет через бездротові то...чки доступу, так і для прямого зв'язку з іншими пристроями (зокрема, фотокамерами і дронами). Wi-Fi є обов'язковим для смартфонів, а ось в традиційних телефонах зустрічається вкрай рідко. Конкретно ж Wi-Fi 4 (802.11 n) забезпечує швидкість передачі даних до 600 Мбіт/с і використовує відразу два частотні діапазони — 2,4 ГГц і 5 ГГц, завдяки чому сумісний і з більш ранніми стандартами 802.11 b/g, і з більш новим Wi-Fi 5 (див. нижче). Wi-Fi 4 за сучасними мірками вважається порівняно скромним стандартом, однак для більшості задач його все одно цілком достатньо.

— Wi-Fi 5 (802.11 ac). Стандарт Wi-Fi (див. вище), який є спадкоємцем Wi-Fi 4. В теорії підтримує швидкості до 6,77 Гбіт/с, а також використовує діапазон 5 ГГц — він менш завантажений сторонніми сигналами і більш стійкий до перешкод, ніж традиційний 2,4 ГГц. В цілях сумісності в смартфоні з модулем Wi-Fi 5 може передбачатися підтримка і більш ранніх стандартів, однак цей момент не завадить уточнити окремо.

— WiGig (802.11 ad). Подальший, після Wi-Fi 5, розвиток стандартів Wi-Fi, що характеризується, насамперед, використанням діапазону 60 ГГц. За максимальною швидкістю фактично не відрізняється від Wi-Fi 5, однак вища частота збільшує пропускну здатність каналу, завдяки чому при одночасному зв'язку декількох гаджетів з одним загальним пристроєм (наприклад, роутером) швидкість зв'язку падає не так сильно, як у попередніх стандартах. З іншого боку, сигнал 802.11 ad майже не здатний проходити крізь стіни; виробники використовують різні хитрощі для компенсації цього недоліку, однак найкраща якість зв'язку все одно досягається лише при прямій видимості. Обладнання під стандарт WiGig поки що випускається порівняно мало, а з більш ранніми версіями Wi-Fi він не сумісний; тому в смартфонах зазвичай передбачається підтримка і інших стандартів.

— Wi-Fi 6 (802.11 ax). Стандарт, розроблений як безпосередній розвиток і удосконалення Wi-Fi 5. Використовує діапазони від 1 до 7 ГГц — тобто здатний працювати і на стандартних частотах 2,4 ГГц і 5 ГГц (зокрема з обладнанням попередніх стандартів), і в інших смугах частот. Максимальна швидкість передачі даних збільшилася до 10 Гбіт/с, проте основною перевагою Wi-Fi 6 стало навіть не це, а подальша оптимізація одночасної роботи декількох пристроїв на одному каналі (поліпшення технічних рішень, застосованих в Wi-Fi 5 і WiGig). Завдяки цьому Wi-Fi 6 дає найменше з сучасних стандартів падіння швидкості при завантаженому каналі.

– Wi-Fi 6E (802.11ax). Стандарт Wi-Fi 6E має технічну назву 802.11ax. Але на відміну від базового Wi-Fi 6 (докладніше див. відповідний пункт), який називається аналогічним чином, у ньому передбачається робота в незавантаженому діапазоні 6 ГГц. Загалом стандарт використовує 14 різних діапазонів частот, пропонуючи високу пропускну здатність в найбільш людних місцях з безліччю активних підключень. І він зворотно сумісний із попередніми версіями.

– Wi-Fi 7 (802.11be). Технологія, як і попередня Wi-Fi 6E, здатна працювати у трьох частотних діапазонах: 2.4 ГГц, 5 ГГц та 6 ГГц. При цьому максимальну ширину смуги пропускання в Wi-Fi 7 наростили зі 160 МГц до 320 МГц – чим ширший канал, тим більше даних він може передати. У стандарті IEEE 802.11be використовується модуляція 4096-QAM, що дає змогу вміщувати більше символів в одиниці передачі даних. З Wi-Fi 7 можна вичавити максимальну теоретичну швидкість обміну інформацією до 46 Гбіт/с. У контексті застосування бездротового підключення для стрімінгу та відеоігор дуже цікавою є впроваджена розробка MLO (Multi-Link Operation). З її допомогою можна агрегувати кілька каналів у різних діапазонах, що суттєво зменшує затримки при передачі даних, забезпечує низький та стабільний пінг. А мінімізувати затримки зв'язку за умови великої кількості підключених клієнтських пристроїв покликана технологія Multi-RU (Multiple Resource Unit).

— Bluetooth. Технологія прямого бездротового зв'язку між різними пристроями. У мобільних телефонах використовується переважно для підключення навушників, гарнітур і наручних гаджетів на зразок фітнес-браслетів, проте можливі й інші способи застосування — режим пульта ДУ, пряма передача файлів тощо. В сучасних мобільниках можуть зустрічатися різні версії Bluetooth, ось їх особливості:

• Bluetooth v 4.0. Принципове оновлення (після версії 3.0), що представило ще один формат передачі даних — Bluetooth з низьким енергоспоживанням (LE). Цей протокол розроблений переважно для мініатюрних пристроїв, що передають невеликі об'єми інформації, таких як фітнес-браслети і медичні датчики. Bluetooth LE дає можливість значно економити енергію при подібному зв'язку.
• Bluetooth v 4.1. Розвиток і удосконалення Bluetooth 4.0. Одним з ключових удосконалень стала оптимізація спільної роботи з модулями зв'язку 4G LTE — щоб Bluetooth і LTE не створювали перешкод один одному. Крім того, у цій версії з'явилася можливість одночасного використання Bluetooth-пристрою в декількох ролях — наприклад, для дистанційного управління зовнішнім пристроєм з одночасною трансляцією музики на навушники.
• Bluetooth v 4.2. Подальший, після 4.1, розвиток стандарту Bluetooth. Принципових оновлень не представив, проте отримав ряд поліпшень, які стосуються надійності і захисту від перешкод, а також покращену сумісність з «Інтернетом речей» (Internet Of Things)
• Bluetooth v 5.0. Версія, представлена в 2016 році. Ключовими нововведеннями стало подальше розширення можливостей, пов'язаних з «Інтернетом речей». Зокрема, в протоколі Bluetooth Low Energy (див. вище) з'явилася можливість збільшувати швидкість передачі даних вдвічі (до 2 Мбіт/с) ціною зменшення дальності, а також збільшувати дальність вчетверо ціною зменшення швидкості; крім того, був введений ряд поліпшень, які стосуються одночасної роботи з великою кількістю підключених пристроїв.
• Bluetooth v 5.1. Оновлення описаної вище версії v 5.0. Крім загальних поліпшень якості та надійності зв'язку, у цьому оновленні була реалізована така цікава можливість, як визначення напряму, з якого надходить Bluetooth-сигнал. Завдяки цьому з'являється можливість визначати місце розташування підключених пристроїв з точністю до сантиметра, що може стати в нагоді, наприклад, при пошуку бездротових навушників.
• Bluetooth v5.2. Наступне, після 5.1, оновлення Bluetooth 5 покоління. Основними нововведеннями в даній версії став ряд поліпшень безпеки, додаткова оптимізація енергоспоживання в режимі LE і новий формат аудіосигналу для синхронізації паралельного відтворення на декількох пристроях.
• Bluetooth v 5.3. Протокол бездротового зв'язку Bluetooth v 5.3 був узвичаєний на зорі 2022 року. З нововведень у ньому прискорили процес узгодження каналу зв'язку між контролером і пристроєм, реалізували функцію швидкого перемикання між станом роботи в малому робочому циклі та високошвидкісному режимі, покращили пропускну здатність та стабільність з'єднання за рахунок зниження сприйнятливості до перешкод. При несподіваному виникненні перешкод у режимі роботи з низьким енергоспоживанням Low Energy прискорено процедуру вибору каналу зв'язку для перемикання. Принципових нововведень у протоколі 5.3 не представлено, проте ряд якісних поліпшень в ньому очевидні.
• Bluetooth v 5.4. У версії протоколу 5.4, який представили на початку 2023 року, збільшили радіус дії та швидкість обміну даними, що добре підходить для використання у додатках, що потребують зв'язку на великих відстанях (наприклад, системах «розумного дому»). Також у Bluetooth v 5.4 удосконалили енергозберігаючий режим BLE. Ця версія протоколу використовує нові функції безпеки для захисту даних від несанкціонованого доступу, має підвищену надійність з'єднання за рахунок вибору найкращого каналу для зв'язку та запобігає втратам з'єднань через перешкоди.

— Підтримка aptX. Технологія aptX була розроблена для поліпшення якості звуку, що передається по Bluetooth. При передачі звуку в звичайному форматі, без aptX, сигнал досить сильно стискається, що позначається на якості звучання; це не критично при розмові по телефону, проте може помітно зіпсувати враження від прослуховування музики. Зі свого боку, aptX дає змогу передавати звук практично без стиснення і досягати якості звучання, порівнянної з дротовим підключенням. Такі можливості особливо оцінять меломани, які віддають перевагу Bluetooth-навушникам або бездротовій акустиці. Звичайно, для використання aptX його повинні підтримувати і смартфон, і зовнішній аудіопристрій.

— Підтримка aptX HD. aptX HD являє собою подальший розвиток і поліпшення оригінальної технології aptX, що дає змогу передавати звук у ще більш високій якості — Hi-Res (24-bit/48kHz). За заявою творців, цей стандарт дає можливість досягти якості сигналу, що перевершує AudioCD, та чистоти звуку, порівнянної з дротовим зв'язком. Останнє нерідко піддається сумніву, однак можна стверджувати, що загалом aptX HD забезпечує дуже високу якість звуку. З іншого боку, всі переваги цієї технології стають помітні тільки на Hi-Res аудіо з якістю 24-bit/48kHz або вище; у іншому разі якість обмежується не стільки особливостями з'єднання, скільки властивостями вихідних файлів.

— Підтримка aptX LL. Модифікація технології aptX, розрахована на максимальне зниження затримок при передачі сигналу. Кодування і декодування сигналу при передачі звуку через Bluetooth з aptX неминуче займає деякий час; це не критично при прослуховуванні музики, однак у відео або іграх може виникнути значна розсинхронізація між зображенням і звуком. Технологія aptX LL позбавлена цього недоліку; вона теж дає затримку, однак це запізнення виходить настільки малим, що людина його не помічає.

— Підтримка aptX Adaptive. Подальший розвиток aptX; фактично об'єднує в собі можливості aptX HD і aptX Low Latency, проте не обмежується цим. Однією з головних особливостей даного стандарту є так званий адаптивний бітрейт: кодек автоматично регулює фактичну швидкість передачі даних, виходячи з особливостей трансльованого контенту (музика, ігрове аудіо, голосовий зв'язок тощо) і завантаженості використовуваних частот. Це, зокрема, сприяє зниженню енергоспоживання і підвищенню надійності зв'язку; а спеціальні алгоритми дають змогу транслювати звук, за якістю порівнянний з aptX HD (24 біт/48 кГц), використовуючи в рази меншу кількість даних, що передаються. А мінімальна затримка передачі даних (на рівні aptX LL) робить цей кодек таким, відмінно підходить в тому числі для ігор і фільмів.

– Підтримка aptX Lossless. Наступна гілка розвитку технології aptX, що дозволяє передавати звук CD-якості бездротовою мережею Bluetooth без втрат і використання компресії. При цьому трансляція звуку з параметрами дискретизації 16 біт / 44.1 кГц здійснюється з бітрейтом порядку 1.4 Мбіт / с - це приблизно втричі швидше, ніж в редакції aptX Adaptive. Підтримку aptX Lossless почали впроваджувати з кінця 2021 року в рамках ініціативи Snapdragon Sound від Qualcomm, яка доступна на смартфонах, навушниках та колонках із процесором Snapdragon 8 Gen 1 та новішою.

— NFC-чип. NFC — технологія бездротового зв'язку на надмалих відстанях, до 10 см. Один з найпопулярніших варіантів застосування даної технології в смартфонах — безконтактні платежі, коли апарат фактично відіграє роль кредитної карти: досить піднести пристрій до терміналу з підтримкою безконтактної технології на зразок PayPass або PayWave. Інший поширений спосіб використання NFC — автоматичне з'єднання з іншими NFC-сумісними пристроями по Wi-Fi або Bluetooth: піднесені один до одного гаджети автоматично налаштовують з'єднання, і користувачеві залишається тільки підтвердити його. Технічно можливі й інші варіанти: розпізнавання смарт-карт і RFID-міток, застосування апарата в ролі проїзного, карти доступу тощо. Однак такі формати використання зустрічаються помітно рідше.

— ІЧ-порт. Інфрачервоний порт має вигляд невеликого «вічка», зазвичай, на верхньому торці телефону. Таке оснащення дає можливість перетворити телефон у пульт ДК для управління різною технікою — досить встановити відповідний додаток. При цьому зазначимо, що серед таких додатків можна знайти варіант практично під будь-який пристрій — починаючи з телевізорів і закінчуючи кондиціонерами, витяжками тощо. Відповідно, «пульт-смартфон» виходить досить універсальним.

— Рація. Вбудований модуль радіозв'язку, що дає можливість використовувати телефон в якості рації – для спілкування на відносно невеликих відстанях без використання SIM-карт. Зрозуміло, для такого спілкування буде потрібна інша рація (або телефон з цією функцією). Конкретні частоти, підтримувані вбудованим радіомодулем, варто уточнювати окремо; тим не менш, всі телефони з цією особливістю працюють в одному або декількох стандартних діапазонах. На практиці це означає, що вони здатні зв'язуватися не тільки з аналогічними телефонами, але і з класичними цивільними раціями – за умови збігу за підтримуваними діапазонами. Дальність зв'язку, як правило, досить невелика; проте, вбудована рація може виявитися досить корисною в тих ситуаціях, коли звичайний мобільний зв'язок малоефективний або недоступний. Характерні приклади таких ситуацій – перебування «далеко від цивілізації», в зоні слабкого покриття, або поїздка за кордон, де роумінг обходиться недешево.

– Супутниковий зв'язок. Функція супутникового зв'язку призначається для надсилання екстрених сповіщень рятувальним службам у надзвичайних ситуаціях. Смартфони з можливістю підключення до супутникових частот можуть спілкуватися зі службами екстреної допомоги в тих зонах, де немає покриття мобільних мереж. Для найкращого прийому сигналу від супутників користувачеві бажано перебувати на відкритому просторі. На етапі становлення функції можна передавати лише готові звернення. У перспективі планується підтримка повноцінного обміну повідомленнями через супутниковий зв'язок, однак за них стягуватиметься окрема плата.

Навігаційні функції і можливості, передбачені в апараті — як правило, смартфоні.

Практично обов'язковим для сучасного смартфона є наявність GPS-модуля і цифрового компаса. Крім цього, для прискорення роботи нерідко передбачається aGPS, для підвищення точності — Dual GPS. Ось докладніший опис цих функцій:

— aGPS. Допоміжна функція, що дає змогу прискорити запуск основного приймача GPS. Для роботи за основним призначенням такий приймач повинен оновити дані про розташування навігаційних супутників; отримання цих даних класичним способом, напряму з самих супутників, може зайняти досить тривалий час (до декількох хвилин). Особливо це актуально для так званого «холодного старту» — коли приймач запускається після тривалої перерви в роботі, і збережені в ньому дані встигли повністю застаріти. aGPS (Assisted GPS) дає змогу отримувати актуальну службову інформацію від оператора мобільного зв'язку — з найближчої базової станції (така функція підтримується більшістю операторів в наш час). Це може значно прискорити процес запуску.

— GPS-модуль. Навігаційний модуль, що дає змогу визначати поточні координати апарата через систему супутникової навігації GPS. Нагадаємо, GPS є найстарішою та найпоширенішою з таких систем. Стандартна точність визначення координат у сучасних приймачів цього стандарту становить близько 6 – 8 м, а при застосуванні спеціальних технологій — кілька десятків сант...иметрів. Що стосується GPS-модулів в телефонах, то вони забезпечують тільки визначення поточного місця розташування; способи використання цих даних можуть бути різними, залежно від операційної системи і встановлених додатків. Серед найпоширеніших варіантів — навігація по картах (включаючи запис треків), постановка геоміток до фотографій і постів у соціальних мережах, пошук різних об'єктів поблизу (пам'ятки, зупинки транспорту, магазини, готелі, кафе/ресторани, екстрені служби тощо), передача місцезнаходження користувача (наприклад, в службу таксі або доставки) тощо.
Відзначимо, що в примітках до цього пункту можуть наводитись додаткові системи, підтримувані супутниковим приймачем — наприклад, європейська Galileo. Винятком є російська ГЛОНАСС, сумісність з якої уточнюється окремо (див. нижче).

— Dual GPS. Додаткова функція, що зустрічається в сучасних приймачах GPS (див. вище). Такі приймачі працюють не на одній частоті, як більше традиційні модулі, а на двох («L1 + L5») — отримуючи таким чином відразу два пакети сигналів і зіставляючи їх між собою. Подібний формат роботи помітно підвищує точність позиціонування — в окремих випадках до 10 – 20 см. Крім того, Dual GPS дає змогу коректно обробляти сигнали, відбиті від висотних будівель — це підвищує ефективність в щільній міській забудові. Проте варто відмітити, що скористатися всіма перевагами цієї функції виходить далеко не завжди. Так, повноцінна підтримка L5 є тільки в європейській системі Galileo; в GPS (станом на 2020 рік) таку трансляцію здійснює лише близько половини супутників, а в ГЛОНАСС воно очікується не раніше 2030 року. Крім того, сумісність може обмежуватися можливостями смартфона: наприклад, в деяких моделях режим Dual GPS стає доступним лише після оновлення прошивки.

— ГЛОНАСС. Можливість використовувати систему супутникової навігації ГЛОНАСС. Це російська альтернатива американській GPS, що також забезпечує глобальне покриття. У стандартному режимі вона майже не відрізняється від точності GPS (близько 5 – 10 м), а ось в спеціальних режимах помітно поступається (2,8 м проти 30 см). Тому в сучасних смартфонах ГЛОНАСС практично не використовується як основна система навігації — зазвичай сумісність з нею передбачається як додаткова функція модуля GPS. Можливість приймати сигнали відразу від двох супутникових систем позитивно позначається на якості навігації, особливо в умовах щільної міської забудови, всередині приміщень та в гірській місцевості: зменшується кількість мертвих зон, знижується час пошуку супутників, підвищується точність позиціонування.

– Galileo. Європейська супутникова система навігації, створена як альтернатива американській GPS. Зазначимо, що вона перебуває під контролем цивільних відомств, а не військових. При повній флотилії з 24 активних супутників система дає точність до 1 м у публічному режимі та до 20 см із сервісом GHA. Працюючи спільно з GPS, система Galileo забезпечує більш точне вимірювання розташування, особливо у густонаселених районах.

— Цифровий компас. Електронний аналог звичайного компаса: модуль, що дає змогу визначати напрям на сторони світу. Як правило, використовує той же принцип роботи, а в основі конструкції лежить мініатюрний магнітний датчик. Поряд з GPS-модулем, є практично обов'язковою функцією для сучасних смартфонів. Правда, цифрові компаси в більшості своїй не відрізняються точністю — однак у даному випадку цей недолік не є критичним, оскільки у разі смартфона подібна точність потрібна вкрай рідко.